Каталог джерел

Юзеф Бжезницький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського про втручання перед краківським хорунжим щодо виплати заборгованої платні з ухвалених податків. Він звертає увагу на небажання краківського підкоморія сплатити давні борги і в разі від'їзду сановника просить надіслати рекомендаційний лист поштою.

Папа Юлій II повідомляє короля Александра Ягеллончика про призначення Бернарда Вільчека львівським архієпископом замість переведеного до Гнєзна архієпископа Анджея. Він закликає монарха оточити нового пастиря та його архідієцезію королівською опікою й прихильною підтримкою.

Автор описує труднощі та прикрощі, спричинені спором із львівським магістратом, і просить віцесеніора застосувати свій вплив для залагодження справи. Він згадує про дії проти нього у Варшаві та у Львові, а також парадоксально описує свій статус як водночас райці й лавника та особи, позбавленої цих посад. Він просить чіткої відповіді магістрату та адресата, зазначаючи, що на ухвалення рішення залишилося обмаль часу. Якщо справа дійде до суду, він застерігає правову силу цього листа. Пізніша обкладинка пов'язує спір із секретарем Чеховичем; сам текст листа не дає змоги достеменно встановити його роль.

Папа Юлій II сповіщає суфраганів львівської церкви про преконізацію Бернарда на посаду львівського архієпископа після переведення тогочасного митрополита Анджея на гнєзненську кафедру. Він наказує їм виявляти новому архієпископу належний послух і шану.

Маршалок Коронного трибуналу Станіслав Казимир Бєнєвський докоряє львівському магістрату за ув'язнення пораненої шляхти у в'язниці для злодіїв, розцінюючи це як образу лицарського стану. Він закликає міську владу припинити ці дії з огляду на триваючий трибунальський процес і виказує їй за невдячність за попереднє заступництво перед королем.

Станіслав із Ходча, генеральний староста руських земель, засвідчує запис із львівських гродських актів, у якому Ян Жешовський квитує львівських райців в отриманні 130 гривень за покинуту кам'яницю на вулиці Жидівській у Львові. Жешовський зрікається всіх прав на цю нерухомість, анулює попередні записи й зобов'язується захищати місто від претензій своїх родичів.

Автор відповідає на прохання львівського магістрату у справі, яку називає справедливою, і пише про досягнення взаємного задоволення претензій. Він запевняє у своїй прихильності до міста та сподівається на взаємність. Ключова фраза, що окреслює процедуру, можливо за участю синдиків, потребує повторного прочитання; з листа не випливає, що угоду було укладено.

Король Александр Ягеллончик надає кам'янецькому каноніку та королівському нотаріусу Северину Гербурту з Фельштина ділянку (дворище) в селі Нагірці Львівського повіту. Надання звільняється від замкових повинностей і переводиться на земське право.

Пріор визнає свій обов'язок з'явитися перед асесорським судом, проте просить розглянути справу в суді міської ради, щоб уникнути витрат. Він просить призначити комісарів для огляду документів, що стосуються монастирських ґрунтів. У зв'язку з недавнім терміновим від'їздом просить надати тиждень до свого повернення, звільнити його від асесорських термінів та дозволити продовжити розпочате будівництво до полюбовного вирішення справи, причому будівлі мають відійти тому, за ким буде визнано право на землю.

Документ підтверджує та інкорпорує запис львівського міщанина Петра Стрижка, який передав свій будинок на забезпечення польського проповідника при митрополичій кафедрі у Львові. Проповідник водночас був зобов'язаний відправляти дві щотижневі меси у фундованій жертводавцем каплиці над катедральною брамою.

Юзеф Бем вимагає від президента Львова виплати заборгованих двохсот злотих за постій, наданий капітанові Рожновському згідно з міським контрактом. Він також попереджає, що більше не може приймати офіцера, і просить призначити йому нове житло.

Король Александр Ягеллончик наказує, щоб протягом двох років приїжджі купці не купували у Львові товари в інших іногородніх торговців раніше за місцевих міщан. Порушення цієї заборони тягне за собою конфіскацію товарів, які мають бути спрямовані на будівництво та ремонт міських укріплень.

Ігнацій Бем, провізор шпиталю св. Станіслава у Львові, надсилає звіт про руйнування на шпитальних землях і просить свого покровителя домогтися сприятливих рішень в Асесорському суді. У приписці він просить про термінову відповідь на свої попередні листи та свіжі новини про перебіг справи.

Провізор шпиталю св. Станіслава у Львові Ігнацій Бем повідомляє про незаконне захоплення та розорювання шпитальних ґрунтів стольником конарським Єнджейовським попри сприятливий для шпиталю вирок міського суду. Надсилаючи процесуальні документи, він просить адресата про правову пораду щодо подальших кроків проти узурпатора.

Ігнацій Бем надсилає варшавському повіреному документацію щодо прав шпиталю св. Станіслава у Львові та повідомляє про передачу скромного гонорару через пана Сольського. Він просить адресата співпрацювати з паном Флосеровичем у веденні справи та обіцяє надіслати наступні процесуальні документи з наступною поштою.

Ігнацій Бем надсилає копії мандатів, виданих паном Єнджейовським, викриваючи його безпідставні й уперті зазіхання на ґрунти, що належать шпиталю св. Станіслава. Він просить протектора про втручання та заступництво на захист інтересів шпитальних убогих.

Ігнацій Бем, провізор львівського шпиталю св. Станіслава, просить адресата про допомогу в суперечці з паном Єнджейовським, який незаконно захопив шпитальні землі та погрозами перешкоджає збиранню врожаю. Автор додає супліку до канцлера з проханням передати її.

Ігнацій Бем звертається до свого покровителя з проханням простежити в асесорському суді за справою шпиталю св. Станіслава проти пана Єнджейовського та спадкоємців Шиманецьких щодо відібраних ґрунтів. Він надсилає позов і судові документи, просячи внести справу до списку слухань, а також домогтися скерування звинувачень у насильстві до магдебурзького суду.

Ігнацій Бем, провізор шпиталю св. Станіслава у Львові, просить свого покровителя простежити на засіданнях асесорського суду за справою проти пана Єнджейовського та спадкоємців Шиманчевських щодо повернення загарбаних шпитальних ґрунтів. Він також клопоче про те, щоб справа розглядалася за зустрічним позовом, а питання вчинених насильств було скеровано в першій інстанції до магдебурзького суду.

Документ львівського земського суду засвідчує вічний і добровільний поділ дідичних та заставних маєтностей у Зимній Воді після покійного батька між рідними сестрами Барбарою та Малґожатою. Акт детально розмежовує кметівські лани, пустки, двір, стави, луки, що відійшли обом сестрам, а також визначає засади спільного користування лісами й пасовищами.

Конверт листа, адресованого каштеляну краківському та гетьману великому коронному Станіславу Яну Яблоновському у Варшаві. Відправник титулує гетьмана своїм найособливішим паном і протектором.

Беллі раніше відмовився акцептувати вексель гданського купця Розенрота через брак готівки під час нагальних ярмаркових справ. Тепер він намагається зібрати необхідну суму в місцевих та приїжджих купців і заявляє про акцепт та майбутню виплату. Дописка стосується курсової різниці/збитку на талерах у Гданську та відсутності прибутку, однак точна суть вимоги залишається неясною.

Документ є вироком третейського суду, ухваленим львівськими каноніками та деканом у суперечці між міською радою Львова та ректором Яном Мишковським. Арбітри визначили правила управління львівським шпиталем Святого Духа, а також питання розпорядження заповітними відписами.

Роберт Белл повідомляє зі Львова про опір ярославського магістрату визнанню привілею королеви та про спроби оскаржити його при королівському дворі. Він просить Форбса звернутися до старости й сповіщає, що залишиться на місці, аби спостерігати за подальшим розвитком подій.

Роберт Белл просить Артура Форбса зберегти арешт на спірні товари в Лейпцигу та затримати їх видачу пану Весту аж до його особистого прибуття наприкінці місяця. При цьому він наголошує на своїх фінансових претензіях і сповіщає про швидку зустріч.

Препозит шпиталю Святого Духа Ян Мишковський, а також бурмистр і райці львівські передають спір про управління шпиталем та його майном на вирішення львівських каноніків як арбітрів. Сторони добросовісно зобов’язуються підкоритися третейському рішенню під загрозою штрафу в розмірі 200 флоринів.

Андреас Белл повідомляє Артуру Форбсу, який перебуває у Львові, про успішне отримання в Ярославі барила, доставленого візником Хмарою, та розміщення його в підвалі. Листування завершується формулою ввічливості й побажаннями здоров'я.

Андреас Белл повідомляє Артура Форбса про відправлення через Джорджа Ґріґрі бочечки шафрану. Він також згадує про скриню, відправлену двома днями раніше до Львова єврейським візником Мошком Хибосовичем.

Андреас Белл повідомляє з Ярослава про домовленості з господарем щодо підготовки та перебудови помешкання для Форбса, а також про труднощі в досягненні згоди щодо витрат. Він також інформує про фінансові справи, новини від знайомих та від'їзд групи шотландців на причастя до Радзенцина.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Ян Станіслав Белжецький повідомляє Францішека Глоговського про труднощі зі сватанням панни мельницької суддиної до пана Миколая через її почуття до пана Коможинського. Він також сповіщає про чутки щодо таємного вінчання у Львові та не радить укладати цей нерівний за віком і статками шлюб.

Ян Станіслав Белжецький повідомляє Франциска Глоговського про успішне зривання шлюбних планів мельницької підстолини з паном Косьмінським і закликає швидко розпочати заходи на користь пана Миколая. Він також повертає позичені п'ятдесят злотих та запевняє у своїй подальшій підтримці й прихильності.

Король Александр Ягеллончик звільняє підданих села Гонятичі, належного до львівської капітули, на 15 років від будь-яких повинностей і стацій на користь львівського замку через спустошення, завдані турками й татарами. Він наказує львівському старості Станіславу з Ходча та його наступникам неухильно дотримуватися цієї пільги.

Бекер обговорює успіхи торгівлі Форбса, а також справи щодо вина та двору. Передає прохання Даніеля Стюарта про лист до Форбса стосовно лондонського боргу й застерігає від подальшого заборгування. Згадує купівлю чи відправлення товару з Гамбурга, квитанцію та потребу в листах за нагоди для перевезення.

Автор обговорює доставку листа, товарні справи, цукор і розрахунки через Ґданськ та Свідницю. Згадує посередників, гроші та вексель. Рекомендує адресатові знайомих, анонсує подальші інструкції та просить про продовження листування.

Бекер розглядає непогашені розрахунки та стягнення боргів із львівських євреїв, чиїм обіцянкам він не довіряє. Обговорює дії посередників, необхідність листування та розрахунку. Додає примітку про виплати й кінцеве сальдо 824 [?].

Ян Фридерик Беккер виправдовується перед Артуром Форбсом за непорозуміння, пов'язані з місією слуги Антона та контактами з турецькими купцями. Пояснює питання індосування й реалізації векселя на 150 волів із можливістю виплати у Свідниці або Гданську.

Йоганн Фрідріх Бекер дякує Артуру Форбесу за надісланих собак, обговорює питання фінансових розрахунків, виправлення боргового зобов'язання та справу підтримки Даніеля Зитковера. Він також звертається з проханням надати інформацію щодо цін, а також можливості замовлення й перевезення ґданських товарів і вина до Ярослава та Станиславова.

Ян Ф. Бекер повідомляє Артура Форбса про справи торгівлі волами, долю векселя на Теодора Черновича та стягнення боргів із покійного Юрика, Даніеля та інших боржників. Він також висловлює подяку за отримані новини й коментує повідомлення про бойові дії цісарських військ проти турків і плани польського короля.

Ян Фрід. Беккер звертається до Артура Форбса з проханням про допомогу та заступництво в отриманні кредиту на суму кількасот флоринів. У листі він також торкається питань поточних воєнних подій із турками та пересування християнських військ.

Ян Фридерик Бекер сповіщає Артура Форбеса про свій стан здоров'я, фінансові справи, торгівлю волами, а також заступається за купця, який просить сукна на ярославський ярмарок. Він також рекомендує пана Зигмунта Гутрита для завершення оборудки з купівлі худоби.

Ян Фридерик Бекер сповіщає Артура Форбса про справи фінансових розрахунків, зимівлю волів та неправдиві чутки про пересування ворога біля кордону. У приписці рекомендує увазі адресата пана Зельмара, просячи надати йому кредит і ручаючись за нього.

Йоганн Фрідріх Бекер виправдовується перед Артуром Форбсом за затримку в розрахунках і запевняє у якнайшвидшому врегулюванні заборгованості, посилаючись на труднощі з отриманням готівки. Він також повідомляє про постачання олесницького сукна, відсутність Лорера та переговори, що тривають щодо спірних фінансових претензій.

Король Александр Ягеллончик наказує руським і подільським урядникам, зокрема львівському старості, надавати допомогу львівським міщанам у дотриманні права складу шляхом арешту купців, які оминають Львів, та конфіскації їхніх товарів на користь королівського скарбу.

Беке повідомляє про відправлення через перевізників Девідсона, наводить витрати на перевезення та перелік голландського сукна, додає чорне сукно власного виробництва, а також рахунок для Форбса.

Ґоттфрід Беке повідомляє Артура Форбса про перебіг цінових переговорів і закупівлю різних партій сукна в Ґданську, подаючи детальний перелік замовлених кольорів тканин. Він анонсує відправлення товару до Львова після дня святого Івана та просить адресата про допомогу своєму братові.

Бекке просить урахувати розрахунок із візником. Він деталізує фрахт, митну вартість товару, заявлену в Торуні, збори та загальну суму рахунку — 192 флорини 6 грошів.

Ґотфрід Беккер повідомляє Артура Форбса про отримання невеликої суми грошей від пані Вентон та залишення її у брата в очікуванні подальших розпоряджень. Пояснює причини, з яких не відіслав готівку до Львова, та висловлює сподівання на зустріч під час ярмарку в Ярославі.

Відправник відповідає Форбсу щодо квитків, посилки та грошей, просить про повернення коштів за рахунком і доручає купити льон та інші товари. Рекомендує сплатити борг на святого Домініка у Гданську.

Бекке надсилає Форбсу королівську прокламацію щодо Шотландії. Він повідомляє про інший документ, оприлюднений в Англії, копії якого ще не отримав, і вважає його м'якшим. Згадує про попередній лист щодо зміни стосовно Воноського[?], нагадує про купівлю своєї відправки та просить показати прокламацію Чарльзу Пейну.