Каталог джерел

Лист до магістрату та мешканців Львова. Хмельницький заявляє, що не прагнув пролиття християнської крові, згадує розгром коронних військ під Городком і вимагає швидкої відповіді та підпорядкування. Точне формулювання кількох речень потребує подальшого прочитання.

Повторний заклик до декларації та підкорення; обіцянка збереження свободи та майна, згадка про московські війська та про попередні привілеї.

Заклик до підпорядкування міста та відмова передати заручників, що гарантували б подорож його делегації. Обіцянка збереження життя та здоров'я після виявлення покори.

Прихильне прийняття делегації міста, усна перша відповідь та заклик до представників повернутися наступного дня вранці. Розбіжність заголовка дати у виданні була позначена.

Відкладення відповіді до наступного дня після нічної наради з усією військовою старшиною; заклик до делегації міста прибути знову якомога раніше вранці.

Підтвердження дотримання обіцянок та заклик надіслати послів наступного дня.

Здивування перериванням переговорів та прохання про чітку відповідь, чи хоче місто продовжувати розмову.

Відправлення тимчасово затриманих послів та запрошення їх наступного дня за остаточною відповіддю.

Відправлення послів з письмовими умовами та очікування відповіді на передану декларацію.

Підтвердження передачі делегатам міста декларації та умов; вимога відповіді наступного дня та готовність розглянути прохання.

Звістка про здобуття Кракова шведами; запевнення про союз козаків, Москви та шведів, а також інформація про відправлення Миколи Гродзицького для переговорів.

Відправлення людей за домовленим викупом («гонорарієм»); наказ про швидке оформлення та відправлення містом кількох осіб.

Король просить кардинала Virginio Orsini домогтися від Папи Римського створення судової комісії у справі між бурмістром Львова та францисканцями. Суперечка виникла через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розподілену на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король повторює вимогу негайної передачі 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Королева дякує Малаховському за зауваження щодо її запланованої поїздки для виконання обітниці паломництва до апостольських порогів. Обіцяє вдячність за кожної нагоди. Французька приписка говорить про повагу та дружбу, а також містить вітання для дружини адресата.

Магістрат просить своїх послів про втручання та пораду у справі міських лісів, повинностей, русинів, що ведуть шинкарство, забраної риби, нерухомості, пасовищ, підвід, розслідування щодо боргів перед гданцями та татарських чуток. Друга частина звітує про суперечку щодо виконання рішення стосовно млина, внесення суми 1500 та заперечення Гінків і Сєрадзького. Автори скаржаться на дії підстарости та відсутність постійної правової допомоги; анонсують подальші документи і надсилають копію листа Вишенського сеймику.

Радні відповідають на лист посланців, датований у Варшаві 4 січня. Просять довести до кінця справу з паном Пачком, надсилають документи та 70 злотих через слугу міського писаря Марціна. Наполягають, щоб посланці залишилися і запобігли шкоді для міських інтересів.

Львів домагається підтримки воєводи перед королівським судом у суперечці зі Станіславом Шембеком. За словами радних, місто викупило ґрунти за кілька тисяч злотих у коронного підчашого, тоді як Шембек претендує на них через попередника своєї дружини (так визначено в листі). Це аргументація однієї зі сторін, а не вирок суду.

Радні дякують маршалку за опіку над посланцями Львова і просять його про підтримку перед королем у суперечці зі Станіславом Шембеком про ґрунти, викуплені містом. Згадують попередні права батьків дружини Шембека та сплату кількох тисяч злотих. Це паралельне звернення до листа 190, спрямованого до воєводи.

Радні та поспільство Львова подають гетьману декларацію щодо колегіуму. Збережений абзац згадує королівську згоду/рішення та містить прохання щодо школи або вчителя (читання непевне), проте не всі умови позиції міста можна впевнено прочитати. Допис на звороті подає 16 листопада 1607 року і стверджує, що гетьман не був задоволений і віддав лист із гнівом.

Станіслав Касперинус дякує адресату за допомогу у справах міста. Згадує смерть міського синдика та його наступника, підтримку в королівського секретаря та пересилання файлів документів для судових суперечок. Обговорює суперечку проти різників, у якій з'являються вдова та отці єзуїти, апеляцію, пов'язану з вірменами та Кам'янцем, і потребу підтримки справ міста. Непевні імена та прізвища залишено з пропусками.

Радні Львова звинувачують бурграфа у насиланнях замкових гайдуків, грабунках, вимаганні повинностей на передмісті та порушенні міської юрисдикції. Просять старосту про напоумлення його, відшкодування місту та припинення цих дій.

Радні Львова описують забезпечення рухомого майна Вижиковського, намагання щодо кадука через відсутність виявлених родичів та повернення речей після його повернення з табору. Радять використати квитанцію у захисті проти пізнішої претензії. Надсилають також акти до справи з капітулою, що стосується дороги та об'єкта за Галицькою брамою, просячи про активний захист та повернення документів.

Радні посилаються на королівські привілеї, що дозволяють їм представляти кандидатів на духовних осіб до церков на міському ґрунті. Просять холмського єпископа про побожного священика, прихильника унії, який очолить одну з цих церков. Хочуть його швидкого приїзду, найкраще протягом двох тижнів, і обіцяють захист та допомогу.

Радні надсилають Вахловичу лист коронного інстигатора і доручають дотримуватися його порад у суперечці зі старостою ломжинським. Просять також дізнатися думку інстигатора у справі татарської суми та простежити за позовом. Дописи згадують вручення документів та витрати гінця; їхня частина залишається нерозчитаною.

Радні підтримують готовність надати королю сто тисяч злотих у зв'язку з контрактом щодо оренди львівського акцизу та руських мит. Пояснюють, що від'їзд вавховського абата та дії ворога затримали переговори. Просять адміністратора скарбу, щоб із цієї суми було виділено провіант для гарнізону Львова, оскільки його відсутність загрожує безпеці міста.

Радці просять королівського секретаря Єжи Янушевича про допомогу при дворі. Вони підтримують пропозицію ста тисяч злотих на потреби Речі Посполитої за умови розрахунку суми шляхом зменшення заборгованості з оренди львівського акцизу та руських мит. Відправлення делегатів затримала воєнна небезпека. Місто очікує на безпечну дорогу та звістки про місце перебування короля.

З огляду на ворога, що наближається до міста, радці Львова просять грабовецького старосту Марека Матчинського про підтримку перед великим коронним гетьманом. Вони прагнуть прибуття солдатів із підготовленими засобами на їх утримання, доброго коменданта та допомоги в закупівлі амуніції та харчів, зокрема з міського податку на пиво та горілку. Також просять про листи до земських урядовців, щоб вони негайно видали податки на нагальні потреби міста.

Радці Львова просять гетьмана про захист міських сіл Зубра та Сихів, а також про звільнення їхніх підданих від примусового перевезення дубів. Вони стверджують, що села вже винищені військом, а решта мешканців може піти. Пропонують використовувати артилерійських фурманів, які мають коней та вози.

Президенти ради Львова запевняють підсудка Лося, що у справі кам'яниці Осульської, розпочатій канівським старостою, вони не допустять шкоди його правам. Обіцяють ставлення згідно зі справедливістю та гідністю адресата; лист не містить вирішення спору.

Ксьондз хворіє вже тиждень. Повідомляє про покращення, але залишається у Львові до відновлення сил та покращення стану доріг. Шкодує, що не послухав добродія; обіцяє вдячність та молитву.

Г. Г. Барч повідомляє з Окопів Святої Трійці про вичерпання приватних коштів, призначених на платню та забезпечення полку, а також про труднощі з реалізацією векселя у Львові. Він звертається до адресата з покірним проханням надати позику в розмірі двох тисяч злотих, гарантуючи її повернення після переведення в готівку наступного переказу.

Прохання до Forbesa відправити до Мостиськ залишені товари: дві скрині, зв'язані мотузками, і третю, що потребує захисту. Віск має поки що залишитися в крамниці.

Пріор визнає обов'язок з'явитися перед асесорським судом, проте просить вирішити справу через суд міської ради для уникнення витрат. Хоче призначення комісарів для огляду документів щодо ґрунтів монастиря. У зв'язку з нещодавнім терміновим від'їздом просить про тиждень до повернення, звільнення від асесорських термінів та згоду на подальше будівництво до мирного вирішення, причому будівлі мають дістатися тому, кому буде присуджено ґрунт.

Автор представляє труднощі, що випливають із суперечки з львівським магістратом, і просить віце-сеніора використати вплив, щоб владнати справу. Згадує дії проти нього у Варшаві та Львові, а також описує парадоксально свій статус як одночасно радника і лавника, а також особи, позбавленої цих функцій. Просить про чітку відповідь магістрату та адресата, анонсуючи, що на прийняття рішення залишилося мало часу. Якщо справа потрапить до суду, застерігає про значення цього листа. Пізніша обкладинка пов'язує суперечку з секретарем Чеховичем; сам текст листа не дозволяє тут впевнено визначити його роль.

Беренс має намір наступного дня розмовляти з Беллом і запропонувати йому заставу для отримання виплати. Белл пов'язує розрахунок у Львові з виплатою грошей у Гданську. Автор анонсує наступний лист із результатом розмови.

Бенедикт Бернатович виправдовує свою відсутність перед бурмістром та львівськими райцями хворобою, обіцяючи після одужання представити приватні листи на захист своєї доброї репутації. Через побоювання довірити конфіденційну кореспонденцію посередникам, утримується від негайного надсилання документів.

Ян Бжозовський просить писаря Зімницького вести у Варшаві справу ксьондза суфрагана. Надсилає примірник для підписання та скріплення печаткою; альтернативно пропонує участь Зихермана [?].

Бобовський заступається за вдову Ілінічову, яка не має квитанцій про сплату податків за кам'яницю. Він побоюється претензій міста до капітана та його регресу до неї. Автор посилається на особливу повагу, належну вдовам та сиротам.

Комендант просить старосту в Янові про повернення та негайне відшкодування львівських підвід, забраних послами турецького та татарського. Вони мали повернутися негайно, а потрібні для робіт при фортифікаціях Львова.