Каталог джерел

Король закидає владі Львова підтримку осіб, які завдають шкоди митним прибуткам, розгін вартових і пропуск товарів без митного огляду. Наказує припинити зловживання та карати також купців, які діють під протекцією панів. Погрожує судовим переслідуванням коронного інстигатора перед королівським судом.

На підставі донесення маршалка надвірного коронного, адміністратора мит, король звинувачує львівського перекладача Миколая Байдуловича у завданні шкоди митним прибуткам і підбурюванні інших. Вимагає усунути його з посади та призначити наступника; у разі зволікання він сам призначить відповідну особу.

Барч дякує за обіцянку винагороди та пояснює необхідність відповіді магістрату на лист канцлера. Повідомляє про декрет щодо міських сум, справи голосківського плебана і Мацея, а також судовий процес із домініканцями. Просить надіслати автентичні виписи, гонорар патронові та кошти на перебування у Варшаві. Радить бути обережними під час друку сеймових проєктів, анонсує заходи щодо вуличних яток і права складу, а також просить про широкі повноваження.

М. В. Бєрнацький доповідає Янові Станіславу Яблоновському про сваволю саксонських рейтарів, а також про підготовлювані протестації та позови до Коронного трибуналу. Водночас просить про відшкодування витрат і фінансову підтримку у зв'язку з веденням судових справ у Пйотркуві.

Автор просить про термінове заступництво в генерала для свого «онука», о. Русновського [?], у справі варшавського архідияконату. Він скаржиться на конкуренцію з боку каноніка Сушицького [?] і покликається на письмову обіцянку.

В. С. Бужинський повідомляє про труднощі з отриманням інквізиції в Любліні через запеклий опір пана Добжанського, який вимагає виплати битими талерами. Він наполегливо закликає Станіслава Глоговського особисто прибути на найближчу трибунальську каденцію, щоб урятувати справу й відвернути небезпеку.

Король Сигізмунд I затверджує декрет бурмистра і львівських райців 1528 року, яким спірні луки, що утворилися на осушених ставах у Замарстинові, присуджено Мартину Шенґреґеру, опікуну вдови й дітей покійного Бернарда Тички. Жителям села Замарстинів наказано дотримуватися вічного мовчання в цій справі.

Архієпископ просить магістрат справедливо розглянути скаргу Станіслава Розесланка на виконавців заповіту його брата та захистити його від подальших домагань.

Данилович вимагає видати речі померлого грека з міського депозиту. Він посилається на право кадука та волю короля і обіцяє зберігати майно до розгляду прав сторін.

М. Дзєржанський звертається до президента Львова Францішека Вернера з терміновим проханням надіслати реєстр міських шляхетських і духовних дворків для подальшого відправлення до Красностава. У приписці Вернер закликає радників магістрату дати невідкладну письмову резолюцію або особисто з'явитися до ратуші з огляду на важливість справи.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє про своє коротке перебування у Свентей Липці для вирішення невідкладних церковних і світських справ. Водночас він наполегливо закликає руського воєводу докладати зусиль заради миру, застерігаючи від неминучої загибелі Речі Посполитої у разі затягування війни.

Катажина Коссаковська докоряє львівському магістрату за видану заборону монастирям здавати помешкання шляхті, яка з'їжджається на контракти. Вона застерігає райців, що відчуження шляхти призведе до бойкоту львівських з'їздів і перенесення контрактів до іншого міста.

Тереза Мадалінська, велюнська хорунжина, сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про несподівану смерть свого чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку й пам’ятати про неї в її сирітстві та горі.

Михайло Нагродзький повідомляє владі Львова про внесення до Декретової канцелярії кандидатур міських комісарів у процесі з пані Бжуховською. До листа додає список комісарів, призначених протилежною стороною.

Львівський архієпископ Константій Ліпський еригує та затверджує вівтарію при каплиці райців (літератів) у Львівській архікатедрі, засновану згідно з тестаментовим записом райці Станіслава Майдешевича на суму 10 000 польських злотих, забезпечених на кам'яниці Єлонковській. Документ визначає літургійні обов'язки бенефіціара, розподіл річного чиншу та надає право патронату Томашу Беллі та Михайлу Боїму, а після них — міській раді Львова.

Львівський архієпископ Костянтин Липський затверджує та еригує фундацію Софії з Виджґів Клунської в розмірі 10 000 польських злотих, забезпечену на маєтностях Анджея Шимоновича. Дохід із цього капіталу призначено на відправлення мес про Страсті Господні за участю музичної капели, а також на освітлення вівтаря Пресвятої Трійці та розп'яття у львівській катедрі.

Костянтин Мрозовицький, адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, затверджує дарування сіл Волосів та Цуцилів, здійснене Олександром і Казимиром Куропатвами на користь митрополичої капітули. На основі забезпечення цими маєтностями він засновує (еригує) новий канонікат фундації Куропатвів герба Яструбець, визначаючи месальні обов'язки каноніка та право патронату для родини фундаторів.

Єжи Анастазій Оссовський втручається перед владою Львова на захист зятів покійного кравця Засецького, яких утискають цехмістри через виготовлення королівських прапорців. Він повідомляє, що справу вже остаточно вирішила королівська скарбниця, а прохачі перебувають під особливою опікою монарха.

Анджей Остророг дякує владі Львова за пам'ять про свого батька та заявляє про готовність захищати права міста. Він просить надіслати копії ухвал (лауд) вишенського сеймику та львівського зібрання із зазначенням пунктів, що порушують інтереси міщан.

Синдик Антоній Подгаєцький повідомляє про прибуття до Варшави, передачу документів меценатові Госевичу та аудієнцію у великого коронного канцлера у поточних судових процесах Львова. Він також нарікає на те, що йому доводиться самотужки вести численні справи, і просить про фінансову підтримку через столичну дорожнечу.

Антоній Подгаєцький повідомляє адресата, що через затягування міських справ змушений продовжити своє перебування у Варшаві. Він просить видати позов комендантові та надіслати додаткові документи щодо міських скарбових сум, зазначаючи, що подробиці виклав у листі до писаря Купінського.

Антоній Подгаєцький повідомляє міську владу Львова про перебіг справ у Скарбовій комісії та про декрет Військової комісії щодо розміщення вояків на постій у місті. Він також надає звіт про витрати під час свого перебування у Варшаві та просить збільшити фінансування на подальші видатки.

Антоній Подгаєцький повідомляє про перебіг засідань Скарбової комісії у Варшаві у справах львівських мит та скарги на іноземних купців, підтримуваних скарбовими урядовцями. Сповіщає про пред'явлення привілеїв, переговори про порозуміння з паном Скірмунтом і намір незабаром покинути столицю.

Антоній Подгаєцький повідомляє владу Львова про подання королю меморіалу та отримання монаршої протекції для міста, дякуючи водночас за надіслані до Варшави гроші. Він також висловлює сподівання на швидкий розгляд міських справ у Військовій комісії.

Станіслав Подчаський сповіщає воєводі Яну Яблоновському про припинення свавілля військових, укладення вигідного орендного договору та потребу зміни управителя білоцерківських маєтностей. Повідомляє також про розташування драгунів, відправлення хутра, пожежу в селі та питання транспортування купленого жита.

Стефан Потоцький дякує владі Львова за повідомлення про наближення міських виборів та сповіщає, що державні обов'язки не дозволяють йому прибути особисто. Своїм заступником він призначає львівського гродського суддю, доручаючи йому віддати голос за гідного кандидата.

Єпископ Теодор Потоцький повідомляє руському воєводі поточні вісті з Варшави, згадуючи про настрої при дворі, нещасний випадок із паном генералом та військові справи, пов'язані з евакуацією Кам'янця-Подільського. Сповіщає також про очікування рішень з Апостольської столиці та про світські плітки й заплановані шлюби.

Роберт Росс повідомляє Артура Форбса про отримання його листів, а також про прийняття та заплановану сплату векселя. Він також запевняє, що надішле подальші розрахунки та новини наступною поштою.

Антоній Свідзінський вимагає від влади міста Львова негайного врегулювання належних йому фінансових претензій, уповноважуючи пана Фальковського отримати їх через свій від'їзд на сейм до Варшави. Натомість він пропонує підтримку інтересів міста на сеймі, водночас застерігаючи від наслідків у разі відмови у виплаті.

Ян Сєменський повідомляє магістрат Львова про призупинення позову в Радомському трибуналі у справі боргу після руського воєводи в обмін на надання надійного забезпечення (асекурації). Водночас він звинувачує міських райців в ухилянні від власних платежів і бездушному перекладанні податкового тягаря на найбідніших жителів.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський пояснює магістрату Львова затримку з відповіддю на лист стосовно невиплаченого боргу Речі Посполитої перед містом. Він заявляє про готовність допомогти, однак зазначає, що це питання може бути вирішене виключно сеймом.

Юзеф Скорупка Падлевський повідомляє львівський магістрат про готовність прибути до Львова на призначене белзьким воєводою відновлення засідань комісії. Він також підтверджує повернення підписаного повідомлення.

Делегати повідомляють міську владу Львова про своє прибуття до Варшави попри труднощі на заставах, а також про заходи перед коронними можновладцями й асесорами задля захисту міської юрисдикції. Вони сповіщають про проведену правничу нараду, сподівання на якнайшвидший розгляд справи та просять надіслати відомості щодо місії пана Дрешля.

Тереза Стадницька повідомляє волинського воєводу Яна Стадницького про заплановане на 20 січня в Немирові одруження своєї доньки з паном Балем. З цієї нагоди вона сердечно запрошує адресата разом із дружиною на весільні урочистості.

Тереза Стадницька дякує Франциску Глоговському за виявлену прихильність і коментує звістку з листа ломжинського підстолія. Покладаючись на Божу волю, вона повідомляє, що терпляче чекає на щасливе повернення сина.

Стефан Урбановський звітує руському воєводі Яну Яблоновському про скарбові справи та бурхливий перебіг сеймику в Познані. Повідомляє про протестації рокошан, блокування зачитування листів магнатів та відвернений шабельний напад на познанського воєводу.

Стефан Урбановський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про фінансові питання, отримання асигнацій та про від'їзд свого брата. Він розповідає про підготовку до сеймику, пересування військ, політичні настрої та суперечки з протестантами, які домагаються нових конституцій.

Міхал Урбанський повідомляє владі Львова про успішне вирішення доручених трибунальських справ і застерігає від надання позик і товарів військовим. Крім того, він порушує питання коштів на ремонт приміських доріг і мурів, сповіщаючи про свій виїзд на судовий з'їзд у Літовищах.

Белзький воєвода Ігнацій Цетнер запевняє львівську владу у своїй підтримці міських постанов на сеймі та повідомляє про можливість безпечно витрачати кошти на очищення міста. Крім того, він рекомендує заслуги пана Барча, який активно обстоював інтереси Львова перед Скарбовою комісією.

Стефан Чайковський повідомляє президента Львова про запізніле надходження судових документів, а також про високу вартість юридичних консультацій та проживання в Радомі. Він також попереджає, що отримання кондесценсії вимагатиме значних фінансових витрат, після чого сповіщає про свій швидкий від'їзд.

Щесний Чацький закликає львівський магістрат якнайревніше привітати львівського архієпископа та здобути його прихильність у міських справах. Він також просить надіслати копію або витяг із декрету щодо власників міських ґрунтів і євреїв, а також подбати про мандати.

Щасний Чацький закликає владу Львова привітати і прихилити до себе львівського архієпископа, який може зарадити місту в його справах. Він також просить надіслати виписку або копію декрету щодо власників міських земель та євреїв, а також подбати про отримання мандатів.

Ян Чвердович запевняє владу Львова у готовності до негайних дій заради процвітання міста у співпраці з паном Нагродським. При цьому він висловлює райцям свою найглибшу повагу та відданість.

Анджей Яблоновський вітає скарбника з набуттям новотанецьких маєтностей і звертається з проханням погасити десятирічний борг у розмірі двадцяти червінців, узятий скарбниковичем під час купівлі коня та як позику. Каштелян зазначає, що має відповідний реверс, і пропонує вирахувати згадану суму з майнових розрахунків.

Александр Ян Яблоновський запитує брата Яна Станіслава про плани подорожі з Сокаля до Львова і запрошує його до Буська, пов'язуючи з цим свій власний виїзд до Львова. Принагідно бідкається на низку господарських прикрощів і передає вітання від родини.

Руський воєвода Станіслав Яблоновський звертається до львівських райців із проханням про прихильність у справах ґданського міщанина пана Відера. При цьому він запевняє адресатів у своїй вдячності та готовності віддячити за доброзичливість.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський повідомляють львівський магістрат про відсутність рішення у міських справах через від'їзд канцлера з Варшави. Вони також надсилають знайдені паном Флосеровичем документи, що стосуються справи з отцем-суфраганом.

Львівські делегати Ян Дурбас та Іґнацій Вєжанський інформують магістрат про затягування свого перебування у Варшаві через очікування на рішення канцлера у справах, пов’язаних із російськими військами. Вони також повідомляють, що щодо коней, забраних із міського цейхгаузу полковником Коритовським, канцлер порадив виявити поблажливість з огляду на скрутні часи.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський повідомляють про свої заходи у Варшаві, що стосуються, зокрема, справи з паном Пясковським у Скарбовій комісії. Вони просять львівську владу надіслати резолюцію командування російських військ, розпорядження щодо підвід, а також відомості про розквартирування солдатів гарнізону.