Каталог джерел

Король Владислав IV дозволяє мешканцям Галицького передмістя у Львові насипати вали та звести шанці за проєктом Яна Блетнера, а також визначає засади нагляду й фінансування робіт. На цю мету він призначає відумерлу спадщину (кадуки), дозволяє вільне варіння пива й меду та зобов'язує шляхту й духовенство, які володіють маєтностями на передмісті, брати участь у витратах на будівництво.

Декан і голова львівської катедральної капітули Марцін Ян Лосовський звертається до магістрату Львова з проханням замістити вакантне після смерті о. Віленського бенефіцій препозита Братства Тіла Господнього. Він просить обрати священнослужителя, який постійно перебуває на місці у Львові й вільний від інших душпастирських обов’язків, аби той особисто пильнував численні катедральні богослужіння.

Князь Владислав Домінік на Острозі та Заславі затверджує статут і порядкові артикули спільного цеху шевців та чинбарів у Степані. Документ регулює функціонування ремісничого братства, грошові штрафи та цехові справи, що вирішуються в ратуші.

Король Владислав IV видає автентичний випис декрету 1634 року у суперечці між львівським магістратом і Колегією сорока мужів, яка представляє поспільство. Справа стосувалася неподання фінансових звітів про міські доходи й видатки, а також занедбання ремонту оборонних мурів.

Король Владислав IV Ваза підтверджує охоронні листи, видані гетьманом Станіславом Конєцпольським, канцлером Томашем Замойським та воєводою Янушем Тишкевичем для вірменського священника Криштофа Глушковича. Крім того, монарх зараховує його до королівських сервіторів, надаючи йому торговельні привілеї та вилучаючи з-під міської юрисдикції.

Антоній, син Миколая де Квандо, продає Якубові Глеріусу ділянку орної землі в Санто-Стефано на покриття 200 лір боргу. Угода передбачає шестирічний термін для викупу нерухомості за умови регулярної сплати щорічного чиншу.

Примас Мацей Лубенський, реагуючи на скаргу львівських райців, звертається до каптурових суддів Львівського повіту із закликом припинити накладання високих штрафів на львівських міщан. Він наголошує, що з огляду на триваюче повстання Хмельницького Львів є головним прихистком для шляхти, а подальший утиск міст накличе на Річ Посполиту черговий гнів Божий.

Король Владислав IV підтверджує конвенту домініканців Божого Тіла у Львові привілей на стягнення мита в дідичному селі Костеїв, первісно наданий Казимиром Ягеллончиком взамін за відправлення богослужінь за польських королів. Документ також підвищує дотеперішню ставку мита на пів гроша.

Краківський райця Францішек Лупач нагадує львівському магістрату про непогашений борг, щодо повернення якого він мав неодноразові обіцянки, та попереджає, що в разі подальшого зволікання буде змушений вдатись до інших правових засобів для повернення коштів.

Львівський архієпископ Станіслав Гроховський затверджує фундацію нової прелатури схоластика при митрополичій кафедрі у Львові, здійснену королівським секретарем Яном Каролем Чолганським і забезпечену маєтностями Чолгани, Белеїв, Велдіж та іншими в Жидачівському повіті. Акт визначає право патронату роду Чолганських герба Сас, утримання схоластика, месальні обов’язки, а також кошти на капітульного трибунальського депутата та річне поминальне богослужіння.

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи давні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького по допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

Король Владислав IV Ваза затверджує фундацію конвенту реформатів під посвятою св. Роха на передмісті Львова. Монарх звільняє належні ченцям ґрунти від усіх державних і міських повинностей, надаючи їм церковний імунітет на вічні часи.

Папа Урбан VIII звільняє краківського пресвітера Анджея Сшедзінського від будь-яких потенційних церковних цензур і покарань. Ця клаузула має гарантувати повну канонічну чинність його одночасного призначення на єпископа нікопольського.

Молдавський господар Ґеорґе Штефан надсилає Яношу Кеменю звістки з-під Жванця про втечі козаків, татарсько-польські відносини та копії воєнного листування. Він також торкається питань угорських військ, фінансових розрахунків і поточних справ.

Король Владислав IV Ваза затверджує акт фундації та забезпечення схоластерії при митрополичій кафедрі у Львові, здійсненої священником Яном Каролем Чолганським із маєтностей у Жидачівському повіті та підтвердженої архієпископом Станіславом Гроховським і львівською капітулою. Монарх навічно поширює на надані села церковний імунітет.

Владислав Любовецький застерігає львівських райців від свавільно передрукованих та спотворених сеймових конституцій, що шкодять міщанському стану. Він запевняє у вжитих правових заходах і закликає визнавати виключно автентичний текст, скріплений його підписом.

Король Владислав IV Ваза підтверджує магістрату міста Львова право на вічне стягнення споконвічного торгового збору, відомого як півміркове. Дохід від цього податку призначається на ремонт і будівництво оборонних мурів міста.

Любомирська з прикрістю пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презентації вже були віддані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності зробити послугу в майбутньому.

Король Владислав IV звільняє вірмен, які мешкають у межах міських мурів Львова, від усіх митних зборів на товари та гроші, що ввозяться до Королівства або вивозяться за його межі. Ця пільга має діяти за умови внесення перевезених товарів до митних реєстрів аж до остаточного вирішення справи вальним сеймом.

Людвіка Любомирська повідомляє львівський магістрат про незаконну угоду відчуження палацу та маєтку (дворка), укладену між її чоловіком і герцогом Курляндським без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей юридично нікчемний акт до радницьких книг та анулювати інтромісію (введення у володіння).

Документ засвідчує здійснення офіційного вимірювання та оцінки вартості саду в Падолі в Комеліко призначеними експертами для виконання судового рішення у справі між родинами Глеріо та де Мартіно (Квайото). Вартість земельної ділянки площею 112,5 кроків під присягою визначено у 106 лір і 17½ сольдо.

Король Владислав IV наказує львівським купцям сплачувати прикордонне мито з увізних товарів, скасовуючи вірменський паушальний збір у дванадцять кіп, водночас звільняючи міщан від дотеперішніх заборгованостей і підтверджуючи їхнє звільнення від внутрішніх мит.

Підскарбій великий коронний Єронім Любомирський повторює прохання до воєводи волинського про клопотання перед каштеляном краківським щодо асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирської корогви. Він пояснює це нагальною потребою завербувати й обмундирувати вояків до настання зими, а також необхідністю якнайшвидше спорядити ротмістра.

Папа Урбан VIII доручає канторові та кустошу перемиському забезпечити виконання остаточного судового рішення другої інстанції, яким львівській катедральній капітулі надано управління та права на шпиталь св. Лазаря у Львові в суперечці з львівськими домініканцями. Він наказує призначити протилежній стороні остаточний строк для доведення можливої апеляції, а в разі її відсутності — здійснити виконання рішення та визначити розмір судових витрат.

Аудитор Апостольського палацу Кшиштоф Відман видає декрет у спорі між львівською катедральною капітулою та орденом домініканців щодо управління майном шпиталю св. Лазаря у Львові. Акт формально сповіщає сторонам ухвалу про скасування чинної інгибіції на основі апеляційної процедури.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на сваволю та спустошення, заподіяні в монастирських маєтках полком великого коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури й уже сплачену гіберну.

Документ зобов'язує львівських домініканців та інші чернечі ордени суворо дотримуватися конституції папи Григорія XV від 1621 року щодо обрання суддів-консерваторів. Через нездійснення належного вибору консерваторів підтверджується повна юрисдикція львівського архієпископа та його офіціала над ченцями із забороною ухилятися від суду ординарія під загрозою церковних і фінансових кар.

Папа Інокентій X звільняє венденського єпископа Миколая Кросновського від можливих церковних кар і цензур у зв'язку з його переведенням на архієпископську кафедру у Львові. Акт гарантує повну канонічну чинність призначення та пов'язаних із ним апостольських послань.

Великий коронний маршалок Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Він наказує повернути постраждалому награбоване майно та подбати про відшкодування збитків з боку купців.

Папа Інокентій X сповіщає короля Владислава IV про переведення венденського єпископа Миколая на Львівське архієпископство, овдовіле після смерті архієпископа Станіслава. Він закликає монарха огорнути нового митрополита та довірену йому Львівську церкву королівською прихильністю й опікою.

Папа Іннокентій X надсилає новопризначеному львівському архієпископу Миколаю Кросновському митрополичий палій. Він зобов'язує єпископів познанського та кам'янецького урочисто вручити інсигнію та прийняти від архієпископа присягу на вірність Апостольському Престолу.

Папа Інокентій X доручає єпископам познанському та кам'янецькому передати палій новому львівському архієпископу Миколаю Кросновському. Він також наказує прийняти від митрополита присягу на вірність Апостольському Престолу та надіслати її текст до Рима.

Теодор Любомирський перепрошує краківського каштеляна за те, що не зміг особисто попрощатися перед від’їздом з Варшави, і передає вияви поваги через гінця. Він звертається з покірним проханням про подальшу ласку та опіку над ним і його хоругвою, заявляючи про готовність стати у пригоді.

Документ містить текст присяги на вірність львівського архієпископа Миколая Кросновського папі Інокентію X та Апостольському Престолу. Вона зобов'язує ієрарха захищати права Римської Церкви, здійснювати візити ad limina, а також забороняє відчужувати майно архієпископства без згоди папи.

Францішек Лупіс повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля, докладені в Парижі задля отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування роботи майстром і свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, але сподівається, що їх надішлють з наступним транспортом.

Райці міста Львова затверджують угоду й ординацію, укладену за посередництвом делегатів міської ради між майстрами і товаришами львівського цеху теслярів, яка регулює, зокрема, оплату праці, умови роботи, спільні сходини та опіку над вівтарем у парафіяльному костелі.

Документ установлює вількер кравецького цеху у Львові, докладно врегульовуючи правила функціонування господи, сплати внесків, робочого часу та гігієни праці, дисципліни, а також допоміжної каси для підмайстрів і челядників. Підтверджує первинні статті 1491/1501 років та їхнє офіційне поновлення цеховими старшинами у 1646 році.

Лянцкоронський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про незгоду шляхти зі шведською війною та ухвалення інструкції, яка наказує вислати послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі він також коротко згадує про поточні кадрові справи та смерть Йоанни.