Каталог джерел

Август II переказує коронному стражнику Потоцькому скаргу Львова на створення окремої юрисдикції на передмісті, захоплення міських земель і насильство орендаря. Король вимагає перевірити права власності, залишатися в межах придбаних земель та вгамувати орендаря, а також застерігає про можливість судового процесу у належному суді.

Президент і радники міста Львова запевняють львівського земського підсудка Лося, що в судовому спорі за кам'яницю Осмульську, порушеному канівським старостою, вони не допустять порушення його прав. Міська влада заявляє про цілковите дотримання справедливості та повагу до гідності адресата.

Копія, приписана Матею Басарабу, переказує Яношу Кемені чутки про козаків, татар і польські війська. Відправник розмежовує непевні звістки й те, що зміг перевірити особисто, а також згадує про прибуття посла від хана.

Маршалок Коронного трибуналу Станіслав Казимир Бєнєвський докоряє львівському магістрату за ув'язнення пораненої шляхти у в'язниці для злодіїв, розцінюючи це як образу лицарського стану. Він закликає міську владу припинити ці дії з огляду на триваючий трибунальський процес і виказує їй за невдячність за попереднє заступництво перед королем.

Бродівський адміністратор Я. Волянський просить президента Львова передати підофіцерові Трембецькому ув'язненого у львівській ратуші втікача, слюсаря Григорія, який утік із Бродів, набравши багато боргів. Запевняє у своїй вдячності та обіцяє повідомити гетьманові великому коронному про успішне вирішення справи.

Казимир Глоговський звертається до посла Юзефа Потоцького з проханням про підтримку на сеймі та затвердження шляхом сеймової конституції прав на спірне майно зі здійсненого заповіту. Натомість за допомогу він запевняє Потоцького у своїй повній вдячності та готовності до взаємних послуг.

Автор запевняє адресата, якого називає своїм покровителем і другом, у відданості та готовності служити його інтересам; згадує листа до батька адресата. Посилається на «Baron Baschia» та близький від’їзд до перського двору («partir dans quelques jours pour la Cour de Perse»); також ідеться про рекомендаційний лист і духовну особу, хоча частина контексту неясна. Датувальний рядок на с. 4, здається, читається як Ерзерум?, 1 лютого 1690 року. У підписі — «Comte Philippe de…», прізвище невпевнене.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та наказує внести на тривкий пергамент сім угод, укладених між львівськими міщанами й райцями та навколишньою шляхтою, щодо стягнення мит і плати за випас худоби (спасного). На підставі цих домовленостей шляхта зобов’язалася дотримуватися королівських торговельних імунітетів Львова й не стягувати неправомірних зборів.

Лист датований у Львові 10 червня 1684 року й адресований львівським адресатам. Збереглися латинський заголовок і кілька фрагментів; решту потрібно прочитати додатково.

Автор, чиє прізвище в підписі, можливо, читається як Щенсний Кшеховський, пише про перебрання адміністрації Холмського єпископства та просить прихильності й заступництва адресата. Лист датовано в Холмі 5 лютого 1697 року.

Теодор Любомирський перепрошує краківського каштеляна за те, що не зміг особисто попрощатися перед від’їздом з Варшави, і передає вияви поваги через гінця. Він звертається з покірним проханням про подальшу ласку та опіку над ним і його хоругвою, заявляючи про готовність стати у пригоді.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Михайло Постемпський виправдовує свою відсутність на засіданні міської влади терміновим дорученням, покладеним на нього львівським каштеляном, і просить про прихильність магістрату. Він запевняє у своїх попередніх заслугах, а також згадує про понесені у зв'язку з ними витрати.

Анна Потоцька звертається до львівських райців із проханням про лагідніше ставлення до ув'язненого подружжя Бялковських та про їхнє звільнення під заставу (поруку). Вона також повідомляє про відмову від власних претензій до ув'язнених, зазначаючи, що справжній винуватець уже покараний.

Ігуменя Елеонора Потоцька просить президента Львова Кароля Шмелінга захистити Стефана Ласковського від судових претензій лівського стольника Росновського щодо придбаної у монастиря кам'яниці. Вона наголошує, що Ласковський придбав нерухомість цілком законно та сплатив усі належні кошти, а тому не повинен зазнавати жодних судових вироків.

Анджей Потоцький просить владу Львова посприяти в поверненні значної суми грошей, яку викрали в новій львівській господі у станиславівського купця Лефтера. Натомість за справедливий і ретельний розгляд справи він обіцяє магістрату свою взаємну прихильність і готовність допомогти.

Антоній Потоцький просить полковника Коритовського відмовитися від розміщення коронних військ на старостинській юридиці у Львові. При цьому він покликається на рішення гетьмана, передане через старосту Браницького.

Александр Ян Потоцький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступництво перед королем, аби в його брата не відбирали корогву. Він нагадує про значні фінансові витрати та відданість брата з часів Віденського походу, закликаючи стати на захист його шляхетської честі.

Юзеф Потоцький запрошує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського на свята до Станиславова, щоб обговорити державні справи та запланований похід проти козаків. Він також повідомляє, що очікує на розвідувальні дані щодо пересування буджацької орди, і висловлює побоювання через обтяжливі військові контрибуції.

Юзеф Потоцький наказує ротмістру Прушинському призупинити військову екзекуцію щодо Львова в обмін на письмове ручательство надати партію сукна у визначені терміни. Водночас наказує стягнути належну частку контрибуції з непокірних євреїв і залишатися в місті до моменту отримання всієї поставки.