Каталог джерел

Король Ян Казимир наказує львівському підкоморію Петру Ожзі змусити орендаря Іцька негайно виплатити львівському магістрату 10 000 злотих із чопового податку. Монарх зазначає, що попри попередній рескрипт місто досі не отримало належних йому грошей.

Король Ян Казимир закликає владу міста Львова відшкодувати витрати та компенсувати збитки Янові Торосовичу, який раніше орендував руські мита й акциз. Монарх зазначає, що обов'язок задовольнити вимоги попереднього орендаря випливає з умов договору, укладеного писарем коронного скарбу.

Король Август II наказує владі Львова впустити до фортеці військові загони, скеровані для її оборони під командуванням калиського воєводи. Він також закликає магістрат зробити запаси продовольства та підготувати місто до оборони від ворога.

Пріор визнає свій обов'язок з'явитися перед асесорським судом, проте просить розглянути справу в суді міської ради, щоб уникнути витрат. Він просить призначити комісарів для огляду документів, що стосуються монастирських ґрунтів. У зв'язку з недавнім терміновим від'їздом просить надати тиждень до свого повернення, звільнити його від асесорських термінів та дозволити продовжити розпочате будівництво до полюбовного вирішення справи, причому будівлі мають відійти тому, за ким буде визнано право на землю.

Автор відповідає на прохання львівського магістрату у справі, яку називає справедливою, і пише про досягнення взаємного задоволення претензій. Він запевняє у своїй прихильності до міста та сподівається на взаємність. Ключова фраза, що окреслює процедуру, можливо за участю синдиків, потребує повторного прочитання; з листа не випливає, що угоду було укладено.

Ректор Бєгачевич направляє магістрату Львова професора Підгаєцького як кандидата на посаду синдика у відповідь на прохання міста. Він рекомендує його за належні здібності й очікує відповідного ставлення та винагороди.

Прокуратор Краківського університету Антоній Войцеховський відповідає від імені ректора на запит львівської влади щодо стипендіата Алембеківської фундації пана Чехуцького. Він повідомляє, що студент понад рік тому перервав навчання та виїхав на приватну посаду до панів Любенецьких.

Бродівський адміністратор Я. Волянський просить президента Львова передати підстаршині Трембецькому ув'язненого у львівській ратуші втікача — слюсаря Григора, який утік із Бродів, набравши багато боргів. Він висловлює вдячність та обіцяє повідомити великого гетьмана коронного про успішне владнання справи.

Відправник звертається до Львівського магістрату з проханням. У читабельних фрагментах згадуються капітула, пан Богакцький і можливість зайняти його місце. Речення прочитано непевно, тому неможливо встановити, про яку саме посаду чи справу йдеться. Лист датований 4 березня 1756 року.

Автор нагадує про декларацію магістрату Львова щодо пробства та очікувану можливість отримати його після смерті отця Лозовського. Після смерті декана також потрібно знову розглянути справу деканату й попередню декларацію; автор згадує суфрагана, якого мали призначити деканом. Завершальне звертання адресоване шляхетним і поважним панам; підпис, імовірно, читається як «M. Rzewuski». Лист датовано Варшавою, 13 лютого 1763 року.

На прохання єпископа Білоцерківського автор просить магістрат Львова підтримати прелата як кандидата на пробство, що стало вакантним після смерті священника-суфрагана. Кандидата характеризують як каноніка архикатедральної капітули з належним походженням, освітою та чеснотами, хоча частина опису нерозбірлива. Наприкінці автор повторює прохання й висловлює повагу.

Король Сигізмунд II Август суворо наказує львівському бурмистрові та райцям дотримуватися годин зачинення міських брам під загрозою покарання, забороняючи відчиняти їх уночі, окрім випадків крайньої потреби, а також оголошує про покарання кожного, включно зі шляхтою, хто силував би до вступу в місто.

Автор надсилає владі Львова об’ємний офіційний лист у справі, що потребує розгляду. Читаються згадки про Варшаву, урядовців і прохання зайнятися справою, але її зміст неможливо впевнено відтворити. Надійного датування в тексті немає.

Автор звертається до президента й магістрату Львова у справі смерті, що потребує з’ясування. У тексті згадано розслідування, декларацію або свідчення та осіб, названих євреями, однак складний почерк не дає змоги надійно відновити зв’язки між цими згадками й подробиці події. Датум листа вказує 22 січня 1710 року; місце непевне.

Автор звертається до магістратури Львова. У листі згадуються провадження, строк, декрет та immunitas/securitas, але зміст справи читається не повністю. Лист датовано в Любліні 25 лютого 1738 року.

Лист від 26 серпня 1763 року починається звертанням «Mci Kochany Dobrodzieju» і містить частково читабельне прохання про ласку. Більшість тексту прочитати неможливо.

Автор звертається до Львівського магістрату й згадує отриманий лист, труднощі подорожі та справу декрету і пов’язаних із ним дій. Інвентарна картка приписує лист подільському земському судді Каролю Максиміліану Крушевському; підпис на скані не дає надійно підтвердити цю атрибуцію. У датуванні листа зазначено Каменець, 13 січня 1723 року.

Копія листа, у заголовку якої зазначено Кросно й дату 10 березня 1743 року. Збережені фрагменти стосуються міста та магістрату; текст частково пошкоджений або нерозбірливий.

Єжи Лончинський, підкоморій львівський, дякує владі міста Львова за побажання, передані п. Чехуцьким, та радить терміново укласти контракт на шеляжний податок (призначений на ремонт занепалих львівських кам'яниць) за погодженням із комісаром землі до його від'їзду на комісію до Радома.

Людвіка Любомирська повідомляє львівський магістрат про незаконну угоду відчуження палацу та маєтку (дворка), укладену між її чоловіком і герцогом Курляндським без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей юридично нікчемний акт до радницьких книг та анулювати інтромісію (введення у володіння).

Валеріан Подвєшенський закликає львівський магістрат терміново збудувати міст до монастиря святого Онуфрія до настання зими. Посилаючись на розпорядження коронного чесника та новий висновок архітектора, він наголошує на необхідності зведення міцної кам'яної споруди, щоб забезпечити ченців дровами та харчами.

Ксьондз Потемпський вимагає вивести хворих на чуму з належного йому будинку навпроти монастиря бернардинок, де їх розмістили за рішенням магістрату. Священник скаржиться на опоганення й забруднення будівлі та відсутність доходів, необхідних для сплати боргу, що тяжіє над нерухомістю, і просить вирішити цю проблему.

Р. Ц. Потоцька просить львівський магістрат надати міському писареві Зєткевичу дозвіл на короткочасний виїзд зі Львова у великодній період для залагодження її невідкладних справ. Вона пояснює, що урядовець з огляду на службові обов'язки відмовився залишати місто без офіційного дозволу влади.

Станіслав Усман звертається до бурмистра Львова з проханням з'ясувати справу срібла жовківського костелу, забраного зі львівського архіву під час турецької облоги. Він повідомляє про особисту зацікавленість короля Яна III Собеського у поверненні коштовностей і просить зібрати відомості від львівських райців.

Василь Устрицький просить львівський магістрат передати справу пана Крупінського проти пані Домінікової з синами та священника Стефана Вишинського до суду першої інстанції. Він обґрунтовує це необхідністю допиту місцевих свідків, доставлення яких до Львова призвело б до втрати часу та значних труднощів.

Ув'язнений Ян Фридель звертається до президента Зєнкевича та всього львівського магістрату з покірним проханням про підтримку та прощення за його необачну втечу. Він благає про пораду й руку допомоги, які дозволили б йому безпечно повернутися до давнього уряду та реабілітуватися перед міською владою.

Людвіка з Цетнерів Потоцька звертається до президента Львова Яна Еліяшевича у справі міщанина Коха, якого козаки силоміць вивезли до Маріямполя, та закликає міську владу вжити правових заходів перед Скарбовою комісією. Авторка критикує бездіяльність магістрату, застерігає про загрозу безпеці всіх львів'ян і попереджає, що сповістить короля про недбалість очільників міста.

Станіслав Антоній Щука наказує винниківському підстарості припинити примусове й незаконне переведення чужих підданих, на що поскаржився львівський магістрат. Він наказує приймати на підпорядковану йому слободу виключно вільних людей, які приходять добровільно.