Каталог джерел

Анна Лещинська висловлює братові щирі побажання та повідомляє про воєнну ситуацію й скасування поїздки до Варшави через наближення шведських військ. Вона також торкається питання матримоніальних планів варшавського старости та очікування звісток про чоловіка.

Анна Лещинська передає братові побажання добробуту та просить зберегти прихильність до Марисеньки. Вона також висловлює смуток через тривалу розлуку та непевність щодо його перебування у Варшаві.

Авторка скаржиться братові на розлуку напередодні наближення елекції та наполегливо просить відіслати назад скерованого до нього довіреного приятеля, котрий їй конче потрібен. Водночас вона запевняє у своєму терпінні та незмінній сестринській прив'язаності.

Анна Лещинська пише до брата, скаржачись на погане самопочуття, відсутність утішних звісток і труднощі із запланованим від'їздом у село. Вона висловлює надію на зустріч під час наближення сейму та запевняє у своїй незмінній відданості.

Анна Лещинська надсилає братові Яну Станіславу Яблоновському щирі побажання, бідкаючись через безперестанні прикрощі, тяжку долю їхнього дому та неможливість поговорити особисто. Вона просить про конфіденційне передання звісток через каліського писаря та повідомляє, що виряджений слуга розповість про її щоденні жалі.

Анна Лещинська висловлює радість з приводу відновлення теплих взаємин із братом та повідомляє про своє несподіване примирення з королевою. Вона також додає сповнену вдячності й компліментів приписку, адресовану своїй братовій.

Анна Яблоновська пише до брата, волинського воєводи Яна Яблоновського, про неспокій, викликаний діями шведів, і свої роздуми щодо подорожі до Ченстохови. Вона згадує про придворні суперечки довкола маршалківської печатки та доручає опіці адресата пана Бартошевського.

Анна Лещинська дякує братові за виявлені ласки й розповідає про прибуття посланця, а також згадує про тривожні політичні новини. Проте з найбільшим хвилюванням вона очікує на звістку про щасливе вирішення від тягаря братової, бідкаючись, що не може особисто її доглядати.

Анна Катажина Лещинська бідкається, що так пізно довідалася про перебування брата у Кракові, та розпитує про тривалість його візиту. Вона висловлює палке бажання якнайшвидше зустрітися з ним у Кракові чи у Варшаві напередодні майбутньої коронації.

Анна Лещинська сповіщає брата про нещодавнє хрещення сина, бідкаючись через відсутність рідних і довіряючи дітей його опіці. Турботливо розпитує про лікування еґерськими водами, приписане батькові, а також повідомляє про стан власного здоров'я.

Анна Катажина Лещинська непокоїться через брак звісток від батька та брата з огляду на наближення конвокації та поширення політичних чуток. Вона також згадує про претензії тітки щодо боргу й заявляє про бажання якнайшвидше приїхати до Львова.

Анна Лещинська пише до брата, занепокоєна змістом його попереднього листа та побоюючись несправедливих підозр, спрямованих проти її доброго імені. Вона виряджає довіреного священника і просить Яна Яблоновського про заступництво та про звістки щодо здоров'я родини.

Катажина Лещинська дякує своєму дядькові, руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, за несподіване надання її чоловікові посади (місця) на майбутню військову кампанію. Вона запевняє у великій вдячності та готовності вірно відслужити за виявлену ласку.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає волинського воєводу Яна Яблоновського про смерть своєї дружини (яка померла 7 травня) і запрошує його разом із дружиною на похоронну церемонію в костелі у Студзянні, призначену на 9 липня.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає Яна Яблоновського про смерть свого дядька, познанського єпископа Станіслава Яна Вітвіцького, і просить про протекцію перед великим гетьманом коронним Станіславом Яном Яблоновським щодо вакантної військової хоругви.

Любомирська з прикрістю пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презентації вже були віддані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності зробити послугу в майбутньому.

Підскарбій великий коронний Єронім Любомирський повторює прохання до воєводи волинського про клопотання перед каштеляном краківським щодо асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирської корогви. Він пояснює це нагальною потребою завербувати й обмундирувати вояків до настання зими, а також необхідністю якнайшвидше спорядити ротмістра.

Гетьман Єронім Любомирський заступається перед владою міста Львова за свого підданого Гребінку Файфра. Він просить дозволити йому й надалі утримувати шинок принаймні до часу оголошеної комісії та приїзду гетьмана до Львова.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на сваволю та спустошення, заподіяні в монастирських маєтках полком великого коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури й уже сплачену гіберну.

Єжи Домінік Любомирський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі зарахування волоської корогви до компуту та виділення їй леж. При цьому він запевняє у своїй вірності та покликається на давню приязнь між їхніми родами.

Єжи Домінік Любомирський просить Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі звільнення його маєтностей від державних повинностей та субвенцій. Він також торкається поточних правових і майнових питань, зокрема протестації та справи старости.

Францішек Лупіс повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля, докладені в Парижі задля отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування роботи майстром і свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, але сподівається, що їх надішлють з наступним транспортом.

Ян Лампрехт підтверджує Яну Станіславу Яблоновському передачу кореспонденції королевича Якуба Собеського та відправлення листів каштеляна краківського до Рима. Він також пояснює причини попередньої затримки листування, викликаної відправленням львівської пошти.

Ян Лампрехт повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про відправлення його листа до Олави та обіцяє якнайшвидше передати відповідь. Він також сповіщає про відкладення наради в кардинала Михайла Радзієвського та радить звернутися за докладнішими новинами до черкаського старости.

Лянцкоронський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про незгоду шляхти зі шведською війною та ухвалення інструкції, яка наказує вислати послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі він також коротко згадує про поточні кадрові справи та смерть Йоанни.

Олександр Мадалінський дякує волинському воєводі за дотеперішнє заступництво і просить довести до кінця справу проти пана Ніклевича, чиї наклепи його глибоко вражають. Він знімає звинувачення в підбурюванні з пана Прибиславського та висловлює каяття через власну запальну поведінку, продиктовану почуттям честі.

Александр Мадалінський сповіщає волинського воєводу про тяжку хворобу, перенесену в дорозі, та про лікування, розпочате в Ґданську. Запевняючи у вічній вдячності, він шукає опіки адресата і просить його про батьківську протекцію.

Тереза Мадалінська, велюнська хорунжина, сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про несподівану смерть свого чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку й пам’ятати про неї в її сирітстві та горі.

Станіслав Малаховський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про збереження листів у орендаря та радить обговорити цю справу під час візиту до королеви. Він також згадує, що переказав монархині позицію воєводи щодо довірення брами Жовківського замку.

Станіслав Малаховський бідкається через розлуку з адресатом і згадує про скупі звістки з галицького сеймика, сподіваючись отримати його діяріуш. Він також повідомляє, що очікує на документ про евікцію, який має привезти брацлавський воєвода.

Станіслав Малаховський повідомляє про зустріч із руським воєводою в Самборі та застерігає перед хоругвами, що прагнуть зіткнення з підрозділами краківського каштеляна, які виходять із конфедерації. Він також просить адресата про заступництво й допомогу у стягненні боргу на суму понад дві тисячі злотих.

Станіслав Малаховський сповіщає адресата про успішне підписання мирного договору та наказ про припинення будь-яких воєнних дій упродовж тридцяти днів під страхом смертної кари. Посилаючись на поспіх у дорозі, він обіцяє надіслати копію документа та докладні відомості з наступною поштою.

Станіслав Малаховський пояснює перебіг переговорів у Карловицях та причини, через які зволікання венеційських і турецьких послів завадило вчасно захистити Покуття від татарського спустошення. Він також торкається прикрого вчинку свого брата, дякуючи адресатові за стриманість і терпіння в цій справі.

Станіслав Малаховський повідомляє про труднощі в мирних переговорах із Туреччиною, заходи щодо стримування татарських чамбулів та суперечки, пов'язані з трактатом. Він також торкається родинно-майнових питань щодо сондецького старости та згадує про жалобу після раптової смерті ошмянського старости.

Поручник Медзицький звітує воєводі про проведення таємного розслідування та про питання асигнації на рекрутів, яку мають видати на день святого Мартина. Він також інформує про передачу коштів комендантові та про прохання белзького каштеляна не виділяти грошей його офіцерам під час розподілу суми.

Поручник М. Медзицький повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заплановану зустріч із перемиським каштеляничем та про труднощі з постоєм вояків в Одинцях і Волі. Також доносить про зарахування двох нових рекрутів до піхотного полку та виплату їм платні.

М. Медзицький скаржиться Янові Станіславу Яблоновському на нападки супротивників, невиплату платні та образу з боку майора, відкидаючи звинувачення в підбурюванні бояр. Він запевняє в належному догляді за довіреними маєтками і просить звільнити його з посади після складання фінансового звіту.

Дж. Мейтленд повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про наявність тканин, шпалер і коней напередодні майбутнього ярмарку в Ярославі, а також про з'їзд шляхти на сеймик. Він також сповіщає про вручення кореспонденції пану Гушу та передає вітання воєводині.

Самуель нагадує волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про усну згоду на кількатижневе перебування в його палаці у Варшаві. Він просить надати письмове розпорядження управителю резиденції, щоб той виділив йому відповідне приміщення.

Самуель Мецнер сповіщає Яна Станіслава Яблоновського, що під час подорожі до Франції з листами, зокрема до принца Конті, його заарештували на землях нового короля. Він просить волинського воєводу про заступництво перед монархом та отримання наказу про звільнення, який дозволив би йому повернутися до Польщі.

Мацей Міровський звертається до воєводи Яна Станіслава Яблоновського з благанням про фінансову підтримку та виплату заборгованих грошей за багаторічну службу й витрати на садівника. Він також сповіщає про проблеми з паном Тетілі та заступається за робітника, що обслуговує карети, який уже тривалий час не отримує платні.

Луцький староста Атаназій Мйончинський звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського як до свого головного покровителя з покірним проханням про заступництво перед краківським можновладцем. Він пояснює своє занепокоєння фінансовими справами, після чого відсилає за подробицями до усної розповіді вирядженого чашника.

Анастасій Мйончинський повідомляє волинському воєводі Яну Яблоновському, що докладний звіт про перебіг сеймика йому особисто перекаже подавець цього листа. Він також запевняє адресата у своїй довічній вірності та просить про подальшу прихильність.

Юзеф Мнішек, староста сяноцький, засвідчує послух розпорядженням руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського і торкається питання публікації та терміну сеймикового універсалу. До листування додає вияви поваги та братерської прихильності.

Станіслав Морштин повідомляє про злидні офіцерів і солдатів полку, дислокованого в Окопах Святої Трійці, та про відсутність відповіді монарха на попередню супліку. Він звертається до Яна Станіслава Яблоновського з палким проханням позичити тисячу злотих на їхній порятунок, зобов'язуючись своєчасно повернути борг у Варшаві.

Нарайовський запевняє руського воєводу в негайному виконанні його доручень та повідомляє про від'їзд двору до Радзиня, а пана Пєтруша — до Кракова. Він також згадує про настрої, що сприяють укладенню згоди, і заявляє про свою готовність до подальших послуг.

Нарайовський повідомляє гетьмана й воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського про вісті щодо рокошу та про підготовку до подорожі. Він сповіщає про свій швидкий приїзд поштовими кіньми і просить адресата терпеливо зачекати.

Адам Нарамовський дякує Янові Яблоновському за заступництво та наказ гусарській корогві виплатити відшкодування його покривдженим підданим. Він висловлює вдячність і запевняє воєводу в готовності віддячити за кожної слушної нагоди.

Адам Нарамовський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію та заступництво перед гетьманом у судовій справі проти гусарської корогви. Зокрема, він звертається з проханням, щоб розгляд спору не відкладався до військового табору та генерального кола.

Б. Новосілецький домагається у руського воєводи Яна Яблоновського виплати обіцяних грошей за поступлені та заставлені маєтності. Він також повідомляє про консультації щодо інвентаря і просить свого покровителя не допустити його майнового розорення.