Каталог джерел

[Польською; переклад очікується] Król Władysław Jagiełło nadaje dziesięciu kanonikom kościoła katedralnego we Lwowie cztery wozy soli rocznie z żup w Drohobyczu. Nadanie stanowi dziękczynienie za pomyślne wieści o zwycięstwie nad Tatarami, Turkami i Wołochami pod Bracławiem.

Король наказує обом комісіям співпрацювати у поверненні срібла жовківської церкви, забраного з депозиту у Львівській катедрі під час турецької облоги. Слід повернути предмети або їх справедливий еквівалент і засудити осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

[Польською; переклад очікується] Król Władysław III Warneńczyk na sejmie walnym w Piotrkowie uroczyście potwierdza, odnawia i aprobuje wszystkie dotychczasowe prawa, wolności, immunitety i przywileje mieszkańców Królestwa Polskiego stanów duchownego i świeckiego. Władca zobowiązuje się do nienaruszalnego przestrzegania praw nadanych przez swoich poprzedników oraz do ich skutecznego strzeżenia.

[Польською; переклад очікується] Król Władysław III zezwala rajcom lwowskim na budowę i powiększanie drobnych kramików oraz jatek, przekazując na potrzeby miasta wszelkie płynące z nich czynsze i dochody. Ponadto potwierdza miastu prawo do swobodnego wyboru tłumaczy, dopuszczając dokonanie elekcji nawet w przypadku odmowy zgody ze strony starosty.

Радці Кам'янця повертаються до кореспонденції та королівського рішення у справі проходження караванів, товарів купців та прав складу Львова. Просять дотриматися домовленостей та забезпечити присутність людей, що охороняють купців та товари. Згадують доданий відпис королівського листа під власною печаткою; детальні умови транзиту залишаються частково нерозбірливими.

Автор занотовує відправлення пану Залеському квитанції, що походить від кам'янецького старостича, стосовно Миколая Заяця [?] та суми 72 флорени 18 грошів за мито.

Станіслав Касперинус дякує адресату за допомогу у справах міста. Згадує смерть міського синдика та його наступника, підтримку в королівського секретаря та пересилання файлів документів для судових суперечок. Обговорює суперечку проти різників, у якій з'являються вдова та отці єзуїти, апеляцію, пов'язану з вірменами та Кам'янцем, і потребу підтримки справ міста. Непевні імена та прізвища залишено з пропусками.

Копія, приписана Матеушу Басарабу, передає Яну Кеменю чутки про козаків, татар та польські війська. Відправник розрізняє непевні новини від того, що сам зміг підтвердити, та згадує посла, який прибув від хана.

Юзеф Бжезьницький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступницькі листи до краківських достойників з метою виплати належних йому грошей з податків. Він також скаржиться на відправлення його загону з хоругви та декларує готовність до служби під час сейму.

Миколай Бєґановський підтверджує отримання 5000 злотих на потреби Речі Посполитої та заявляє про готовність їх повернути згідно з розпорядженням панів комісарів. Крім того, він згадує про справу церкви Святого Хреста та взаємини з Вєжбицьким.

Миколай Бєгановський повторює прохання до Марціна Анцевського про задоволення фінансових вимог пана Макальського з коронної скарбниці. Каштелян також висловлює здивування зволіканням у реалізації асигнації та оголошує про вжиття заходів для стягнення належних сум.

Миколай Бєгановський відповідає владі Львова на їхню скаргу щодо шкідливих для міста сеймикових постанов та нібито ролі брацлавського стольника. Він декларує намір розпочати листування з цього приводу зі стольником та обіцяє особисте втручання у львівського єпископа після приїзду до міста.

Миколай Бєґановський відповідає владі Львова на листи короля та канцлера щодо скарг на військового капітана Янка, який привласнював платню (жолд) коштом вояків. Він сповіщає про намір прибути до міста й провести слідство, щойно вирішить нагальні справи маршалка.

Бжеський відповідає на побоювання щодо затримання львівських купців у зв'язку зі справою Кам'янця. Запевняє у безпеці львів'ян; вимагає звичайної реєстрації в місті. Згадує майбутній королівський декрет.

Станіслав Богуславський звітує Войцеху Зімницькому про перебіг проваджень перед Трибуналом у Пйотркуві проти Вєлького та повідомляє про перенесення справи до Любліна. Він звертається з нагальним проханням надіслати належні гродські довіреності та оригінали королівських декретів, необхідні для захисту панів Сєкєжинських і Лангіша.

Автор обговорює труднощі у справі Głogowski, заходи щодо порозуміння та необхідність приїзду на суди в середу та четвер. Вказує на помилковий, на його думку, запис у реєстрі та можливість задоволення кредитора меншою сумою.

Костянтин Ваповський порушує питання заміщення вакантних військових хоругов, висловлюючи сподівання на протекцію воєводи під час наступних призначень. Він також дякує за надіслані відомості про пересування ворога та просить від свого імені й від імені присутньої шляхти про подальші повідомлення з театру воєнних дій.

Костянтин Ваповський веде переговори з руським воєводою Яном Яблоновським про умови купівлі маєтку Ласки, висловлюючи здивування щодо підвищення раніше узгодженої суми. Він заявляє про готовність заплатити тридцять п’ять тисяч злотих і пропонує довічну вірність та службу в обмін на поступку з боку магната.

Автор скаржиться на перехоплення листів зі Львова на пошті. Повідомляє про спроби порозуміння в Литві, плани сейму та позицію Сапіг і Любомирських. Відрізняє надії від певних новин.

Garbowski відповідає на скаргу влади Львова проти каноніка Gudłowskiego. Анонсує виставлення позову та розгляд справи після звернення зацікавлених сторін, запевняючи у справедливості.

Анна Дольська повідомляє Яна Яблоновського про надання згоди на шлюб своєї сестри з паном Стаміровським та про переконування панни до заручин. Вона також сповіщає про спротив старости вишницького цьому союзу та надсилає листування з ним.

Особисте листування про здоров'я, осіб, направлених до пані Каменецької, та лікаря; допис згадує пана Злотницького.

Відправник звертається до пана Земницького. У тексті згадано особу на ім’я Каменецький і коня, але їхній зв’язок та суть справи надійно відновити неможливо. У даті зазначено 18 червня 1636 року.

Автор звертається до президента й магістрату Львова у справі смерті, що потребує з’ясування. У тексті згадано розслідування, декларацію або свідчення та осіб, названих євреями, однак складний почерк не дає змоги надійно відновити зв’язки між цими згадками й подробиці події. Датум листа вказує 22 січня 1710 року; місце непевне.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Станіслав Конецпольський пояснює чернігівському підкоморію, що через загальну загрозу з боку турецько-татарських військ не може скерувати на Задніпров'я значніших сил кварцяного війська. Водночас він повідомляє про відправлення однієї компанії київського підчашого і наказує організувати місцеву оборону у взаємодії з козаками.

Казимир Ігнатій Лещинський, вінницький староста, повідомляє безіменну княгиню, що родичі підкоморія покладаються на її волю в питанні заміжжя старшої підкоморянки. Він також передає вітання від дружини, сповіщаючи про майбутнє запрошення на охрестини.

Підполковник Б. Каменецький за наказом князя Юзефа Понятовського вимагає від цісарсько-королівської митної комори в Матчі видати коня дезертира, а також виплачує відшкодування єврею з Грубешова за втрачених коней. Він також просить, щоб у подібних випадках постраждалі надавали офіційні посвідчення про збитки.

Генерал подільських земель Миколай Потоцький звертається до бурмистра Львова з проханням про прихильне ставлення до свого замкового слуги Сем'яна у справі, що розглядається львівським міським судом. Він просить ретельно з'ясувати обставини згідно з правом та не карати слугу грошовим штрафом.

Михайло Потоцький вимагає втручання у справу невиданих невільників та єврея, взятого під поруку, наполягаючи на їхній видачі, поверненні шпигуна або селянина взамін. Він також повідомляє, що докладніші обставини справи розкриє пред'явник листа.

Катерина Рудзька звинувачує Глембоцького у підбурюванні підстарости Бичковського до вбивства її сина та в переховуванні злочинця від правосуддя. Вона також вимагає затримати слугу, який перебуває в адресата і після смерті сина викрав його майно та втік.

Анджей Тшебіцький пояснює Бєгановському обставини розподілу сенаторських вакансій і запевняє його в королівській обіцянці майбутньої каштелянії. Також спонукає його натиснути на владу Львова, щоб вони терміново передали аванс з міської оренди на платню піхоті, що обороняє Кам'янець-Подільський.

Єпископ Анджей Тшебицький повідомляє Миколая Бєгановського про попереднє надання кам'янецької каштелянії його родичеві Ґродзицькому. Він також торкається питання виплат із львівського акцизу та відсилає адресата у фінансових справах до підскарбія коронного.

Катажина Фелькерзамб сповіщає свого брата, Яна Яблоновського, про передачу його листа королеві Марії Казимирі та про отримання її заступництва перед кам'янецькою пані. Через ослаблене здоров'я монархиня не змогла особисто відповісти, однак передала воєводі щирі вітання.

Автор передає руському воєводі супліку пані підскарбини від імені її брата референдаря, який скаржиться на руйнівний постій війська та просить про заступництво перед краківським каштеляном. Він також повідомляє про проїзд трибунальських депутатів через Замостя та про своє очікування на поліпшення стану доріг і заспокоєння настроїв перед виїздом до Львова.