Каталог джерел

Король Владислав IV підтверджує мешканцям підльвівських сіл і передмість Брюховичі, Голоско та Клепарів давні права, міські надання та декрет короля Сигізмунда Августа від 1559 року. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати традиційні чинші до міської каси, відробляти шарварок, виконувати повинності на ремонт міських мурів та сплачувати жовнірщину.

Король Владислав IV підтверджує володарям ланів на львівському передмісті Клепарів їхні давні права, концесії та набуті ґрунти. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати давні чинші на користь міської лонжерії, відбувати шарварок у розмірі одного дня на місяць, звозити матеріали для ремонту мурів та сплачувати жовнірщину.

Король Владислав IV Ваза затверджує та підтверджує артикули й устрій цеху кравців міста Львова на прохання цехових майстрів.

Ксьондз Юзеф Літинський із Малехова відкидає звинувачення донощика щодо нібито перегородження дороги загального користування плебанським парканом, запрошуючи провізорів до особистого огляду, а також втручається у справу хлопця, якого всупереч розпорядженням двору утримує Михайло Кустеський.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Ян Лісовський поспіхом пише до львівського писаря Войцеха Зімницького, палко благаючи його дорогою через Люблін до Варшави не оминати його дому і заздалегідь сповістити про свій приїзд. Він також переказує уклони дружині Зімницького та запевняє у своєму доброму здоров'ї.

Король Владислав IV підтверджує документ міської влади Львова від 1425 року щодо викорчовування лісових земель, локації села Кульпарків та надання двох вільних ланів Павлу Ґольтберґу разом із визначенням вольниці та судової юрисдикції.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає волинського воєводу Яна Яблоновського про смерть своєї дружини (яка померла 7 травня) і запрошує його разом із дружиною на похоронну церемонію в костелі у Студзянні, призначену на 9 липня.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає Яна Яблоновського про смерть свого дядька, познанського єпископа Станіслава Яна Вітвіцького, і просить про протекцію перед великим гетьманом коронним Станіславом Яном Яблоновським щодо вакантної військової хоругви.

Король Владислав IV надає місту Львову навічно право стягувати збір, знаний як штукове або вузлове, з товарів іноземних купців, продовжуючи дію привілею Сигізмунда III з метою підтримки зруйнованих міських фінансів. Із доходів від цього мита король також призначає 200 польських флоринів щорічно на користь львівських бурмистра та райців.

Кардинал Ян Александр Липський відповідає владі Львова на прохання про заступництво проти королівського декрету, який наказує допускати міщан східного обряду до міських урядів, заявляючи про своє клопотання перед коронним підканцлером.

Кардинал Ян Александр Липський повідомляє магістрат Львова про передачу підканцлеру коронному міського проєкту з метою схилити короля до скасування рескрипту, що допускає русинів до міських урядів, застерігаючи від занепаду торгівлі та зубожіння міста.

Документ короля Владислава IV підтверджує статті статуту цеху бляхарів міста Львова, попередньо встановлені львівською міською радою.

Молодий шотландський купець або прикажчик Джон Лівінгстон, перебуваючи в Кракові, пише купцеві Артуру Форбсу до Львова, покірно перепрошуючи за змарнований час і брак успіхів у навчанні чи праці та урочисто обіцяючи виправитися й вірно служити.

Король Владислав IV затверджує статут цеху голкарів у Львові, що визначає правила прийому майстрів та учнів, виготовлення шедевру (майстерштика), а також захист від конкуренції партачів і чужоземних купців.

Давід Лівінгстон повідомляє купцеві Артуру Форбсу в Мостиськах про передачу трибунальських позовів адвокатові Цімановичу в Перемишлі, виряджання возного до відповідача, а також про понесені ґродські витрати й оплату посланця.

Король Владислав IV розглядає спір щодо неповерненого боргу між ґданським міщанином Матеєм Фіком та львівським вірменином Габріелем Бернатовичем і підтверджує привілей Сигізмунда Августа, який звільняє вірмен від підсудності комісарським судам. На цій підставі монарх передає справу на розгляд належному вірменському суду у Львові.

Полковник Лібішевський, діючи від імені ленчицького воєводи та белзького старости, просить молдавського господаря утримувати під суворою вартою у в'язниці в Яссах ватажка Верлана Волошина. Він наводить перелік його злочинів (напади, пограбування Могилева, вбивства, грабунок шляхти від Замостя до Бродів) і сповіщає про швидке надходження офіційної реквізиції з Речі Посполитої.

Король Владислав IV підтверджує декрет Сигізмунда III від 1607 року у суперечці між жителями Замарстинова та владою Львова. Згідно з вироком, належні місту шарварки магістрат може замінити на повинності в замарстинівському фільварку (дворі), якщо їхній обсяг не перевищує міських обов'язків.

Казимир Ліховський звертається до львівського війта Александра Вільчека у справі єврейського мешканця Золочева, Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різників Вацек, повертаючись із Глинян.

Король Владислав IV підтверджує давні привілеї польських монархів та статутні артикули цеху шевців міста Львова, що регулюють правила заняття ремеслом і обмежують діяльність партачів.

Папа Урбан VIII дозволяє номінанту Станіславу Ґроховському прийняти єпископську хіротонію (сакру) з рук будь-якого католицького єпископа, який перебуває в єдності з Апостольським Престолом, за умови попереднього складання присяги на вірність. Документ містить повний текст (роту) присяги, яку складає новопризначений львівський архієпископ.

Папа Урбан VIII сповіщає духовенство та вірних міста й Львівської дієцезії про призначення Станіслава Гроховського на посаду львівського архієпископа після смерті Яна Анджея Прухніцького. Він закликає жителів прийняти нового пастиря з належною пошаною та коритися його пастирським настановам.

Казимир Ігнатій Лещинський, вінницький староста, повідомляє безіменну княгиню, що родичі підкоморія покладаються на її волю в питанні заміжжя старшої підкоморянки. Він також передає вітання від дружини, сповіщаючи про майбутнє запрошення на охрестини.

Рада міста Львова під головуванням бурмистра Еразма Сикста затверджує та відновлює збірник із чотирнадцяти порядкових артикулів для цеху львівських шевців, спираючись на давні королівські привілеї та краківське право. Статут регулює, серед іншого, вимоги до майстрів, заборону партацтва, відносини з чинбарями та кордибанниками, питання яток, а також релігійно-цехові обов’язки цехових братів.

Великий коронний канцлер Ян Лещинський закликає магістрат Львова стягнути з міщанина Вишньовського борг і понесені витрати на користь Ієроніма Шеремети із Самбірської економії згідно з вироком деканального суду трирічної давнини. На адресному боці є службова примітка про залагодження справи та виплату боргу кредитору.

Король Владислав IV Ваза підтверджує трансумовані привілеї своїх попередників — Сигізмунда II Августа, Стефана Баторія та Сигізмунда III Вази — щодо локації села Підгороддя в Рогатинському старостві на магдебурзькому праві та перетворення його на містечко.

Примас Вацлав Лещинський закликає владу Львова порозумітися з підстаростою та терміново й безпечно відправити ув'язненого Хмельницького до Варшави. При цьому він підкреслює свій примасівський обов'язок дбати про громадський спокій під час відсутності короля в центрі країни.

Гнєзненський архієпископ Вацлав Лещинський висловлює жаль із приводу інцидентів, спричинених у Львові челяддю його небожа (братанича), луцького старости, і заявляє про підтримку міської влади. Він повідомляє, що закликав родича до мирного вирішення суперечки замість того, щоб ув'язуватися в непевний судовий процес.

Король Владислав IV Ваза підтверджує поданий статут кравецького цеху в місті Стрию. Положення визначає правила функціонування брацтва, штрафи за порушення, статус майстрів і підмайстрів, а також ремісничі обмеження для євреїв.

Богуслав Лещинський схвалює прохання міської влади Львова про оренду міського акцизу та закликає її якнайшвидше надіслати уповноваженого із завдатком до короля для укладення контракту. Він звертає увагу на конкуренцію з боку інших претендентів і пропонує безпечно переказати кошти через Вроцлав.

Король Владислав IV на коронаційному сеймі в Кракові урочисто підтверджує сукупність прав, привілеїв і володінь міста Львова, наданих його попередниками, зокрема князем Владиславом Опольським і королем Казимиром Великим. Правитель бере міщан і належні їм маєтності під королівську опіку та гарантує непорушність міських кордонів і юрисдикції.

Катажина Лещинська дякує своєму дядькові, руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, за несподіване надання її чоловікові посади (місця) на майбутню військову кампанію. Вона запевняє у великій вдячності та готовності вірно відслужити за виявлену ласку.

Король Владислав IV підтверджує контракт емфітевтичного права, укладений у 1632 році між міською радою Львова та старшиною тамтешньої єврейської громади Ефраїмом Гомбрихтом. Угода стосується вічної оренди двох занедбаних міських нерухомостей — колишньої стайні (Маштарні) та воскобійні (Капниці) — в обмін на щорічний чинш у розмірі 600 польських флоринів, що сплачується на користь міста.

Анна Катажина з Яблоновських Лещинська пише до племінника, воєводи волинського Яна Станіслава Яблоновського, висловлюючи свій розпач і сповіщаючи про швидкий від'їзд. Вона також наказує спалити лист після того, як його покажуть Добродієві.

Анна Лещинська ділиться зі своїм братом, волинським воєводою Яном Станіславом Яблоновським, власними переживаннями та повідомляє про хворобу в домі. Вона також сповіщає його про поширені й щораз більші претензії та неприязнь дрібної шляхти до королівського дому в контексті сеймикових вісток.

Анна Лещинська висловлює глибоке занепокоєння через нещастя, що спіткали її дім, запевняє брата в щирій любові та просить його берегти своє здоров'я, обіцяючи незабаром надіслати докладнішого листа. Лист також містить сердечні вітання для братової, короткий допис іншою рукою щодо майнових питань і честі, а також нотатки про від'їзд сенатора до Варшави.

Анна Лещинська висловлює тугу за братом і просить його присвятити часинку листуванню, яке принесло б їй розраду в смутку. Вона також сповіщає про суперечку з виноробом і плітки, які нібито розпускала про неї перед сеймиком белзька воєводиня.

Пригнічена глибоким смутком Анна Лещинська благає свого брата, щоб він у міру можливості прагнув згоди, остерігаючись вигнання та поневірянь. Вона запевняє у своїй відданості й повідомляє, що очікує на подальші вісті з Варшави та на розраду від Бога.

Анна Лещинська висловлює братові щирі побажання та повідомляє про воєнну ситуацію й скасування поїздки до Варшави через наближення шведських військ. Вона також торкається питання матримоніальних планів варшавського старости та очікування звісток про чоловіка.

Анна Лещинська передає братові побажання добробуту та просить зберегти прихильність до Марисеньки. Вона також висловлює смуток через тривалу розлуку та непевність щодо його перебування у Варшаві.

Авторка скаржиться братові на розлуку напередодні наближення елекції та наполегливо просить відіслати назад скерованого до нього довіреного приятеля, котрий їй конче потрібен. Водночас вона запевняє у своєму терпінні та незмінній сестринській прив'язаності.

Анна Лещинська пише до брата, скаржачись на погане самопочуття, відсутність утішних звісток і труднощі із запланованим від'їздом у село. Вона висловлює надію на зустріч під час наближення сейму та запевняє у своїй незмінній відданості.

Анна Лещинська надсилає братові Яну Станіславу Яблоновському щирі побажання, бідкаючись через безперестанні прикрощі, тяжку долю їхнього дому та неможливість поговорити особисто. Вона просить про конфіденційне передання звісток через каліського писаря та повідомляє, що виряджений слуга розповість про її щоденні жалі.

Анна Лещинська висловлює радість з приводу відновлення теплих взаємин із братом та повідомляє про своє несподіване примирення з королевою. Вона також додає сповнену вдячності й компліментів приписку, адресовану своїй братовій.

Анна Яблоновська пише до брата, волинського воєводи Яна Яблоновського, про неспокій, викликаний діями шведів, і свої роздуми щодо подорожі до Ченстохови. Вона згадує про придворні суперечки довкола маршалківської печатки та доручає опіці адресата пана Бартошевського.