Каталог джерел

Король нагадує попередній мандат, що наказував виконати декрет у справі міста з єзуїтами та справедливу оцінку будинків, які їм потрібні для будівництва для культу та навчання молоді. Обурений зволіканням, вимагає негайного виконання декрету і застерігає від подальших дій проти влади Львова.

Король інформує, що Пєкарський поранив його в голову при вході до церкви, але загрози життю немає. Наказує публічно оголосити цю новину, щоб недоброзичливі особи не використовували подію для розпалювання заворушень.

Після скарги членів громади та пояснень магістрату король наказує усувати суперечки, дотримуватися привілеїв, декретів та мирових рішень. Доходи, надані місту новим привілеєм, мають служити суспільному благу, а не приватним вигодам.

Король наказує магістрату Львова суворо дотримуватися монетарних універсалів. Перераховує євреїв, шотландців та інших, хто займається грошима, яким не дозволено всупереч законам обертати червоними золотими та талерами або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут зазначеної іноземної монети. Уряд має негайно карати винних; за недбалість або толерування порушень загрожує відповідальність самій владі міста.

На прохання уніатських та неуніатських русинів король призначає генеральний синод у Львові на 28 жовтня 1629 року. Влада міста має забезпечити учасникам безпеку, запобігати заворушенням, співпрацювати з королівським послом і допомагати київському митрополиту. Повинні заздалегідь призначити квартири та місця перебування духовенства та інших учасників.

Король наказує повернути львівським євреям товари, привезені на ярмарок і вилучені магістратом, який не дочекався вирішення спору. До часу винесення вироку забороняє перешкоджати їм у торгівлі.

Король переказує скаргу євреїв з передмістя на напади студентів та інших свавільних осіб, пограбування будинків, товарів і грошей. Наказує магістрату забезпечити порядок і показово карати винних.

Король дякує Львову за опір військам трансильванського воєводи і просить про позику 100 000 злотих. Забезпеченням мають бути митні доходи, що збираються в оренді; деталі передасть підскарбій.

Король наказує владі Львова залишити за вдовою та дітьми Анджея Дальчинського, доктора та львівського райці, договір на шпитальне село Малехів. Наказує не відбирати у них село і не укладати договір з іншим орендарем.

Король засуджує владу Львова за невиконання його поради та допущення вбивств і пограбувань. Вимагає суворого розслідування, затримання всіх винних та спільників, а також їх ув'язнення до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривду євреям та невіруючим, а також проливати невинну кров, і передбачає покарання винних як приклад для інших.

Король доручає повне командування містом та Львівським замком Олевінському, львівському войському. Магістрат має узгоджувати з комендантом питання безпеки, дотримуватися переданої ним волі короля та виявляти йому послух.

Король звинувачує владу Львова у підтримці осіб, що шкодять митним доходам, відганянні вартових та пропуску товарів без митного оформлення. Наказує запобігти зловживанням і карати також купців, що діють під захистом панів. Погрожує судовим переслідуванням королівським інстигатором.

На основі звіту надвірного коронного маршалка, адміністратора митниць, король звинувачує львівського перекладача Миколая Байдуловича у шкоді митним доходам та підбурюванні інших. Вимагає усунення його з посади та призначення наступника; у разі зволікання сам призначить відповідну особу.

Король висловлює жаль з приводу невдалих переговорів, що мали відвернути загрозу від руських земель. Заповідає скликання посполитого рушення та власний похід. До прибуття допомоги вимагає від Львова відважної та пильної оборони, згадуючи також швидку підтримку піхотою.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розподілену на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король повторює вимогу негайної передачі 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Ян III наказує кравецькому цеху припинити утиски ремісників, які працюють для табору, гвардії та двору. Погрожує судовим переслідуванням. Застереження про їхню підсудність потребує подальшої перевірки.

Август II рекомендує Войцеха Урбанського, колишнього райцю та бурмістра Ярослава, на вакантну посаду райці у Львові. Згадує про захист Ярослава від військового свавілля та надання йому королівського сервіторату.

Марія Луїза повідомляє про переїзд із Самбора до Львова Красінської, панни з її почту, та Палмерової задля безпеки. Просить магістрат надати відповідні вільні приміщення та всі зручності, необхідні під час перебування.

Brodzicki передає похвалу белзького воєводи за опір Львова ворогу та радить віддячити йому візитом. Також просить про справедливий розгляд кривди підданих із Żurawki [?], рекомендованих цим воєводою.

Wyhowski відправляє людину за потрібними речами і просить магістрат видати йому все, що вказує окремий реєстр, ще того ж дня. Очікує швидкого повернення разом з паном Sawryckim [?].

Даровський відкидає вимогу сплатити податки за період до набуття кам’яниці. Він описує зруйнований дах, воду, що підмиває фундамент, і постій військових; просить зважити на стан будівлі та надати письмову відповідь.

Відправник пише, що одна з осіб із його дому має спадкову справу в суді або магістраті Львова. Він просить адресатів справедливо її розглянути та згадує обставини щодо прав або майна, які частково нерозбірливі. Датувальний рядок починається словами «Na granicy …» («На кордоні …»), але місце, день і рік упевнено прочитати не вдалося.

Автор пише про Кшиштофа Балейовича, імовірно купця, та провадження, пов’язане з його торгівлею. Деталі важко прочитати. Датовано у Варшаві 23 травня 1697 року; підпис попередньо прочитано як Ян Замойський.

Автор надсилає владі Львова об’ємний офіційний лист у справі, що потребує розгляду. Читаються згадки про Варшаву, урядовців і прохання зайнятися справою, але її зміст неможливо впевнено відтворити. Надійного датування в тексті немає.

Великий коронний канцлер Ян Лещинський закликає магістрат Львова стягнути з міщанина Вишньовського борг і понесені витрати на користь Ієроніма Шеремети із Самбірської економії, згідно з вироком деканального суду трирічної давності. На адресному боці міститься службова примітка про врегулювання справи та виплату грошей кредитору.