Каталог джерел

Заклик до підпорядкування міста та відмова передати заручників, що гарантували б подорож його делегації. Обіцянка збереження життя та здоров'я після виявлення покори.

Прихильне прийняття делегації міста, усна перша відповідь та заклик до представників повернутися наступного дня вранці. Розбіжність заголовка дати у виданні була позначена.

Відкладення відповіді до наступного дня після нічної наради з усією військовою старшиною; заклик до делегації міста прибути знову якомога раніше вранці.

Підтвердження дотримання обіцянок та заклик надіслати послів наступного дня.

Здивування перериванням переговорів та прохання про чітку відповідь, чи хоче місто продовжувати розмову.

Відправлення тимчасово затриманих послів та запрошення їх наступного дня за остаточною відповіддю.

Відправлення послів з письмовими умовами та очікування відповіді на передану декларацію.

Звістка про здобуття Кракова шведами; запевнення про союз козаків, Москви та шведів, а також інформація про відправлення Миколи Гродзицького для переговорів.

Відправлення людей за домовленим викупом («гонорарієм»); наказ про швидке оформлення та відправлення містом кількох осіб.

Король повідомляє про домовлене одруження з Констанцією, донькою покійного ерцгерцога Карла, і запрошує владу Львова надіслати послів на урочистість, заплановану на 30 жовтня. Просить виявити відданість і радість з приводу його успіху.

Збережені фрагменти стосуються переговорів комісії з Москвою, її претензій, самовільного захоплення урочищ та справи розмежування. Король радить розсудливість у діях; великі втрати тексту не дозволяють відтворити всі деталі інструкції.

Король висловлює жаль з приводу невдалих переговорів, що мали відвернути загрозу від руських земель. Заповідає скликання посполитого рушення та власний похід. До прибуття допомоги вимагає від Львова відважної та пильної оборони, згадуючи також швидку підтримку піхотою.

Август II хвалить непохитну вірність Львова перед обличчям ворога, оголошує про готовність військ і наказує застосувати належні санкції до лікаря Альтенберка, який з невідомої причини вирушив до короля Швеції під виглядом посольства.

Німецький регест 1863 року описує втручання султана у справу Омара, агента придворного купця Махмуда: повернення боргу за товари, продані польським купцям під час повернення з Росії. Повний османський оригінал не був перекладений.

Ельблонг декларує солідарність з магістратом Львова та підтримку захисту міської влади. Оскільки збори провінції завершилися безрезультатно і не було обрано послів на сейм, не може виконати прохання у такий спосіб. Обіцяє, що секретар, який незабаром виїжджає до Варшави, отримає доручення клопотати перед великим канцлером та іншими протекторами про успішне вирішення справи Львова.

Магістрат просить своїх послів про втручання та пораду у справі міських лісів, повинностей, русинів, що ведуть шинкарство, забраної риби, нерухомості, пасовищ, підвід, розслідування щодо боргів перед гданцями та татарських чуток. Друга частина звітує про суперечку щодо виконання рішення стосовно млина, внесення суми 1500 та заперечення Гінків і Сєрадзького. Автори скаржаться на дії підстарости та відсутність постійної правової допомоги; анонсують подальші документи і надсилають копію листа Вишенського сеймику.

Автор занотовує відправлення пану Залеському квитанції, що походить від кам'янецького старостича, стосовно Миколая Заяця [?] та суми 72 флорени 18 грошів за мито.

Магістрат звітує, що Миколай Вільчек важко поранив цирульника Лоренца, що викликало обурення міщан. Описує небажання підстарости допомагати у затриманні винного, підтримку шляхти для Вільчека та спробу заспокоїти ситуацію. Просить представити справу королю. Далі обговорює невидачу актів процесу про млин, чотири протестації, суперечку про правильний порядок виконання та отримання чергової правової поради. Згадує шкоду в стадах і ґрунтах, комісію гданських боргів та смерть старого писаря Яна.

Радні підтримують готовність надати королю сто тисяч злотих у зв'язку з контрактом щодо оренди львівського акцизу та руських мит. Пояснюють, що від'їзд вавховського абата та дії ворога затримали переговори. Просять адміністратора скарбу, щоб із цієї суми було виділено провіант для гарнізону Львова, оскільки його відсутність загрожує безпеці міста.

Комендант просить старосту в Янові про повернення та негайне відшкодування львівських підвід, забраних послами турецького та татарського. Вони мали повернутися негайно, а потрібні для робіт при фортифікаціях Львова.

Wyhowski пояснює мовчання труднощами, запевняє Keményego у тривалій дружбі та анонсує посольство гетьмана до князя Семигорода після завершення весілля його сина в Молдові.

Відправник описує прибуття разом із родиною, згадує Monsieur l'ambassadeur, бранців і складання їхнього списку. Він пише про рекомендацію певної особи та її справу перед високими достойниками, а також про плани, пов’язані з Константинополем. Завершення містить формулу покірного слуги та звертання «Votre Excellence». Дата 16 березня 1725 року узгоджується з описом на обкладинці й слабко читабельною датою наприкінці.

Збережений фрагмент листа звертається до ясновельможного добродія. Відправник згадує справу або послугу, пов’язану з адресатом, і завершує лист формулою покірного слуги. Наприкінці зазначено 3 листопада й, імовірно, Комарно. Адресна сторінка (PDF с. 8) є зворотом аркуша, а не окремим листом.

Станіслав Малаховський інформує Яна Станіслава Яблоновського про зберігання листів у орендаря та радить обговорити цю справу під час візиту до королеви. Також згадує про доповідь монархині щодо позиції воєводи у питанні довірення брами Жовківського замку.

Станіслав Малаховський висловлює жаль через розлуку з адресатом та згадує про скупі відомості з галицького сеймику, сподіваючись на його щоденник. Також повідомляє про очікування на документ про евікцію, який має привезти брацлавський воєвода.

Станіслав Малаховський анонсує зустріч із руським воєводою в Самборі та застерігає щодо хоругов, які прямують до зіткнення з відділами краківського каштеляна, що вийшли зі складу конфедерації. Також просить адресата про заступництво та допомогу у стягненні боргу, що становить понад дві тисячі злотих.

Станіслав Малаховський повідомляє адресата про успішне підписання мирного договору та наказ припинити будь-які військові дії протягом тридцяти днів під загрозою смертної кари. Виправдовуючись поспіхом у дорозі, він обіцяє надіслати копію документа та детальну інформацію з наступною поштою.

Станіслав Малаховський пояснює перебіг переговорів у Карловицях та причини, через які зволікання венеційських і турецьких послів унеможливило вчасний захист Покуття від татарського спустошення. Він також торкається прикрої справи свого брата, дякуючи адресату за стриманість і терпіння у цьому питанні.

Станіслав Малаховський звітує про труднощі у мирних переговорах з Туреччиною, заходи щодо стримування татарських чамбулів та суперечки, пов'язані з трактатом. Також порушує родинно-майнове питання щодо старости сандецького та згадує про жалобу після раптової смерті старости ошмянського.

Марек Матчинський інформує владу Львова про швидкий приїзд Яна III Собеського та заплановане перебування монарха у міському палаці. Він радить терміново прибрати нечистоти з Ринку, вулиць та шляху від Жовкви, щоб бруд не викликав відрази у монарха.

Марек Матчинський інформує львівський магістрат про подання королю справи щодо майна померлого без заповіту Теодора Брисяниці, посилаючись на міські привілеї стосовно коштів на фортифікації. Водночас запевняє у прихильності монарха та його волі дотримуватися чинного права.

Белзький воєвода Марко Матчинський заступається перед владою Львова за королівського слугу Томаша Ґордона, просячи про призначення його на посаду лавника. Він звертається з проханням зробити одноразовий виняток і прийняти кандидата, оминувши вимогу засідання в колегії сорока мужів.

Руський воєвода Марек Матчинський звертається до питання ремонту міських доріг, рекомендуючи тимчасово пощадити виснажену худобу підданих після весняних робіт, а також коментує звинувачення проти ротмістра Трушкевича. Крім того, він просить міську владу спонукати фурманів із міських маєтків до платного перевезення каміння до його володінь.

Руський воєвода Марек Матчинський втручається у справу перед владою Львова від імені єврея Самуеля, який поскаржився королю на зволікання магістрату у виконанні вироку у справі про неповернений борг. Він закликає радних до неупередженого здійснення правосуддя та стягнення з відповідачів передбаченої вироком присяги.

Руський воєвода Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про неможливість отримання коштів із державної скарбниці на потреби міста через вичерпання фондів Речі Посполитої. Він радить львівським міщанам покладатися на власні сили та самостійно подбати про оборону й безпеку Львова.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги влади Львова після пожежі передмість, звертаючись до нападу пана Ловицького на солдатів та підозрілої діяльності татар, які викуповували бранців. Він також анонсує втручання адміністратора Жовківського староства у справі зловживань осіб, що підлягають королівській юрисдикції.

Маркіянопольський архієпископ Петро Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити призначені кошти для покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайні злидні та труднощі, яких зазнав під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Й. Певереллі, перебуваючи у варшавському шпиталі боніфратрів, звертається до влади Львова з претензіями щодо зазнаних образ, майнових збитків та спроб отруєння з боку львівських міщан. У хаотичному викладі він згадує про пережите насильство та просить про допомогу й інтервенцію у львівського єпископа.

Міхал Потоцький вимагає втручання у справі невиданих невільників та єврея, взятого на поруки, вимагаючи передати їх, шпигуна або селянина на заміну. Також повідомляє, що деталі справи представить подавач листа.

Міхал Потоцький звертається до президента Львова Рупінського з проханням позичити 500 червоних золотих на нагальні публічні потреби, гарантуючи їх швидке повернення з доходів Коронного скарбу. Він також повідомляє про надсилання загону людей для охорони скарбниці та просить забезпечити їх харчуванням.

Волинський воєвода Міхал Потоцький застерігає владу Львова від самовільного ведення переговорів, листування та сплати викупів ворогу без узгодження з польським командуванням. Він наказує місту негайно припинити ці дії під загрозою накладення в кілька разів вищих оплат за непослух.

Міхал Потоцький, воєвода волинський, декларує солідарність із владою Львова щодо несправедливого канцлерського декрету, який порушує привілеї міста та коронні права. Він запевняє магістрат у намірі особисто втрутитися перед королем та канцлером з метою скасування невигідного вироку.