Каталог джерел

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівській митрополичій капітулі право стягувати мостове та гребельне мито в селі Вербіж, первісно надане Владиславом Ягайлом, а також встановлює детальний тарифікатор зборів, призначених на необхідний ремонт доріг, гребель і мостів.

Львівські райці, діючи як управителі шпиталю Святого Духа, записують мельникові Мацею Мальському та його дружині Катажині суму 30 гривень на третій частині новозбудованого млина на річці Полтві в селі Малехів, а також передають їм цю частину у володіння та користування. Документ застерігає права довічного володіння Вавжинця Моравінського та його дружини Анни на решту дві частини млина й покладає на Мацея Мальського обов'язок подальшого утримання всього об'єкта.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський нарікає на незаконне призначення зимових квартир для конфедерованого війська в його резиденції та байдужість влади. Він також наводить варшавську проповідь, яка закликає до рішучого силового придушення солдатського бунту за литовським зразком.

Францішек Ян Залуський сповіщає руського воєводу про неспокій у провінції, останні кадрові рішення щодо великої маршалківської палиці та побожне поводження короля в Торуні. Лист завершується поспішними побажаннями щастя й гараздів у прийдешньому новому році.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між містом Львовом та спадкоємцями Казимира Гинка, наказуючи їм повернути документи й поступитися володінням третьою міркою Зимноводського млина перед Краківською брамою після виплати належної суми. Володар призначає возного земського для здійснення інтромісії на користь міста під заставою 1000 гривень та за допомогою львівського старости.

Король Зигмунд II Август підтверджує три давні комісарські документи 1440, 1442 та 1464 років щодо розмежування маєтностей львівської митрополичої капітули (Вербіж і Кагуїв) із королівськими селами Гонятичі та Черкаси. Внесені акти присуджують спірні землі капітулі та зобов'язують їхніх держателів до довічного мовчання.

Анна Замойська звертається до волинського воєводи Яна Януша Конєцпольського з проханням врахувати компенсацію за руйнування, заподіяні військом у її маєтностях, під час переговорів про його розпуск. Вона також просить його про заступництво та отримання протекції у краківського воєводи.

Анна Замойська звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням про заступництво перед великопольським генералом, аби той відмовився від підтримки ксьондза Кошановського на Ляндське абатство на користь її брата. У постскриптумі вона також просить підтримати клопотання про звільнення Вонгровецького абатства від військових тягарів.

Фабіан Зиверт розповідає Францішеку Глоговському про таємні сеймові наради щодо берлінської справи та про звинувачення у зраді, висунуті великому коронному маршалку й Сапегам. Він також повідомляє про арешт італійського секретаря маршалка та відсутність рішень у публічних і військових справах.

Автор розповідає про перебіг місії польського посла у Стамбулі, аудієнцію в муфтія та зусилля щодо звільнення польських полонених. Він також описує пересування вельмож у Львові, затримання під Кам'янцем відомого шахрая, який видавав себе за данського королевича, та руйнування після сильної бурі в Перемишлі.

Фабіан Зиверт повідомляє про прибуття до Львова посланця віленського воєводи, який домагається повернення гармат з-під Кам'янця та переповідає про великі контрибуції, накладені на Литві саксонськими військами. Інформує також про смерть і похорон галицького ловчого Курдвановського.

Король Стефан Баторій затверджує комісарський акт, що встановлює таксацію доходів і здійснює викуп третьої мірки Зимноводського млина на львівському передмісті сєрадзьким каштеляном Анджеєм Дембовським у спадкоємців Казимира Гинка за суму 4684 флорини. Надає Дембовському право спокійного володіння млином аж до часу можливого викупу його королем за ту саму суму.

Вацлав Костка Зубчевський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про заплановане примирення рокошан із королем, а також про пересування військ і поразку Огінського в Литві. Інформує також про перебіг справ у люблінському Коронному трибуналі та святкову перерву в засіданнях депутатів.

Король Стефан Баторій підтверджує цеху шевців міста Львова два привілеї короля Казимира Ягеллончика від 1466 та 1469 років. Ці акти обмежували кількість ремісників, яким дозволялося мешкати й шити взуття під замком, лише двома особами, а також забороняли займатися шевством у заміських будинках і шляхетських дворах.

Король Стефан Баторій розв'язує багатоаспектний спір між поспільством та магістратом Львова, регулюючи, зокрема, питання доходів із міських маєтностей, складання фінансових звітів, обрання райців і колегії сорока мужів, а також дотримання права складу. Він наказує обом сторонам зберігати злагоду й послух під загрозою штрафу в тисячу гривень.

Зигмунт Камінський повідомляє краківського каштеляна Фелікса Потоцького про отримання з гданської ратуші після багатомісячних суперечок декларації щодо виплати суми поголовного податку частинами. Він обіцяє надати деталі в наступному листі після призначеної на понеділок аудієнції.

Сигізмунд Камінський повідомляє краківському каштеляну про безрезультатність дотеперішніх зусиль через непоступливу позицію ґданщан. Він висловлює побоювання, що якщо це питання не вирішиться успішно під час перебування адресата у Варшаві, подальші переконування та листи виявляться марними.

Президент Львова Казимир Кіркор дорікає райцям за неявку на засідання та попереджає про загрозу арешту міських маєтностей Зубра через брак коштів для сплати боргу комендантові. Він також просить про термінові інструкції та виділення коштів на майбутні розмежувальні комісії з паном Бжуховським і голосківську комісію.

Казимир Кіркор повідомляє владу Львова про успішне завершення судової справи в Радомі та затвердження торішнього декрету. Він також сповіщає про отримання позики під заставу монстранції для покриття канцелярійних витрат і про подальшу подорож до Варшави.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує запис із львівських земських книг, на підставі якого Анна з Мольфків Росновська подарувала Миколаю, колишньому слузі Казимира Гинка, та його дружині Анні будинок на львівському Підзамчі та луки. Монарх надає цьому вічному даруванню вічної юридичної сили.

Станіслав Конєцпольський повідомляє львівських райців про встановлення королем нового ярмарку в Язловці на свято св. Василя. Він звертається з проханням оголосити про це львівським купцям та запевняє в гарантуванні безпеки на торговельних шляхах гетьманами.

Великий канцлер коронний Стефан Корицинський повідомляє владу Львова про відтермінування купцеві Дерзахаріашевичу виплати боргу татарському послу Солтанасу до Ярославського ярмарку. Він наказує магістрату в разі несплати негайно розсудити боржника за правом для гостей (гостьовим правом), аби зберегти добру репутацію перед іноземцями.

Великий коронний канцлер Стефан Корицінський повідомляє магістрат Львова про скерування до міста піхоти під командуванням львівського старости та звільнення міщан від тягаря її утримання. Він також порушує питання асекурації суми в сім тисяч злотих із міських доходів.

Полковник Ернест Корфф дякує львівським райцям за прихильний прийом військових делегатів і звертається з проханням про надання провіанту для своїх загонів. Натомість він запевняє, що потреба випасу коней і наближення війська до міста не завдасть жителям жодних збитків ані у врожаї, ані в майні.

Войцех Казимир Коц пояснює львівським райцям, що асигнацію на міські села було видано внаслідок помилкових відомостей та за відсутності їхнього письмового переліку. Він надсилає її офіційне скасування та заявляє про прагнення уникнути подібних помилок у майбутньому.

Войцех Казимир Коц запевняє львівських райців у своїй прихильності та захисті їхніх інтересів під час єврейських заворушень. Водночас він радить їм клопотати про примирення та ласку вельможного добродія особисто, більш дієвими способами, а не через листування.

Ян Красінський повідомляє Яна Яблоновського про непевні наслідки королівського посередництва у справі литовської пацифікації та про хворобу Михайла Коцела. Він також сповіщає про від'їзд нового прусського короля до Берліна й про очікуване зіткнення Франції з цісарем.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський наказує владі Львова припинити утиски монетних факторів братів Тимпфів та уможливити для них вільну скупівлю срібла на потреби монетарні та війська. Він застерігає магістрат, що подальше порушення положень контракту й львівської комісії стягне на місто гнів і королівську кару.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський наказує владі Львова підготувати в добрій монеті решту суми з купецької донативи в розмірі 3836 злотих і 20 грошів. Ці гроші мають бути негайно виплачені на підставі асигнати послу до Туреччини Єроніму Радзейовському.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський звертається до львівського магістрату на захист купця Петра Шимфсона, скривдженого панами Слоневським та Альтемаєром. Він просить якнайшвидше розглянути справу та покарати винних, посилаючись на інтереси королівського скарбу і Речі Посполитої.

Щенсний Креховський після перейняття управління вакантним Хелмінським єпископством звертається до Яна Яблоновського з проханням узяти дієцезію під свою вельможну протекцію. Особливо він доручає його опіці місто Хелмно, що межує зі Свецьким староством.

А. Кромолицький пише до Казимира Вольського, бідкаючись через несправедливі звинувачення в неналежних висловлюваннях, про які хтось доніс адресатові. Запевняючи у своїй непохитності та зичливості, він переконливо просить Вольського приїхати особисто й погостювати в Гримайлівці.

Ольбрахт Кросновський пише до львівських райців щодо асигнат, кондемнат і розрахунків, пов'язаних з акцизом, наголошуючи на необхідності виконання своїх обов'язків. Він також повідомляє про намір приїхати до Львова в неділю, якщо дозволить стан здоров'я.

Богуслав Лещинський схвалює прохання міської влади Львова про оренду міського акцизу та закликає її якнайшвидше надіслати уповноваженого із завдатком до короля для укладення контракту. Він звертає увагу на конкуренцію з боку інших претендентів і пропонує безпечно переказати кошти через Вроцлав.

Примас Вацлав Лещинський закликає владу Львова порозумітися з підстаростою та терміново й безпечно відправити ув'язненого Хмельницького до Варшави. При цьому він підкреслює свій примасівський обов'язок дбати про громадський спокій під час відсутності короля в центрі країни.

Казимир Ігнатій Лещинський, вінницький староста, повідомляє безіменну княгиню, що родичі підкоморія покладаються на її волю в питанні заміжжя старшої підкоморянки. Він також передає вітання від дружини, сповіщаючи про майбутнє запрошення на охрестини.

Казимир Ліховський звертається до львівського війта Александра Вільчека у справі єврейського мешканця Золочева, Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різників Вацек, повертаючись із Глинян.

Особистий аркуш для нотаток священнослужителя, що містить перелік відправлених месальних інтенцій, дрібні фінансові розрахунки (зокрема з дружиною органіста), а також нагадування щодо майнових справ.

Теодор Любомирський перепрошує краківського каштеляна за те, що не зміг особисто попрощатися перед від’їздом з Варшави, і передає вияви поваги через гінця. Він звертається з покірним проханням про подальшу ласку та опіку над ним і його хоругвою, заявляючи про готовність стати у пригоді.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівський наказ асигнувати десять тисяч злотих із чопового на міські фортифікації. Він сповіщає про свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та розпорядження орендареві невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський сповіщає про свій приїзд до Львова для наради щодо нагального будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делакву.

Казимир Марковський звітує про стан здоров’я кульгавого коня та повідомляє про труднощі з коновалом через від'їзд короля. Він також описує витрати на власне лікування після хвороби та наполегливо просить надіслати додаткові гроші на покриття боргів.

Львівський староста Ян Мнішек повідомляє львівських райців, що розгляд їхніх скарг на бургграфа відкладає до свого повернення з Варшави. Водночас він запевняє магістрат у підтримці міського кандидата на посаду товмача та у повазі до традиційних прав міста в цій сфері.

Полковник Анджей Моджевський запевняє владу Львова, що краківський воєвода наказав своїй волоській корогві залишити передмістя, оскільки не має наміру домагатися справедливості коштом убогих мешканців. Водночас він пояснює, що справу щодо суперечки та образ з боку львівського старости й пана Самоцького передано на розгляд королівської комісії.

Казимир Оранський пише до президента Львова Скроховського у справі суперечки з Яном Лукашевичем, що триває вже шість років через неналежно виготовлену діамантову аграфу. Попри відіслання спірного документа автор листа вимагає, щоб ремісник склав офіційну присягу щодо вартості коштовності в присутності сторони.

Казимир Оранський заявляє, що залишає Яну Лукашевичу два документи, які гарантують виконання роботи та відмову від фінансових претензій через тривале розслідування. Водночас він зобов'язується повернути їх за наказом президента й анулює попередні донесення.

Александр Ожеховський повідомляє комендантові Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Він просить привести в готовність ратушну варту та оголосити винагороду за їхнє затримання.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Франциску Глоговському, що з огляду на обійману посаду та накази щодо оборони перед несподіваним татарським набігом не може відлучитися зі служби чи втрутитися в його справу. Він дякує за надісланий дружній лист і просить із розумінням поставитися до ситуації, яка не дозволяє йому залишити свій пост.

Маркіанопольський архієпископ Петар Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити асигновані кошти на покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайнє зубожіння та злигодні, яких вона зазнала під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Казимир Понятовський дякує владі Львова за поступку ділянки біля його палацу та заявляє про готовність вивчити й задовольнити фінансові претензії міста на суму дві тисячі злотих.