Каталог джерел

Райнгольд Брусс повідомляє Артура Форбса, що цього разу він не в змозі стягнути належні кошти, та просить вибачити його і поставитися з розумінням. На завершення він бажає адресатові щасливої подорожі.

Рейнгольд Брус підтверджує Артуру Форбсу отримання замовлення на відправку 256 центнерів сукна до Вроцлава та доповідає про стан підготовки підвід. Він згадує про узгодження дій із Томасом Тейлором і Фердинандом Енгельгардтом, а також про питання розрахунку за фрахт.

Рейнгольд Брусс торкається питання ваги відправленого товару та дякує Артуру Форбсу за виплату 30 флоринів Станіславу Голембіовському в Кракові. З метою врегулювання заборгованості він надсилає вексель для пред'явлення Яну Риче в Любліні.

Рейнгольд Брусс пояснює затримку з листуванням клопотами довкола відправлення збіжжя та повідомляє про ціни на пшеницю й ворвань у Гданську. Він дякує за рекомендацію до Петера Форбса, сповіщає про замовлення сукна та зичить успішного продажу виправлених адресатом волів.

Рейнгольд Брусс просить Артура Форбса надати торгову рекомендацію для Петера Форбса з метою отримання поруки при закупівлі товарів. Він також повідомляє про свої плани подорожі з Варшави через Закрочим до Гданська та передає вітання від Югана Андерссона.

Влада міста Львова за згодою цехів і поспільства продає спільноті вічних вікаріїв Львівської катедри річний чинш у розмірі десяти флоринів, забезпечений на всіх міських прибутках, за суму двісті флоринів із правом викупу. Умовою викупу чиншу містом є попереднє повідомлення капітули та вікаріїв щонайменше за вісім місяців.

Мартін Буркгардт бідкається, що через прикрі обставини не зміг особисто зустрітися з Артуром Форбсом перед його від'їздом. Він просить передати заплановану звістку найближчою поштою в листі або через пана Д. Ф.

Мартін Буркгарт дякує Артуру Форбсу за прихильний лист і пояснює, що його теперішня служба в доктора Андзелері має тимчасовий характер — доки не знайдеться ліпша посада. Він просить якнайшвидше відповісти з конкретною пропозицією та остаточним рішенням, аби мати змогу вчасно розрахуватися з нинішнім господарем перед його від'їздом на лікувальні води.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

[Польською; переклад очікується] Król Zygmunt I Stary potwierdza ugodowe orzeczenie komisji królewskiej regulujące wysokość oraz zasady poboru ceł, mostowego, grobelnego i opłat targowych na szlaku ze Lwowa na Wołoszczyznę. Przywilej chroni mieszczan i kupców lwowskich przed samowolnymi i uciążliwymi opłatami, określając taryfy dla poszczególnych miejscowości Rusi i Podola.

Георг Б'юкан обговорює питання транспортування та продажу партії сукна на ярмарку й пояснює причини призупинення закупівлі кармазинових тканин, які значно здорожчали. Він також переконливо просить стягнути платіж за векселем із Пауля Ґалбрейта через власні труднощі з фінансовою ліквідністю.

Джордж Б'юкан квапить Артура Форбса щодо стягнення боргу з Керола Ґалбрейта у Львові через власні фінансові труднощі в Ґданську. Він також обговорює невигідність продажу заячих шкур і стрімке зростання цін на вовну та сукно на ринку.

Джордж Б'юкен обговорює питання неповної оплати від Ґалбрейта та з'ясовує справу недоставленого пакунка тканин для Джеймса Б'юкена і замовленого пакувального полотна. Він також звертає увагу на недбалість слуги Форбса, який не передав адресатові листа зі зразками сукна, надісланими до Ряшева.

Георг Б'юкан із Ґданська повідомляє львівському купцеві Артуру Форбсу про стан підготовки партії сукна, а також про відправлення панчіх, тканин та оселедців через міського візника. Він просить надати вказівки щодо подальшого перевезення товарів, їхнього можливого продажу в рахунок боргу та передачі частини вантажу Джеймсу Б'юкану до Самбора.

Джордж Б'юкен повідомляє Артура Форбса про відправлення до Львова партії сукна та просить розпоряджень щодо її продажу або пересилання до Ярослава, а також рішення стосовно закупівлі наступних партій товару. Він також сповіщає про позику, взяту в Патріка Форбса, та виписаний на нього вексель, просячи простежити за його акцептом і виплатою.

Король Сигізмунд I Старий обмежує для львівських та чужоземних євреїв право торгівлі виключно щорічними ярмарками, а також операціями з волами, воском та сирими шкурами за готівку або сукно, міряне на лікті. Він забороняє їм вести розносну торгівлю по містечках і селах під загрозою конфіскації товарів на користь львівського замку.

Король Сигізмунд I забезпечує львівському райці магістрові Михайлу та його старшим дітям, Михайлові й Ганні, довічне та безперешкодне володіння львівським водяним млином, знаним як Пекарський. Правитель зобов'язується королівським словом від власного імені та наступників, що млин не буде викуплений ані підданими, ані на королівський стіл за життя будь-кого з цих трьох володарів.

Семен Білецький надсилає Мацею Гайдеру побажання та скромний дарунок із Варшави, повідомляючи про покращення стану здоров'я короля Владислава IV. Він також сповіщає про урочисту зустріч королеви Людовіки Марії Гонзаги в Гданську та її швидке повернення до неділі Laetare.

Семен Білецький сповіщає Мацея Гайдера про придворні новини щодо швидкого прибуття королеви Луїзи Марії до Польщі та запланованих урочистостей у Ґданську й Варшаві. Також переказує домовленості з паном Періном щодо розв'язання суперечки про перли панни Цецилії.

Семен Білецький повідомляє Мацею Гайдеру про від'їзд синдика з Варшави, а також висловлює львівському райці побажання благополуччя та здоров'я на новий рік. Він також просить його забрати від своїх домашніх копу солоної риби, ванну та камінь вирізки для господарських потреб.

Семен Білецький повідомляє про своє перебування в Любліні, дивуючись видачі юридично нечинного мандату, від якого застерігали радники. Він також обговорює майнові питання, зокрема крамницю, повернення речей панни Куртії після покійної пані Ґерардової та фінансові розрахунки.

Семен Білецький висловлює глибоке обурення майновими домаганнями панни Курцій та відкидає її претензії на спадщину, наголошуючи на правах власного сина. Він також критикує надіслану Мацеєм Гайдером дефектну квитанцію на суму дві тисячі флоринів і вимагає скласти належний канцелярійний документ, який убезпечить від майбутніх претензій.

Семен Білецький дякує райці Мацею Гайдеру за надіслані до Варшави харчі та відповідає взаємністю, даруючи берлички. Він також повідомляє його про тиск протилежної сторони у судовому спорі та про необхідність особистого прибуття райці до Варшави.

Семен Білецький повідомляє львівського райцю Мацея Гайдера про несподівану кончину Лоренца Феєра у Варшаві внаслідок невдалого кровопускання, через що покійний не встиг скласти заповіт. Він також обговорює поточні фінансові справи, питання передачі коштів панні Куртіці та долю залишеного майна.

Семен Білецький повідомляє бурмистра Мацея Гайдера про несподівані майнові вимоги панни Курції, заявляючи про готовність відшкодувати адресатові всі незручності та витрати, пов'язані з цією справою. Він також сповіщає про бурхливий перебіг люблінського земського сеймика, настрої щодо загрози війни та про покращення стану здоров'я своєї дружини.

Симон Бялецький надсилає львівському райці Мацею Гайдеру лист від єзуїтів, пояснюючи попередню затримку з відправленням пошуком надійної нагоди (гінця) та сподіванням на особистий приїзд адресата до столиці. Він також висловлює турботу про здоров'я Гайдера, ослаблене великопосною їжею, і коротко згадує про урядові справи у Варшаві.

Семен Білецький укотре квапить Мацея Гайдера відіслати гроші, належні панні Куртіці, побоюючись глузувань із боку шваґра та загрози секвестру. Він запевняє адресата у своїй лояльності й заявляє, що в усій цій справі діятиме відповідно до його вказівок.

Семен Білецький дякує райці Мацею Гайдеру за надіслані товари, розраховується за фінансовими зобов'язаннями та сповіщає про відправлення варецького пива й інших подарунків. Також повідомляє про хворобу короля Владислава IV та очікування звісток із Гданська про королеву.

Семен Білецький висловлює радість з приводу вступу панни Цецилії до монастиря та повідомляє про підготовку 1200 злотих на її посаг. Він просить призначити довірену особу для отримання готівки у Варшаві, щоб якнайшвидше владнати справу та уникнути звинувачень у зволіканні.

Влада міста Риги засвідчує призначення ризьким міщанином Тілеманом Герсефортом повноважних представників для стягнення боргу з львів'янина Яна Броди. Водночас вони просять раду міста Львова про правову допомогу для кредитора, щоб уникнути необхідності накладення арешту на купецькі товари.

Ян Бялобжеський відраджує владу Львова клопотати перед королем про пролонгацію судового строку, радячи вчасно з’явитися до суду із заприсяженими свідченнями потерпілих та заявити офіційний протест. Водночас він заявляє про готовність і надалі допомагати місту та повідомляє про повернення процесуальних документів.

Ян Бялобжеський повідомляє владу Львова про успішне заступництво перед паном краківським і надсилає райцям видані згідно з їхніми побажаннями універсали. Він також запевняє адресатів у відсутності судових позовів проти них та декларує свою постійну прихильність і готовність допомогти.

Король Сигізмунд I ратифікує та затверджує продаж річного чиншу з правом викупу, здійснений без попередньої королівської згоди львівським підстаростою Сигізмундом Бартошевським з третьої частини львівського млина на користь вікаріїв львівської кафедри за сто гривень. Цей чинш підпадає під юрисдикцію церковного суду зі збереженням непорушних прав монарха на млин.

С. Білобжеський дякує львівському Магістрату за надіслану рибу та відповідає на пропозицію обійняти посаду міського повіреного у Варшаві. Він висловлює готовність узятися за виконання цих обов'язків, зазначаючи водночас, що запропонована річна платня є занизькою, та запитує про додаткову винагороду за ведення судових справ.

Король Сигізмунда I вирішує спір між владою і поспільством міста Львова та дідичем села Збоїща Петром Одновським, забороняючи стягувати з селян гребельне мито за товари, що везуться на львівський торг. Власник Збоїщ натомість зберігає право стягувати гребельне мито з візників та інших подорожніх згідно з належними йому привілеями.

Король Сигізмунд I Старий врегульовує взаємні юрисдикційні відносини між судом міського права у Львові та судочинством вірменської громади, зокрема допустимість свідків різних віросповідань, підсудність справ про нерухомість і кримінальних злочинів, а також порядок арештів. В іншій частині монарх підтверджує чинні привілеї обох сторін.

Король Сигізмунд I Старий призначає чинним райцям міста Львова половину надходжень із чопового як компенсацію за нехтування приватними справами задля громадської служби. Інша половина доходу з цього податку має згідно з попередніми розпорядженнями призначатися на відбудову міста.

Бургграф Львівського замку Анджей Йордан Заклічинський звертається до бурмистра Миколая Боїма у зв'язку зі скаргою каноніка на теслю, який покинув довірену йому роботу на шкоду замку. Він просить міського урядовця затримати несумлінного ремісника й ув'язнити його в ратуші.

Райці міста Львова затверджують подані їм порядкові та статутні статті львівського цеху гончарів. Документ регулює питання ремісничих обов'язків, виготовлення та продажу товарів.

Молдавський господар Стефан V гарантує владі та купцям міста Львова безпечний в'їзд і вільну торгівлю на території Молдови за умови сплати належного мита. Водночас він підтверджує чинність попередніх торговельних привілеїв і зобов'язується непорушно дотримуватися даних обіцянок.

Король Сигізмунд I Старий обмежує заняття шевським ремеслом на передмістях Львова виключно двома замковими шевцями, а також забороняє купцям скуповувати шкіри в приїжджих за межами міста. Крім того, він наказує старості Станіславу з Ходча та міській владі неухильно дотримуватися цехових прав шевців.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Реєстратор просить утримати 34 злотих із суми, яку львівська каса має виплатити Гершку Лахмановичу. Це заборгованість за витяги та засвідчення; після отримання грошей він обіцяє надати розписку.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Львівські лавники під головуванням судового війта Анджея Стефана визнають права та введення у володіння (інтромісію) каноніка Миколая Блажейовського щодо фільварку на Глинській вулиці на Галицькому передмісті. У документі внесено до актових книг (облатовано) раніший райцівський акт 1520 року, який регулював майнові зобов'язання померлого лавника Станіслава Ламека та його дружини Аґнєшки.

Костянтин Ваповський виряджає до Яна Яблоновського гінця з пропозицією умов визначення ціни обміряних маєтностей. У приписці він розпитує воєводу про те, що йому відомо щодо прихованих намірів і ворожих кроків бранденбурзького курфюрста стосовно Речі Посполитої.

Костянтин Ваповський веде переговори з руським воєводою Яном Яблоновським про умови купівлі маєтку Ласки, ставлячи під сумнів підвищення раніше узгодженої суми. Він заявляє про готовність заплатити тридцять п'ять тисяч злотих і пропонує довічну вірність та послуги в обмін на поступку з боку магната.

Король Сигізмунд I Старий затверджує устрій і звичаї львівських цехів та вилучає львівських майстрів, челядників і учнів з-під зверхності краківських цехмістрів. Він дозволяє львівським ремісникам вільно навчати учнів і надавати звання майстрів, гарантуючи їм повноту прав у всьому Королівстві, а юрисдикцію над ними довіряє цеховим старшинам із правом апеляції до міської ради Львова.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між владою Львова та шляхтою, яка володіє будинками в місті, наказуючи, щоб їхні орендарі чи мешканці несли всі міські збори й повинності та підлягали магдебурзькій юрисдикції. У разі неплатоспроможності неосілих пожильців за зобов'язання та заподіяні збитки має відповідати сама шляхетська нерухомість.

Стефан Васильковський сповіщає поручника Войцеха Смольницького про свій від'їзд та інструктує його щодо надсилання кореспонденції поштою. Він також порушує поточні полкові справи, питання ліквідації заслуг (виплати жолду) та фінансових розрахунків із товаришами.