Каталог джерел

Опольський князь і господар Русі Владислав Опольчик надає київському єпископові Якову, а після його смерті — церкві св. Івана Хрестителя у Львові та василіянам, покинутий каноніцький двір і міські парцели. Надане нерухоме майно водночас звільняється від усіх податків, тягарів і повинностей на користь міста Львова.

Князь Владислав Опольчик обіцяє мешканцям і містам Русі відшкодування за будь-які збитки у разі збройного нападу королеви Ядвіги та гарантує, що не призначить угорця намісником на цих землях. Він також визначає порядок мирного вирішення питання щодо прав королеви Польщі на Русь за участю обраних князів і вельмож Священної Римської імперії.

Наказ передати до рук Станіслава Орлика 3000 флоринів або ту суму, яку вдасться зібрати, з огляду на близький термін виплати платні найманцям, що служать на Поділлі. Король обіцяє повернути кошти до Великодня або раніше.

Документ є нотаріальною копією вироку судді та комісара Апостольського Престолу, який вирішує спір щодо млина за містом на користь плебана львівського костелу Пресвятої Діви Марії проти влади та громади Львова. Він підтверджує виключне право костелу на згаданий млин і одержувані з нього доходи, а також ухвалює рішення про його повернення після неправомірного захоплення містом.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Документ містить завірений трансумпт процесуальних актів щодо апеляції та приєднання (adhesio), поданої повноважними представниками райців і хліборобів міста Львова проти вироку Римської курії, що зобов’язував сплачувати десятини плебану Янові Русину. Архієпископ Якуб Стрепа засвідчує автентичність поданих інструментів і видає їхній відпис разом із клопотанням про надання апостолів.

Арбітри Миколай, син Віґанда, та Миколай Пейсар мирно розв'язують суперечку щодо стягнення десятин, яка точилася між львівським плебаном Яном Русином та владою і громадою міста Львова. Документ склав і засвідчив публічний нотаріус Григорій з Лелова.

Войцех та Станіслав із Сулимова засвідчують отримання від львівських райців і міщан 30 гривень відшкодування за побиття та завдані рани, присуджених за вироком третейського суду під головуванням львівського архієпископа Яна. Укладачі зобов'язуються відмовитися від будь-яких подальших претензій до міста та зберігати вічний мир.

Гримко з Богуславиць засвідчує отримання від львівських райців і міщан десяти гривень півгрошів відшкодування за завдані рани, побиття та витрати на лікування, призначених йому за вироком третейського суду. Укладач грамоти від свого імені та від імені своїх близьких відмовляється від будь-яких подальших претензій і спорів щодо влади та мешканців Львова.

Папський нунцій Петро Вольфрам затверджує третейський вирок перемишльського єпископа Матея, що врегульовує спір щодо парафіяльних прав і доходів між плебаном Іваном Русином та львівськими монастирями домініканців і францисканців.

Король Владислав Ягайло засновує десять канонічних пребенд при кафедральному соборі у Львові, зобов'язуючи їхніх бенефіціарів до постійних молитов за благополуччя монарха та спочилих королев. На їхнє утримання він призначає річний дохід у розмірі 100 гривень, що виплачується щоквартальними частками порівну з соляних жуп у Дрогобичі та з львівського мита.

Король Михайло Корибут Вишневецький повідомляє владу Львова про укладення шлюбної угоди з ерцгерцогинею Елеонорою Австрійською та заплановане на початок березня весілля у Варшаві. Монарх закликає представників міста урочисто прибути до столиці, щоб привітати нову королеву.

Король докоряє за нехтування опікою над сиротами і наказує обрати опікунів для Терези, доньки покійного Бартоломея Зиморовича, скласти інвентар, перевірити рахунки, сплатити доведені борги, а також зберегти майно та забезпечити дівчинці утримання й виховання.

Король повідомляє про укладення шлюбного договору доньки з курфюрстом Баварії та призначення урочистостей у Варшаві на 15 серпня 1694 року.

Нотатка, надіслана з Мюнхена 1873 року, містить відомості про Терезу Кунегунду, дітей від її шлюбу з Максиміліаном Емануелем та частину їхніх подальших нащадків. Дані наведено як твердження автора нотатки, без історичної верифікації.

Королева Людвіка Марія доручає владі Львова забезпечити безпечне та належне житло панні Красінській із королівського жіночого почету та пані Пальмеровій. Обидві шляхтянки прибули до міста із Самбора в пошуках прихистку.

Королева Марія Казимира з великим схваленням ставиться до запланованого познанським воєводою Станіславом Малаховським від’їзду задля виконання обітниць біля Апостольських порогів. Вона запевняє адресата у своїй вдячності й незмінній прихильності, а також передає вітання його дружині.

Король Владислав III Варненчик дозволяє райцям і поспільству міста Львова пред'являти міські права, імунітети та привілеї виключно перед своєю королівською величністю. Тим самим він звільняє місто від обов'язку показувати ці документи воєводам, каштелянам, старостам чи іншим урядникам Королівства Польського аж до часу свого особистого прибуття до Львова.

Королівські комісари Казимира IV Ягеллончика здійснюють розмежування села Вербіж, що належить капітулі катедральній у Львові, від маєтностей Колодруби та Ричигів, орендованих Яном із Яцимира. Визначені ґрунти, ліси та доходи присуджуються львівській капітулі на праві вічного володіння.

Прокіп із Гвіздця, галицький підчаший, фундує та забезпечує маєтностями костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, св. Івана Хрестителя і Знайдення Святого Хреста в містечку Остапківці. Він записує святині та її плебану землю, луки, ліси, право риболовлі й вирубування лісу, а також десятини та збори від жителів Остапківців і Гвіздця.

Арно інформує волинського воєводу про розмову з королевою Марією Казимирою щодо претензій до суфрагана, а також про відсутність надісланого монархині розлогого листа. Він також повідомляє про стан здоров'я королеви, тривожні вісті зі Львова та поїздку королевичів із Парижа.

Арман дякує за лист і доброзичливість. Королева після розмови з ним про одруження пана Станірофського [?] написала до пані Казміренської [?], щоб та йому допомогла. Автор повідомляє про невтішні звістки з Росії [Русі] та Литви щодо маєтностей королеви, а також наводить листи з Парижа про теплий прийом князів губернаторами під час подорожі. Передає вітання королеви, обговорює листування з князем Александром і запевняє у своїй відданості доньці адресата.

Арно запевняє Яна Станіслава Яблоновського у незмінній прихильності королеви Марії Казимири, яка пообіцяла надати йому свою кам'яницю у Львові. Він також згадує про тривогу двору через плановану подорож на Русь з огляду на татарську загрозу.

Арман повідомляє волинському воєводі про те, що сповістив королеву Марію Казимиру про його намір ушанувати пам'ять покійного Яна III, що монархиня сприйняла з вдячністю. Він також згадує про надзвичайно прихильний і почесний прийом королевичів французьким монархом та герцогом Орлеанським.

Арман розповідає волинському воєводі про свою розмову з королевою Марією Казимирою та зачитування їй листа Яблоновського. Він запевняє адресата, що монархиня не звинувачує його в непорозумінні, яке виникло через таємну місію його слуги, і надалі повною мірою цінує його вірність та відданість.

Арно повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про намір доповісти королеві про його лист, а також про ретельне відправлення кореспонденції до Парижа й листа до великої канцлерки. У доданій записці він підтверджує, що вже склав звіт королеві, поки та писала до краківського каштеляна.

Арно запевняє волинського воєводу в тому, що перекаже королеві Марії Казимирі слова про його вірність і прихильність. Він також повідомляє про перебіг подорожі монархині на Русь та її заплановану зупинку для молитви в Червінську.

Арман сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про стан здоров'я королеви Марії Казимири, принца Якуба та кардинала. Також передає вісті про перебування королевичів у Парижі та про можливу подорож королеви на Русь.

Арно повідомляє волинського воєводу про чергову розмову з королевою Марією Казимирою, яка дала йому лише ухильну відповідь у рекомендованій справі. Він радить Яблоновському звернутися з безпосереднім листом до монархині, що дало б змогу отримати швидше й рішучіше рішення.

Арно повідомляє волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу його листа королеві Марії Казимирі д'Арк'єн та про своє заступництво щодо клопотання про надання земельного маєтку. Монархиня відповіла, що розгляне цю справу і віддасть належні розпорядження.

Арман повідомляє Яну Станіславу Яблоновському про захоплення королеви Марії Казимири надісланим ним твором та про наказ виготовити з нього копії. Він також сповіщає про скорий виїзд двору з Варшави на Русь, радіючи можливості особисто зустрітися з воєводою.

Арно повідомляє волинського воєводу про вручення його листа королеві Марії Казимирі та пояснює причини затримки з відповіддю через перебування монархині в кармеліток. Він також сповіщає про запланований від'їзд королеви до Пруссії одразу після Великодня та про поточні приготування до плавання.

Арманд надсилає волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському отриману відповідь на лист, адресований королевичу Александру Собеському. Крім того, він передає адресатові запевнення у пам'яті та прихильності від королеви Марії Казимири.

Арман повідомляє волинському воєводі про прочитання його листа королеві, яка з великим визнанням поставилася до відданості Яблоновського її дому та засудила дії ворожого міністра. Автор також згадує про очікування результатів переговорів комісії та надсилає побажання швидкого одужання.

Арно переказує Яну Станіславу Яблоновському слова вдячності королеви Марії Казимири за його твір і за схиляння Потоцьких на бік двору. Він також повідомляє про стан здоров'я монархині, яка страждає від болю в боці, і просить адресата датувати свої листи.

Ж. Ґ. Де Балюз виправдовує затримки в листуванні труднощами подорожі та повідомляє про відправлення довірених йому листів до Варшави. Він також згадує про ще не підтверджену звістку щодо місця проведення мирного конгресу в Утрехті.

Балюз висловлює співчуття з приводу смерті короля та солідарність з овдовілою королевою, після чого переповідає звістки про становище в П'ємонті, настрої у Відні та чутки про таємні мирні переговори. Він також згадує про пересування шведських військ у Лівонії (Інфлянтах), занепокоєння в Пруссії та прибуття голландського флоту до Гданська.

Ж. Ґ. де Балюз запевняє волинського воєводу в підтримуванні листування та передачі довіреного листа князю Александру Собеському. Він також повідомляє про воєнні вісті з Італії та з-над Рейну, зокрема про зняття облоги Валенци.

Ж. К. Балюз повідомляє про воєнні події у Фландрії та наближення мирних переговорів у Делфті. Він також виправдовується за свої повідомлення про елекцію та з жалем згадує про докори з боку королеви, викликані недискретністю адресата.

Ж. Ґ. де Балюз дякує волинському воєводі за підтримку королеви та повідомляє новини про цісарську дипломатичну місію в Турині й чутки про загальний мир. Він також сповіщає про безуспішне бомбардування Сен-Мартен-де-Ре союзним флотом.

Автор нагадує поради щодо подорожі, повідомляє про весілля канцлерівни та рекомендує молодого шляхтича, за якого клопочеться маркіза де Бетюн. Знову згадує непідтверджену звістку про страту Водемона.

Де Балюз ще не отримав нової пошти, тому переказує непідтверджені новини про перемир'я в Гольштейні та долю Водемона. Він обговорює заплановане весілля доньки канцлера і запрошує адресата до Варшави.

Ж. Ґ. де Балюз повідомляє волинському воєводі про умови мирного договору між Францією та Савоєю й оцінює його військово-політичні наслідки. Він також сповіщає про жалобу через смерть архієпископа Кельнського, роззброєння англійських кораблів та успіхи корсарів із Сен-Мало.

Автор повідомляє гетьману Яблоновському про перебіг воєнних дій у Європі, зокрема про успіхи французьких військ у Каталонії та корсара Жана Барта на морі, маневри в Нідерландах, а також ситуацію під Турином і Темешваром. Він також описує враження папських дипломатів від відвідин Версаля та сповіщає про смерть іспанської королеви-вдови.

Документ містить останню волю тяжкохворої шляхтянки Анни Куліковської, яка відписує конвенту домініканців у Львові 60 гривень та дві селянські садиби в селі Передримихи. Цей запис призначено на вічні меси та річницю за упокій душі заповідачки та її покійного чоловіка.

Львівський архієпископ Анджей Боришевський затверджує фундацію та забезпечення вівтаря Різдва Пресвятої Діви Марії і святого Станіслава у Львівській катедрі сумою 20 гривень річного чиншу, забезпеченою Анною з Бучача на маєтностях Литвинів та прилеглостях. Документ визначає право патронату Бучацьких і покладає на алтариста обов'язок відправляти три меси на тиждень.

Якуб, званий Завіша, разом із рідною сестрою Катажиною, спадкоємці покійного Мартина Важного, продають Мартину Тлустому та його дружині Маргариті спадковий млин перед Галицькою брамою у Львові за суму триста гривень. Угоду та умови виплати частинами затверджує і вносить до актів генеральний руський староста Петро Мишковський.

Ян Фридерик Бекер сповіщає Артура Форбса про справи фінансових розрахунків, зимівлю волів та неправдиві чутки про пересування ворога біля кордону. У приписці рекомендує увазі адресата пана Зельмара, просячи надати йому кредит і ручаючись за нього.

Препозит шпиталю Святого Духа Ян Мишковський, а також бурмистр і райці львівські передають спір про управління шпиталем та його майном на вирішення львівських каноніків як арбітрів. Сторони добросовісно зобов’язуються підкоритися третейському рішенню під загрозою штрафу в розмірі 200 флоринів.

Роберт Белл повідомляє зі Львова про опір ярославського магістрату визнанню привілею королеви та про спроби оскаржити його при королівському дворі. Він просить Форбса звернутися до старости й сповіщає, що залишиться на місці, аби спостерігати за подальшим розвитком подій.