Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Король Сигізмунд I Старий обмежує для львівських та чужоземних євреїв право торгівлі виключно щорічними ярмарками, а також операціями з волами, воском та сирими шкурами за готівку або сукно, міряне на лікті. Він забороняє їм вести розносну торгівлю по містечках і селах під загрозою конфіскації товарів на користь львівського замку.

Король Сигізмунд I забезпечує львівському райці магістрові Михайлу та його старшим дітям, Михайлові й Ганні, довічне та безперешкодне володіння львівським водяним млином, знаним як Пекарський. Правитель зобов'язується королівським словом від власного імені та наступників, що млин не буде викуплений ані підданими, ані на королівський стіл за життя будь-кого з цих трьох володарів.

Автор надсилає адресатові 150 флоринів через іншу особу; ще 150 флоринів він передав третій особі на купівлю або обіг [означення непевне]. Підтверджує отримання срібної шпаги. Прізвища посередників і подальші подробиці розрахунків залишаються частково нерозбірливими.

Влада міста Риги засвідчує призначення ризьким міщанином Тілеманом Герсефортом повноважних представників для стягнення боргу з львів'янина Яна Броди. Водночас вони просять раду міста Львова про правову допомогу для кредитора, щоб уникнути необхідності накладення арешту на купецькі товари.

Король Сигізмунд I ратифікує та затверджує продаж річного чиншу з правом викупу, здійснений без попередньої королівської згоди львівським підстаростою Сигізмундом Бартошевським з третьої частини львівського млина на користь вікаріїв львівської кафедри за сто гривень. Цей чинш підпадає під юрисдикцію церковного суду зі збереженням непорушних прав монарха на млин.

Король Сигізмунда I вирішує спір між владою і поспільством міста Львова та дідичем села Збоїща Петром Одновським, забороняючи стягувати з селян гребельне мито за товари, що везуться на львівський торг. Власник Збоїщ натомість зберігає право стягувати гребельне мито з візників та інших подорожніх згідно з належними йому привілеями.

С. Білобжеський дякує львівському Магістрату за надіслану рибу та відповідає на пропозицію обійняти посаду міського повіреного у Варшаві. Він висловлює готовність узятися за виконання цих обов'язків, зазначаючи водночас, що запропонована річна платня є занизькою, та запитує про додаткову винагороду за ведення судових справ.

Король Сигізмунд I Старий врегульовує взаємні юрисдикційні відносини між судом міського права у Львові та судочинством вірменської громади, зокрема допустимість свідків різних віросповідань, підсудність справ про нерухомість і кримінальних злочинів, а також порядок арештів. В іншій частині монарх підтверджує чинні привілеї обох сторін.

Крістіан Вайс просить Артура Форбса видати збережений пакунок Якобу Марліну лише після стягнення з нього належної суми у 43 райхсталери. Автор інструктує адресата передати отримані гроші вказаному посередникові.

Король Сигізмунд I Старий призначає чинним райцям міста Львова половину надходжень із чопового як компенсацію за нехтування приватними справами задля громадської служби. Інша половина доходу з цього податку має згідно з попередніми розпорядженнями призначатися на відбудову міста.

Фрідріх Вайс підтверджує сплату рахунку паном Ебмюллером на суму 292 талери та повідомляє про відправлення замовлених товарів, зокрема шовкових тканин терзанелла. Додає відповідні розрахунки, пропонує на продаж шафран і висловлює готовність до подальших правочинів перед ярмарком святого Михаїла.

Райці міста Львова затверджують подані їм порядкові та статутні статті львівського цеху гончарів. Документ регулює питання ремісничих обов'язків, виготовлення та продажу товарів.

Бургграф Львівського замку Анджей Йордан Заклічинський звертається до бурмистра Миколая Боїма у зв'язку зі скаргою каноніка на теслю, який покинув довірену йому роботу на шкоду замку. Він просить міського урядовця затримати несумлінного ремісника й ув'язнити його в ратуші.

Молдавський господар Стефан V гарантує владі та купцям міста Львова безпечний в'їзд і вільну торгівлю на території Молдови за умови сплати належного мита. Водночас він підтверджує чинність попередніх торговельних привілеїв і зобов'язується непорушно дотримуватися даних обіцянок.

Кармеліт Валентій просить президента Львова про офіційне розпорядження щодо видачі речей і паперів Ґурського, які зберігаються в Гербута. Шабля залишається спірною через вимогу сплатити один злотий; чернець обіцяє розписку про отримання.

Король Сигізмунд I Старий обмежує заняття шевським ремеслом на передмістях Львова виключно двома замковими шевцями, а також забороняє купцям скуповувати шкіри в приїжджих за межами міста. Крім того, він наказує старості Станіславу з Ходча та міській владі неухильно дотримуватися цехових прав шевців.

Ректор дякує магістрату за привітання. Кандидат Беллі повинен ще вдосконалювати освіту; ректор волів би відправити іншу особу, але погодиться, якщо місто наполягатиме на своєму виборі. Хвалить підтримку академічної школи.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Ксьондз Валюнецький закликає Самуеля Стана негайно завершити справу поточного тижня заради його ж безпеки, попри попередню згоду перемишльського єпископа на відстрочення строку. Він просить його прибути до Бжозува або надати презенту, радячи віддати її рекомендованому сяноцькому проповідникові, ксьондзу Кулігремцю.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Реєстратор просить утримати 34 злотих із суми, яку львівська каса має виплатити Гершку Лахмановичу. Це заборгованість за витяги та засвідчення; після отримання грошей він обіцяє надати розписку.

Львівські лавники під головуванням судового війта Анджея Стефана визнають права та введення у володіння (інтромісію) каноніка Миколая Блажейовського щодо фільварку на Глинській вулиці на Галицькому передмісті. У документі внесено до актових книг (облатовано) раніший райцівський акт 1520 року, який регулював майнові зобов'язання померлого лавника Станіслава Ламека та його дружини Аґнєшки.

Війт Ярослава сповіщає про задоволення скарги ремісника на челядників. У постскриптумі просить президента Львова надіслати текст постанови щодо обігової вартості монети та обіцяє взаємну допомогу.

Король Сигізмунд I Старий затверджує устрій і звичаї львівських цехів та вилучає львівських майстрів, челядників і учнів з-під зверхності краківських цехмістрів. Він дозволяє львівським ремісникам вільно навчати учнів і надавати звання майстрів, гарантуючи їм повноту прав у всьому Королівстві, а юрисдикцію над ними довіряє цеховим старшинам із правом апеляції до міської ради Львова.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між владою Львова та шляхтою, яка володіє будинками в місті, наказуючи, щоб їхні орендарі чи мешканці несли всі міські збори й повинності та підлягали магдебурзькій юрисдикції. У разі неплатоспроможності неосілих пожильців за зобов'язання та заподіяні збитки має відповідати сама шляхетська нерухомість.

Король Сигізмунд I дозволяє львівським райцям, опікунам шпиталю Святого Духа, продати село Малехів, яке зазнає утисків і конфліктів, та перевести його під дію земського права. Кошти від продажу мають бути спрямовані на купівлю іншого нерухомого майна або чиншів на користь убогих із поширенням на них церковного імунітету.

Стефан Васильковський сповіщає поручника Войцеха Смольницького про свій від'їзд та інструктує його щодо надсилання кореспонденції поштою. Він також порушує поточні полкові справи, питання ліквідації заслуг (виплати жолду) та фінансових розрахунків із товаришами.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Король Сигізмунд I Старий надає пожиттєво львівському райці Михайлу та його дітям, Михайлу й Анні, усі прибутки з питля, встановленого у львівському Пекарському млині. Раніше монарх забезпечив їм пожиттєве одержання доходів із третьої мірки цього ж млина.

Король Сигізмунд I встановлює правила щорічного звітування урядуючих львівських райців про міські доходи перед колишніми райцями, чотирма лавниками та шістьма представниками поспільства. Водночас він наказує всім учасникам ревізії зберігати отримані відомості в суворій таємниці під присягою на вірність королю.

Петро Васт повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про отримання сукна від купця де Альберті за наказом генерала Брандта. Він пояснює різницю в кількості сувоїв червоного та блакитного сукна, а також сповіщає про пакування та запечатування товару.

Станіслав з Ходча посвідчує витяг із львівських гродських книг, у якому Маргарита Тлуста Міщинова разом із сином Еразмом квитують каноніків львівської катедри щодо сплати за млин перед Галицькою брамою. Документ звільняє капітулу від подальших фінансових і майнових претензій на цю нерухомість.

Король Сигізмунд I Старий гарантує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові непорушне володіння третьою частиною королівського млина на Галицькому передмісті протягом 15 років. Правитель зобов'язується, що ані він, ані його наступники, ані будь-хто інший не здійснить протягом цього часу викупу цього млина.

Вацлавович обіцяє клопотатися про мандат без згадки про мораторій і відкидає твердження про неможливість видачі канцелярією протилежного документа. Описує заходи канцлера та утруднений доступ до вельможі.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівськими міщанами та львівським старостою Станіславом із Ходча щодо стягнення мита і торгових зборів із солоної риби. Він установлює порядок складання присяги купцями та підтверджує право львівських міщан на безмитне придбання риби в Буську.

Король Сигізмунд I скасовує свій попередній торговельний привілей, наданий євреям із передмість Львова, і підтверджує виключне право львівських міщан на торгівлю в місті, забороняючи її передміщанам. Щоби уможливити ліквідацію товарних залишків і сплату боргів, монарх установлює для передміських євреїв дворічний перехідний період з обмеженим правом торгівлі.

Автор рекомендує бурмистрові справу Казимира Папроцького, цехмістра люблінських сідлярів і римарів, звинуваченого в образі львівських сідлярів. Просить про справедливий розгляд та відшкодування кривди.

Король Сигізмунд I Старий забороняє купцям, які подорожують між Туреччиною і Волощиною та Литвою і Московією, оминати львівське право складу й мита шляхом проїзду через Кам'янець та манівцями. Він наказує старостам і міській владі Русі та Поділля беззастережно заарештовувати купців-порушників і надавати допомогу посланцям міста Львова.