Каталог джерел

Францішек Лупіс повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля, докладені в Парижі задля отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування роботи майстром і свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, але сподівається, що їх надішлють з наступним транспортом.

Ян Лампрехт підтверджує Яну Станіславу Яблоновському передачу кореспонденції королевича Якуба Собеського та відправлення листів каштеляна краківського до Рима. Він також пояснює причини попередньої затримки листування, викликаної відправленням львівської пошти.

Ян Лампрехт повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про відправлення його листа до Олави та обіцяє якнайшвидше передати відповідь. Він також сповіщає про відкладення наради в кардинала Михайла Радзієвського та радить звернутися за докладнішими новинами до черкаського старости.

Лянцкоронський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про незгоду шляхти зі шведською війною та ухвалення інструкції, яка наказує вислати послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі він також коротко згадує про поточні кадрові справи та смерть Йоанни.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський повідомляє львівським радникам про догану панові Яницькому та накладення арешту на його платню через кривди, завдані передміщанам. Він також закликає міську владу заготувати взимку матеріали, необхідні для весняного будівництва фортифікацій замку та Львова.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівський наказ асигнувати десять тисяч злотих із чопового на міські фортифікації. Він сповіщає про свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та розпорядження орендареві невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський сповіщає про свій приїзд до Львова для наради щодо нагального будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делакву.

Кшиштоф Лянцкоронський просить чернігівського підсудка піти назустріч місту і відмовитися від залишку боргу в розмірі 70 злотих з тамтешніх євреїв. Своє прохання він пояснює надзвичайним зубожінням та утиском міщан через обтяжливі табірні повинності (обозщизну).

Олександр Мадалінський дякує волинському воєводі за дотеперішнє заступництво і просить довести до кінця справу проти пана Ніклевича, чиї наклепи його глибоко вражають. Він знімає звинувачення в підбурюванні з пана Прибиславського та висловлює каяття через власну запальну поведінку, продиктовану почуттям честі.

Александр Мадалінський сповіщає волинського воєводу про тяжку хворобу, перенесену в дорозі, та про лікування, розпочате в Ґданську. Запевняючи у вічній вдячності, він шукає опіки адресата і просить його про батьківську протекцію.

Тереза Мадалінська, велюнська хорунжина, сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про несподівану смерть свого чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку й пам’ятати про неї в її сирітстві та горі.

Священник Й. Манастерський виступає проти незаконного надсилання міської екзекуції та стягнення чиншу з кам'яниці покійної генералової Бекерської. Він закликає президента Львова припинити узурпувати юрисдикцію над його правомірно набутим майном.

Львівський канонік кс. Й. Манастерський звертається до радників міста Львова з проханням не стягувати з убогого орендаря чинш за належний священнику підвал. Посилаючись на давню прихильність магістрату до духовенства, він натомість декларує вдячність і готовність до послуг.

Фрідеріх Йоганн Майдель дякує купцеві Артуру Форбсу за домовленості, досягнуті з його сином, і повідомляє про розпорядження виплатити належний капітал через свого повіреного. Він також торкається питання річних відсотків і просить переказати векселем кошти, які мають надійти з Вроцлава.

Хелмінський єпископ і підканцлер коронний Ян Малаховський свідчить про ревні заслуги синдика Михайла Григовича на користь Львова. Він закликає міську владу виплатити йому належну винагороду та заборгованість за Гродненський сейм.

Станіслав Малаховський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про збереження листів у орендаря та радить обговорити цю справу під час візиту до королеви. Він також згадує, що переказав монархині позицію воєводи щодо довірення брами Жовківського замку.

Станіслав Малаховський бідкається через розлуку з адресатом і згадує про скупі звістки з галицького сеймика, сподіваючись отримати його діяріуш. Він також повідомляє, що очікує на документ про евікцію, який має привезти брацлавський воєвода.

Станіслав Малаховський повідомляє про зустріч із руським воєводою в Самборі та застерігає перед хоругвами, що прагнуть зіткнення з підрозділами краківського каштеляна, які виходять із конфедерації. Він також просить адресата про заступництво й допомогу у стягненні боргу на суму понад дві тисячі злотих.

Станіслав Малаховський сповіщає адресата про успішне підписання мирного договору та наказ про припинення будь-яких воєнних дій упродовж тридцяти днів під страхом смертної кари. Посилаючись на поспіх у дорозі, він обіцяє надіслати копію документа та докладні відомості з наступною поштою.

Станіслав Малаховський пояснює перебіг переговорів у Карловицях та причини, через які зволікання венеційських і турецьких послів завадило вчасно захистити Покуття від татарського спустошення. Він також торкається прикрого вчинку свого брата, дякуючи адресатові за стриманість і терпіння в цій справі.

Станіслав Малаховський повідомляє про труднощі в мирних переговорах із Туреччиною, заходи щодо стримування татарських чамбулів та суперечки, пов'язані з трактатом. Він також торкається родинно-майнових питань щодо сондецького старости та згадує про жалобу після раптової смерті ошмянського старости.

Ж. К. Маньяніні повідомляє пана Дюпре про згоду свого патрона на обмін 500 золотих дукатів і квапить його якнайшвидше забрати готівку у пана Лібовича. При цьому він застерігає, що зволікання може призвести до того, що ці монети підуть на інші двірські витрати.

Кс. Марек пояснює стольниковій Анні Врублевській причини затримки свого приїзду через розпорядження дефініторію та чернечі обов'язки. Запевняє адресатку у відправленні мес за добробут її маєтків, повернення боргів та захист худоби від мору.

Казимир Марковський звітує про стан здоров’я кульгавого коня та повідомляє про труднощі з коновалом через від'їзд короля. Він також описує витрати на власне лікування після хвороби та наполегливо просить надіслати додаткові гроші на покриття боргів.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса відправити до Вєлької Всі возом пана Чалмерса товари, привезені з Вроцлава, а також каразею від Александра Голла. Він зобов'язується відшкодувати всі понесені витрати та просить повідомити останні новини.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса забрати у Волтера Іннеса боргову розписку за здійснений платіж або ж отримати письмове підтвердження сплати боргу. Він також порушує питання щодо домовленості з паном Ґалбрейтом стосовно перевезення риби.

Джон Мюррей описує труднощі зі стягненням плати від Джона Патона та сповіщає про зустріч із Форбсом на ярмарку в Ярославі. Він також звертається з проханням надіслати потрібні товари, за які обіцяє розрахуватися.

Джон Мюррей повідомляє Артура Форбса, що надіслана для нього бочка риби так і не надійшла, оскільки візник повіз її до Кракова. У приписці відправник також просить отримати від пана Іннеса письмове підтвердження відтермінування.

Джон Мюррей пише з Тарнова до львівського купця Артура Форбса щодо недоставленої бочки риби, яку візник свавільно повіз до Кракова, та просить придбати дві варнінки. Він також замовляє тридцять пар чобіт із червоного сап'яну, пропонуючи відіслати їх без сплати мита чи витрат, сховавши в бочці з-під риби.

Річард Мюррей виправдовується перед Атером Форбсом за затримку з поїздкою та виплатою коштів, пояснюючи це імператорськими поборами в Бардієві та справою в трибуналі. Водночас він повідомляє, що решту боргу від його імені передасть Джон Мюррей, і просить про розуміння та збереження дружніх взаємин.

Річард Мюррей перепрошує купця Артура Форбса за затримку у сплаті давнього залишку боргу, пояснюючи це непередбаченими збитками, яких зазнав у Ряшеві. Він висловлює вдячність за виявлене розуміння та просить передати кореспонденцію, адресовану панові Мейтленду.

Якуб Мюррей, шкодуючи про залишення купецтва заради руйнівної військової служби, просить Артура Форбса про заступництво перед шваґром Френчем і паном Франкленом. Він сподівається на підтримку, яка дозволить йому повернутися до колишнього заняття, заробити на хліб і сплатити борги кредиторам.

Ян Мархоцький повідомляє Яна Свошовського про напад слуги львівських райців на свого челядника в корчмі та про завдану цим образу. Він просить у писаря поради, застерігаючи про помсту з боку вояків, якщо місто не відшкодує заподіяної кривди.

Станіслав Стефан Марціновський відповідає на лист свого господаря Яна Шрайбера з вимогою звільнити займане житло. Він запевняє в готовності виїхати з будинку, проте зазначає, що з поважних причин не може зробити цього негайно, та пропонує зустрітися для особистого обговорення справи.

Ректор Краківської академії Антоній Марцішовський відкликає зі Львова бакалавра Лейдмана, який вступив у конфлікт з архієпископом, і просить львівський магістрат ухвалити рішення щодо заміщення посади ректора кафедральної школи. Він також дякує за підтримку в судовому процесі та згадує про плани апостольського нунція перевидати твори львів'янина Шимона Шимоновича.

Томас Маршалл повідомляє купця Артура Форбса про виконання замовлення на сукню, пояс та ремонт меча, які він відправляє через посередників до Львова. До листа він також додає перелік витрат і розрахунок авансу.

Томас Маршалл підтверджує Артуру Форбсу отримання коштів і подає розрахунок за надісланий пакунок із тканинами. Дякує за здійснення оплати та висловлює надію на вигідніші оборудки під час наступного ярмарку.

Текст містить добірку традиційних латинських афоризмів і прислів’їв про життєву мудрість, обачність та свободу. Його записав і підписав Александр Маршалл 3 квітня 1687 року.

Короткий запис релігійного змісту авторства Александра Маршалла. Містить роздуми про збереження чистого сумління, уникнення марних дочасних турбот і покладання надії винятково на Бога.

Станіслав Кароль Масальський просить Мартина Анчевського про заступництво перед владою Львова у справі виплати обіцяних 300 злотих, яких львівські посли не передали йому у Варшаві. Він пояснює, що через брак цих коштів не зміг сплатити власні борги, та повідомляє про намір відправити посланця для отримання належної суми.

Ян Массарі повідомляє Мартина Розваєра, який перебуває у Варшаві, про майнові справи померлого Кампіана. Він також просить його втрутитися перед коронним канцлером, щоб відстрочити вирок у суперечці щодо оплати за сукно на похорон Прокопа Сенявського.

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює затримку провінціала візитаційними обов'язками, покликається на давню прихильність предків райців та застерігає від церковних кар за перешкоджання монастирським фундаціям.

Ян Матейко дякує за почесну пропозицію зупинитися в греко-католицького митрополита під час візиту до Львова, однак через поганий стан здоров'я та необхідність догляду з боку дітей відмовляється від гостинності. Водночас він повідомляє про свій приїзд до міста наступного вівторка.

Марек Матчинський повідомляє владу Львова про скорий приїзд Яна III Собеського та заплановане перебування монарха в міському палаці. Рекомендує терміново прибрати нечистоти з Ринку, вулиць і тракту від Жовкви, щоб бруд не викликав огиди в монарха.

Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про подання королю справи щодо майна померлого без заповіту Теодора Бришаніца з покликанням на міські привілеї стосовно коштів на фортифікації. Водночас він запевняє у прихильності монарха та його прагненні шанувати чинне право.

Белзький воєвода Марек Матчинський заступається перед владою Львова за королівського слугу Томаша Гордона, просячи призначити його на уряд лавника. Він звертається з проханням зробити одноразовий виняток і прийняти кандидата в обхід обов'язкового членства в колегії сорока мужів.

Руський воєвода Марек Матчинський торкається питання ремонту міських доріг, радячи тимчасово пощадити виснажену худобу підданих після весняних робіт, а також коментує звинувачення на адресу ротмістра Трушкевича. Крім того, він просить міську владу спонукати візників із міських маєтків за плату перевезти каміння до його маєтності.

Руський воєвода Марек Матчинський звертається до влади Львова на захист єврея Самуеля, який поскаржився королю на зволікання магістрату у виконанні вироку щодо неповернутого боргу. Він закликає райців до неупередженого правосуддя та відібрання від відповідачів передбаченої вироком присяги.

Руський воєвода Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про неможливість виділення коштів із публічної скарбниці на потреби міста через вичерпання фінансів Речі Посполитої. Він радить львівським міщанам покладатися на власні сили і самостійно подбати про оборону та безпеку Львова.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги львівської влади після пожежі передмість, торкаючись нападу пана Ловицького на жовнірів та підозрілої діяльності татар, які прибули викуповувати бранців. Він також сповіщає про втручання адміністратора Жовківського староства щодо зловживань осіб, підлеглих королівській юрисдикції.