Каталог джерел

Король визнає, що ділянка, раніше надана Іцку, не належить йому, а місту. Звертається до влади Львова з проханням виділити королівському слузі половину ділянки з фронту Єврейської вулиці у спадкове та вічне користування. Наказує виміряти її у присутності надісланого комірника Якуба Щавінського[?] і обіцяє винагородити місто королівською милістю.

Зигмунт III доручає владі Львова передати Якубу Претфічу, теребовлянському старості, зібрані в ратуші кварцяні гроші на платню низовим козакам. Вимагає допомоги у швидкому оформленні та наданні коней для перевезення грошей до Теребовлі.

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів з євреями. Власники земель, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за відповідну плату, але спротив міста блокує порозуміння. Король знову вимагає довести угоду до кінця.

Король закликає владу Львова виконати рішення арбітрів щодо фундації колегіуму єзуїтів. Нагадує про згоду представників міста та власне затвердження угоди, вимагає припинити зволікання і представляє фундацію як окрасу міста.

Король оцінює скаргу міщан на владу як недостатню для подальшого конфлікту і рекомендує порозуміння. Водночас пише до уряду, щоб той дотримувався привілеїв, вироків, угод і давніх звичаїв.

Король дорікає Львову за ненадсилання представників до сеймової комісії, що встановлює ціни. Аргументи, надіслані письмово, слід було представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою солдатів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Король очікує мирового вирішення суперечок між доктором Марціном Кампіаном, членом влади Львова, та урядами й приватними особами. Сторони мають спільно призначити чесних міщан, які приведуть до угоди без порушення прав міста. Король також інформує про окремий лист до львівського архієпископа.

Король рекомендує надати допомогу августинцям, які придбали місце колишнього монастиря черниць св. Катерини Сієнської за Галицькою брамою. Вказує на отриману згоду архієпископа і просить про підтримку міста та відсутність перешкод у будівництві.

Місто має надіслати до Варшави на 27 травня 1643 р. представників, які знають вартість іноземних товарів. Вони підтримають сеймову комісію, що співпрацює з підскарбіями при встановленні цін.

Король дякує Львову за опір військам трансильванського воєводи і просить про позику 100 000 злотих. Забезпеченням мають бути митні доходи, що збираються в оренді; деталі передасть підскарбій.

Король наказує магістрату Львова розрахуватися з Яном Торосовичем за неотримані належності та понесені ним витрати, згідно з угодою абата вонхоцького, писаря коронної скарбниці.

Король бере під захист Марціна Ранішевського, який підкорився владі магістрату Львова, і рекомендує обрати його на місцевого писаря та до лави. Збережений текст обривається перед завершенням листа.

Король затверджує трирічний контракт щодо Тлумачок, допускає заступника Байдултовича на час його від'їзду на королівській службі та надає переважне право на наступні три роки. Протилежні рескрипти визнає недійсними.

Домініканці скаржаться королю на тісноту церкви та монастиря, а також відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля громадської вулиці. Просять дозволу на викуп кам'яниць біля церкви. Король наказує відправити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає допомоги міста без перешкоджання чернечому задуму.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розподілену на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король повторює вимогу негайної передачі 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Ян Убалдіні представляв місто на сеймі поза власною чергою, замінюючи Бартоломея Зіморовича на його прохання. Король наказує владі Львова допомогти йому в отриманні належної винагороди від колеги, якого він замінював.

Король дорікає за недбалість в опіці над сиротами і наказує обрати опікунів Терези після Бартоломея Зіморовича, скласти інвентар, перевірити рахунки, сплатити доведені борги, а також зберегти майно і забезпечити дівчинці утримання та виховання.

Крамарський цех скаржиться на оскарження столітнього володіння власною кам'яницею, вимоги оренди та ув'язнення членів. Король наказує представити можливі позови комісії, а цех бере під свій захист.

Ян III наказує кравецькому цеху припинити утиски ремісників, які працюють для табору, гвардії та двору. Погрожує судовим переслідуванням. Застереження про їхню підсудність потребує подальшої перевірки.

Король наказує виконати попередній вирок, що захищає львівських євреїв. Нападники видають себе за студентів; магістрат має запобігати заворушенням, затримувати винних, судити та виганяти їх з міста.

Король вимагає швидкого судового поділу спадщини, звинувачуючи Антонія Сольського, власника всього майна, в уникненні рішення та неефективності медіації.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство встановило комісію для визначення цін на товари та реманент. Купці просили відтермінувати подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продаж за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів про інформацію щодо подібного тарифу; подальше вирішення залишається відкритим.

Радці Перемишля відкладають усі процеси зі Львовом перед королівським реляційним та асесорським судом до 6 березня 1595 року, сподіваючись на мирову угоду та зберігаючи права сторін. Згадують аналогічне зобов'язання львів'ян.

Радці Перемишля декларують призупинення міських, приватних та цехових справ проти львів'ян до спливу трьох тижнів від початку майбутнього сейму. Метою є сприяння мировій угоді; Львів мав надати аналогічне зобов'язання.

Влада Язловця засвідчує скарги східних купців на тягарі, що накладаються львівськими перекладачами. За словами купців, оплати виходять за межі вписаних до реєстру мит, а контроль повторюється. Магістрат Язловця просить владу Львова припинити зловживання, аргументуючи, що вони шкодять також самому місту, і підтверджує лист печаткою та підписами.

В актах лавничого суду Ярослава записано розповідь возного про оголошення на чотирьох рогах ринку наказу про припровадження товарів звичайними шляхами до Львова та дотримання права складу. Наказ оголосили під час ярмарку на вимогу влади Львова, за уповноваженням коронних станів та Миколая Гербурта з Фульштина. Він передбачає затримання осіб, що обходять право, та конфіскацію їхніх товарів.

Ян Фридерик Бекер повідомляє Артуру Форбсу про стан свого здоров'я, фінансові справи, торгівлю волами, а також заступається за купця, який просить сукно на ярославський ярмарок. Також рекомендує пана Зигмунта Гутрита для завершення угоди з купівлі худоби.

Полковник виступає за Шимона Гребінку, слугу краківського стольника. Просить магістрат про вигідну зміну вироку у суперечці з кс. Феліціаном Кубінським, якому закидає прагнення захопити майно Гребінки.

Brodzicki передає похвалу белзького воєводи за опір Львова ворогу та радить віддячити йому візитом. Також просить про справедливий розгляд кривди підданих із Żurawki [?], рекомендованих цим воєводою.

Війт Ярослава повідомляє про надання сатисфакції реміснику, який скаржився на челядь. У постскриптумі просить президента Львова про текст закону щодо обігової вартості монети та обіцяє взаємну допомогу.

Вєльопольський просить владу Львова допомогти у розрахунку заборгованості Вацлава Войзика [?]. Оплата має відбутися пропорційно, за умови справжнього підпису та належного рахунку, без тривалої екзекуції.

Ханкевич передає магістрату, що канцлер не хоче більше відкладати справи Львова. Закликає якнайшвидше надіслати повноважного представника та анонсує внесення справ до судового реєстру.

Gembicki просить війта та старших вірмен львівських відкласти виконання декрету асесорського суду до сейму, на якому має бути розглянутий спір громади з єпископом.

Автор просить Вольського про швидку відповідь, згадує скарги бідних мешканців Стружі та пропонує зібрати громаду у фільварку для спільної ревізії спірних обтяжень.

Маркіз просить втрутитися у справу про належні йому кошти та суперечку в гродському суді Львова, називає свідків і просить з’ясувати обставини.

Якоб Коллер звітує Пітеру Форбсу про митне оформлення та ревізію транспорту сукна в Торуні, подаючи детальний розрахунок зборів та дооцінок, здійснених митним писарем. Повідомляє про успішне пропущення частини вантажу без мита та надсилає грошовий переказ на 390 злотих і 24 гроші.

Великий коронний канцлер Стефан Корицінський повідомляє магістрат Львова про скерування до міста піхоти під командуванням львівського старости та звільнення міщан від тягаря її утримання. Також порушує питання асекурації суми семи тисяч злотих із міських доходів.

Казимир Ліховський втручається перед львівським війтом Александром Вільчеком у справу єврейського жителя Золочева Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різницького цеху Вацек, повертаючись із Глинян.

Маршалок великий коронний Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Наказує повернути потерпілому пограбоване майно та забезпечити задоволення вимог з боку купців.

Руський воєвода Станіслав Любомирський інформує владу Львова про розмову з міським писарем та надсилає універсал і листа до старости. Наказує радним терміново готуватися та підтримувати повну готовність.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівське розпорядження виділити десять тисяч злотих із чопного на міські фортифікації. Він анонсує свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та наказ орендарю невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Руський воєвода Марек Матчинський втручається у справу перед владою Львова від імені єврея Самуеля, який поскаржився королю на зволікання магістрату у виконанні вироку у справі про неповернений борг. Він закликає радних до неупередженого здійснення правосуддя та стягнення з відповідачів передбаченої вироком присяги.

Руський воєвода Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про неможливість отримання коштів із державної скарбниці на потреби міста через вичерпання фондів Речі Посполитої. Він радить львівським міщанам покладатися на власні сили та самостійно подбати про оборону й безпеку Львова.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги влади Львова після пожежі передмість, звертаючись до нападу пана Ловицького на солдатів та підозрілої діяльності татар, які викуповували бранців. Він також анонсує втручання адміністратора Жовківського староства у справі зловживань осіб, що підлягають королівській юрисдикції.

Марцін Мілевський звітує львівським райцям про перебіг справ перед Коронним трибуналом у Любліні, зокрема про суперечку з Рахвалом та позов про звільнення Кіндфляйша. Він радить висунути заперечення щодо некомпетентності земського суду стосовно міської юрисдикції та повідомляє про наближення завершення каденції трибуналу.

Коронний референдар Ян Анджей Морштин повідомляє владу Львова про призначення королевою дати його весілля з Катериною Гордон на 27 квітня 1659 року. Він просить надіслати міського делегата на весільну урочистість, декларуючи свою постійну прихильність та готовність до надання місту послуг.

Войцех Мульдорфус інформує свого швагра Войцеха Зімницького про питання, пов'язані з реалізацією заповідальних легатів та фундації мансіонаріїв, просячи водночас про новини зі Львова та Константинополя. Також повідомляє про влаштування довіреного йому студента до Замойської академії та організацію для нього подальшого навчання.

Єжи Анастазі Оссовський передає львівському війту волю короля щодо прислання львівського ката до Жовкви для виконання страти. Запевняє, що кат швидко повернеться, а деталі справи особисто повідомить посланець, пан Клер.

Й. Певереллі, перебуваючи у варшавському шпиталі боніфратрів, звертається до влади Львова з претензіями щодо зазнаних образ, майнових збитків та спроб отруєння з боку львівських міщан. У хаотичному викладі він згадує про пережите насильство та просить про допомогу й інтервенцію у львівського єпископа.

Львівський війт Войцех Педіанус дякує міському писарю Анджею Мондровичу за новорічні привітання та коментує політичні заворушення і поточні міські справи. Також доручає його опіці передачу кореспонденції отцю Антонію та контакт зі снятинським старостою Миколаєм Язловецьким.