Каталог джерел

Станіслав Друшкевич бідкається через відсутність аудієнції та повідомляє гетьмана Яблоновського про намір дисциплінувати свого норовливого сина перед варшавським сеймом. Він також заступається за суддю Ярунтовського в питанні полегшення податкового тягаря у збіднілій королівській оренді.

Станіслав Друшкевич вітає руського воєводу зі вступом на нову посаду та розпитує про щасливе народження нащадка. Він також висловлює жаль через те, що його син відокремився від магната в Кракові, і знову просить узяти юнака під свою опіку.

Хелмський каштелян Станіслав Друшкевич просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського не залишати юнака та дати згоду на його закордонну подорож для вивчення іноземної мови. Він також звертається з проханням відповісти на висловлене побажання.

Король Сигізмунд II Август підтверджує Яну Кровицькому та жителям юридики костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова давні привілеї королів та урядовців щодо вірменського права і звільнення від гродських тягарів. Крім того, монарх дозволяє тамтешнім вірменським ремісникам вільно займатися всілякими ремеслами згідно з давнім звичаєм.

Петро Барзий, перемишльський каштелян і генеральний львівський староста, видає капітулі митрополичій у Львові завірений випис із гродських актів 1510 року. Він підтверджує відчуження підміського млина Важний мельничкою Барбарою та її сином Еразмом на користь капітули за суму 300 гривень.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан, які постраждали від нещодавньої пожежі міста, від усіх зборів, податків і контрибуцій терміном на вісім років, щоб полегшити їм відбудову осель і повернення Львову колишньої величі. Водночас він наказує поборцям руських земель суворо дотримуватися цього привілею під загрозою королівської неласки.

Валентій Залеський повідомляє воєводі Янові Станіславу Яблоновському про щасливе прибуття із суднами до Швеця, а також про суворий контроль і високі митні збори в Торуні. Він також сповіщає про актуальні ціни на збіжжя й полотно та труднощі із забиранням деревців із Вілянова.

Валентій Залеський повідомляє воєводі Яну Станіславу Яблоновському про успішне прибуття до Торуня та про затримки з прийомом збіжжя з вини варшавських урядовців. Також інформує про необхідність сплати торунського мита, а також про низькі ціни на збіжжя та брак попиту на полотно.

Вармінський єпископ і канцлер Анджей Хризостом Залуський надсилає з Торуня руському воєводі новорічні віншування. Він також повідомляє про прибуття хелмінських єпископа та воєводи на аудієнцію до короля та про спільний обід при монаршому дворі.

Анджей Хризостом Залуський пояснює Яну Станіславу Яблоновському необхідність дотримуватися стриманості в листах через непевну політичну ситуацію та брак достовірних новин. Він також повідомляє про погану погоду в Торуні, що ускладнює подорожі, а у приписці відповідає на нарікання воєводи.

Францішек Ян Залуський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про смерть підскарбія великого коронного та пов'язану з цим роздачу сенаторських посад. Він також сповіщає про пересування королівського двору, листи примаса та побоювання щодо політичного розколу в Речі Посполитій.

Король Сигізмунд Август відновлює восьмирічне звільнення від публічних податків для львівських міщан, які постраждали від пожежі та моровиці, скасовуючи щодо них дію анулювання імунітетів на Люблінському сеймі. Крім того, він оголошує, що місто Львів зобов'язане сплачувати збирачам податків виключно шос і чопове за давнім звичаєм.

Король Стефан Баторій підтверджує всі права, привілеї, імунітети та давні звичаї, надані спільноті львівських вірмен його попередниками. Правитель наказує львівському старості та міській владі непорушно дотримуватися й оберігати ці права.

Войцех Зімницький повідомляє владу Львова про прибуття до Варшави, перебіг міських судових процесів, зокрема суперечки з руською громадою, та про зупинення роботи судів через хворобу підканцлера. Він також згадує про відсутність перспектив скликання сейму й переповідає політичні новини стосовно миру з Туреччиною.

Григорій, син покійного Франциска з Ческо в Сан-П’єтро, продає Іванові з Ческо ділянку ріллі та луки, розташовану в урочищі «sotto polpezza», за 380 лір. Продавець застерігає за собою право викупу та зворотного повернення відчужуваної нерухомості протягом чотирьох років.

Король Стефан Баторій розв'язує суперечку між шляхтою Руського воєводства та магістратом Львова, скасовуючи інкорпорацію підміських сіл Зубра і Сихів до магдебурзького права та підпорядковуючи спірні справи щодо їхніх ґрунтів і військових повинностей земському праву. Водночас монарх підтверджує юрисдикцію міського права та королівського суду щодо міщан, міських урядників та їхнього міського майна.

Елеонора Казановська повідомляє волинського воєводу про передачу грошей через єврея Мошка, а також запевняє у цілковитій довірі та готовності підтримати родича. Вона також просить видати асигнату на взяті ним на себе селянські борги для купівлі імшального вина та підкріплення для хворих черниць.

Король Стефан Баторій на прохання послів міста Львова підтверджує документ короля Владислава Ягайла від 1 жовтня 1389 року про включення Львова до складу Корони Королівства Польського. Монарх зобов'язується не порушувати приналежності міста і Львівської землі до Королівства.

Куявський єпископ Станіслав Карнковський відповідає на скаргу львівської влади щодо утисків з боку місцевої шляхти, бідкаючись на важкі часи, спільні як для міщан, так і для духовенства. Посилаючись на хворобу, він відсилає адресатів до усної розповіді посланця та запевняє в готовності захищати права і вольності міста, щойно випаде така нагода.

Марцін Контський просить волинського воєводу взяти під опіку офіцерів і посприяти на комісії з'єднанню обох частин свого полку. Свою відсутність на Русі пояснює домашніми клопотами та недугою дружини.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Король Сигізмунд III Ваза приєднує препозитуру в Буську до відновленого при Львівській катедрі уряду архідиякона з метою забезпечення йому належного утримання. Водночас монарх відмовляється від королівського права патронату над цією препозитурою на користь львівського архієпископа та капітули.

Ян Красінський пояснює перерву в листуванні тяжкою хворобою та коментує агресивні дії шведських військ і руйнування, завдані саксонськими військами. Він також сповіщає про недугу великого підскарбія коронного, пересування військ і просить Яблоновського про протекцію над своїми розореними маєтностями на тернопільській комісії.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про драматичне становище в Речі Посполитій, спустошення на Русі й Литві та тривожну присутність шведів і Сапегів у Варшаві. Попри проблеми зі здоров’ям, які його дошкуляють, він запевняє руського воєводу у своїй пам’яті та відданості.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про свій тимчасовий від'їзд із Варшави до Пруссії та скорочення листування, зауважуючи, що адресат сам наближається до столиці, яка є джерелом усіх новин. Водночас він запевняє у швидкому поверненні, відновленні спілкування та повсякчасній готовності до послуг.

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову на вічні часи право стягнення зборів з товарів (так званого штукового або вузлового), а також із зерна, пива та меду. Доходи з цих зборів розподіляються: дві третини призначаються на міські потреби й укріплення, а одна третина — на винагороду за труди райцівського уряду.

Король Владислав IV на коронаційному сеймі в Кракові урочисто підтверджує сукупність прав, привілеїв і володінь міста Львова, наданих його попередниками, зокрема князем Владиславом Опольським і королем Казимиром Великим. Правитель бере міщан і належні їм маєтності під королівську опіку та гарантує непорушність міських кордонів і юрисдикції.

Документ засвідчує прийняття Миколая Байдуловича, вірменина родом із Сучави, до міського права Львова після складання присяги на вірність королю та місту. Міські райці звертаються до митників із проханням шанувати його міщанський статус та звільнити його разом із товарами від сплати будь-яких мит, зборів та оплат.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський сповіщає про свій приїзд до Львова для наради щодо нагального будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делакву.

Король Ян Казимир підтверджує сукупність прав, вольностей, імунітетів і надань міста Львова, трансумуючи генеральний привілей короля Владислава IV від 1633 року. Укладач документа винагороджує в такий спосіб вірність і самопожертву міщан, виявлені під час нещодавнього козацького бунту та татарського набігу під міські мури.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію Олександра Зборовського та канонічно еригує костел і монастир св. Мартина кармелітів давньої обсервації разом зі шпиталем для хворих вояків-шляхтичів на Краківському передмісті у Львові. При цьому він забезпечує доходи й утримання ордену, а також непорушність прав місцевої парафії.

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює затримку провінціала візитаційними обов'язками, покликається на давню прихильність предків райців та застерігає від церковних кар за перешкоджання монастирським фундаціям.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію галицького земського судді Станіслава з Гловна Гловінського, еригуючи прелатуру кантора та канонікат Гловінського при митрополичій кафедрі у Львові. Нові бенефіції забезпечуються маєтностями сіл Млинище та Заболотівці в Жидачівській землі з визначенням літургійних обов’язків і права патронату.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський затверджує перенесення зруйнованого внаслідок нападів конвенту августинців із Галицького передмістя на Краківське передмістя у Львові. На підставі документа костел святої Анни разом із землями інкорпорується до ордену з дозволом на будівництво монастиря, зі збереженням прав місцевої парафії.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський підтверджує та еригує фундацію прелатури канцлера і гедзинської канонії при Львівській катедрі, встановлену суфраганом Єжи Гедзинським. Бенефіцій було забезпечено щорічним чиншем, закріпленим на маєтках Болехів, Завадка та інших володіннях фундатора.

Костянтин Мрозовицький, адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, затверджує дарування сіл Волосів та Цуцилів, здійснене Олександром і Казимиром Куропатвами на користь митрополичої капітули. На основі забезпечення цими маєтностями він засновує (еригує) новий канонікат фундації Куропатвів герба Яструбець, визначаючи месальні обов'язки каноніка та право патронату для родини фундаторів.

Архієпископ Ян Скарбек затверджує запис суми 6000 польських злотих на маєтності Милошовичі, здійснений чесником Станіславом Венявським на користь фундації кс. Антонія Гомолінського, та еригує новий надштатний канонікат при львівській катедрі. Крім того, він визначає права патронату для фундатора, а після його смерті — почергово для архієпископів і капітули, з перевагою для членів роду Гомолінських.

Король Август II підтверджує Стрілецькому (Курковому) братству у Львові давні привілеї польських монархів, які регулюють доходи братства, податкові звільнення Куркового короля та організацію стрілецьких вправ. Він також наказує повернути зайняту коронною артилерією територію стрільбища (Цельштату) та встановлює щорічний порядок вправ із ручниць, гаківниць і гармат.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський зберігає за каноніками право вибору капітульних маєтностей, наказуючи відраховувати одну третину, а з маєтків Унятичі, Пікуловичі та Жидатичі — половину доходів до спільної маси капітули. Водночас він звільняє від цього обов’язку бідніші посади та прощає капітулі всі накопичені дотепер заборгованості.

Король Владислав III Варненчик записує Петрові Дзику з Воєводзин суму 50 гривень у заставу на королівському селі Зушиці в Городоцькому повіті. Заставодержатель отримує село з усіма прибутками до часу виплати боргу, за умови охорони королівських мисливських угідь та особистого проживання в маєтку.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує військовим депутатам, які стягують гіберну в Руському воєводстві, припинити побори з підльвівських сіл, котрі мають правові імунітети та не підлягають юрисдикції королівщин. Будь-які спроби обкласти ці маєтності гетьман обіцяє розцінювати як особисту образу.

Л. Страда Поміллі звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з поклінним проханням виконати обіцянку щодо передачі шати. При цьому він запевняє у своїй вдячності та молитовній пам’яті.

Ян Єжи Пшебендовський запевняє руського воєводу в регулярному відповіданні на листи та повідомляє про передачу грошей краківському каштеляну й заплановану сплату ґданських векселів. Він також порушує питання труднощів, пов'язаних із розташуванням військ та надмірним стягненням гіберни в Пруссії.

Ян Сапега запевняє владу Львова у своїй відданості справі завершення міських фортифікацій та повідомляє про лист до короля з проханням надіслати інженера й виплатити кошти через підскарбія. Він звертається до райців із проханням якнайшвидше передати монархові доданий лист.

Войцех Тиравський подає Яношу Кеменю детальний звіт про триденну битву під Берестечком, що завершилася розгромом козацько-татарських сил і здобуттям їхнього табору. Повідомляє також про настрої шляхти, подальший похід короля на Київ та тривожні чутки про дії бранденбурзького курфюрста.

Войцех Тиравський подає Яношу Кеменю детальний звіт про перемогу королівських військ над козаками й татарами в триденній битві під Берестечком. Він також повідомляє про необхідність подальшого перебування при гетьманові Калиновському та переказує табірні відомості про втрати супротивника і настрої посполитого рушення.

Примас Якуб Уханський висловлює підтримку львівським міщанам, які протестують проти нав'язуваних шляхтою каптурових судів, і радить твердо стояти на своєму спротиві. Він також запевняє, що надіслав листа до руського воєводи з проханням захистити міські права до обрання нового монарха.

Миколай Чарнош повідомляє Войцеха Зімницького про втечу та негідні вчинки його сина Яна Августина в Замості, сповіщаючи про покарання хлопця та намір і надалі пильнувати його освіту. Згадує також про заборгованість з оплати за навчання, вправи з каліграфії та майново-господарські справи.

Щенсний Чацький надсилає адресатам рекомендаційні листи до архієпископа та капітули з проханням про значне полегшення у сплаті видеркафів. Він також повідомляє, що звернувся з проханням про подібне втручання до свого батька, канцлера.

Щенсний Чацький надсилає львівському магістрату рекомендаційні листи до архієпископа та капітули з проханням про полегшення у виплаті видеркафів. Він також повідомляє, що звертався щодо подібного заступництва до свого батька, канцлера.