Каталог джерел

Автор нагадує поради щодо подорожі, повідомляє про весілля канцлерівни та рекомендує молодого шляхтича, за якого клопочеться маркіза де Бетюн. Знову згадує непідтверджену звістку про страту Водемона.

Автор з’ясовує справу невідправлених листів до маркізи де Бетюн та замовлення дзеркал. Повідомляє про від’їзд французького посла до короля в Біржах, чутки про повернення двору та мир зі Швецією, а також висловлює побоювання щодо внутрішнього становища.

Лист містить повідомлення про визнання імператором та королем Іспанії нейтралітету Італії після облоги Валенци, а також про виведення військ з Апеннінського півострова. Автор також описує зростання сподівань на загальний мир, подорож савойської принцеси до Франції та поточні події при паризькому дворі.

Автор пояснює відсутність відповідей протягом двох пошт ювілейною подорожжю до Ловича. Він згадує про зрив сеймику у Вишні та сумнівається в чутках про приїзд адресата перед сеймом.

Де Балюз ще не отримав нової пошти, тому переказує непідтверджені новини про перемир'я в Гольштейні та долю Водемона. Він обговорює заплановане весілля доньки канцлера і запрошує адресата до Варшави.

Ж. К. де Балюз повідомляє волинському воєводі про надії на загальний мир у Європі після укладення перемир'я в Савої та про морські дії союзників. Він також бажає Польщі спокою та злагоди під час майбутнього обрання нового монарха.

Документ містить рукописний перелік та підсумовування числових позицій, складені на звороті листування. Розрахункові нотатки, ймовірно, є частиною фінансових розрахунків, пов'язаних з адресатом.

Ж. Ґ. де Балюз надсилає Яну Станіславу Яблоновському вісті про хоробрість герцога Савойського під К’ярі. Він також повідомляє про смерть англійського короля Якова II та визнання принца Уельського його наступником французьким двором.

Де Балюз радіє поліпшенню стосунків адресата з королевою. Він передає версію заяв страчених учасників змови проти Вільгельма Оранського, запозичену з голландської газети, та захищає Якова II і Францію від звинувачень у співучасті. Згадує маневри французьких флотів, а також стан здоров'я короля та відкладений від'їзд двору на Русь.

Де Балюз описує шість пакунків, надісланих банкіром Еліссаном: картини, зображення кошиків із фруктами, одяг та розібране дерев'яне ліжко. Згадує про вексель, перебування маркіза при армії та пересування військ в Італії, Фландрії й на Рейні.

Ж. Ґ. де Балюз повідомляє волинському воєводі про перебіг мирних переговорів у Делфті, неправдиві чутки щодо попередніх статей та французькі морські озброєння в Бресті й Рошфорі.

Ж. Ґ. де Балюз передає руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському звістки про напруженість довкола Гольштейну, полювання короля Англії та призначення на урядові посади у Франції. Він також повідомляє про відправлення урочистої меси в Дрездені та прибуття французьких артистів до Польщі.

Ж. Ґ. де Балюз повідомляє волинському воєводі про умови мирного договору між Францією та Савоєю й оцінює його військово-політичні наслідки. Він також сповіщає про жалобу через смерть архієпископа Кельнського, роззброєння англійських кораблів та успіхи корсарів із Сен-Мало.

Автор очікував на приїзд адресата, але отримав його лист до Парижа. Він повідомляє сприятливі для Франції новини та узгоджує подальші дії щодо векселя, надісланого пільським стольником.

Автор надсилає витяг, що спростовує частину новин, вигідних для цісарців. Він погоджує відправлення тисячі ріксдалерів Дюпору та нагадує про власні п'ятдесят франків, сплачених під час розрахунку за рахунком Сайо в Парижі.

Ж. К. де Балюз переказує волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському повідомлення отця Воти про операції французької армії під Турином та запеклий опір населення П'ємонту. Крім того, він інформує про банкрутство Банку Англії та надсилає додаток із новинами з Парижа.

Ж. К. де Балюз повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про напруженість у відносинах між Данією та Швецією через Гольштейн, про невирішене питання дев'ятого курфюрства, а також про сутички в Гессені. Він також згадує про рекомендованого ним слугу, якого має привести великий гетьман.

Де Балюз вітає з приїздом і пологами воєводини. Просить пояснити чутки про невдоволення Яблоновського прийомом у Франції та відхилені пропозиції. Також узгоджує спосіб розрахунку паризького боргу.

Рукописні новини висвітлюють дії французьких військ у Нідерландах, на Рейні та в П'ємонті. Містять чутки про смерть іспанської королеви-вдови та таємні переговори Кальєра; автор чітко розмежовує чутки та відомості, які вважає достовірними.

Ж. Ґ. де Балюз рекомендує Станіславу Яну Яблоновському пред'явника листа, котрий уже здобув прихильність великого гетьмана. Він просить воєводу про надання тому опіки та запевняє у своїй глибокій повазі.

Автор висловлює радість з приводу одужання воєводини. Він пояснює відсутність кореспонденції від маркізи де Бетюн і запевняє, що її син отримав гроші та мав намір повернутися до Франції.

Автор повідомляє гетьману Яблоновському про перебіг воєнних дій у Європі, зокрема про успіхи французьких військ у Каталонії та корсара Жана Барта на морі, маневри в Нідерландах, а також ситуацію під Турином і Темешваром. Він також описує враження папських дипломатів від відвідин Версаля та сповіщає про смерть іспанської королеви-вдови.

П. Баль пояснює Цєпановському обставини повернення підданого хлопця, якого Цєпановський запідозрив у завданні шкоди та прогнав у гніві. Автор бере слугу під захист, вказуючи на його невинуватість і готовність виправдатися, та просить адресата зберегти колишню прихильність.

Король Ян Ольбрахт звільняє львівських погорільців на 15 років, а решту жителів на 10 років від нововстановленого міського податку та будь-яких інших зборів. Пільга має на меті допомогти оговтатися від збитків після пожежі та відбудувати будинки, вежі й оборонні укріплення міста.

Ґ. Г. Барч повідомляє з Окопів Святої Трійці про вичерпання власних коштів, призначених на платню та забезпечення полку, а також про труднощі з переведенням у готівку векселя у Львові. Він звертається до адресата з покірним проханням надати позику в розмірі двох тисяч злотих, гарантуючи її повернення після отримання коштів за наступним переказом.

Копія, приписана Матею Басарабу, переказує Яношу Кемені чутки про козаків, татар і польські війська. Відправник розмежовує непевні звістки й те, що зміг перевірити особисто, а також згадує про прибуття посла від хана.

Король Александр Ягеллончик звільняє підданих села Гонятичі, належного до львівської капітули, на 15 років від будь-яких повинностей і стацій на користь львівського замку через спустошення, завдані турками й татарами. Він наказує львівському старості Станіславу з Ходча та його наступникам неухильно дотримуватися цієї пільги.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Конверт листа, адресованого каштеляну краківському та гетьману великому коронному Станіславу Яну Яблоновському у Варшаві. Відправник титулує гетьмана своїм найособливішим паном і протектором.

Беллі раніше відмовився акцептувати вексель гданського купця Розенрота через брак готівки під час нагальних ярмаркових справ. Тепер він намагається зібрати необхідну суму в місцевих та приїжджих купців і заявляє про акцепт та майбутню виплату. Дописка стосується курсової різниці/збитку на талерах у Гданську та відсутності прибутку, однак точна суть вимоги залишається неясною.

Король Александр Ягеллончик наказує, щоб протягом двох років приїжджі купці не купували у Львові товари в інших іногородніх торговців раніше за місцевих міщан. Порушення цієї заборони тягне за собою конфіскацію товарів, які мають бути спрямовані на будівництво та ремонт міських укріплень.

Бєлінський звинувачує корогву королевича Якуба в насильстві та завданні шкоди Тухольському староству. Він висловлює протест проти відрядженого нею посольства до короля і закидів, нібито він привів до Тухолі королівських людей; просить про справедливість та захист честі.

Казимир Людвік Бєлінський скаржиться гетьманові Станіславу Яну Яблоновському на недоброзичливість і ворожі інтриги генерала, який із заздрощів перешкоджає його старанням здобути посади та панську ласку. Коронний підкоморій апелює до праведного сумління гетьмана, прохаючи його про справедливу оцінку власних заслуг і протекцію.

Казимир Людвік Бєлінський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прихильне заступництво та внесення вигідного для нього пункту до сеймикових інструкцій перед прийдешнім сеймом. Йому важить продемонструвати громадській думці, що як особа осторонь він має впливових покровителів, навіть якщо все обмежиться лише деклараціями.

Валеріан просить рідного брата Валентія про листа, звістки про матір і дружину, а також про військові й сеймові новини. Згадує чутку про від'їзд знайомого священника до Рима; підтвердження його перебування там немає.

Король Сигізмунд I Старий надає Станіславу з Ходча, маршалку Королівства Польського, частки в селах Жидатичі та Малечковичі, конфісковані у львівських каноніків за невиконання обов’язку військового походу проти волоського господаря. Надання є нагородою за військові заслуги маршалка, виявлені у цьому поході.

Де Біркгольц пояснює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському неможливість виплати коштів для володимирського старости через те, що наявні гроші призначені виключно для гусарії та панцерних. Водночас він запевняє, що спробує зарадити справі, якщо підполковник Брандт привезе додаткові кошти.

Михайло Бобровський відсилає Казимиру Вольському пахолка, просячи знову направити його до корогви після повернення, та запитує про стан справи з паном Борейком. Він також повідомляє про нагальну потребу в прибутті депутатів із провіантом для почтових людей і просить забрати шапку у Прохніцького.

Комендант просить старосту в Янові відібрати й негайно повернути львівські підводи, забрані турецьким і татарським послами. Їх мали відіслати назад без зволікань, а вони необхідні для робіт над фортифікаціями Львова.

Полковник заступається за Семена Гребінку, слугу краківського стольника. Він просить магістрат про сприятливу зміну вироку в суперечці з ксьондзом Феліціаном Кубінським, якого звинувачує у намаганні заволодіти майном Гребінки.

Королівські комісари Станіслав із Ходча та Миколай Лянцкоронський видають Яну Волечку трансумпт привілею короля Владислава III від 1440 року на локацію села Іздебник на магдебурзькому праві та надання війтівства Влодкові зі Свемич. Документ підтверджує солтиське забезпечення двома ланами землі, луками, млином і корчмою, а також обов'язок кінної військової служби з арбалетом.

Брінк пише про скорий похід до Ґданська та намір короля вирушити в дорогу. Він переказує чутки про прибуття королеви, бранденбурзького курфюрста і царя, зауважуючи, що певних відомостей бракує.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Вєльопольський просить бурмістра допомогти урядовцю митниці у стягненні заборгованості з львівських громадян та купців. Підкреслює інтерес скарбу та труднощі кредитора через порушені терміни оплати.

Wielopolski пояснює, що після подання скарги на хорунжого Koca до гетьмана він не може самостійно вирішувати цю справу. Він чекає на розпорядження вищої влади, не вирішуючи наперед обґрунтованість звинувачень.

Габріель Виговський інформує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про те, що його карету знайдено та відремонтовано, проте її повернення заблокував пан де Бетюн. Він також просить про підтримку для брата, який веде переговори з коронним хорунжим.

Іван Виговський виправдовує попереднє мовчання козацької сторони труднощами, що накопичилися, і обіцяє швидке відправлення послів до князя Трансільванії після весілля Тимоша Хмельницького в Молдові. Він запевняє у непорушності давнього союзу та відсилає за деталями до усних розповідей посланця.

Станіслав Виджда інформує адресата про відправлення гінців з метою встановлення маршруту його проїзду зі Сміли. Він декларує бажання якнайшвидшої особистої зустрічі та привітання його в околицях Хмільника або Пикова.

Войнаровський просить воєводу про протекцію для сина Стефана, овруцького стольника. Посилається на прихильність батька адресата, краківського каштеляна, та посередництво інших патронів; анонсує приїзд до Кракова.

Бродівський адміністратор Я. Волянський просить президента Львова передати підстаршині Трембецькому ув'язненого у львівській ратуші втікача — слюсаря Григора, який утік із Бродів, набравши багато боргів. Він висловлює вдячність та обіцяє повідомити великого гетьмана коронного про успішне владнання справи.