Каталог джерел

Юзеф Блажовський рекомендує ксьондза Марцина Велімського на вакантну мансіонарію при костелі Діви Марії після зречення ксьондза Петранського, львівського вікарія. Надання бенефіція належить до компетенції магістрату.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між орендарями снятинського мита та львівськими райцями, підтверджуючи документи Яна з Чижова та Михайла Мужила Бучацького від 1444 року, якими було скасовано незаконне мито в Коломиї та визначено справедливі ставки митних зборів у Снятині.

Блазовський застерігає, що передчасне ув'язнення Балицького може накликати на уряд відповідальність. Він розглядає чергові публікати, виконавчий мандат, виклик до суду та необхідність консультацій перед подальшим виконанням.

Після універсалу підскарбія Блазовський просить магістрат відтермінувати встановлення такси цін до 20 жовтня, коли він сам приїде. Розраховує на участь підвоєводи. Такса стосується цін на товари та продовольство.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Блазовський дякує президентові Львова за привітання. Рекомендує виконати декрет та універсали, допускає звернення до підскарбія, а в разі опору згадує про примус щодо власників. Повідомляє про свій приїзд до Львова.

Король Сигізмунд I вирішує спір між дідичем Збоїщ Петром Ходновським та владою Львова, дозволяючи збір гребельного виключно з купців за умови належного утримання греблі й дороги. Водночас звільняє від оплати порожні вози, а також селян, які перевозять сільськогосподарську продукцію та сировину для власних домашніх потреб.

Блазовський обговорює справи Міхала Доброського [?] та Ковалінського. Він пропонує застосувати торунський статут проти осіб, визнаних волоцюгами, вживає метафору пташки в клітці та вказує на запобіжну мету затримання. Заявляє про приїзд після неділі Laetare.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Бобовський заступається за вдову Ілінічову, яка не має квитанцій про сплату податків за кам'яницю. Вона побоюється претензій міста до капітана та його подальшого регресного позову проти неї. Автор посилається на особливу повагу та турботу, належні вдовам і сиротам.

Земський суддя і підсудок серадзькі засвідчують, що король на вальному сеймі в Пйотркоsecretві підтвердив права Маргарити, вдови Мартина Тлустого, та її сина Еразма на солодовий млин під Львовом біля Галицької брами. Володар зберіг за ними спокійне володіння млином усупереч претензіям львівської митрополичої капітули.

Михайло Бобровський відсилає Казимиру Вольському пахолка, просячи знову направити його до корогви після повернення, та запитує про стан справи з паном Борейком. Він також повідомляє про нагальну потребу в прибутті депутатів із провіантом для почтових людей і просить забрати шапку у Прохніцького.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Пйотр Бобровський передає вітання поручнику Казимиру Вольському та просить виплатити доплату на харчування для своїх пахолків у разі затримки його прибуття. Він запевняє, що невдовзі особисто прибуде до табору під Львовом і поверне витрачені кошти.

Пйотр Бобровський повідомляє поручнику Казімежу Вольському про цілковите спустошення Вавженчиць та навколишніх сіл шведами й про труднощі зі стягненням провіанту, просячи вказівок коронного хорунжого. Він також згадує про тривожні вісті зі Львова та просить подбати про збереження залишених там скринь.

Бобровський описує клопоти з челяддю та грошима. Просить виплатити поштовому й допомогти людям, залишеним у Вольського, обіцяючи незабаром приїхати. Згадує 50 і 60 злотих у різних розрахунках.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Олександра Ягеллончика, який дозволяє катедральній капітулі у Львові викупити село Черкаси в орендарів. Підтверджені маєтності назавжди інкорпоруються до посагу львівської митрополичої капітули.

Богданович пише Форбсу про сплату боргу в 600 злотих. Замість того, щоб надіслати гроші раніше, він передає через дружину вексель. Згадує про забезпечення борговим документом («мембраною») і просить надіслати відповідь; частина вказівок залишається нерозбірливою.

Король Сигізмунд I дозволяє Яну Одровонжу зі Спрови, белзькому воєводі та самбірському старості, записати королівське село Лука в Самбірському повіті шляхтичу Петру Мончинському в сумі 200 флоринів. Акт визначає умови тримання маєтку кредитором і застерігає право його викупу королем або старостою.

Станіслав Богуславський звітує Войцеху Зімницькому про перебіг проваджень у Трибуналі в Пйотркуві проти Вєлького та повідомляє про перенесення справи до Любліна. Він звертається з терміновим проханням надіслати належні гродські довіреності й оригінальні королівські декрети, необхідні для захисту панів Сєкєжинських і Лангіша.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек посвідчує угоду між львівською катедральною капітулою та препозитом Станіславом Вільчеком щодо надання йому пожиттєво першого місця в церкві, капітулі та за столом як каноніку. Домовленість застерігає права майбутніх наступників на львівській препозитурі домагатися своїх повноважень.

Я. Богуцький звертається до президента Львова з проханням остаточно залагодити справу застави коштовностей пані Рипчиної. Він просить прийняти присягу від протилежної сторони, виплатити належну йому винагороду та внести взаємну розписку до міських актів.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Священнослужитель скаржиться на дії Тарабултовського та на заочний вирок, винесений за його відсутності. Він просить Невенгловського перенести справу до Трибуналу. До листа додається детальний реєстр судових і дорожніх витрат.

Король Сигізмунд I наказує коронним урядовцям надавати допомогу представникам Львова у конфіскації товарів і затриманні купців, які оминають львівський склад. Він також попереджає урядовців, що будь-які збитки, спричинені відсутністю їхньої співпраці, будуть стягнені з їхніх власних маєтків.

Комендант просить старосту в Янові відібрати й негайно повернути львівські підводи, забрані турецьким і татарським послами. Їх мали відіслати назад без зволікань, а вони необхідні для робіт над фортифікаціями Львова.

Комісари короля Сигізмунда I розв'язують спір львівських різників зі шляхтою та міщанством, дозволяючи вільну торгівлю м'ясом у Львові щосуботи. Встановлено правила збору торгового мита, званого «сохачне», яке зберігається у скриньці з трьома ключами, частина якого призначена на допомогу різникам у сплаті королівського чиншу.

Рафал Боїм повідомляє про труднощі, пов'язані з конвоюванням міських грошей через Ярослав до Ряшева, та сповіщає про необхідність вручити подарунок полковнику Горну в обмін на ескорт для захисту від волохів. Він сповіщає про подальший шлях до Ряшева з метою отримання розпоряджень і глейту від генерала Стенбока, додаючи поточні чутки про пересування військ.

Рафал Бойм сповіщає владу Львова про прибуття до Яворова та зібрані відомості про перебування генерала Горна в Ярославі й його запланований похід на Самбір. Він заспокоює райців щодо безпосередньої загрози місту та обіцяє надіслати подальші новини після особистої зустрічі зі шведським командувачем.

Рафаїл Боїм повідомляє фельдмаршала Магнуса Стенбока про своє прибуття до Ярослава та про перешкоди, що виникли під час подорожі зі Львова. Він запитує про місце сплати узгодженої суми і просить видати сальваґвардію (охоронну грамоту), яка б убезпечила місто від подальших військових тягарів.

Рафал Боїм повідомляє владі Львова про прибуття до зайнятого шведами Ярослава та про затримання міського посланця підполковником Горном. Він сповіщає про безрезультатні переговори щодо контрибуції та про відправлення кур'єра до генерала Стенбока за дозволом здійснити виплату грошей на місці.

Полковник шведської кавалерії Карл Густав Горн видає паспорт львівському міщанинові, який прямує до генерал-майора Стенбока. Він звертається до всіх зустрічних військових із проханням забезпечити йому безперешкодний і безпечний проїзд в обидва боки.

Король Сигізмунд I дозволяє Митрополичій капітулі у Львові викупити третю мірку з королівського млина перед Краківською брамою у Львові з рук райці Миколая Гарнегта та інших власників. Згоду було надано задля підтримки капітули після розорення її маєтностей татарським наїздом.

Бойд підтверджує Артуру Форбсу погодження ціни на сукно та обговорює питання вирахування митних зборів у Відерзштоффі, наголошуючи на необхідності обережності за відсутності Джейкоба Безелі. Він також торкається справи найму сина Джона Лоу.

Бойд підтверджує отримання листа, згадує про мита, товари, Джейкоба Бреслі в Ярославі та подальші розпорядження; значні середні частини не вдалося надійно прочитати.

Архієпископ Бернард Вільчек підтверджує, що каноніки львівського капітулу продали на видеркаф кам'яниці фундації польського проповідника, призначивши отримані 300 флоринів на викуп села Черкаси. Натомість капітул зобов'язався виплачувати проповідникові щорічний чинш у розмірі 6 гривень в обмін на відправлення двох мес щотижня.

Полковник заступається за Семена Гребінку, слугу краківського стольника. Він просить магістрат про сприятливу зміну вироку в суперечці з ксьондзом Феліціаном Кубінським, якого звинувачує у намаганні заволодіти майном Гребінки.

Лавники міста Львова під головуванням війта Яна Панашка засвідчують, що Станіслав Гричко та Юрій Войнар продали й навічно поступилися Львівській митрополичій капітулі садом, розташованим за Волоським мостом. Нерухомість призначено для потреб капітули та підведення води до її млина.

Бонавентура посвідчує передачу львівському каноніку реліквій мучеників із римських катакомб біля церкви святого Панкратія. Він просить місцевих ординаріїв засвідчити їхню автентичність для прилюдного вшанування. Частина імен залишається непевною.

Інженер Юзеф Авін передає директорові Александру Чоловському знайдений на горищі кам'яниці у Львові документ 1698 року. Цей лист був написаний ректором монастиря св. Петра і Павла до каноніка львівської катедри у справі реліквій.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Якуб Бончинський інформує львівського синдика про заходи, вжиті в коронного інстигатора щодо сеймового процесу міста з паном Бернатом, та про внесення справи до реєстру. Він також повідомляє про затягування сеймових засідань, затримку сеймових судів і призупинення діяльності асесорських судів.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Фелікс Каспар Георг Боре повідомляє Артура Форбса про замовлення мережива, яке має бути доставлене панові Едтмюллеру на ярмарок св. Павла. Він також просить доручити Едтмюллеру виплатити належну суму повноцінною вексельною монетою, щоб уникнути курсових втрат.

Фелікс Каспар Георг Боре повідомляє Артура Форбса, що замовлений товар був виготовлений ремісниками з дефектами, тому його довелося повернути. Він запевняє, що замовлено нове виробництво, а готовий асортимент буде надіслано приблизно на свято святого Михайла.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівського архієпископа Бернарда Вільчека від звинувачення в лихварстві та дарує йому всі дотеперішні прибутки із заставлених королівських маєтностей. Крім того, він надає йому право їх довічного і безперешкодного користування з метою підтримки розореного ворогами забезпечення архієпископства.

Боровський відповідає синдику Франку щодо заборгованості з кам'яниці Сакроховської, належної йому від міста Львова. Він ставить під сумнів розрахунок і зволікання з боку міста, пропонує компроміс зі сплатою 5% річних, попереджаючи про судовий позов у разі відмови.

Папа Лев X видає розпорядження щодо дисципліни духовенства, реформи звичаїв, а також боротьби з помилками та єресями в Королівстві Польському, Богемії та Угорщині. Виконання та юрисдикційні повноваження покладає на гнєзненського архієпископа Яна Ласького.

Петро Борсук оскаржує вирок самбірських райців у суперечці щодо будинку. Він просить Войцеха Зімницького про заступництво, посилаючись на родинний зв’язок через дружину, та викладає власну версію послідовності продажу й повернення нерухомості.

Король Сигізмунд І Старий призначає першу вакантну мансіонарію в костелі св. Катерини на Нижньому замку у Львові на утримання німецького проповідника, кандидатуру якого міські райці мають подавати королеві для представлення львівському архієпископу. Документ зобов'язує проповідника дотримуватися традиційного обов'язку відправлення хорової служби особисто або через заступника.