Каталог джерел

Войцех Влошкевич повідомляє владі Львова про успішний захист та відновлення міської юрисдикції у суперечці з вірменами. Він також зі співчуттям сповіщає про несприятливий для пані Вільчкової вирок, який зобов'язує її до відшкодування під загрозою екзекуції магістрату.

Войцех Влошкевич сповіщає владу Львова про внесення до асесорського суду справ за позовом Купінського, які йому вдалося тимчасово призупинити в Декретовій канцелярії до надходження інструкцій із міста. Він застерігає, що в разі відправлення депутата той має прибути якнайшвидше, оскільки суди незабаром відновлять засідання, а референдар невдовзі від'їжджає.

Король Сигізмунд I дозволяє львівським райцям тимчасово замістити посаду мансіонарія та проповідника при костелі св. Катерини на Низькому замку священником-ненімцем через брак ортодоксальних німецьких проповідників, спричинений поширенням Реформації. Унаслідок цієї згоди монарх презентує львівському архієпископу бакалавра Альберта з Пільзна для отримання бенефіцію.

Генерал єзуїтів дякує за прихильність Львова до ордену. Наголошує, що отримав ці звістки від надійних свідків, і обіцяє молитися за міську раду та жителів. Оригінал датований 1626 роком, обкладинка — 1616 роком.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек дозволяє звести нову амвону в наві катедри для польського проповідника на час вакантності посади німецького проповідника, з огляду на великий наплив вірян після пожежі храму. Документ застерігає повернення до первісного порядку виголошення казань у хорі та каплиці, щойно міська рада призначить німецького проповідника.

Я. Винярський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прибуття загону коронного війська, що повертається з Угорщини, і призначення для нього обтяжливого постою у Свецькому старостві за асигнатою іновроцлавського воєводи. Просить термінових розпоряджень, як чинити з вояками, щоб уберегти маєтності староства від цілковитого розорення.

Вінярський не зміг знайти вексель попри поїздку до Гданська й Торуня. Він повідомляє про відмову присягнути щодо збитків, завданих військовими, і радить відправити збіжжя Віслою відразу після скресання криги.

Ян Вінярський повідомляє про заворушення в Торуні та неможливість дістати гроші на потреби воєводи, пропонуючи перевести вексель на три тисячі зі Львова до Гданська. Він також висловлює занепокоєння через відсутність кореспонденції з останньою поштою.

Винярський повідомляє про виплату Шимановича та суперечку Свеце щодо гиберни. Просить про привілей, який дозволив би прийняти зятя Бартольді до міщанства попри відмову міста.

Скарга на військові екзекуції, кошти та втечу підданих. Староство має доставити 1000 деревини до Торуня та людей для палісадів. Окремо: гроші у Бартольді, вексель і звістка про ґданську пошту.

Автор обговорює ціни та сплав деревини, радить зробити ґданські закупівлі до конвокації. Повідомляє про підпал стодол зі збіжжям, а також про побиття жителів Сливиць і вимагання восьми підвід.

Автор описує тягар переходу рейтарів, звинувачення на адресу Сендзіцького та труднощі з передачею 6300 злотих гиберни до Львова. Пропонує вексель за посередництвом купця Шимановича.

Ян Вінярський повідомляє Яна Яблоновського про успішне виведення саксонських вояків зі Швецького староства та про питання надсилання векселя на гіберну. Він також обіцяє надіслати реєстри цін на товари з Ґданська й радить негайно спорядити туди судна зі збіжжям через сприятливу кон'юнктуру.

Автор захищається від звинувачення в бездіяльності: він відмовив саксонським воякам у постої, а наказ скласти реєстри збитків надійшов уже після визначеного терміну. Він і далі шукає способу передати гиберну.

Ян Вінярський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про домовленості з паном Бартольді щодо позики в розмірі шести тисяч битих талерів за умови асигнації виплати з гіберни та чергових рат. Він також просить адресата ухвалити остаточне рішення щодо докучливого пана Сендзіцького та про отримання належної суми у розмірі двох тисяч.

Латиномовна вістка повідомляє, що король Франції нібито відмовився від наміру посадити Конті на престол у Польщі. Автор пов'язує з цим надію на заспокоєння Речі Посполитої та злагоду серед можновладців.

Винярський пропонує взяти позику у 20 тисяч у Бартольді, виплатити її в Ґданську та переказати векселем до Варшави. Просить вирішити справу Сендзіцького, якого звинувачує в утисках людей і заборгованостях.

Софія, вдова по Станіславові Гинку, підкоморію ленчицькому, дарує своєму двоюрідному братові Миколаєві Голомбку, підсудкові львівському, усю свою спадкову частку в селі Зимна Вода, за винятком частини, належної її синам. Документ засвідчує здійснення інтромісії та зобов'язання дарувальниці надати правовий захист обдарованому від будь-яких претензій.

Де Віллар повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу йому через довіреного посланця листа від пана Дюпона. Він також пропонує своє посередництво у відправленні відповіді та запевняє у готовності до подальших послуг.

Канонік Станіслав зі Львова, діючи за повноваженням графа Латеранського палацу Павла де Бланка, призначає клірика Яна, сина Юрія зі Львова, публічним нотаріусом і звичайним суддею. Після прийняття присяги на вірність документ надає призначеному повні повноваження укладати автентичні правові акти.

Бурмистр Львова Войцех Вишньовський скликає міських лавників на нараду щодо податків із єзуїтських кам'яниць, повернення документів після покійного пана Ласковського та суперечки шевського цеху за капличку.

Королівські комісари вирішують майновий спір між удовою та доньками покійного райці Яна Коснара та львівським підкоморієм Миколаєм Одновським. Справа стосується повернення 350 флоринів заставного боргу та повернення кам'яниці, розташованої на львівському Ринку.

Князь Єремія Вишневецький просить міську владу Львова звільнити Габріеля Моратоніуса від судового терміну в райцівському суді та виявити до нього поблажливість. Він заздалегідь заступається за нього, аби полегшити йому можливість особисто схилити райців на свою користь.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові призначити законного прокуратора для представництва її самої та її підданих перед усіма світськими судами Королівства Польського. Монарх гарантує вічну чинність усіх юридичних дій, вчинених цим повіреним.

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, про народження сина, який є розрадою й підтримкою для згасаючого роду. Автор доручає себе та новонародженого нащадка подальшій ласці й прихильності адресата.

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, волинського воєводу Яна Януша Яблоновського, про щасливе повернення з мандрівки та запевняє його у своїй пам’яті й відданості. Він також висловлює щире прагнення якнайшвидшої особистої зустрічі замість дотеперішнього листування.

Михайло Сервацій Вишневецький виправдовує неможливість особисто привітати дядька, воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського, поганим станом санної дороги. Він висловлює в листі повагу, просячи про незмінну пам'ять і подальше покровительство.

Автор листа, певний прихильності адресата, поновлює своє прохання і виправдовує власну наполегливість. Він запевняє, що ним керує не прагнення особистої вигоди, а виключно щире бажання служити під командуванням гетьмана.

Михайло Сервацій Вишневецький перепрошує руського воєводу за тривале мовчання, пояснюючи його обставинами та безліччю державних справ. Він звертається до дядька з проханням про незмінну підтримку, яка примножить славу їхнього дому.

Михайло Корибут Вишневецький бідкається в листі до свого дядька, руського воєводи Станіслава Яна Яблоновського, що став жертвою неправдивих доносів, які завдають шкоди його доброму імені та честі. Він запевняє у своїй незмінній відданості родові адресата і просить і надалі зберігати до нього прихильну опіку.

Король Сигізмунд I постановляє, що добровільна сплата коломийського мита львівськими міщанами на користь воєводи Оттона з Ходча має тимчасовий характер і не порушує їхнього попереднього звільнення від цього збору. Після смерті Оттона або його відмови від оренди Коломиї жоден наступний орендар (тенутарій) не матиме права вимагати від львів'ян зазначеного мита.

Руський воєвода Костянтин Вишневецький повідомляє міську владу Львова про взяття євреїв під свою опіку згідно зі звичаєм попередників. Він звертається до бурмистра та райців із вимогою не притягати єврейське населення до міських судів у справах, які підлягають винятковій юрисдикції воєводи.

Король Сигізмунд I Старий наново засновує цех кравців у Львові, забороняючи займатися цим ремеслом у місті та на передмістях ремісникам з-поза братства. З-під цехового обов'язку вилучено лише двох замкових кравців, призначуваних львівським старостою.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький просить львівський магістрат прихильно поставитися до справи прихильного до нього Антонія Циналіка. В обмін на виявлене заступництво він запевняє міську владу у своїй довічній вдячності та готовності віддячити.

Вишневецький дорікає магістрату за спротив домовленостям із митрополитом та василіянами. Просить уладнати суперечку, нагадуючи про приязні взаємини та власну участь у досягненні згоди.

Автор просить призупинити судовий процес із василіянами до сейму. Згадує попередні листи у справі св. Антонія, рекомендацію василіян і повноваження для послів; запевняє у своїй прихильності до Львова.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький повторює своє прохання до львівського магістрату про прихильний і швидкий розгляд справи Антонія Циналіка. За допомогу, надану його прибічникові, автор листа висловлює міській владі щиру вдячність.

Король Сигізмунд I Старий затверджує забезпечення посагу та віна в розмірі 200 флоринів, здійснене покійним Йовом Сокольницьким на користь своєї дружини Анни з Чернина на половині власних і королівських маєтностей. Документ гарантує вдові та її нащадкам спокійне володіння згаданими королівськими маєтностями аж до повної виплати забезпечених сум.

Януш Антоній Корибут Вишневецький просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського бути присутнім на зустрічі з князем щодо заспокоєння ситуації в Литві. Він зазначає, що розраховує на його підтримку і має обговорити з ним важливі спільні справи.

Януш Антоній Вишневецький дякує дядькові, руському воєводі, за батьківські поради та заступництво перед обличчям людської недоброзичливості. Він пояснює свої попередні мотиви амбіціями, проте зрештою мириться із ситуацією та відмовляється від подальшого суперництва згідно з порадою адресата й королівською волею.

Януш Антоній Вишневецький із радістю сповіщає дядька про своє повернення до рідного краю та запевняє його у незмінній відданості й готовності до особистих послуг. Він також передає вітання воєводині руській і просить зберегти про нього добру пам'ять.

Януш Антоній Корибут Вишневецький звертається до гетьмана Станіслава Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед княгинею великою коронною маршалкіною у важливій для себе справі. Він також повідомляє про своє обрання депутатом у Мінську та запланований від'їзд на зустріч з адресатом у Варшаві.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє приєднання занедбаного парафіяльного костелу в Семенівці разом з усіма прибутками та приналежностями до костелу у Щирці з метою покращення забезпечення тамтешнього плебана. Водночас монарх застерігає збереження душпастирської опіки та належних релігійних треб у Семенівці згідно з розпорядженням місцевого ординарія.

Син запевняє матір, що регулярно пише. Надсилає два червоні золоті, просить сповістити про її здоров'я та пояснює, що численні справи затримують його приїзд до Львова.

Ксьондз Домінік Вишинський пояснює матері, що причиною від'їзду з попереднього місця перебування були переслідування, яких він там зазнавав. Він запевняє її в невпинній молитовній пам'яті та заявляє про готовність підтримати її потреби зі Львова.

Реєстр включає одяг, зброю, постіль, посуд, хатнє начиння, вози, коней та худобу. Це окремий відпис переліку речей, а не третій лист до матері.

Король Сигізмунд I розв'язує суперечку між орендарем мит Анджеєм із Тенчина та львівськими міщанами, дозволяючи львівським купцям їздити через Краків і Сандомир до Любліна й далі в обхід митниць у Белзі, Холмі та Грубешеві, але наказуючи повертатися цією дорогою в разі відмови від подальшого маршруту. Водночас він призупиняє митне звільнення Львова в цих трьох митницях виключно на час дії застави маєтностей Тенчинським, підтверджуючи загальний митний привілей короля Александра.

Ксьондз Станіслав Вітвінський дякує львівському райці Мацею Гайдеру за спорядження в дорогу та видає розписку про перейняття ним виплати боргу в розмірі 195 злотих.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівських міщан вирок короля Олександра Ягеллончика від 1506 року. Він підтверджує звільнення львів'ян від сплати люблінського мита і забороняє люблінським митникам його стягувати.

Висоцька тішиться відновленому контакту і просить про подальші новини про здоров’я адресата. Вона пояснює, що лист передав фактор; на майбутнє можна писати поштою або через капітана.