Каталог джерел

Джейкоб Кармайкл очікує на рішення Артура Форбса щодо фінансових розрахунків і повідомляє про відправлення товарів до Ґданська під наглядом призначених осіб. Він також сповіщає про отримання значної суми талерів, серед яких виявлено дві фальшиві монети, та повідомляє про свій приїзд до Кракова.

Джейкоб Кармайкл повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням грошей зі Львова через Пітера Бенсона та просить про підтримку, щоб уникнути необхідності особистої поїздки. Він також згадує про справу сплати від Томаса Бонді з Любліна та питання перевезення товарів через Мостиська.

Джейкоб Кармайкл дякує Артуру Форбсу за сплату фінансової асигнації на користь Пітера Бенсона та розпитує про його подальші наміри після подорожі до Гданська. Автор листа також просить надіслати турецьке сукно й табакерку.

Дж. Кармічелл повідомляє Артура Форбса, що не прибуде до Мостиськ, і розпитує про справи, які у Львові залагоджував Петро Сімсон. Він також дає вказівки щодо відправлення краківських листів і відпуску козака Івана, оскільки знайшлася інша нагода для подорожі.

Документ трансумує та підтверджує сеймовий вирок короля Стефана Баторія, що вирішує суперечку між владою міста Львова та львівським старостою Миколаєм Гербуртом. Король обмежує кількість ремісників під старостинською юрисдикцією, забороняє утримувати шинки й заводити новий торг на підзамчому передмісті, а також підтверджує давні привілеї міщан щодо торгівлі сіллю та рибою, звільнення від мит і торгових зборів, а також випасу худоби й користування королівськими лісами.

Самуель Бенедикт Кесслер запрошує Артура Форбса на своє весілля з Елізабет, донькою ґданського купця Роберта Лавенделя, яке має відбутися 15 лютого 1686 року в Ґданську. Він просить адресата вшанувати урочистість своєю присутністю, помолитися за молодят та взяти участь у весільному частуванні.

Йоганн Якоб Кесль повідомляє Артуру Форбсу про передачу Йоганну Тейлору двох штук терціанелі, а також про стан врегулювання взаємних асигнацій і ярмаркових розрахунків. Він також обговорює питання цін і продажу оксамиту, надсилаючи на підпис зобов’язання з проханням про подальші торговельні замовлення.

Йоганн Якоб Кессель звертається до Артура Форбса з проханням допомогти стягнути заборгованість із пана Вільчека щонайпізніше до ярмарку на святого Михайла. Він також конфіденційно просить висловити думку щодо платоспроможності боржника та безпечності подальших кредитних оборудок.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та наказує внести на тривкий пергамент сім угод, укладених між львівськими міщанами й райцями та навколишньою шляхтою, щодо стягнення мит і плати за випас худоби (спасного). На підставі цих домовленостей шляхта зобов’язалася дотримуватися королівських торговельних імунітетів Львова й не стягувати неправомірних зборів.

Якоб Коллер сповіщає Петера Форбса про митне оформлення та огляд вантажу сукна в Торуні, наводячи детальний розрахунок зборів і дооцінок, здійснених митним писарем. Він повідомляє про успішний пропуск частини вантажу без сплати мита та надсилає грошовий переказ на 390 злотих і 24 гроші.

Гетьман Станіслав Конєцпольський визнає правоту міста Львова у суперечці з перськими купцями, які порушили львівське право складу. Зважаючи на відсутність корисливих намірів із боку міської влади та співчуття до чужоземців, він, утім, схилив синдика до укладення з ними мирової угоди.

Гетьман Станіслав Конєцпольський повідомляє владу Львова, що хоча перські купці порушили львівське право складу, зі співчуття та згідно з наміром райців він посприяв укладенню з ними угоди за посередництвом міського синдика. Він зазначає, що ця справа має послужити застереженням для інших іноземних купців, аби ті не оминали права складу.

Король Сигізмунд III Ваза відновлює і затверджує на прохання Львова щорічний ярмарок на день святої Маргарити, зберігаючи без змін дотеперішній ярмарок на свято святої Агнеси. Прибулим купцям і торгівцям монарх гарантує свободу торгівлі, а також королівську опіку та безпеку в дорозі.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілеї цеху краячів сукна у Львові, трансумуючи диплом Стефана Баторія 1578 р. (який містить привілей Сигізмунда I 1541 р. про виключне право на торгівлю сукном на лікті) та акт міської ради Львова 1594 р. про заснування братства сукнярів.

Станіслав Конєцпольський повідомляє львівських райців про встановлення королем нового ярмарку в Язловці на свято св. Василя. Він звертається з проханням оголосити про це львівським купцям та запевняє в гарантуванні безпеки на торговельних шляхах гетьманами.

Деметер Костянтинович повідомляє про свій приїзд на ярмарок до Львова та надсилає докладне замовлення на тканини й мереживо. Він також запевняє, що сплатить решту суми після прибуття.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує давній привілей короля Казимира Ягеллончика, який гарантує Львову щорічний ярмарок на день св. Агнеси разом зі свободою торгівлі для прибулих купців. Водночас монарх скасовує і ліквідує ярмарок на день св. Маргарити як обтяжливий і непотрібний для міщан.

Великий канцлер коронний Стефан Корицинський повідомляє владу Львова про відтермінування купцеві Дерзахаріашевичу виплати боргу татарському послу Солтанасу до Ярославського ярмарку. Він наказує магістрату в разі несплати негайно розсудити боржника за правом для гостей (гостьовим правом), аби зберегти добру репутацію перед іноземцями.

Король Сигізмунд III Ваза роз'яснює привілей Стефана Баторія, уточнюючи правила торгівлі сукном, шинкування напоїв та ліміт дозволених вірменських ремісників у Львові. Документ підтверджує права обох націй на торгівлю, визначаючи вірменам межі кравецької, шинкарської та ремісничої діяльності під загрозою грошового штрафу.

Йоганнес Конрадт Корфініус підтверджує отримання попереднього листа від Артура Форбса та врегулювання платежів, пов'язаних із паном Тейлором. Він також надсилає рахунок на суму понад 107 флоринів і пропонує здійснити остаточні розрахунки під час прийдешнього ярмарку святого Михайла.

Катажина Коссаковська повідомляє президента Львова про намір варшавського купця Гампеля проводити редути й просить з'ясувати наміри місцевих міщан, щоб уникнути суперечок із містом. Вона закликає дійти порозуміння зі старостою та передати остаточне рішення через підграбія.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує угоду, укладену між міською радою та громадою Львова у справах управління фінансами, міських прибутків, порядку обрання і вакансій райців та торговельних прав. При цьому монарх вносить застереження щодо частоти зборів поспільства, контролю ввезених товарів та прав райців, які складають повноваження.

Вільям Крамер надсилає Артуру Форбсу 400 флоринів у шелягах та повідомляє про домовленості з Юзефом Бороховичем щодо виплати ще 500 флоринів у Львові. Він також сповіщає про свій швидкий приїзд до міста з метою повернення решти коштів, сплачених паном Лоудом.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський наказує владі Львова підготувати в добрій монеті решту суми з купецької донативи в розмірі 3836 злотих і 20 грошів. Ці гроші мають бути негайно виплачені на підставі асигнати послу до Туреччини Єроніму Радзейовському.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський звертається до львівського магістрату на захист купця Петра Шимфсона, скривдженого панами Слоневським та Альтемаєром. Він просить якнайшвидше розглянути справу та покарати винних, посилаючись на інтереси королівського скарбу і Речі Посполитої.

Анджей Станіслав Крауз дякує Артуру Форбсу за допомогу й клопіт під час отримання суми 520 флоринів від пана Лозі. Водночас він висловлює свою вдячність і повну готовність до взаємних послуг у майбутньому.

Кшиштоф Краузе просить Артура Форбса про інструкції щодо подальших дій та повідомлення про стан справ. Він запевняє адресата у своїй відданості та братерській прихильності.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Документ встановлює стипендійну фундацію львівського каноніка Адама Лаврентія Лоєцького, засновану на щорічному видеркафовому чинші в 119 флоринів, забезпеченому доходами міста Львова, призначеному на навчання в Краківській академії двох убогих юнаків зі Львова. Вона визначає розмір виплат для студентів та їхнього університетського прецептора, покладає на стипендіатів молитовні обов'язки та призначає провізорів, які наглядатимуть за вічним функціонуванням запису.

Рада міста Львова затверджує статут цеху котлярів, що визначає релігійні та організаційні обов'язки цехових братів, правила навчання учнів і прийняття челядників у майстри, а також порядок торгівлі та обробки міді.

Король Сигізмунд III Ваза встановлює для міста Львова новий щорічний ярмарок, що припадає на свято св. Маргарити і триває три тижні, незалежно від давнього ярмарку на св. Агнесу. Документ гарантує купцям, які прибувають, свободу торгівлі та безпеку під захистом королівського глейту (залізного листа).

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє владі та громаді міста Львова стягувати впродовж двадцяти років збір, званий штуковим, з товарів, що ввозяться до міста й вивозяться з нього, з призначенням доходів на відбудову зруйнованих міських маєтностей та винагороду магістрату.

Король Сигізмунд III Ваза передає львівському магістрату збір старостинських доходів в обмін на постійну щорічну плату в розмірі 2100 флоринів і дозволяє збирати складкове мито з купців на будівництво нових міських укріплень. Документ водночас обмежує повноваження львівського старости на користь міської юрисдикції та врегульовує питання постоїв.

Томас Кушні відповідає на лист Артура Форбса, діагностуючи причини його болю в ділянці серця, нічного поту та недуг ніг як наслідок незварення шлунка й меланхолії. Автор дає хворому вказівки щодо лікування та додає латинський рецепт на зміцнювальний конфект.

Король Сигізмунд III Ваза надає стрілецькому братству у Львові вічне право стягувати збір із худоби, яку женуть та випасають купці, з метою відновлення його доходів, підірваних пожежами та моровицею.

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову на вічні часи право стягнення зборів з товарів (так званого штукового або вузлового), а також із зерна, пива та меду. Доходи з цих зборів розподіляються: дві третини призначаються на міські потреби й укріплення, а одна третина — на винагороду за труди райцівського уряду.

Соломон Левкович звертається до купця Артура Форбса з проханням терміново передати через посланця фунт золота для потреб королівського двору. Автор листа гарантує вчасну виплату коштів.

Саломон Левкович звертається до Артура Форбса з нагальним проханням видати посланцю фунт золота для потреб королівського двору. Водночас автор гарантує адресатові певну та швидку оплату за довірений метал.

Король Владислав IV затверджує статут цеху голкарів у Львові, що визначає правила прийому майстрів та учнів, виготовлення шедевру (майстерштика), а також захист від конкуренції партачів і чужоземних купців.

Давід Лівінгстон повідомляє купцеві Артуру Форбсу в Мостиськах про передачу трибунальських позовів адвокатові Цімановичу в Перемишлі, виряджання возного до відповідача, а також про понесені ґродські витрати й оплату посланця.

Молодий шотландський купець або прикажчик Джон Лівінгстон, перебуваючи в Кракові, пише купцеві Артуру Форбсу до Львова, покірно перепрошуючи за змарнований час і брак успіхів у навчанні чи праці та урочисто обіцяючи виправитися й вірно служити.

Король Владислав IV надає місту Львову навічно право стягувати збір, знаний як штукове або вузлове, з товарів іноземних купців, продовжуючи дію привілею Сигізмунда III з метою підтримки зруйнованих міських фінансів. Із доходів від цього мита король також призначає 200 польських флоринів щорічно на користь львівських бурмистра та райців.

Король Владислав IV підтверджує володарям ланів на львівському передмісті Клепарів їхні давні права, концесії та набуті ґрунти. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати давні чинші на користь міської лонжерії, відбувати шарварок у розмірі одного дня на місяць, звозити матеріали для ремонту мурів та сплачувати жовнірщину.

Король Владислав IV звільняє вірмен, які мешкають у межах міських мурів Львова, від усіх митних зборів на товари та гроші, що ввозяться до Королівства або вивозяться за його межі. Ця пільга має діяти за умови внесення перевезених товарів до митних реєстрів аж до остаточного вирішення справи вальним сеймом.

Король Владислав IV наказує львівським купцям сплачувати прикордонне мито з увізних товарів, скасовуючи вірменський паушальний збір у дванадцять кіп, водночас звільняючи міщан від дотеперішніх заборгованостей і підтверджуючи їхнє звільнення від внутрішніх мит.

Великий коронний маршалок Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Він наказує повернути постраждалому награбоване майно та подбати про відшкодування збитків з боку купців.

Король Владислав IV підтверджує привілей короля Казимира Ягеллончика від 1476 року, що надає монастирю Тіла Господнього отців-домініканців у Львові право збору мита з купецьких возів у селі Костеїв у Львівській землі.