Каталог джерел

Документ засвідчує вирок короля Казимира Ягеллончика, винесений під час його судового перебування у Львові, який забороняє Ельжбеті зі Жмиґрода стягувати незаконні мита з не обкладених зборами товарів та з худоби, що пасеться в королівських лісах. Суд визнав, що відповідачка не має жодних прав чи привілеїв, які б давали підстави для стягнення цих оплат.

Земський суддя Петро з Браниць і підсудок Ян із Вишні засвідчують, що теребовлянський староста Ян Ходоровський з'явився до суду в справі викупу львівським архієпископом Григорієм із Сянока сіл Куропатники, Ценьов і Будилів із рук міщанина Миколая Чорнберга за суму 650 гривень.

Бурмистр і райці міста Львова підтверджують і скріплюють міською печаткою статут цеху кушнірів, що регулює обов'язки ремісників, питання підмайстрів, цехові кари та права русинів у братстві.

Король Казимир IV Ягеллончик надає львівському архієпископу Григорію із Сянока та містечку Дунаїв право на проведення щорічного восьмиденного ярмарку та щотижневого торгу. Документ гарантує купцям, які прибуватимуть, вільне й безпечне пересування разом із товарами.

Королівські комісари здійснюють вимірювання та насипання межових копців, що розділяють село львівської капітули Басівку від архієпископських, королівських та деканських маєтностей. Відміряні землі та межі присуджуються митрополичій капітулі у Львові.

Король Казимир IV Ягеллончик записує шляхтичу Войцеху Боровському суму 50 гривень, забезпечену на королівських маєтках Козлів і Таурів у Галицькій землі. Це надання має заставний характер за вірну службу та гарантує одержувачу спокійне володіння маєтками й отримання прибутків аж до повної виплати боргу монархом або його наступниками.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують зізнання Ельжбети з Гологір, яка записала львівському архієпископу Григорію із Сянока 200 гривень боргу на селі Віцинь. Цей запис збільшив попередню суму, що обтяжувала цей маєток, до загального розміру 800 гривень.

Бурмистри й рада Швеце скаржаться на майже щоденні перемарші вояків і сповіщене прибуття драгунів кількістю 90 коней, що йдуть з Угорщини на зимове утримання за наказом іновроцлавського воєводи. Вони посилаються на звістку від орендаря та попередню повинність, дієслово щодо якої залишається непрочитаним. Просять Яна Яблоновського про допомогу перед загрозою остаточного розорення міста та зубожіння жителів.

Місто Свеце повторює скаргу на військових і зазначає збитки громади на суму п'ятсот злотих, а міського президента — на 58 злотих і 20 грошів забраними речами (фантами). Міщани просять Яна Яблоновського посприяти розгляду справи та вирахуванню цієї суми під час виплати платні війську на львівській генеральній комісії. Окремо вони звертаються з проханням надати квит на отримання деревини з пущі Свецького староства для мосту, якому загрожує знищення кригою після суворої зими; орендар відмовляється приймати давніші квити.

Король Казимир IV Ягеллончик звільняє Львів та його мешканців від усіх податків і поборів строком на вісім років. Заощаджені кошти місто зобов’язане спрямувати на лагодження та зміцнення мурів, валів і ровів з огляду на татарську й турецьку загрозу.

Влада Свеце просить свого старосту про захист від військового стягнення повинностей, яке залежить також від рішення орендаря. Вона запевняє, що раніше користувалася його заступництвом, перепрошує за невизначену провину та висилає представників, які мають пояснити витрати, труднощі та збитки, пов'язані з дамбами, бунами і берегами Вісли.

Король Казимир IV Ягеллончик продовжує жителям Львова звільнення від королівських податків на додаткові два роки понад раніше надані вісім років. Цей привілей було надано на знак визнання тягарів і витрат, які місто несе на відновлення та зведення оборонних мурів, валів і ровів.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє галицькому каштеляну Якубу з Бучача заснувати й забезпечити вівтар у митрополичій кафедрі у Львові чиншем із суми 800 гривень. Надання також передбачає вилучення майна пребенди з-під юрисдикції світських судів.

Руський воєвода Ян Одровонж на генеральному з'їзді у Львові, розглядаючи скаргу львівських міщан і купців, забороняє безправне затримання та захоплення на дорогах Русі й Поділля худоби, купленої на щорічних ярмарках і позначеної їхніми клеймами. Документ наказує урядовцям і жителям міст неухильно дотримуватися заборони затримувати переганяні стада під загрозою суворих королівських кар.

В актах лавничого суду Ярослава записано реляцію возного про оголошення на чотирьох рогах ринку наказу привозити товари звичними шляхами до Львова та дотримуватися права складу. Наказ оголошено під час ярмарку на вимогу влади Львова, за уповноваженням коронних станів та Миколая Гербурта з Фульштина. Він передбачає затримання осіб, які оминають закон, та конфіскацію їхніх товарів.

Король Казимир IV Ягеллончик наказує урядовцям руських і подільських земель, а особливо львівському старості Станіславу з Ходча, заарештовувати купців та конфісковувати товари, що перевозяться в обхід примусу львівського права складу. Документ надає львівським міщанам повноваження затримувати винних задля захисту міських привілеїв і доходів королівської скарбниці.

Валеріан Анікіні повідомляє руського воєводу про несправедливий і надміру суворий вирок судді Лорендовича проти шмуклера та його родича, які перебувають під протекцією белзького воєводи. Він просить адресата пом'якшити покарання й утрутитися, аби запобігти загостренню стосунків і порушенню приязні між обома воєводами.

Король Казимир IV Ягеллончик на прохання декана Яна Чохранського підтверджує давні королівські та урядові привілеї 1415–1478 років для підданих деканату церкви св. Івана у Львові. Документ санкціонує переведення тамтешніх вірмен та інших мешканців на вірменське право й цілковито звільняє їх від юрисдикції ґродських урядників та будь-яких замкових повинностей.

Автор переповідає розмову з молодшим Левр'єром щодо забезпечення векселя та п'яти риксдалерів. Купець вимагає забезпечення і не бажає відмовлятися від домовленості через незначну суму.

Автор обговорює мінливий обмінний курс і переказ коштів до Парижа на оплату кравцеві. Він повідомляє про повернення короля, можливий мир зі Швецією та царем, а також про англійську й голландську політику щодо Іспанії.

Ж. Ґ. де Балюз повідомляє руському воєводі про чутки щодо евакуації Кам'янця-Подільського, а також передає вісті про смерть короля Данії та канцлера Франції. Він згадує і про можливі призначення на посади в Парижі та переказує вітання від маркізи де Бетюн.

Де Балюз заспокоює адресата щодо чуток про пропозиції у Франції. Він узгоджує сплату паризьких боргів і вітає зі здоровим станом воєводини та новонародженої доньки. Повідомляє про виведення голландських військ з іспанських фортець і спростовує чутки про зміну губернаторів.

Ж. Ґ. де Балюз дякує Янові Станіславу Яблоновському за кореспонденцію, повідомляє про вручення довіреного йому листа та висловлює радість із приводу доброго здоров'я великого гетьмана коронного і його родини. Він також згадує про брак новин із конгресу в Делфті та висловлює сподівання, що наближення вільної елекції в Речі Посполитій мине спокійно.

Автор нарікає на брак новин, переказує чутки про призначення на кардинальські посади та повідомляє про смерть руського воєводи. Наприкінці описує розваги останніх днів карнавалу.

Ж. Ґ. Де Балюз виправдовує затримки в листуванні труднощами подорожі та повідомляє про відправлення довірених йому листів до Варшави. Він також згадує про ще не підтверджену звістку щодо місця проведення мирного конгресу в Утрехті.

Автор зазначає затримку пошти зі Львова та порівнює звістку з Відня про згортання французького табору з мовчанням листів із власної армії. Він передбачає можливу велику війну, бажаючи миру Європі та Польщі.

Де Балюз описує фінансові труднощі маркізи де Бетюн та непевні відомості про подорож її синів. Він повідомляє про можливе визнання короля Іспанії Нідерландами, повернення короля до Варшави та очікування результатів переговорів із царем і Швецією.

Балюз висловлює співчуття з приводу смерті короля та солідарність з овдовілою королевою, після чого переповідає звістки про становище в П'ємонті, настрої у Відні та чутки про таємні мирні переговори. Він також згадує про пересування шведських військ у Лівонії (Інфлянтах), занепокоєння в Пруссії та прибуття голландського флоту до Гданська.

Де Балюз пояснює своє тритижневе мовчання ювілейною подорожжю до Ловича. Він аналізує листи, що закликають шляхту вислати послів Франції та Бранденбургу. Також розповідає про труднощі із зимовими квартирами в Італії, політику Венеції та донесення про пересування військ.

Автор повідомляє про французькі, іспанські та цісарські операції в Італії, поранення Катіна, постачання армії та підкріплення. Описує події в Каталонії та позицію Венеції; частину даних виразно подає як чутки.

Автор тішиться з отримання пакунка й повідомляє про відправлення кореспонденції до маркізи та єзуїтів. Він переказує новини про послів у Відні, союз Португалії з Іспанією та небажання англійського парламенту схвалити нові набори війська.

Ж. Ґ. де Балюз запевняє волинського воєводу в підтримуванні листування та передачі довіреного листа князю Александру Собеському. Він також повідомляє про воєнні вісті з Італії та з-над Рейну, зокрема про зняття облоги Валенци.

Автор радить адресатові щодо подорожі, грошей, карети, слуг і подарунків. Рекомендує йому прихилити до себе французький двір через вияв поваги до монарха й уникнення критики кандидата на минулих виборах. Наголошує на допомозі маркізи де Бетюн.

Автор пояснює своє мовчання поїздкою до Ловича та відсутністю листів від маркізи де Бетюн. Він бажає воєводині здоров'я у 1702 році, повідомляє про очікування її приїзду та згадує самотню литовську маршалкову.

Де Балюз бажає успіху на сеймику. Він відкидає непідтверджену звістку про смерть дофіна й аналізує ймовірність війни, нейтралітет у Рейху, французький та іспанський флоти, а також спадкові права на італійські володіння.

Автор передає пакет від маркізи та святкові вітання. Повідомляє про переговори в Ганновері, суперечку щодо Ґюстрова, обмін дипломатичними листами з голландцями та англійським парламентом, а також чутки про війну, які він не вважає достовірними.

Балюз дякує волинському воєводі за повідомлення про переговори щодо військової конфедерації та сповіщає про швидку зустріч у Варшаві. Він також переказує скупі вісті з Франції про пересування військ, успіхи на морі та перспективи мирних перемовин.

Жан-Жеро де Балюз повідомляє руському воєводі про відправлення листів до Парижа та передає лист від пані маркізи. Він також звертається з проханням використовувати легший папір через високу вартість поштових відправлень.

Автор висловлює новорічні побажання, повідомляє про те, що Дюпор очікує на відправлення, а також про стан маршалкової литовської під час відсутності чоловіка. Із явним застереженням переказує чутку про вихід французів з облоги.

Автор нагадує поради щодо подорожі, повідомляє про весілля канцлерівни та рекомендує молодого шляхтича, за якого клопочеться маркіза де Бетюн. Знову згадує непідтверджену звістку про страту Водемона.

Автор з’ясовує справу невідправлених листів до маркізи де Бетюн та замовлення дзеркал. Повідомляє про від’їзд французького посла до короля в Біржах, чутки про повернення двору та мир зі Швецією, а також висловлює побоювання щодо внутрішнього становища.

Автор пояснює відсутність відповідей протягом двох пошт ювілейною подорожжю до Ловича. Він згадує про зрив сеймику у Вишні та сумнівається в чутках про приїзд адресата перед сеймом.

Де Балюз ще не отримав нової пошти, тому переказує непідтверджені новини про перемир'я в Гольштейні та долю Водемона. Він обговорює заплановане весілля доньки канцлера і запрошує адресата до Варшави.

Ж. Ґ. де Балюз надсилає Яну Станіславу Яблоновському вісті про хоробрість герцога Савойського під К’ярі. Він також повідомляє про смерть англійського короля Якова II та визнання принца Уельського його наступником французьким двором.

Де Балюз описує шість пакунків, надісланих банкіром Еліссаном: картини, зображення кошиків із фруктами, одяг та розібране дерев'яне ліжко. Згадує про вексель, перебування маркіза при армії та пересування військ в Італії, Фландрії й на Рейні.

Ж. Ґ. де Балюз передає руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському звістки про напруженість довкола Гольштейну, полювання короля Англії та призначення на урядові посади у Франції. Він також повідомляє про відправлення урочистої меси в Дрездені та прибуття французьких артистів до Польщі.

Автор очікував на приїзд адресата, але отримав його лист до Парижа. Він повідомляє сприятливі для Франції новини та узгоджує подальші дії щодо векселя, надісланого пільським стольником.

Автор надсилає витяг, що спростовує частину новин, вигідних для цісарців. Він погоджує відправлення тисячі ріксдалерів Дюпору та нагадує про власні п'ятдесят франків, сплачених під час розрахунку за рахунком Сайо в Парижі.

Ж. К. де Балюз повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про напруженість у відносинах між Данією та Швецією через Гольштейн, про невирішене питання дев'ятого курфюрства, а також про сутички в Гессені. Він також згадує про рекомендованого ним слугу, якого має привести великий гетьман.

Де Балюз вітає з приїздом і пологами воєводини. Просить пояснити чутки про невдоволення Яблоновського прийомом у Франції та відхилені пропозиції. Також узгоджує спосіб розрахунку паризького боргу.