Каталог джерел

Король Владислав Ягайло на прохання Влодка переводить його село Вербіж у Щирецькому повіті з польського та руського права на німецьке середське право. Документ звільняє мешканців села з-під юрисдикції королівських урядників і надає сольтисові повноту судової влади.

Генеральний руський староста Петро з Харбиновичів засвідчує мирову угоду та заяву шляхтича Станіслава Слідзеня із Сулимова, який підтвердив отримання від райців Львова відшкодування за поранення його та його брата. Натомість потерпілий зобов’язався відмовитися від будь-яких подальших суперечок і претензій до влади та жителів міста.

Міська влада, цехмістри та все поспільство Львова складають омаж і присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу, а після його смерті — його синові Владиславу або дочці Ядвізі. Вони також зобов'язуються коритися королеві Софії та великому князю Вітовту як призначеним опікунам малолітнього королевича.

Рада міста Львова засвідчує мирову угоду, укладену між райцею Миколаєм Солтисом та Касею Тойффелін у суперечці щодо чотирьох городів, розташованих перед Галицькою брамою. Визначено умови виплати компенсації та вічної передачі річного чиншу на користь убогих львівського шпиталю після смерті Тойффелін.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода львівський, посвідчує, що шляхтич Ян Зубрський сплатив міщанинові з Городка Стефану суму 50 гривень за солтиство в селі Зубра. Обидві сторони склали узгоджені заяви перед львівським земським судом.

Петро Одровонж зі Спрови, львівський воєвода і генеральний руський староста, дозволяє Федькові Ярому вступити у володіння маєтками в межах свого староства, наданими йому раніше в Угорщині королем Владиславом. При цьому видавець документа заявляє про відмову від будь-яких власних претензій і прав на ці маєтності.

Пйотр Борсук апелює від вироку самбірських райців у суперечці за будинок. Просить Войцеха Зімницького про підтримку, посилаючись на родинний зв'язок через дружину. Представляє власну версію послідовних продажів та повернення нерухомості.

Відправник пише ясновельможному панові й добродієві. Збережений текст важко прочитати, тому його конкретної теми не встановлено. Датувальний запис у листі вказує Самбір і 5 червня 1637 року. На адресній картці, с. 3 і 5, є непевний запис імені/титулу та означення «Самбірському». Дата на інвентарній картці відрізняється від дати листа.

Автор звертається до «Reverende in Christo Pater» і обговорює відомість сум та доходів, належних релігійним установам. Названо кілька осередків і суми у польських злотих, зокрема 3000 та 6500; текст порівнює номінальні суми з отриманим доходом. Пошкоджене продовження стосується обліку/переказу грошей і справ у Перемишлі та інших осередках. Датувальний рядок на с. 3 указує Перемишль, 20 червня 1760 року; ім’я Кипріян читається, прізвище невпевнене.

Великий коронний канцлер Ян Лещинський закликає магістрат Львова стягнути з міщанина Вишньовського борг і понесені витрати на користь Ієроніма Шеремети із Самбірської економії згідно з вироком деканального суду трирічної давнини. На адресному боці є службова примітка про залагодження справи та виплату боргу кредитору.

Катерина Рушникарка із Самбора перепрошує писаршу Анну Зімницьку за затримку з приїздом, спричинену поганим станом доріг, і сповіщає, що незабаром особисто привезе підготовлені фрукти. Вона також звертається з проханням переказати челядникові прохання про допомогу в нагальній потребі, обіцяючи належну винагороду.

Президент Нового Самбора Ян Функ звертається до магістрату Львова з проханням позичити міського ката для виконання смертного вироку щодо шляхтича, засудженого за вбивство, через відсутність екзекутора в Перемишлі. Натомість він відправляє посланця зі звичною оплатою в розмірі восьми польських злотих і засвідчує вдячність та готовність до взаємної допомоги.

Президент Самбора Ян Яворський звертається до львівського магістрату з проханням надіслати ката для здійснення страти засуджених за саксонським правом. Він запевняє, що вишле підводу з охороною, сплатить звичну плату за меч, а також висловлює готовність до взаємних послуг.