Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий надає львівській митрополичій капітулі село Гонятичі на праві спадкового володіння з детальним описом його меж. Окрім того, він звільняє село та його мешканців від усіх земських повинностей і військових походів, підпорядковуючи його церковному імунітету.

Миколай Гадзевич сповіщає доктора Купінського про заходи в королівській канцелярії, у гетьмана та луцького підкоморія з метою отримання лібертації для Львова, згадуючи про понесені на цю справу витрати. Він також звертається з проханням доглянути за його приватними майновими справами та питаннями боргів у місті.

Львівська митрополичка капітула надає каноніку Миколаю Понятовському в довічне користування мурований будинок на вулиці Шкільній у Львові, зведений його власним коштом на капітульній землі. Натомість за понесені ним витрати капітула зобов'язується після його смерті щорічно відправляти заупокійні служби та меси за упокій його душі.

Купець пише Форбсу про складний розрахунок із Ґордоном, продаж товарів і запланований від'їзд до Любліна. Він просить про товар та стягнення належних коштів і передає вітання Роберту Форбсу.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та львівською міською радою щодо процедури обрання райців. Документ встановлює, що першого райцю від імені монарха призначає староста з-поміж шести урядників, які мали засідати в раді на поточний рік, другого обирає рада, а третього — міське поспільство.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує привілей митрополичої капітули, який надає каноніку Миколаю Понятовському довічне володіння будинком у Львові, зведеним ним власним коштом. Натомість капітула зобов'язалася щорічно після його смерті відправляти заупокійні богослужіння та меси за упокій його душі.

Ґалецький повідомляє зі Сьроди про суперечки під час сеймику, спробу його зірвати та питання розподілу гіберни. Анонсує докладніші відомості в окремому листі; частина реляції та приписка залишаються непрочитаними.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек переводить зі світського права під церковну юрисдикцію та імунітет села Гонятичі й Черкаси, млин перед Галицькою брамою та кам'яницю на вулиці Шкільній у Львові, які становили посаг львівської митрополичої капітули, наданий їй королем Сигізмундом I.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують запис із гродських книг 1510 року щодо викупу львівською митрополичою капітулою прав на королівське село Черкаси у Дмитра та Онишка за суму 200 гривень. Акт також підтверджує відмову від претензій попередніми володарями та законну інтромісію капітули у володіння цими маєтностями, здійснену возним.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між Дмитром Тиравою та львівською катедральною капітулою, присуджуючи капітулі вічну власність на село Черкаси на підставі давнішого королівського дарування та факту викупу давньої застави. З огляду на доведення виплати заставної суми та відсутність інших правових титулів у претендента, король наказує Дмитру та його нащадкам вічно мовчати.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Ксьондз Павел Гарбовський відповідає на скаргу бурмистра та ради Львова стосовно неправомірного отримання коштів о. Гудловським. Він запевняє, що наказав белзькому писарю оформити судовий позов, і заявляє про готовність справедливо розсудити справу після з'явлення уповноваженого представника міста.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Фабіан Ґедимін звертається до поручника Михайла Вольського з покірним проханням про короткочасну позику пахолочих і товариських панцирів, а також карвашів і мисюрок.

Король Сигізмунд I вирішує справу щодо спроби викупу Пекарського млина на передмісті Львова хірургом Яном Фрією. Монарх постановляє, що брат і сестра Михайло та Анна, діти покійного майстра Михайла, зберігають довічне право на володіння та оренду цього млина.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади та громади Львова підтверджує давній привілей Казимира Ягеллончика на щорічний вільний ярмарок у день св. Агнеси. Водночас монарх остаточно ліквідує та скасовує запроваджений раніше ярмарок на день св. Маргарити як невигідний і некорисний для міста.

Патрік Ґордон пояснює Артуру Форбсу, що передав посланцеві гроші на сплату зобов'язань за товари, і просить не звинувачувати його за затримку платежу. Водночас він повідомляє про можливість погашення заборгованості перед Альбертом Ватсоном, слугою адресата у Кракові.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує місту Львову два давні митні привілеї, які дозволяють збір мостового мита в розмірі одного гроша з навантаженого товарами воза та плати в розмірі двох денаріїв з купленого вола. Правитель мотивує своє рішення потребою зміцнення та підтримки обороноздатності прикордонного міста перед загрозою нападів ворогів.

Підканцлер коронний Пйотр Гембицький звертається до війта та старших вірменської громади у Львові з проханням відкласти виконання вироку асесорського суду щодо поруки за борг вірменського єпископа. Він зазначає, що це питання має бути мирно врегульоване на найближчому сеймі.

Король Сигізмунд I Старий після розгляду спору з коломийським старостою Миколаєм Сенявським підтверджує належне львівським міщанам і купцям звільнення від сплати митних зборів у Коломиї при перевезенні власних товарів. Водночас він застерігає під загрозою стягнення мита про заборону перевозити під приводом цього привілею товари, що належать чужим особам.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Ян Гембицький дякує райцям і магістрату Львова за надісланий на час посту дарунок у вигляді солоної риби та білужини. Він запевняє у своїй вдячності та готовності повсякчас підтримувати інтереси й процвітання міста.

Папа Павло III повідомляє жителів міста та Львівської дієцезії про призначення Петра Стажеховського новим архієпископом після смерті архієпископа Бернардина. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та виявляти послух його повчанням і велінням.

Генриковський запрошує бурмистра та раду Львова на весілля старшої дочки з Анджеєм Лисицьким [?], адміністратором Берестейської литовської економії. Дочка на ім'я не названа.

Папа Павло III повідомляє катедральну капітулу у Львові про заміщення вакантної після смерті архієпископа Бернардина архієпископської кафедри та призначення на цю посаду Петра. Він наказує капітулі виявити новому ординарію послух і пошану під загрозою церковних кар.

Львівський земський суд здійснює трансумпцію та підтвердження привілеїв королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I Старого для церкви св. Миколая перед містом Львовом. Документ підтверджує звільнення тамтешнього пресвітера, його наступників та самого монастиря від усіляких податків, данин і тягарів на користь корони.

Перемишльський каштелян і львівський староста Миколай Одновський посвідчує дарування підвоєводи Станіслава, який на випадок смерті передав своєму двоюрідному братові Мацею Гидеку власний будинок, фільварок із садом та права на судовий процес із єврейським мінцарем Шльомою. Документ визначає умови вічного володіння маєтком та встановлює вадіум під правовою санкцією.

Король Сигізмунд I Старий забороняє владі Львова відчиняти міські брами в нічний час на прохання шляхти та можновладців через воєнні загрози на прикордонні, допускаючи виняток лише у випадках нагальної та найвищої державної потреби. Водночас він забороняє будь-кому чинити тиск на райців під загрозою суворих королівських кар.

Повідомлення про прибуття цісарських військ на зимові кватири. Автор наказує бурмистрам підготувати провіант і фураж перед його прибуттям; завершальна клаузула не була повністю прочитана.

Король Сигізмунд I підтверджує місту Львову привілей князя Владислава Опольчика від 1378 року щодо передачі війтівства магдебурзького права разом із судовими штрафами та правил обрання війта міською радою.

Арчибальд Гіллер надсилає Францішеку Ґлоґовському замовлений атлас і справжній кармакаровий адамашок, подаючи загальний розрахунок разом із попереднім боргом на суму 99 злотих. Він також сповіщає про новини з пошти щодо очікуваного прибуття короля до Варшави через шість тижнів.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Сенявським та владою Львова, підтверджуючи давній звичай і порядок обрання райців та інших міських урядників. Він постановляє, що вакансії в міській раді можуть заміщуватися виключно з-поміж лавників без утручання старости, зі збереженням права монарха призначати одного з шести урядуючих райців.

Гільбрандт пояснює владі Львова, що через свої обов'язки при генералові Мельхіорі фон Гацфельдті не міг особисто зайнятися їхніми справами, тому доручив їх коронному референдареві, який успішно владнав їх завдяки підтримці підканцлера. Автор просить бурмистра й райців із вдячністю прийняти ці зусилля і віддає себе їхній подальшій ласці.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує бурмистрові та райцям міста Львова виключне право обирати й призначати міських посередників і перекладачів (званих мейлярами і тлумачами) згідно з давнім звичаєм. Монарх забороняє королівським урядовцям втручатися в цю міську прерогативу під будь-яким приводом.

Король Сигізмунд I Старий наказує збирачам податків руських земель дотримуватися давнього звичаю щодо вірменських і руських священиків у Львові, згідно з яким вони сплачують публічні податки та несуть міські повинності разом і нарівні з іншими львівськими міщанами.

Капітан просить владу Львова про відтермінування для Яскевича, крамницю якого запечатали. Він посилається на його обіцянку сплатити протягом кількох днів і просить прийняти таке рішення.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує львівським міщанам і купцям усіх обрядів привілей короля Олександра, який звільняє їх від будь-яких мит і зборів у всій державі. Після закінчення терміну оренди Тенчинських та за згодою Сигізмунда Августа монарх відновлює безумовну дію митного імунітету в митних коморах у Белзі, Холмі та Грубешеві.

Каспер Гловацький повідомляє адресата про відправлення документів примасу поштою та додає отриману відповідь. Він також сповіщає про втрату записки щодо паперів для метриканта і просить повторно скласти їхній реєстр.