Каталог джерел

Король Сигізмунд I дозволяє Яну Одровонжу зі Спрови, белзькому воєводі та самбірському старості, записати королівське село Лука в Самбірському повіті шляхтичу Петру Мончинському в сумі 200 флоринів. Акт визначає умови тримання маєтку кредитором і застерігає право його викупу королем або старостою.

Богданович пише Форбсу про сплату боргу в 600 злотих. Замість того, щоб надіслати гроші раніше, він передає через дружину вексель. Згадує про забезпечення борговим документом («мембраною») і просить надіслати відповідь; частина вказівок залишається нерозбірливою.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек посвідчує угоду між львівською катедральною капітулою та препозитом Станіславом Вільчеком щодо надання йому пожиттєво першого місця в церкві, капітулі та за столом як каноніку. Домовленість застерігає права майбутніх наступників на львівській препозитурі домагатися своїх повноважень.

Станіслав Богуславський звітує Войцеху Зімницькому про перебіг проваджень у Трибуналі в Пйотркуві проти Вєлького та повідомляє про перенесення справи до Любліна. Він звертається з терміновим проханням надіслати належні гродські довіреності й оригінальні королівські декрети, необхідні для захисту панів Сєкєжинських і Лангіша.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Я. Богуцький звертається до президента Львова з проханням остаточно залагодити справу застави коштовностей пані Рипчиної. Він просить прийняти присягу від протилежної сторони, виплатити належну йому винагороду та внести взаємну розписку до міських актів.

Король Сигізмунд I наказує коронним урядовцям надавати допомогу представникам Львова у конфіскації товарів і затриманні купців, які оминають львівський склад. Він також попереджає урядовців, що будь-які збитки, спричинені відсутністю їхньої співпраці, будуть стягнені з їхніх власних маєтків.

Священнослужитель скаржиться на дії Тарабултовського та на заочний вирок, винесений за його відсутності. Він просить Невенгловського перенести справу до Трибуналу. До листа додається детальний реєстр судових і дорожніх витрат.

Комісари короля Сигізмунда I розв'язують спір львівських різників зі шляхтою та міщанством, дозволяючи вільну торгівлю м'ясом у Львові щосуботи. Встановлено правила збору торгового мита, званого «сохачне», яке зберігається у скриньці з трьома ключами, частина якого призначена на допомогу різникам у сплаті королівського чиншу.

Комендант просить старосту в Янові відібрати й негайно повернути львівські підводи, забрані турецьким і татарським послами. Їх мали відіслати назад без зволікань, а вони необхідні для робіт над фортифікаціями Львова.

Король Сигізмунд I дозволяє Митрополичій капітулі у Львові викупити третю мірку з королівського млина перед Краківською брамою у Львові з рук райці Миколая Гарнегта та інших власників. Згоду було надано задля підтримки капітули після розорення її маєтностей татарським наїздом.

Архієпископ Бернард Вільчек підтверджує, що каноніки львівського капітулу продали на видеркаф кам'яниці фундації польського проповідника, призначивши отримані 300 флоринів на викуп села Черкаси. Натомість капітул зобов'язався виплачувати проповідникові щорічний чинш у розмірі 6 гривень в обмін на відправлення двох мес щотижня.

Лавники міста Львова під головуванням війта Яна Панашка засвідчують, що Станіслав Гричко та Юрій Войнар продали й навічно поступилися Львівській митрополичій капітулі садом, розташованим за Волоським мостом. Нерухомість призначено для потреб капітули та підведення води до її млина.

Полковник заступається за Семена Гребінку, слугу краківського стольника. Він просить магістрат про сприятливу зміну вироку в суперечці з ксьондзом Феліціаном Кубінським, якого звинувачує у намаганні заволодіти майном Гребінки.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Якуб Бончинський інформує львівського синдика про заходи, вжиті в коронного інстигатора щодо сеймового процесу міста з паном Бернатом, та про внесення справи до реєстру. Він також повідомляє про затягування сеймових засідань, затримку сеймових судів і призупинення діяльності асесорських судів.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівського архієпископа Бернарда Вільчека від звинувачення в лихварстві та дарує йому всі дотеперішні прибутки із заставлених королівських маєтностей. Крім того, він надає йому право їх довічного і безперешкодного користування з метою підтримки розореного ворогами забезпечення архієпископства.

Папа Лев X видає розпорядження щодо дисципліни духовенства, реформи звичаїв, а також боротьби з помилками та єресями в Королівстві Польському, Богемії та Угорщині. Виконання та юрисдикційні повноваження покладає на гнєзненського архієпископа Яна Ласького.

Боровський відповідає синдику Франку щодо заборгованості з кам'яниці Сакроховської, належної йому від міста Львова. Він ставить під сумнів розрахунок і зволікання з боку міста, пропонує компроміс зі сплатою 5% річних, попереджаючи про судовий позов у разі відмови.

Король Сигізмунд І Старий призначає першу вакантну мансіонарію в костелі св. Катерини на Нижньому замку у Львові на утримання німецького проповідника, кандидатуру якого міські райці мають подавати королеві для представлення львівському архієпископу. Документ зобов'язує проповідника дотримуватися традиційного обов'язку відправлення хорової служби особисто або через заступника.

Петро Борсук оскаржує вирок самбірських райців у суперечці щодо будинку. Він просить Войцеха Зімницького про заступництво, посилаючись на родинний зв’язок через дружину, та викладає власну версію послідовності продажу й повернення нерухомості.

Королівські комісари Станіслав із Ходча та Миколай Лянцкоронський видають Яну Волечку трансумпт привілею короля Владислава III від 1440 року на локацію села Іздебник на магдебурзькому праві та надання війтівства Влодкові зі Свемич. Документ підтверджує солтиське забезпечення двома ланами землі, луками, млином і корчмою, а також обов'язок кінної військової служби з арбалетом.

Ботті надсилає Дідушицькому скриньку з трьома книгами та листом їхнього автора. Згадує про вдовуючу королеву, яка перебуває у Венеції напівінкогніто, а також про приготовані для неї знаки пошани.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек на прохання вівтарника Станіслава Вітелліуса поновлює і затверджує ерекцію та забезпечення вівтаря святих Миколая, Станіслава, Христофора і Юрія у Львівській катедрі, трансумуючи давніший документ Спитка з Ярослава, який фундував чинш із ярославського мита на підставі запису міщанина Леонарда. Архієпископ підтверджує право патронату дідичів Ярослава та уточнює месальні обов'язки кожного чергового вівтарника.

Ян Бочковський виправдовує свою можливу відсутність на межовому огляді (візії) на Зубрі з паном Шимоном через раптову недугу ніг і викладає на письмі правовий висновок на захист міських прав на спірні ґрунти. Він вказує на давні королівські декрети, що підтверджують межі Козельників і Скнилова, та наводить аргументи щодо підсудності цього спору.

Документ посвідчує здійснення перед львівським лавничим судом обміну нерухомості між Катажиною Бєчаркою та львівським райцею Станіславом Вільчеком і його дружиною Софією. За умовами угоди Бєчарка передає кам'яницю на львівському Ринку взамін за будинок подружжя Вільчеків, розташований на вулиці Пекарській.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Брінк пише про скорий похід до Ґданська та намір короля вирушити в дорогу. Він переказує чутки про прибуття королеви, бранденбурзького курфюрста і царя, зауважуючи, що певних відомостей бракує.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує угоду та заяву вікаріїв львівської катедри й виконавців заповіту покійного Станіслава з Пшедбужа щодо суми двохсот флоринів і чиншу на кам'яниці. Документ містить пізніші примітки з генеральних візитацій, що стосуються кам'яниці Григровичевської.

Ян Казимир Бродзицький повідомляє владу Львова про велике визнання белзького воєводи за героїчну оборону міста й радить здійснити йому візит подяки. Принагідно автор заступається перед магістратом за підданих із села Журавка, які зазнали кривди.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Францишек Броневський просить белзького суддю про миротворче посередництво у затяжній судовій справі проти підкоморія. Він скаржиться на збитки від оренди та майнові утиски, відсилаючи адресата до доданих документів і контракту.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання вікаріями львівського кафедрального костелу суми 100 гривень від виконавців заповіту Миколая Вагленського, призначеної на придбання видеркафового чиншу. В обмін на легат духовенство зобов'язалося відправляти щотижневі меси та щорічні жалобні вігілії за душу заповідача та його дружини.

Йоган Брюс повідомляє Артура Форбса про успішну передачу листів панам Ейкенгедам та відправлення їх Якобом Томсоном до Гданська. Наприкінці листа передано вітання від дитини та своячки адресата.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку у Львові, засуджуючи райців Мацея Мікулку, Яна Кохна та Яна Фрайборга до ув'язнення у вежі за протиправне підбурювання поспільства. Він наказує міській раді скласти звіт про публічні прибутки та фортифікаційні кошти перед королівськими комісарами, а також делегатами громади й цехів.

Влада міста Львова за згодою цехів і поспільства продає спільноті вічних вікаріїв Львівської катедри річний чинш у розмірі десяти флоринів, забезпечений на всіх міських прибутках, за суму двісті флоринів із правом викупу. Умовою викупу чиншу містом є попереднє повідомлення капітули та вікаріїв щонайменше за вісім місяців.

В. С. Бужинський повідомляє про труднощі з отриманням інквізиції в Любліні через запеклий опір пана Добжанського, який вимагає виплати битими талерами. Він наполегливо закликає Станіслава Глоговського особисто прибути на найближчу трибунальську каденцію, щоб урятувати справу й відвернути небезпеку.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.