Каталог джерел

Гетьман Ян Клеменс Браницький заступається перед президентом і радою Львова за варшавського громадянина Барча в його суперечці з радником Нущинським щодо спадщини та торговельних збитків. Просить про швидкий і справедливий розгляд справи в радницькому суді.

Гетьман Ян Клеменс Браницький звертається до влади Львова з проханням про втручання на користь східних купців Лінхів. Він вимагає стягнути з львівського купця Ігнація Гречина повернення довіреної йому суми у понад три тисячі червоних злотих.

Гетьман Ян Клеменс Браницький дякує президентові та раді міста Львова за надіслані віншування з нагоди свята Різдва Христового. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання всілякого благополуччя.

Гетьман Ян Клеменс Браницький відповідає на скарги львівської влади, відкидаючи звинувачення на адресу коменданта гарнізону стосовно інцидентів з вірменами та кадетом Радзейовським. Він наказує призначити слідчу комісію та закликає магістрат до більш поступливого й прихильного ставлення до військових.

Великий гетьман коронний Ян Клеменс Браницький дякує президентові та магістрату міста Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь він висловлює ґречні побажання всілякого благополуччя.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Брінк пише про скорий похід до Ґданська та намір короля вирушити в дорогу. Він переказує чутки про прибуття королеви, бранденбурзького курфюрста і царя, зауважуючи, що певних відомостей бракує.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує угоду та заяву вікаріїв львівської катедри й виконавців заповіту покійного Станіслава з Пшедбужа щодо суми двохсот флоринів і чиншу на кам'яниці. Документ містить пізніші примітки з генеральних візитацій, що стосуються кам'яниці Григровичевської.

Ян Казимир Бродзицький повідомляє владу Львова про велике визнання белзького воєводи за героїчну оборону міста й радить здійснити йому візит подяки. Принагідно автор заступається перед магістратом за підданих із села Журавка, які зазнали кривди.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання вікаріями львівського кафедрального костелу суми 100 гривень від виконавців заповіту Миколая Вагленського, призначеної на придбання видеркафового чиншу. В обмін на легат духовенство зобов'язалося відправляти щотижневі меси та щорічні жалобні вігілії за душу заповідача та його дружини.

Йоган Брюс повідомляє Артура Форбса про успішну передачу листів панам Ейкенгедам та відправлення їх Якобом Томсоном до Гданська. Наприкінці листа передано вітання від дитини та своячки адресата.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку у Львові, засуджуючи райців Мацея Мікулку, Яна Кохна та Яна Фрайборга до ув'язнення у вежі за протиправне підбурювання поспільства. Він наказує міській раді скласти звіт про публічні прибутки та фортифікаційні кошти перед королівськими комісарами, а також делегатами громади й цехів.

Рейнгольд Брусс торкається питання ваги відправленого товару та дякує Артуру Форбсу за виплату 30 флоринів Станіславу Голембіовському в Кракові. З метою врегулювання заборгованості він надсилає вексель для пред'явлення Яну Риче в Любліні.

Влада міста Львова за згодою цехів і поспільства продає спільноті вічних вікаріїв Львівської катедри річний чинш у розмірі десяти флоринів, забезпечений на всіх міських прибутках, за суму двісті флоринів із правом викупу. Умовою викупу чиншу містом є попереднє повідомлення капітули та вікаріїв щонайменше за вісім місяців.

В. С. Бужинський повідомляє про труднощі з отриманням інквізиції в Любліні через запеклий опір пана Добжанського, який вимагає виплати битими талерами. Він наполегливо закликає Станіслава Глоговського особисто прибути на найближчу трибунальську каденцію, щоб урятувати справу й відвернути небезпеку.

Мартін Буркгарт дякує Артуру Форбесу за батьківські поради та надану рекомендацію. Також повідомляє про успішний вступ на нову посаду в Кракові на початку травня 1692 року.

Мартін Буркгарт дякує Артуру Форбсу за прихильний лист і пояснює, що його теперішня служба в доктора Андзелері має тимчасовий характер — доки не знайдеться ліпша посада. Він просить якнайшвидше відповісти з конкретною пропозицією та остаточним рішенням, аби мати змогу вчасно розрахуватися з нинішнім господарем перед його від'їздом на лікувальні води.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Джордж Б'юкан повідомляє Артура Форбса про перебіг доставки сукна, труднощі з цінами та зміну адреси листування на Замостя. Він також сповіщає про смерть похресника адресата й передає воєнні та політичні новини із Західної Європи.

Влада міста Риги засвідчує призначення ризьким міщанином Тілеманом Герсефортом повноважних представників для стягнення боргу з львів'янина Яна Броди. Водночас вони просять раду міста Львова про правову допомогу для кредитора, щоб уникнути необхідності накладення арешту на купецькі товари.

Семен Білецький повідомляє львівського райцю Мацея Гайдера про несподівану кончину Лоренца Феєра у Варшаві внаслідок невдалого кровопускання, через що покійний не встиг скласти заповіт. Він також обговорює поточні фінансові справи, питання передачі коштів панні Куртіці та долю залишеного майна.

Ян Бялобжеський відраджує владу Львова клопотати перед королем про пролонгацію судового строку, радячи вчасно з’явитися до суду із заприсяженими свідченнями потерпілих та заявити офіційний протест. Водночас він заявляє про готовність і надалі допомагати місту та повідомляє про повернення процесуальних документів.

Ян Бялобжеський повідомляє владу Львова про успішне заступництво перед паном краківським і надсилає райцям видані згідно з їхніми побажаннями універсали. Він також запевняє адресатів у відсутності судових позовів проти них та декларує свою постійну прихильність і готовність допомогти.

Ян Бялобжеський повідомляє львівського синдика Анджея Вацлавика про зухвалі дії пана Таньського та радить, аби міські райці надіслали офіційне посвідчення з роз'ясненням усієї справи. Він також закликає якнайшвидше призначити оборонця у триваючому спорі.

Король Сигізмунд I Старий врегульовує взаємні юрисдикційні відносини між судом міського права у Львові та судочинством вірменської громади, зокрема допустимість свідків різних віросповідань, підсудність справ про нерухомість і кримінальних злочинів, а також порядок арештів. В іншій частині монарх підтверджує чинні привілеї обох сторін.

Молдавський господар Стефан V гарантує владі та купцям міста Львова безпечний в'їзд і вільну торгівлю на території Молдови за умови сплати належного мита. Водночас він підтверджує чинність попередніх торговельних привілеїв і зобов'язується непорушно дотримуватися даних обіцянок.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Ксьондз Валюнецький закликає Самуеля Стана негайно завершити справу поточного тижня заради його ж безпеки, попри попередню згоду перемишльського єпископа на відстрочення строку. Він просить його прибути до Бжозува або надати презенту, радячи віддати її рекомендованому сяноцькому проповідникові, ксьондзу Кулігремцю.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Львівські лавники під головуванням судового війта Анджея Стефана визнають права та введення у володіння (інтромісію) каноніка Миколая Блажейовського щодо фільварку на Глинській вулиці на Галицькому передмісті. У документі внесено до актових книг (облатовано) раніший райцівський акт 1520 року, який регулював майнові зобов'язання померлого лавника Станіслава Ламека та його дружини Аґнєшки.

Війт Ярослава сповіщає про задоволення скарги ремісника на челядників. У постскриптумі просить президента Львова надіслати текст постанови щодо обігової вартості монети та обіцяє взаємну допомогу.

Ваповський описує суперечку щодо асигнації, покладеної на перемишльську синагогу, а також затримання євреїв за звинуваченням у крадіжці коней. Він просить воєводу про захист і подає власну оцінку судового процесу.

Костянтин Ваповський просить руського воєводу Яна Яблоновського про заступництво перед краківським каштеляном у справі отримання хоругви, що звільнилася після смерті хелмського каштеляна. Він нагадує про попередні обіцянки та запевняє в довічній вдячності й готовності вірно служити.

Хворий після повернення з посольської місії Ваповський не приїде на сеймик. Він передає свою позицію через урядовців, рекомендує перемишльського myсливця (ловчого) на маршалка і просить воєводу про звіт з засідання.

Костянтин Ваповський виряджає до Яна Яблоновського гінця з пропозицією умов визначення ціни обміряних маєтностей. У приписці він розпитує воєводу про те, що йому відомо щодо прихованих намірів і ворожих кроків бранденбурзького курфюрста стосовно Речі Посполитої.

Костянтин Ваповський висловлює вдячність руському воєводі Яну Яблоновському за виявлену ласку та протекцію. Заявляє про довічну вірність і готовність віддячити послугами разом з усією своєю родиною.

Константин Ваповський просить руського воєводу Яна Яблоновського поновити наказ про видачу жидачівському войському підданого-втікача із села Ляцька Воля. Попереднє розпорядження з цього приводу було призупинене краківським хорунжим через оманливі скарги тамтешніх селян.

Костянтин Ваповський рекомендує руському воєводі свого сина, бжезницького старосту, який клопочеться про затвердження на посаді поручника в батьковій корогві. Він також просить підтримати офіцерське призначення для пана Вуяковського та запевняє, що набере добірних людей до свого підрозділу.

Костянтин Ваповський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про намір вивідати настрої шляхти перед скликанням сеймику, а також про політичні інтриги та незатвердження королем пунктів комісарів. Він запевняє адресата у своїй незмінній лояльності та переконує в необхідності успішного проведення сеймику перед прийдешнім вальним сеймом.

Костянтин Ваповський підтримує позицію воєводи щодо необхідності ухвалення однозначної декларації воєводства на сеймику з огляду на прагнення кардинала та Сапегів укласти угоду. Він сповіщає, що деталі його міркувань адресатові усно перекаже його син, підчаший.

Костянтин Ваповський порушує питання заміщення вакантних військових хоругов, висловлюючи сподівання на протекцію воєводи під час наступних призначень. Він також дякує за надіслані відомості про рухи неприятеля і просить від свого імені та від імені зібраної шляхти про подальші повідомлення з театру воєнних дій.

Костянтин Ваповський веде переговори з руським воєводою Яном Яблоновським про умови купівлі маєтку Ласки, ставлячи під сумнів підвищення раніше узгодженої суми. Він заявляє про готовність заплатити тридцять п'ять тисяч злотих і пропонує довічну вірність та послуги в обмін на поступку з боку магната.

Варшицький запевняє волинського воєводу в пам'яті та готовності служити. Згадує Опатівський сеймик і чесника, який переказав вітання; додає низький уклін для коронної пані.

Міхал Варшицький надсилає волинському воєводі привітання з нагоди свят Різдва Христового, бажаючи йому здоров'я, успіхів та найвищих почестей у Речі Посполитій. Водночас просить зберегти давню прихильність і заявляє про готовність надавати подальші послуги.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Автор запрошує на своє весілля з Доротеєю Браун, донькою покійного ґданського райці Даніеля Брауна, призначене на 5 січня. Запрошення від 30 XII 1665 року адресоване Якобу Баренгаму [?] у Кракові.

Петро Васт повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про отримання сукна від купця де Альберті за наказом генерала Брандта. Він пояснює різницю в кількості сувоїв червоного та блакитного сукна, а також сповіщає про пакування та запечатування товару.

Вахлікович просить синдика повернути речі племінниці, дружини коваля Александра Злоткевича. Він звинувачує кухарку Ягнешку в крадіжці та описує її ув'язнення у Вільчека; речі нібито перебували в урядовому депозиті.