Каталог джерел

Король підтримує прохання львівських євреїв про продовження терміну дії угоди з міською владою щодо торгівлі. Згідно з отриманою ним інформацією, угода не шкодить міським правам чи доходам; він рекомендує її зберегти та дозволити торгівлю на попередніх умовах.

Король дозволяє використати готівку з депозиту київського воєводи для покриття нестачі коштів на військо. Видача потребує забезпечення комісарами та згоди підкоморія коронного як опікуна; коштовності та інші предмети мають залишитися в депозиті.

Королевич приймає зброяра Станіслава Солтисовича до своїх слуг. Просить про прихильність міської влади, свободу додаткового утримання з шинку та зниження орендної плати за міську шліфувальню, роботу якої переривають спуски ставу, брак води та ремонт валу.

Король засуджує фінансування викупу за місто коштом майна відсутніх мешканців. Наказує розподілити витрати відповідно до статків і повернути майно Миколаю Боїму; конфіскацію залишає за королівським судом.

Король критикує поспішність у діях проти старости ломжинського. Надає йому охоронну грамоту і наказує надіслати до Любліна повноважних представників, розрахуватися за боргами та після їх погашення видати квитанцію.

Домініканці купили будинок поруч із монастирем і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Король повідомляє магістрат про залишення Еліаша Лонцького на посаді коменданта та про наказ не обтяжувати мешканців і приїжджих неналежними зборами, з чітким урахуванням євреїв.

Король заступається за підкухотника Пшемислава [?] Дзіурського і наказує негайно розглянути його позов до міщанки Краузової [?].

Король забороняє коменданту Еліашу Лонцькому нові збори з мешканців та приїжджих. Він має прийняти встановлений гонорар у тридцять злотих від міста та поважати міське судочинство.

Король наказує надати боніфратрам можливість придбати дві сусідні ділянки для розширення раніше заснованої лікарні після оцінки та зі збереженням чиншу.

Король наказує виконати попередній вирок, що захищає львівських євреїв. Нападники видають себе за студентів; магістрат має запобігати заворушенням, затримувати винних, судити та виганяти їх з міста.

Августинці через провінціала та королівського проповідника просять відновити богослужіння в Лорето. Король наказує місту не перешкоджати їхньому поверненню та служінню.

Король повторює неефективний наказ про ремонт дороги від Збоїськ та мостів. Надсилає наглядача, а міщанам та мешканцям передмість наказує спільно брати участь у роботах та фінансуванні.

Учні фарної школи, за словами короля, напали на руську школу, нищили книги та атакували опікунів. Король наказує захистити школу та вжити заходів щодо керівника, якщо він підлягає світському суду.

Август II хвалить непохитну вірність Львова перед обличчям ворога, оголошує про готовність військ і наказує застосувати належні санкції до лікаря Альтенберка, який з невідомої причини вирушив до короля Швеції під виглядом посольства.

Гданськ передає скарги власних купців, що торгують у Львові: порушення давніх прав, збори, закриття складів, звинувачення у недозволених угодах та перевірка книг попри відсутність доказів. Просить усунути зловживання, залишаючи за собою право звернутися до короля. Правдивість скарг подано умовно.

Краків стверджує, що шотландські купці використовують королівські рескрипти та охоронні листи для порушення міських торговельних прав, ухилення від податків та юрисдикції. Описує справу купця Рійта [?] та вилучених у нього товарів. Просить Львів про спільні дії та передачу подібних судових рішень.

Краків представляє зусилля Краківської академії щодо визнання Яна Кантія покровителем Польського Королівства, перенесення урочистостей та встановлення урочистої октави. Просить Львів про власну петицію до Папи та надсилання Кракову її копії, додаючи власне звернення як зразок щодо змісту.

У відповідь на скаргу Львова щодо виключення магістрату зі встановлення цін Краків описує власну практику: два засідання на рік за участю воєводського уряду, ґродського та міської ради. Пояснює черговість голосів, ведення книги цін, складання відписів та публічне оголошення тарифу. У постскриптумі йдеться про покарання за порушення, вагу хліба та перевірку пива.

Магістрат Кракова запитує, чи у Львові пиво можуть варити виключно члени цеху, чи також інші міщани для власних потреб та на продаж. Просить про правила стягнення чопового та копії прав чи декретів, що надають свободу варіння та продажу громадянам, а не цеху. Запитує також про можливість ввезення пива з інших місць для домашніх потреб.

Магістрат Кракова отримав поштою звістку, що в Кам'янці протягом двох тижнів у трьох будинках померло 27 осіб. Просить магістрат Львова про підтвердження та ближчі відомості про можливу епідемію. Має намір шукати способи стримування її поширення і заохочує адресатів до подібної обережності.

Краків підтверджує отримання попереднього листа Львова в іншій, частково нерозбірливій справі. Далі запитує про чутки щодо двох раптових смертей на львівському передмісті та симптоми епідемії в інших осіб. Вимагає щирих відомостей та захисту від приїжджих, щоб зберегти здоров'я мешканців, достовірність міських свідоцтв та торгівлю зі Сілезією.

Магістрат Кракова повідомляє про звістки з Угорщини про сильну епідемію за Тисою та Мішкольцем [?]. Просить Львів розіслати листи до прикордонних міст, контролювати паспорти та свідоцтва приїжджих, а також рекомендувати варти та застави на дорогах.

Краків застерігає, що епідемія в Угорщині наближається до польського кордону і, за свіжими новинами, з'явилася в містах Орави. Занепокоєння викликає переміщення угорців, польських робітників з виноградників, ремісників та дезертирів. Магістрат також повідомляє, що в Білому Дунайці у двох будинках померло вісім осіб після прибуття копача, але протягом п'яти тижнів там не зафіксовано подальших смертей. Рекомендує Львову обережність та попередження прикордонних міст.

Краків посилається на чутки про появу епідемії на турецькому прикордонні, у місцевості з непевно прочитаною назвою. Просить Львів про достовірну інформацію. Заповідає для безпеки контроль осіб, що прибувають або проходять з того боку, та вимогу автентичного паспорта, що підтверджує походження зі здорової місцевості.

Магістрат Кракова відправляє свого громадянина за точними відомостями про заразні хвороби, що поширюються на Русі, Україні та Поділлі. Просить Львів поінформувати посланця, затримувати подорожніх і купців з уражених епідемією сторін, перевіряти паспорти та свідоцтва про здорове походження подорожніх і товарів. Вимагає засвідчення доброго походження документів офіційним підписом і печаткою міста перед дозволом на подальший проїзд.

Відповідаючи на запитання Львова, Люблін подає збори: з бочки вина злотий для воєводи і три гроші для підвоєводи. З інших товарів не вказує аналогічного обтяження. Згадує збір з харчів, що завозяться із сіл, та внески купців і цехів при встановленні цін двічі на рік. Просить, щоб відповідь залишилася конфіденційною.

Магістрат Любліна скаржиться, що цех різників відмовляється платити поголовне, посилаючись на проживання поза міською юрисдикцією, і виставив місту позови перед каптуровими судами. Просить магістрат Львова про автентичний документ, що підтверджує, чи тамтешні цехи платять тягарі Речі Посполитої та міста також тоді, коли їхні члени проживають під іншими юрисдикціями. У постскриптумі запитує про організацію львівського суду, роль духовних суддів та місце проведення судів.

Президент і радні Любліна оголошують, що обрали зі свого складу делегатів до Варшави на 1 вересня 1738 року, згідно з письмовим розпорядженням підскарбія великого коронного. Делегати мають брати участь у підготовці інструктажу коронного скарбу. Автори висловлюють надію, що магістрат Львова також виконає волю підскарбія.

Люблін, не отримавши відповіді на попередній лист, знову просить Львів надати декрет Радомського трибуналу, на підставі якого Львів мав бути звільнений від обміну червоних злотих. Обіцяє взаємну допомогу у подібних справах.

Магістрат Любліна дякує за зацікавленість незвичайною нещасною подією та за рекомендаційні листи. Просить доручити архієпископу львівському справу, яка має потрапити на розгляд Трибуналу, та вручити доданий лист. Не описує саму подію і не називає сторін суперечки.

Делегати підтверджують отримання листа магістрату Львова із сеймовими проєктами. Вони декларують повагу до його волі, але не розуміють наведених у листі причин рішень. Заповідають подальшу дорогу. Густий допис містить додаткові розпорядження, значною мірою нерозбірливі.

Автори пишуть із Замостя до магістрату Львова про труднощі подорожі. Перед виїздом тріснула вісь воза з багажем; перевантаження речей та здобуття запчастин до коляски затримали дорогу. Рушили ввечері до Янова, залишивши візника з речами, а наступного дня чекали на нього до полудня. Далі коляска постійно ламалася. Кінцевої частини звіту немає.