Каталог джерел

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, про народження сина, який є розрадою й підтримкою для згасаючого роду. Автор доручає себе та новонародженого нащадка подальшій ласці й прихильності адресата.

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, волинського воєводу Яна Януша Яблоновського, про щасливе повернення з мандрівки та запевняє його у своїй пам’яті й відданості. Він також висловлює щире прагнення якнайшвидшої особистої зустрічі замість дотеперішнього листування.

Михайло Сервацій Вишневецький виправдовує неможливість особисто привітати дядька, воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського, поганим станом санної дороги. Він висловлює в листі повагу, просячи про незмінну пам'ять і подальше покровительство.

Автор листа, певний прихильності адресата, поновлює своє прохання і виправдовує власну наполегливість. Він запевняє, що ним керує не прагнення особистої вигоди, а виключно щире бажання служити під командуванням гетьмана.

Михайло Сервацій Вишневецький перепрошує руського воєводу за тривале мовчання, пояснюючи його обставинами та безліччю державних справ. Він звертається до дядька з проханням про незмінну підтримку, яка примножить славу їхнього дому.

Михайло Корибут Вишневецький бідкається в листі до свого дядька, руського воєводи Станіслава Яна Яблоновського, що став жертвою неправдивих доносів, які завдають шкоди його доброму імені та честі. Він запевняє у своїй незмінній відданості родові адресата і просить і надалі зберігати до нього прихильну опіку.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові призначити законного прокуратора для представництва її самої та її підданих перед усіма світськими судами Королівства Польського. Монарх гарантує вічну чинність усіх юридичних дій, вчинених цим повіреним.

Князь Єремія Вишневецький просить міську владу Львова звільнити Габріеля Моратоніуса від судового терміну в райцівському суді та виявити до нього поблажливість. Він заздалегідь заступається за нього, аби полегшити йому можливість особисто схилити райців на свою користь.

Королівські комісари вирішують майновий спір між удовою та доньками покійного райці Яна Коснара та львівським підкоморієм Миколаєм Одновським. Справа стосується повернення 350 флоринів заставного боргу та повернення кам'яниці, розташованої на львівському Ринку.

Бурмистр Львова Войцех Вишньовський скликає міських лавників на нараду щодо податків із єзуїтських кам'яниць, повернення документів після покійного пана Ласковського та суперечки шевського цеху за капличку.

Канонік Станіслав зі Львова, діючи за повноваженням графа Латеранського палацу Павла де Бланка, призначає клірика Яна, сина Юрія зі Львова, публічним нотаріусом і звичайним суддею. Після прийняття присяги на вірність документ надає призначеному повні повноваження укладати автентичні правові акти.

Де Віллар повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу йому через довіреного посланця листа від пана Дюпона. Він також пропонує своє посередництво у відправленні відповіді та запевняє у готовності до подальших послуг.

Софія, вдова по Станіславові Гинку, підкоморію ленчицькому, дарує своєму двоюрідному братові Миколаєві Голомбку, підсудкові львівському, усю свою спадкову частку в селі Зимна Вода, за винятком частини, належної її синам. Документ засвідчує здійснення інтромісії та зобов'язання дарувальниці надати правовий захист обдарованому від будь-яких претензій.

Я. Винярський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прибуття загону коронного війська, що повертається з Угорщини, і призначення для нього обтяжливого постою у Свецькому старостві за асигнатою іновроцлавського воєводи. Просить термінових розпоряджень, як чинити з вояками, щоб уберегти маєтності староства від цілковитого розорення.

Вінярський не зміг знайти вексель попри поїздку до Гданська й Торуня. Він повідомляє про відмову присягнути щодо збитків, завданих військовими, і радить відправити збіжжя Віслою відразу після скресання криги.

Ян Вінярський повідомляє про заворушення в Торуні та неможливість дістати гроші на потреби воєводи, пропонуючи перевести вексель на три тисячі зі Львова до Гданська. Він також висловлює занепокоєння через відсутність кореспонденції з останньою поштою.

Винярський повідомляє про виплату Шимановича та суперечку Свеце щодо гиберни. Просить про привілей, який дозволив би прийняти зятя Бартольді до міщанства попри відмову міста.

Скарга на військові екзекуції, кошти та втечу підданих. Староство має доставити 1000 деревини до Торуня та людей для палісадів. Окремо: гроші у Бартольді, вексель і звістка про ґданську пошту.

Автор обговорює ціни та сплав деревини, радить зробити ґданські закупівлі до конвокації. Повідомляє про підпал стодол зі збіжжям, а також про побиття жителів Сливиць і вимагання восьми підвід.

Автор описує тягар переходу рейтарів, звинувачення на адресу Сендзіцького та труднощі з передачею 6300 злотих гиберни до Львова. Пропонує вексель за посередництвом купця Шимановича.

Ян Вінярський повідомляє Яна Яблоновського про успішне виведення саксонських вояків зі Швецького староства та про питання надсилання векселя на гіберну. Він також обіцяє надіслати реєстри цін на товари з Ґданська й радить негайно спорядити туди судна зі збіжжям через сприятливу кон'юнктуру.

Автор захищається від звинувачення в бездіяльності: він відмовив саксонським воякам у постої, а наказ скласти реєстри збитків надійшов уже після визначеного терміну. Він і далі шукає способу передати гиберну.

Ян Вінярський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про домовленості з паном Бартольді щодо позики в розмірі шести тисяч битих талерів за умови асигнації виплати з гіберни та чергових рат. Він також просить адресата ухвалити остаточне рішення щодо докучливого пана Сендзіцького та про отримання належної суми у розмірі двох тисяч.

Латиномовна вістка повідомляє, що король Франції нібито відмовився від наміру посадити Конті на престол у Польщі. Автор пов'язує з цим надію на заспокоєння Речі Посполитої та злагоду серед можновладців.

Винярський пропонує взяти позику у 20 тисяч у Бартольді, виплатити її в Ґданську та переказати векселем до Варшави. Просить вирішити справу Сендзіцького, якого звинувачує в утисках людей і заборгованостях.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек дозволяє звести нову амвону в наві катедри для польського проповідника на час вакантності посади німецького проповідника, з огляду на великий наплив вірян після пожежі храму. Документ застерігає повернення до первісного порядку виголошення казань у хорі та каплиці, щойно міська рада призначить німецького проповідника.

Генерал єзуїтів дякує за прихильність Львова до ордену. Наголошує, що отримав ці звістки від надійних свідків, і обіцяє молитися за міську раду та жителів. Оригінал датований 1626 роком, обкладинка — 1616 роком.

Король Сигізмунд I дозволяє львівським райцям тимчасово замістити посаду мансіонарія та проповідника при костелі св. Катерини на Низькому замку священником-ненімцем через брак ортодоксальних німецьких проповідників, спричинений поширенням Реформації. Унаслідок цієї згоди монарх презентує львівському архієпископу бакалавра Альберта з Пільзна для отримання бенефіцію.

Юридичні поради для Львова: закриті варшавські акти, посполите рушення, міська варта, опір збирачам податків та апеляції. Автор радить захищати міську юрисдикцію.

Войцех Влошкевич повідомляє владу Львова про отримання заочного вироку (кондемнати) та радить підготувати документи й відправити синдика на листопадові сесії асесорського суду. Також сповіщає про передачу комісарського декрету в єврейській справі на підпис канцлеру.

Войцех Влошкевич повідомляє владу Львова про вручення довіреності пану Таральському та про заплановані правові дії перед асесорським судом у справі пана Купінського. Він клопоче про формальне призупинення процесу до прибуття пана Нущинського до Варшави.

Войцех Влошкевич повідомляє львівський магістрат про можливість прискорення розгляду справи з доктором Рейпінським в асесорському суді завдяки рішенню коронного канцлера. Він також сповіщає про прибуття представників вірменської нації та їхню суперечку щодо відкритості судових актів.

Войцех Влошкевич повідомляє львівський магістрат про заходи, вжиті в королівському асесорському суді для уникнення заочного вироку, і просить подальших розпоряджень. Він також сповіщає про скасування паном каштеляном виданих постанов про виконання.

Войцех Влошкевич повідомляє владі Львова про успішний захист та відновлення міської юрисдикції у суперечці з вірменами. Він також зі співчуттям сповіщає про несприятливий для пані Вільчкової вирок, який зобов'язує її до відшкодування під загрозою екзекуції магістрату.

Войцех Влошкевич сповіщає владу Львова про внесення до асесорського суду справ за позовом Купінського, які йому вдалося тимчасово призупинити в Декретовій канцелярії до надходження інструкцій із міста. Він застерігає, що в разі відправлення депутата той має прибути якнайшвидше, оскільки суди незабаром відновлять засідання, а референдар невдовзі від'їжджає.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, райцям і магістрату Львова за надіслані новорічні віншування. У відповідь він висловлює взаємні побажання процвітання й достатку всіляких благ для влади та всіх мешканців міста на поточний рік і подальші роки.

Водзіцький не бажає видавати рескрипт, не ознайомившись зі справою, що розглядалася в асесорських судах. Він передає документи великому коронному канцлерові.

Чернетка, адресована Водзицькому, декларує послух королю, однак основний фрагмент відповіді на меморіал залишається невизначеним.

Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про передачу при королівському дворі пояснень доктора Франкі щодо його суперечки з королівським ювеліром Вайзером. Він також припускає, що цей лист уже відіслали до Дрездена, де наразі перебуває ювелір.

Копія звернення до гетьмана: звинувачення на адресу блонського старости в си Steep ловому захопленні кам'яниць та посилання на конституцію 1678 року, що захищає міську юрисдикцію.

Спадкоємці Юзефа Шиноффа скаржаться на доктора Франкі через утримання грошей. Єпископ радить магістрату домогтися виплати, за потреби — через суд.

Підканцлер коронний Михайло Водзіцький повідомляє львівський магістрат, що не отримав обіцяних пояснень від доктора Франкі у справі поданого проти нього меморіалу пана Вайзера. У зв'язку з цим він вимагає якнайшвидшого винесення рішення, на яке очікує сторона скаржника.

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про направлення листа до блонського старости з вимогою повернути Катажині Георгієвичовій незаконно захоплену кам'яницю. Копію листа під печаткою він надсилає міській владі до відома, сподіваючись на успішне вирішення справи.

Єпископ звертається до подільського воєводи з проханням утихомирити сина. Він радить місту просити гетьмана задіяти гарнізон, а також порозумітися з архієпископом.

Єпископ надсилає звернення до великого гетьмана коронного та львівського старости. Магістрат отримує копії і має паралельно виконувати власні обов'язки.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, раді та магістрату Львова за надіслані святкові привітання. У відповідь він висловлює сердечні побажання достатку всіляких благ і добробуту в Новому році для жителів міста.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує владі міста Львова за надіслані привітання з нагоди Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює взаємні побажання, просячи про Божу опіку, розраду та достаток усяких благ для Львова та його жителів.

Перемишльський єпископ Михайло Водзіцький звертається до гетьмана Яна Клеменса Браницького з проханням про заступництво та захист Львова від сваволі блонського старости Потоцького, який збройною силою захоплює міські кам'яниці. Посилаючись на конституцію 1678 року, що забороняє силове захоплення міщанського майна, він просить гетьмана зупинити беззаконня, яке загрожує місту занепадом.

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький дякує бурмистру, райцям і магістрату Львова за надіслані привітання з нагоди Різдва Христового. У відповідь він висловлює взаємну прихильність і шле владі та всьому місту побажання всілякого благополуччя.