Каталог джерел

Катажина Ґодлевська вимагає від брата терміново надіслати гроші на покриття зобов'язань, побоюючись офіційних неприємностей. Вона також повідомляє про складні розрахункові та майнові справи, пов'язані, зокрема, з пані ґрудецькою.

Король Сигізмунд I Старий затверджує відмову влади Любліна від судового позову проти Львова у справі затримання купців, які прямували на люблінські ярмарки. Монарх звільняє львівських міщан від будь-яких претензій, а також підтверджує львівське право складу та інші торговельні привілеї.

Автор протестує проти перейняття кам'яниці Катерини П'єрґєвичової через цесію боргу. Посилаючись на конституцію 1678 року, він вимагає повернення нерухомості до міського обігу за відповідну ціну.

Ф. С. Ґодлевський надсилає на руки президента та влади Львова відповідь і копію листа до блоньського старости у справі супліки скривдженої пані Ґеорґієвичової. Він просить передати ці документи зацікавленій жінці.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову Пекарський млин разом із так званою третьою міркою та всіма прибутками за Краківською брамою, звільняючи його від можливості викупу монархом. Документ включає млин під виключну міську юрисдикцію магдебурзького права у Львові.

Станіслав Йодуровський повторює прохання до президента Львова призначити депутатів для оцінки пусток, що межують з кам'яницею Ґонсьоровських. Він декларує приїзд і оплату після повідомлення про їхній вибір, шкодуючи про попередні безрезультатні поїздки до міста.

Король Сигізмунд I Старий здійснює пергаментне засвідчення акта 1533 року, який відкладає вирішення суперечки між Краковом і Львовом про право складу та свободу транзиту до найближчого вального сейму. До остаточного розгляду справи монарх наказує зберегти чинний стан володіння та юридичну силу привілеїв обох міст.

Теодор Годшон інформує Артура Форбса про смерть кравця Бекера та спроби захоплення його майна вдовою каштеляна. Він звертається з проханням зберегти в таємниці депоновані у Форбса гроші покійного та допомогти у задоволенні власних вимог.

Годшон просить зятя Форбса видати Йонашеві два тюки сукна, продати залишок червоного напівшарлату та безпечно провести грошовий розрахунок через полковника Салкіна.

Король Сигізмунд I відкладає на десять років розгляд спору між Краковом і Львовом стосовно права складу товарів з огляду на необхідність ретельного дослідження привілеїв і допиту свідків. Доти він наказує дотримуватися умов, визначених у декретах 1533 та 1537 років.

Станіслав Ґожевський повідомляє Яну Яблоновському про надсилання векселя та відповіді від влади Гданська, а також про переполох серед саксонських військ, що збирають запаси в Торуні. Автор просить подальших розпоряджень, не бачачи потреби довше залишатися у Свєцю.

Станіслав Ґожевський запевняє руського воєводу Яна Яблоновського у регулярному надсиланні листів з кожною поштою. Він віддається під його протекцію і просить передати подальші панські накази.

Переправа через Віслу затримує пошту. Автор пропонує спосіб позичити гроші через посередника із забезпеченням підписом Вінярського; вказує також інший контакт.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Ґ. Ґолембйовський дякує за отримання речей від кравця і просить адресата простежити, щоб заставлена делія не пропала в руках єврейських кредиторів за дрібну суму. Він також запевняє у погашенні боргу після приїзду до Львова та згадує про надіслане вино, на чиє розпиття чекає в товаристві хорунжого.

Голембьовський запитує про речі, забрані від кравця, просить зберегти скриню з паперами, а також викупити та продати делію для покриття боргу.

Ґолембьовський описує місце проживання чоловіка, у якого зберігається заставлена шпилька, й оцінює її вартість у чотири червоні золоті. Він знову запевняє Ігнатовського, що поверне борг.

Крамарські записи, що містять перелік колоніальних товарів і сухофруктів із зазначенням їхньої кількості та цін. Друга частина містить реєстр фінансових розрахунків і дрібних боргів різних клієнтів.

Г. Ґолембйовський пише з Веняви до Ігнатовського, дивуючись відсутності відповіді на попередній лист, попри передачу грошей на оплату пересилки. Він анонсує швидкий візит до Львова та передає вітання знайомим.

Лист містить великодні побажання, вказівки щодо розшуку застави у кравця та запевнення про сплату боргу. Автор запрошує хорунжого до Варшави.

Автор просить надіслати квитанції на 38 та 60 злотих і свідоцтво про добропорядне перебування у Львові. Документи та підтримка потрібні йому в суперечці про 300 злотих.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський затверджує фундаційний документ перемишльського каштеляна і генерального руського старости Миколая Гербурта Одновського, що засновує та забезпечує колегію з п’яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри.

В. Голодинський висловлює глибоке співчуття з приводу нещасть, що спіткали Львів, і запевняє у своїй постійній прихильності та підтримці заходів міського синдика. З нагоди Великодніх свят він складає владі міста побажання добробуту та відродження разом із Воскресінням Христовим.

Автор відкидає виправдання міста щодо грошей. Він стверджує, що не кривдить міщан, але більше не може утримувати людей, які служать без платні, власним коштом.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

Ґольський вимагає заарештувати волоських купців і затримати їхнє майно доти, доки вони не відшкодують збитки Лонцькому. Він звинувачує їх у нападі на заїзд Лонцького, а райців — у потуранні цьому.

Станіслав Ґольський доручає опіці влади Львова пана Лонцького, який, попри заслуги перед королем та Річчю Посполитою у Волощині, зазнав там тяжких кривд і досі не отримав справедливості. Він просить бурмістра та райців про прихильність до потерпілого, який особисто представить їм свою справу та заплановані дії.

Станіслав Ґольський у гострих словах картає львівських райців за неправомірне засудження та пограбування заслуженого перед Річчю Посполитою пана Лонцького, ігноруючи при цьому посилання на його протекцію. Він обіцяє райцям відчутні наслідки на власній шкурі, якщо вони не компенсують потерпілому завдані кривди.

Станіслав Ґольський дорікає львівським райцям за неправомірне та надто суворе ставлення до справи Лонцького, який пограбував купців мультянського господаря. Він запевняє адресатів у своїй постійній прихильності та повідомляє, що особисто і гідно відправив потерпілих купців.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку на користь міста Львова, забороняючи передміщанам із Краківського передмістя та Підзамча шинкувати напої й вести вільну торгівлю. Документ підтверджує давніші декрети, обмежує дозволену кількість ремісників на передмісті визначеними квотами й накладає на передміщан вічне мовчання.

Нунцій просить владу Львова стримувати противників вірменського архієпископа та його прихильників. У листі вжито полемічне окреслення «схизматики» й наголошено на захисті вірян.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Александр Ґордон звітує владі Львова про розмову з теребовлянським писарем, який запропонував мирне вирішення суперечки щодо відшкодування збитків від пожежі шляхом формального відкликання позову в суді. Автор просить магістрат про рішення в цьому питанні, надіслання процесуального доручення та передачу коштів на оплату адвокатів.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату та презенти на препозитуру костелу і шпиталю Святого Духа у Львові. Документ покладає на львівського архієпископа обов'язок інвестувати кандидатів, висунутих міською владою, і застерігає непорушність цього права перед можливими коронними претензіями.

Гордон повідомляє Тельєру про банкрутство та вилучення товарів і хатнього майна. Він ставить під сумнів розмір збитків, заявлених золотарем, і радить дійти мирової угоди.

Королівські комісарі, призначені королем Сигізмундом I, провели розмежування та насипання межових курганів (копців) між королівськими селами в оренді (тенуті) Миколая Дідушицького та Миколая Одновського й володіннями митрополичої капітули у Львові. Рішення ухвалено на підставі пред'явленого документа про розмежування 1463 року та присяжних свідчень найстаріших свідків.

Ґордон дякує Форбсу за гостинність у Кракові, запитує про відповіді на листи та просить про тканину. Переказує вітання дружині й дітям адресата.

Річард Ґордонн звертається до купця Артура Форбса, який перебуває на ярмарку, з проханням придбати відповідні шкіри на зимове пальто. Він обіцяє врегулювати оплату разом із подякою одразу після виконання замовлення.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує та затверджує ординаріатною владою привілей короля Сигізмунда I, що передає райцям міста Львова вічне та безвідкличне право патронату і презенти препозитури шпитального костелу Святого Духа у Львові. Акт видано після попереднього едиктального виклику ймовірних опонентів та констатації їхньої невиправданої неявки.

Ґордон звітує про переговори з канцлером і підскарбієм. Він просить надіслати процесуальні документи, повноваження для послів і надати роз'яснення щодо скарги кармелітів взутих.

Звістки про пошесть затримують подорож Ґордона. Він описує міські заходи безпеки, подальші скарбові справи Львова та необхідність здобути прихильність підскарбія.

Король Сигізмунд I Старий на прохання влади міста Львова підтверджує давніші акти розмежування 1462 та 1485 років між львівськими землями та спадковим селом Зимна Вода. Документ надає вічної юридичної сили встановленій лінії кордону та зобов’язанню вічного мовчання, накладеному на давніх претендентів.

Томас Ґордон звертається до Артура Форбса з проханням надіслати зразки та придбати якісне сукно відповідних кольорів, щоб воно встигло на початок ярмарку в Ярославі. Він нагадує про дану обіцянку вчасної доставки, а в приписці згадує про продаж власного коня.

Томас Ґордон підтверджує отримання листа від Артура Форбса і запевняє його у швидкій передачі належних грошей до Ряшева. Він також висловлює надію, що його колишній патрон уже задовольнив попередні вимоги адресата.

Томас Ґордон просить Артура Форбса стягнути борг з Даніеля Бернта, декларує погашення старого боргу після повернення з Варшави та замовляє 60 ліктів червоного адамашку.

Томас Ґордон надсилає зі Львова краківському купцеві Артуру Форбсу лист, призначений для оберлейтенанта Яна Вана, з проханням простежити за фінансовим розрахунком. У листі він також передає щирі вітання адресатові, його дружині та спільним знайомим.

Роберт Белл має здійснити виплату. Ґордон пояснює затримку торговельними труднощами й замовляє фіолетову тканину та 60 ліктів червоного дамасту.

Ґордон пише про труднощі з пошуком відповідних людей, подорож хлопця через Люблін до Ґданська та перебування короля в Жовкві.

Гордон зазначає лише 69 ліктів адамашку та просить Форбса перевірити реєстр. Він пояснює затримку оплати та повідомляє про смерть Джеймса Ґейрдена у Варшаві.

Замовлення тканин супроводжується чутками про вбивство та пограбування купця дорогою з Кракова до Вроцлава. Гордон висловлює сподівання, що ця звістка неправдива.