Каталог джерел

Владислав Пшиємський пояснює волинському воєводі, що через бурхливий і складний перебіг сеймика в Сьроді не зміг порушити його справу. Він запевняє у своїй незмінній прихильності та радить надіслати листа до всієї майбутньої комісії, щоб успішно вирішити це питання там.

Александр Станіслав Риковський звертається до Францішека Глоговського з проханням надати відомості про сецеховського пароха та допомогти налагодити зв'язок із тамтешнім абатством. Він пояснює, що через відсутність відповіді від сецеховського пріора волів би передати свого листа за посередництвом адресата.

Михайло Рожицький скаржиться волинському воєводі на мостиського підстаросту та його дружину, закидаючи їм відмову у видачі дров, нищення будівель та переслідування його дружини. Він просить адресата про письмове дисциплінарне втручання щодо урядовця.

Маріанна Рожицька повідомляє чоловікові про перенесену тяжку хворобу, дошкульний холод, нестачу дров та відмову видати полотно. Описує також жалюгідний, зруйнований стан садиби і благає чоловіка про якнайшвидше повернення додому.

Катерина Рушникарка із Самбора перепрошує писаршу Анну Зімницьку за затримку з приїздом, спричинену поганим станом доріг, і сповіщає, що незабаром особисто привезе підготовлені фрукти. Вона також звертається з проханням переказати челядникові прохання про допомогу в нагальній потребі, обіцяючи належну винагороду.

Ян Сапега запевняє владу Львова у своїй відданості справі завершення міських фортифікацій та повідомляє про лист до короля з проханням надіслати інженера й виплатити кошти через підскарбія. Він звертається до райців із проханням якнайшвидше передати монархові доданий лист.

Великий гетьман литовський Казимир Ян Сапега дякує руському воєводі за дотеперішню прихильність і б'є на сполох через трагічне становище та спустошення Литви внутрішніми міжусобицями. Він звертається по подальшу допомогу й порятунок з огляду на наближення варшавського сейму, а також переказує уклони руській воєводиній.

Марія Кристина Сапежина висловлює радість з приводу щасливих пологів сестри й дякує Янові Станіславу Яблоновському за прихильність та співчуття щодо переслідувань, яких зазнає дім Сапегів. Вона також звертається з проханням передати надіслану для неї королевою посилку.

Войцех Семєнський засвідчує руському воєводі Яну Яблоновському готовність узяти участь разом зі шляхтою в запланованій урочистості. Він також обіцяє запросити від його імені місцевих достойників і сповіщає про майбутню зустріч у Мостиськах.

Ян Сєраковський повідомляє Станіславу Яну Яблоновському про спокійну ситуацію на прикордонні та відсутність татарської загрози, а також про заворушення під Ґданськом. Просить племінника про новини та про врахування його під час виплати заборгованої платні з огляду на наближення терміну сплати боргів.

Юзеф Сераковський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про дозвіл залишити при собі колишнього покоєвого, забезпечивши йому лише харчування. До прохання приєднується жінка з родинного оточення, заступаючись за слугу, якого колись цінував покійний.

Гологірський парох А. Собецький звертається до львівського міського урядника з проханням роз'яснити та скасувати конфіскацію призначених на продаж церковних продуктів. Він нагадує про свої давні зв'язки з владою Львова та зазначає, що в разі невирішення справи мирним шляхом звернеться до впливових покровителів, зокрема до коронного ловчого.

Капітан Стечкевич звертається до президента Львова з проханням заарештувати осіб, які подали неправдивий донос щодо смерті дівчини на фільварку його дружини. Він пояснює, що вона померла з природних причин унаслідок двотижневої лихоманки та проносу, попри наданий їй належний догляд.

Д. Штоффельн відповідає на лист президента та магістрату Львова, заявляючи, що порушене питання утисків не належить до його компетенції. Він радить міській владі шукати справедливості, звернувшись до своїх безпосередніх зверхників.

Францішек Суський повідомляє руському воєводі Янові Станіславу Яблоновському, що, попри попередній лист, він не повернув свого підданого, оскільки місцева громада силою його відбила. Він просить адресата застосувати авторитет закону, повторно наказати видати втікача та покарати зухвалість підданих.

Авторка виправдовує своє тривале мовчання хворобами, родинними клопотами й нападами з боку неприятелів, після чого висловлює тітці різдвяні та новорічні побажання. До кореспонденції додає копію листа пана Яна, який рішуче відкидає плітки та звинувачення, що буцімто зачіпають адресатку.

Краківський каштелян Ян Тарновський просить владу Львова видати три гармати, залишені в місті під час колишнього походу проти молдавського господаря Богдана. Він пояснює, що за королівським наказом це озброєння має бути доправлене до визначених замків.

Адам Тшебуховський повідомляє волинському воєводі про прибуття перемишльського єпископа до Ярослава невдовзі після від'їзду адресата. Він також звертається з поклінним проханням про протекцію перед краківським каштеляном щодо прийняття перемишльського підчашого до його корогви.

Кристина Убиш висловлює радість із приводу доброго здоров'я панн Глоговських і бідкається через брак раніших звісток та довіри з їхнього боку. Вона запевняє у готовності зробити будь-які послуги, переказує вітання близьким і засвідчує свою сестринську прихильність.

Томаш Улятовський повідомляє волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про стан здоров'я його дружини, яка непокоїться через розлуку з чоловіком. За докладними відомостями щодо домашніх справ та сьродського сеймика відсилає до усної розповіді буського скарбника.

Людвік Фантуччі висловлює радість з приводу одужання Мацея Гайдера після перенесеної хвороби та надсилає йому в дарунок атлас на знак вдячності за львівську гостинність. Він також повідомляє, що в їхній спільній справі більше немає потреби вживати подальших заходів через заяву пана Замойського, та розпитує про стан справи пана Садомського.