Каталог джерел

Бурмістр Дрогобича та його колеги просять дозволу надіслати львівського майстра справедливості у справі ув'язненої жінки. Надсилають двох міщан, які мають повернутися з катом, і обіцяють їх відіслати після виконання дій. Лист не вказує звинувачення чи виду покарання і не підтверджує виконання страти.

Руський воєвода Анджей Одровонж засвідчує тимчасове розмежування маєтностей львівської капітули в селі Вербіж та володіння шляхтича Берила в Малій Горожані, здійснене делегованими комісарами під загрозою сплати вадіуму. Остаточне встановлення меж відкладено до особистого огляду воєводи.

Руський воєвода Анджей Одровонж і львівський суддя Ян Ґоломбек вирішують за королівським мандатом межовий спір між митрополичою капітулою у Львові та дітьми Вінцентія Лонки з Унятичів. На підставі давніших документів вони присуджують спірні межові знаки та маєтності села Вербіж капітулі, накладаючи на протилежну сторону обов’язок вічного мовчання.

Ельблонг декларує солідарність з магістратом Львова та підтримку захисту міської влади. Оскільки збори провінції завершилися безрезультатно і не було обрано послів на сейм, не може виконати прохання у такий спосіб. Обіцяє, що секретар, який незабаром виїжджає до Варшави, отримає доручення клопотати перед великим канцлером та іншими протекторами про успішне вирішення справи Львова.

Райці описують повернення роз'їзду з-під Володави і обіцяють передати свідчення схоплених шпигунів. Чутки про успіх литовського гетьмана подають як непідтверджені. Просять Львів дотриматися обіцянки поважати права Замостя при стягненні зборів та щодо депозитів його мешканців.

Фрагментарно збережений судовий документ щодо майнової суперечки між дочками Голубія та львівською вірменкою Духною за села Ляшковичі та Сороки.

Князь опавський і ратиборський Вацлав надає парафіяльному костелу в Яворові луки, стави, два городи та забезпечення у вигляді десятини, хлібної данини й прибутків із мита на користь капелана Миколая зі Святкова та його наступників.

Радці передають звіт посла, що повертається від литовського гетьмана: звістка про втрату Обуховича, командира роз'їзду, що складався з п'яти хоругов, відступ і рух у бік руського воєводи в околицях Любліна. Повідомляють про надсилання копії кореспонденції, якої немає у збереженій одиниці.

Влада Замостя передає повідомлення про епідемію в Немирові, околицях Пикова та в глибині України. Описують оголошувану під звук сурми заборону приймати людей без перевірки та вимогу паспорта для приїжджих. Просять Львів про подібні заходи захисту.

Ян із Суликова, староста городоцький і щирецький, та Петро з Грумна засвідчують проведення вимірювання ланів і насипання межових курганів (копців) у селі Вербіж, що належить львівській капітулі. Розмежування здійснено за німецьким правом на доручення руського воєводи Анджея Одровонжа, який діяв за наказом короля Казимира Ягеллончика.

Староста та підкоморій галицькі засвідчують перебіг невдалого розмежування між селом Львівського архієпископства Бибель і володінням Андрія Свістельницького Боків. Через розбіжність доказів, суперечливі документи та відмову Свістельницького передати справу на арбітраж урядовців межі так і не були остаточно встановлені.

Влада Каліша засвідчує вручення королівського універсалу про збір ста тисяч злотих на потреби короля та Речі Посполитої, а також супровідного листа влади Львова. Документ не підтверджує здійснену оплату і не вказує частку Каліша.

Радці Кам'янця повертаються до кореспонденції та королівського рішення у справі проходження караванів, товарів купців та прав складу Львова. Просять дотриматися домовленостей та забезпечити присутність людей, що охороняють купців та товари. Згадують доданий відпис королівського листа під власною печаткою; детальні умови транзиту залишаються частково нерозбірливими.

Молдавський господар Петро III Арон дозволяє львівським міщанам та іншим купцям вільний в'їзд і ведення торгівлі на території Молдавського князівства. Привілей гарантує безпеку купцям і регулює питання сплати мита та користування складами товарів.

Мазовецькі князі Семовит VI та Владислав II надають отцю Станіславу, капелану занедбаного костелу Святого Духа на передмісті Буська, утримання у вигляді щорічної грошової суми з буського мита, хутра, деревини та звільнення від мита. Документ наказує місцевим урядовцям поважати й своєчасно виплачувати призначені повинності.

Магістрат Кам'янця-Подільського декларує співпрацю у пошуку людей, описаних у листі, переданому у зв'язку з директивою великого коронного канцлера. Повідомив коменданта фортеці. Обіцяє передати відомості про цих осіб або затримати їх, якщо вони з'являться в місті.

Магістрат Кам'янця засвідчує, що Шимон Ламіноти [?], міський слуга Львова, привіз на підводах пакунки, пов'язані з литовським підкоморієм Мнішеком, послом Речі Посполитої до Порти. Підтверджує їх отримання та засвідчує документ печаткою; непевну частину списку залишено з пропусками.

Львівський підстароста Станіслав Стахіра зі Срок засвідчує, що Ходко П'ятницький за згодою воєводи Анджея Одровонжа продав катедральній капітулі у Львові спадкову луку на назву Чонзарщиця за суму десять кіп польських грошів. Документ визначає межі відчужуваної ділянки, які пролягають, зокрема, до річки Полтви, і надає канонікам повне право вічного володіння та розпоряджання нерухомістю.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство встановило комісію для визначення цін на товари та реманент. Купці просили відтермінувати подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продаж за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів про інформацію щодо подібного тарифу; подальше вирішення залишається відкритим.

Бурмістр і радці Коломиї засвідчують отримання 9 квітня королівського універсалу, врученого львівськими радцями, у справі донативи на порятунок Речі Посполитої. Довідка має підтвердити виконання обов'язку владою Львова.

Перемишльські лавники посвідчують, що Анна, донька покійного Яна Счроппа, призначила свого чоловіка Добєслава з Журавиці повірником та управителем для прийняття спадкових маєтностей по батькові та представництва її інтересів у судах.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує духовенству та шляхті руських земель чинні права й імунітети, запроваджуючи водночас додаткові постанови щодо, зокрема, місцевого судочинства, митних звільнень і процедури щодо селян-кметів. Він також забороняє стягнення незаконних мит та ухилення купців від визначених торговельних шляхів.

Магістрат Кракова дякує магістрату Львова за підтримання приязних стосунків та передачу новин. Просить про нові звістки через спеціально надісланого гінця і декларує готовність віддячити послугою.

Краків просить звільнити свого міщанина Ціамера від повторного стягнення донативи у Львові та розпечатати його товари. Аргументує, що купець уже заплатив у Кракові, а універсали виключають стягнення тієї самої данини повторно в іншому місті. Наводить також розповідь купця про дотеперішню практику та його торговельні втрати.

Воєвода і староста руський Анджей Одровонж зі Спрови заставляє райцям міста Львова село Ляшки у Львівській землі за суму в сто гривень грошів обігової монети. Видавець зобов'язується здійснювати правовий та матеріальний захист райців перед будь-якими претензіями, а також гарантує їм уведення у володіння маєтком (інтромісію) у разі невиконання умов договору.

Воєвода і староста генеральний руський Анджей Одровонж вирішує суперечку й забороняє старостинським урядовцям чинити перешкоди львівській капітулі, її мірошникам та міщанам у вивезенні та помолі зерна. Тим самим він підтверджує давні привілеї та звичаї капітули щодо вільного помолу в її віддалених від міста млинах.

Краків стверджує, що шотландські купці використовують королівські рескрипти та охоронні листи для порушення міських торговельних прав, ухилення від податків та юрисдикції. Описує справу купця Рійта [?] та вилучених у нього товарів. Просить Львів про спільні дії та передачу подібних судових рішень.

Краків дякує Львову за призупинення виконання рішення у справі конкуруючих позовів до майна померлого Яна Нижка [?], крамного слуги пані Венжиновичової. Повідомляє про надсилання нею уповноваженого і просить про справедливий розгляд її позовів.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє лицареві Янові із Сенна викупити королівське село Ценів у Львівському повіті з рук шляхетного Яна Давидовського. Монарх записує село Янові із Сенна на суму викупу, гарантуючи йому спокійне володіння до повного повернення суми короною.

Руський воєвода Анджей Одровонж і снятинський староста Михайло Бучацький забороняють свавільне перешкоджання проїзду купців, які перевозять худобу й товари між Волощиною та Львовом. Усі суперечки й претензії щодо арештованих тварин наказано передавати на розгляд до суду міської ради в Коломиї.

Краків представляє зусилля Краківської академії щодо визнання Яна Кантія покровителем Польського Королівства, перенесення урочистостей та встановлення урочистої октави. Просить Львів про власну петицію до Папи та надсилання Кракову її копії, додаючи власне звернення як зразок щодо змісту.

У відповідь на скаргу Львова щодо виключення магістрату зі встановлення цін Краків описує власну практику: два засідання на рік за участю воєводського уряду, ґродського та міської ради. Пояснює черговість голосів, ведення книги цін, складання відписів та публічне оголошення тарифу. У постскриптумі йдеться про покарання за порушення, вагу хліба та перевірку пива.

Комісари Ян із Високого та Станіслав Шихра зі Срок засвідчують юридичне й фактичне введення львівських каноніків у володіння пусткою розміром у двадцять ланів, розташованою між королівськими й церковними селами: Скниловом, Оброшином, Ставчанами, Годовицею та Сокільниками. Дії здійснено на підставі мандата короля Казимира Ягеллончика та за дорученням воєводи й старости руського Анджея Одровонжа зі Спрови.

Король Казимир IV Ягеллончик відхиляє повторні домагання Петра Бончка та його сина Яна до львівських райців, наказуючи позивачам вічне мовчання і звільняючи райців від обов'язку з'являтися в суді у цій справі. Монарх одночасно скасовує будь-які можливі заочні вироки та забороняє переслідувати райців чи накладати арешт на їхнє майно.

Магістрат Кракова запитує, чи у Львові пиво можуть варити виключно члени цеху, чи також інші міщани для власних потреб та на продаж. Просить про правила стягнення чопового та копії прав чи декретів, що надають свободу варіння та продажу громадянам, а не цеху. Запитує також про можливість ввезення пива з інших місць для домашніх потреб.

Магістрат Кракова отримав поштою звістку, що в Кам'янці протягом двох тижнів у трьох будинках померло 27 осіб. Просить магістрат Львова про підтвердження та ближчі відомості про можливу епідемію. Має намір шукати способи стримування її поширення і заохочує адресатів до подібної обережності.

Грицько з Поморян засвідчує мировий вирок, який розв'язує спір із містом Львовом, на підставі якого жителі Львова та піддані з Винників отримали взаємне право вирубки лісу між цими місцевостями. У разі відчуття кривди сторони мали звернутися до короля за встановленням постійних меж.

Король Казимир IV Ягеллончик вирішує суперечку між райцями Львова та міщанами Галича, Коломиї і Стрия, наказуючи останнім неухильно дотримуватися львівського генерального права складу та забороняючи оминати Львів на шляху до інших міст. Документ підтверджує право львів'ян конфісковувати товари купців, які порушують дорожній примус, та фіксує підпорядкування цьому праву міщан Кам'янця-Подільського.

Краків підтверджує отримання попереднього листа Львова в іншій, частково нерозбірливій справі. Далі запитує про чутки щодо двох раптових смертей на львівському передмісті та симптоми епідемії в інших осіб. Вимагає щирих відомостей та захисту від приїжджих, щоб зберегти здоров'я мешканців, достовірність міських свідоцтв та торгівлю зі Сілезією.

Магістрат Кракова повідомляє про звістки з Угорщини про сильну епідемію за Тисою та Мішкольцем [?]. Просить Львів розіслати листи до прикордонних міст, контролювати паспорти та свідоцтва приїжджих, а також рекомендувати варти та застави на дорогах.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує раді та міщанам львівським локаційний привілей короля Казимира Великого від 1356 року, який гарантує місту магдебурзьке право, судовий імунітет та земельні надання.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує, що ухвалений владою та жителями Львова податок (циза) на нагальні потреби держави та прусської війни має добровільний характер і обмежується одним роком. Монарх зобов'язується королівським словом, що цей збір не перетвориться на постійну повинність і жодним чином не порушить привілеїв та вольностей міста.

Краків застерігає, що епідемія в Угорщині наближається до польського кордону і, за свіжими новинами, з'явилася в містах Орави. Занепокоєння викликає переміщення угорців, польських робітників з виноградників, ремісників та дезертирів. Магістрат також повідомляє, що в Білому Дунайці у двох будинках померло вісім осіб після прибуття копача, але протягом п'яти тижнів там не зафіксовано подальших смертей. Рекомендує Львову обережність та попередження прикордонних міст.

Краків посилається на чутки про появу епідемії на турецькому прикордонні, у місцевості з непевно прочитаною назвою. Просить Львів про достовірну інформацію. Заповідає для безпеки контроль осіб, що прибувають або проходять з того боку, та вимогу автентичного паспорта, що підтверджує походження зі здорової місцевості.

Миколай Білецький визнає перед львівським земським судом борг у розмірі сімдесяти угорських флоринів перед львівським архієпископом Григорієм і віддає йому в заставу своє дідичне село Біла. Документ визначає суворі умови захисту володіння та негайного задоволення вимог кредитора у разі невиконання угоди.

Краків дякує за різдвяні та новорічні привітання і відповідає у справі вроцлавських тимфів. Повідомляє про застосування універсалу підскарбія великого коронного, згідно з яким тимф має курс двох польських шостаків, затверджений декретом Коронного трибуналу. Обіцяє додати копію відповідного пункту.

Руський воєвода Анджей Одровонж обмежує кількість ремісників, які можуть селитися під львівським замком, забороняє тамтешні торги та підпорядковує приміських вірмен і чужоземних купців міському судочинству. Крім того, він підтверджує право магістрату призначати товмачів (перекладачів) і регулює правила помелу зерна у млинах та користування королівськими лісами.