Каталог джерел

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Андреас Белл повідомляє Артуру Форбсу, який перебуває у Львові, про успішне отримання в Ярославі барила, доставленого візником Хмарою, та розміщення його в підвалі. Листування завершується формулою ввічливості й побажаннями здоров'я.

Андреас Белл повідомляє Артура Форбса про відправлення через Джорджа Ґріґрі бочечки шафрану. Він також згадує про скриню, відправлену двома днями раніше до Львова єврейським візником Мошком Хибосовичем.

Андреас Белл повідомляє з Ярослава про домовленості з господарем щодо підготовки та перебудови помешкання для Форбса, а також про труднощі в досягненні згоди щодо витрат. Він також інформує про фінансові справи, новини від знайомих та від'їзд групи шотландців на причастя до Радзенцина.

Препозит шпиталю Святого Духа Ян Мишковський, а також бурмистр і райці львівські передають спір про управління шпиталем та його майном на вирішення львівських каноніків як арбітрів. Сторони добросовісно зобов’язуються підкоритися третейському рішенню під загрозою штрафу в розмірі 200 флоринів.

Роберт Белл повідомляє зі Львова про опір ярославського магістрату визнанню привілею королеви та про спроби оскаржити його при королівському дворі. Він просить Форбса звернутися до старости й сповіщає, що залишиться на місці, аби спостерігати за подальшим розвитком подій.

Роберт Белл просить Артура Форбса зберегти арешт на спірні товари в Лейпцигу та затримати їх видачу пану Весту аж до його особистого прибуття наприкінці місяця. При цьому він наголошує на своїх фінансових претензіях і сповіщає про швидку зустріч.

Документ є вироком третейського суду, ухваленим львівськими каноніками та деканом у суперечці між міською радою Львова та ректором Яном Мишковським. Арбітри визначили правила управління львівським шпиталем Святого Духа, а також питання розпорядження заповітними відписами.

Конверт листа, адресованого каштеляну краківському та гетьману великому коронному Станіславу Яну Яблоновському у Варшаві. Відправник титулує гетьмана своїм найособливішим паном і протектором.

Беллі раніше відмовився акцептувати вексель гданського купця Розенрота через брак готівки під час нагальних ярмаркових справ. Тепер він намагається зібрати необхідну суму в місцевих та приїжджих купців і заявляє про акцепт та майбутню виплату. Дописка стосується курсової різниці/збитку на талерах у Гданську та відсутності прибутку, однак точна суть вимоги залишається неясною.

Документ львівського земського суду засвідчує вічний і добровільний поділ дідичних та заставних маєтностей у Зимній Воді після покійного батька між рідними сестрами Барбарою та Малґожатою. Акт детально розмежовує кметівські лани, пустки, двір, стави, луки, що відійшли обом сестрам, а також визначає засади спільного користування лісами й пасовищами.

Ігнацій Бем, провізор шпиталю св. Станіслава у Львові, надсилає звіт про руйнування на шпитальних землях і просить свого покровителя домогтися сприятливих рішень в Асесорському суді. У приписці він просить про термінову відповідь на свої попередні листи та свіжі новини про перебіг справи.

Провізор шпиталю св. Станіслава у Львові Ігнацій Бем повідомляє про незаконне захоплення та розорювання шпитальних ґрунтів стольником конарським Єнджейовським попри сприятливий для шпиталю вирок міського суду. Надсилаючи процесуальні документи, він просить адресата про правову пораду щодо подальших кроків проти узурпатора.

Ігнацій Бем надсилає варшавському повіреному документацію щодо прав шпиталю св. Станіслава у Львові та повідомляє про передачу скромного гонорару через пана Сольського. Він просить адресата співпрацювати з паном Флосеровичем у веденні справи та обіцяє надіслати наступні процесуальні документи з наступною поштою.

Ігнацій Бем надсилає копії мандатів, виданих паном Єнджейовським, викриваючи його безпідставні й уперті зазіхання на ґрунти, що належать шпиталю св. Станіслава. Він просить протектора про втручання та заступництво на захист інтересів шпитальних убогих.

Ігнацій Бем, провізор львівського шпиталю св. Станіслава, просить адресата про допомогу в суперечці з паном Єнджейовським, який незаконно захопив шпитальні землі та погрозами перешкоджає збиранню врожаю. Автор додає супліку до канцлера з проханням передати її.

Ігнацій Бем звертається до свого покровителя з проханням простежити в асесорському суді за справою шпиталю св. Станіслава проти пана Єнджейовського та спадкоємців Шиманецьких щодо відібраних ґрунтів. Він надсилає позов і судові документи, просячи внести справу до списку слухань, а також домогтися скерування звинувачень у насильстві до магдебурзького суду.

Ігнацій Бем, провізор шпиталю св. Станіслава у Львові, просить свого покровителя простежити на засіданнях асесорського суду за справою проти пана Єнджейовського та спадкоємців Шиманчевських щодо повернення загарбаних шпитальних ґрунтів. Він також клопоче про те, щоб справа розглядалася за зустрічним позовом, а питання вчинених насильств було скеровано в першій інстанції до магдебурзького суду.

Король Александр Ягеллончик наказує, щоб протягом двох років приїжджі купці не купували у Львові товари в інших іногородніх торговців раніше за місцевих міщан. Порушення цієї заборони тягне за собою конфіскацію товарів, які мають бути спрямовані на будівництво та ремонт міських укріплень.

Юзеф Бем вимагає від президента Львова виплати заборгованих двохсот злотих за постій, наданий капітанові Рожновському згідно з міським контрактом. Він також попереджає, що більше не може приймати офіцера, і просить призначити йому нове житло.

Документ підтверджує та інкорпорує запис львівського міщанина Петра Стрижка, який передав свій будинок на забезпечення польського проповідника при митрополичій кафедрі у Львові. Проповідник водночас був зобов'язаний відправляти дві щотижневі меси у фундованій жертводавцем каплиці над катедральною брамою.

Пріор визнає свій обов'язок з'явитися перед асесорським судом, проте просить розглянути справу в суді міської ради, щоб уникнути витрат. Він просить призначити комісарів для огляду документів, що стосуються монастирських ґрунтів. У зв'язку з недавнім терміновим від'їздом просить надати тиждень до свого повернення, звільнити його від асесорських термінів та дозволити продовжити розпочате будівництво до полюбовного вирішення справи, причому будівлі мають відійти тому, за ким буде визнано право на землю.

Король Александр Ягеллончик надає кам'янецькому каноніку та королівському нотаріусу Северину Гербурту з Фельштина ділянку (дворище) в селі Нагірці Львівського повіту. Надання звільняється від замкових повинностей і переводиться на земське право.

Автор відповідає на прохання львівського магістрату у справі, яку називає справедливою, і пише про досягнення взаємного задоволення претензій. Він запевняє у своїй прихильності до міста та сподівається на взаємність. Ключова фраза, що окреслює процедуру, можливо за участю синдиків, потребує повторного прочитання; з листа не випливає, що угоду було укладено.

Станіслав із Ходча, генеральний староста руських земель, засвідчує запис із львівських гродських актів, у якому Ян Жешовський квитує львівських райців в отриманні 130 гривень за покинуту кам'яницю на вулиці Жидівській у Львові. Жешовський зрікається всіх прав на цю нерухомість, анулює попередні записи й зобов'язується захищати місто від претензій своїх родичів.

Маршалок Коронного трибуналу Станіслав Казимир Бєнєвський докоряє львівському магістрату за ув'язнення пораненої шляхти у в'язниці для злодіїв, розцінюючи це як образу лицарського стану. Він закликає міську владу припинити ці дії з огляду на триваючий трибунальський процес і виказує їй за невдячність за попереднє заступництво перед королем.

Папа Юлій II сповіщає суфраганів львівської церкви про преконізацію Бернарда на посаду львівського архієпископа після переведення тогочасного митрополита Анджея на гнєзненську кафедру. Він наказує їм виявляти новому архієпископу належний послух і шану.

Автор описує труднощі та прикрощі, спричинені спором із львівським магістратом, і просить віцесеніора застосувати свій вплив для залагодження справи. Він згадує про дії проти нього у Варшаві та у Львові, а також парадоксально описує свій статус як водночас райці й лавника та особи, позбавленої цих посад. Він просить чіткої відповіді магістрату та адресата, зазначаючи, що на ухвалення рішення залишилося обмаль часу. Якщо справа дійде до суду, він застерігає правову силу цього листа. Пізніша обкладинка пов'язує спір із секретарем Чеховичем; сам текст листа не дає змоги достеменно встановити його роль.

Папа Юлій II повідомляє короля Александра Ягеллончика про призначення Бернарда Вільчека львівським архієпископом замість переведеного до Гнєзна архієпископа Анджея. Він закликає монарха оточити нового пастиря та його архідієцезію королівською опікою й прихильною підтримкою.

Юзеф Бжезницький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступницькі листи до краківських можновладців для виплати належних йому грошей з податків. Він також скаржиться на відіслання його почту з корогви та заявляє про готовність служити під час сейму.

Юзеф Бжезницький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського про втручання перед краківським хорунжим щодо виплати заборгованої платні з ухвалених податків. Він звертає увагу на небажання краківського підкоморія сплатити давні борги і в разі від'їзду сановника просить надіслати рекомендаційний лист поштою.

Король Александр Ягеллончик дозволяє львівській митрополичій капітулі викупити королівське село Черкаси з рук тогочасних тенутаріїв і передає його їй у власність з імунітетом. Крім того, король надає вільний берег у межах села Мшана для спорудження рибного ставу.

Генерал Ян Беренс повідомляє руського воєводу про заплановані переговори з паном Беллем щодо виплати грошової суми та застави. Він наголошує на необхідності поквапити генерала Брандта, щоб борг якнайшвидше виплатили у Ґданську.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Бенедикт Бернатович виправдовує свою відсутність перед львівськими бурмистром і райцями хворобою, обіцяючи після одужання надати приватні листи на захист своєї доброї репутації. Побоюючись довіряти конфіденційне листування посередникам, він утримується від негайного відправлення документів.

Король Олександр Ягеллончик звільняє громадян і жителів Львова від усіх мит, а також перевізних, мостових і гребельних зборів по всьому Королівству Польському, зрівнюючи їхні права з правами краківських міщан. Привілей надано як винагороду за жертовність львів'ян під час зведення міських оборонних укріплень, що захищають країну від нападів.

М. В. Бєрнацький доповідає Янові Станіславу Яблоновському про сваволю саксонських рейтарів, а також про підготовлювані протестації та позови до Коронного трибуналу. Водночас просить про відшкодування витрат і фінансову підтримку у зв'язку з веденням судових справ у Пйотркуві.

Владислав Бєрнацький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію та рекомендаційні листи до маршалка й трибунальських депутатів у судовому процесі проти пана Збоцького. Він також повідомляє про заходи, вжиті в Києві задля залучення коштів для воєводи на майбутній сейм.

Владислав Бєрнацький скаржиться з Пйотркува на витрати та збитки, яких зазнає під час засідань у трибуналі, та повідомляє про відправлення довіреної особи на Куяви у справах воєводи. Він також наполегливо просить Яна Яблоновського про заступницькі листи до Трибуналу у судовій тяганині з паном Бохенським.

Владислав Бернацький виправдовується перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським за затримку у стягненні грошей на Куявії, спричинену відмовою маршалка сеймику видати асигнацію. Він заявляє про готовність зачекати на наступний з'їзд і просить надати вказівки та виправдати його запізнення перед київським воєводою.

В. Бєрнацький надсилає Янові Станіславу Яблоновському сприятливий витяг із декрету Пйотрковського трибуналу в межиріцькій справі та повідомляє про клопотання щодо асигнати на віндикацію в Бібрці. Також сповіщає про від'їзд на сеймик, передачу інвентарю пану Бохенському та підготовку відправлення сукна.

Король Александр Ягеллончик залишає львівського міщанина Мартина Тлустого та його дружину Маргариту у володінні й користуванні млином перед Галицькою брамою на термін п'ять років. Водночас монарх наказує львівському старості захищати їхні права та скасовує будь-які попередні суперечні дозволи.

Маркіз де Бетюн засвідчує львівським райцям, що капітан литовського війська Єжи Люво де ла Гавенн є єдиним рідним братом і спадкоємцем покійного капітана коронного війська Клавдія Люво де ла Шома. Він звертається з проханням невідкладно передати йому все майно, що залишилося після померлого.

Король Александр Ягеллончик засновує у Львівській катедрі канонікат і пребенду, призначену для постійного проповідника, з метою поширення віри та проповідування Божого слова. Право патронату й обрання відповідного священника на цю посаду монарх навічно передає архієпископу Бернарду та львівській капітулі.

Маркіза просить зятя прийняти молодого шляхтича, сина її незаможної подруги. Вона вихваляє його виховання, знання математики та фортифікації; юнак цікавиться мовами й чужими країнами. Посередником у цій справі має виступити пан де Балюс.

Маркіза відповідає зятеві після передчасних пологів доньки та смерті їхньої дитини. Вона просить про опіку та частіші звістки. Також описує власні нездужання, сильний хрип і неможливість підвестися з ліжка.

Маркіза де Бетюн дякує своєму зятеві Яну Станіславу Яблоновському за лист і висловлює велику радість із приводу його подружнього щастя з її донькою. Вона запевняє його у своїй незмінній материнській ніжності та прихильності до обох із подружжя.

У відповідь на лист від 15 серпня маркіза хвалить почуття зятя до дружини та королеви. Вона ставить повноту своєї прихильності в залежність від їхньої непохитності; закликає його до родинної єдності та відстоювання інтересів королеви.

Радість від повернення зятя та пологів доньки поєднується з турботою про портрети й посилки. Маркіза просить протидіяти крокам, вигідним цісарю за рахунок Франції, і надсилати листи, які можна було б показати при дворі. Вона докоряє зятю за замовчування слів королеви щодо неї.

Маркіза передає лист через Самуеля. Після спільної втрати вона просить зятя полегшити страждання королеви, а також засвідчити їй вдячність і відданість її інтересам.