Каталог джерел

Генеральний офіціал львівський Ян Дрогобич здійснює трансумпт угоди 1499 року, укладеної між кустошем львівських францисканців Валентієм та плебаном Яном із Чишок, на прохання тодішнього плебана Бернарда Колачека. Ця угода врегульовувала питання заборгованих снопових десятин, участі у витратах на ремонт греблі та розподілу прибутків від вилову риби у ставі в Чишках.

Король Сигізмунд I Старий затверджує ухвалу міської влади Львова, прийняту після нещодавньої пожежі, яка забороняє зводити в місті будинки з підсіннями, та наказує всім власникам нерухомості дотримуватися нових будівельних правил.

Джон Вентонґ повідомляє купця Артуарта Форбса в Ряшеві про передачу коштів від боржника Браунінґа через пана Р. Брюсса та про сплату решти суми. Лист завершується побажаннями успішних торгів і ввіренням Божій опіці.

Анна Вентон повідомляє Артура Форбса про відправлення до Львова восьмисот злотих через панів Бека та Ахеніффа, просячи засвідчити отриману суму в її розрахунку. Вона також обіцяє якнайшвидше сплатити решту боргу.

Король Сигізмунд I Старий встановлює у Львові, який відбудовується після пожежі, вільний суботній м'ясний торг, так звані сохачки, терміном на двадцять років. На цей час він дозволяє всім мешканцям і прибульцям вільно продавати та розбирати м'ясо, призупиняючи монополію місцевого цеху різників, який також отримав звільнення від сплати податків.

Король Сигізмунд I Старий звільняє всіх християнських мешканців Львова на двадцять років від чиншів, шосу та інших зборів через руйнування, спричинені пожежею міста. Крім того, він звільняє міщан від чопового на термін сім років, наказуючи спрямувати ці надходження протягом наступних шести років на відбудову міських мурів та укріплень.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує дарування мурованого будиночка біля кафедрального цвинтаря, здійснене вівтаристом Матеєм Крогулича зі Стрижева на користь львівських бурмистра та райців як опікунів вівтаря св. Марії фундації Станіслава Малдрика. Натомість кожен наступний вівтарист зобов'язувався довічно правити меси за душу дарувальника, його батьків та друзів.

Бурмистр і райці міста Львова вирішують межово-майнову суперечку, присуджуючи спірні луки на осушених ставах у Замарстинові Мартину Шенґреґеру та спадкоємцям Бернарда Тички. Селянам із Замарстинова наказано вічне мовчання через відсутність документів, які б підтверджували їхні права на ці ґрунти.

Вєжайський повідомляє повноважного представника Бонавентуру Богдановича про перенесення сесії на четвер і просить розіслати повістки (цедули) панам депозитам на засідання у справі привілеїв щодо воскобійні.

Вєльопольський просить бурмистра допомогти урядовцю митної комори стягнути заборгованість із львівських міщан і купців. Він наголошує на інтересах скарбу та труднощах кредитора через порушення термінів виплати.

Перед львівським земським судом Ядвіга з Олеська, дружина подільського воєводи Мартина Каменецького, записала львівському архієпископу Бернарду Вільчеку щорічний видеркафовий чинш у розмірі 10 гривень із суми 400 флоринів. Цей дохід, забезпечений митом і ставами в Залізцях та Олеську, призначався на утримання лампади перед вівтарем святого Юрія у львівській катедрі.

Львівські райці надають клірику Станіславу Вільчеку експектативу та презентацію на найближчий вакантний вівтар міської коляції у Львівській катедрі. Вони просять львівського архієпископа про його канонічну інституцію на це бенефіцій та уділення йому священницьких свячень.

Вєльопольський просить владу Львова про допомогу в розрахунку заборгованості Вацлава Войзика [?]. Сплата має відбутися пропорційно, за умови справжнього підпису та належного рахунку, без затяжного стягнення.

Велопольський наказує скасувати попередню заборону на видачу товарів купців із Кошиць та Пряшева. Він обґрунтовує цю зміну збитками для коронного скарбу та обмеженням торгівлі.

Львівський архієпископ Бернардин Вільчек засвідчує уділення Станіславові, синові львівського райці Станіслава Вільчека, послідовних ступенів священства. Документ підтверджує отримання ним аколітату, субдияконату, дияконату та висвячення на пресвітера у Велику суботу 1529 року.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує і трансумує документ львівського земського суду щодо продажу подільським воєводою Мартином Каменецьким та його дружиною Ядвігою річного чиншу з мит і рибальства в Залізцях та Олеську. Архієпископ призначає та фундує цей дохід на утримання вічної лампади перед Пресвятими Дарами у Львівській катедрі, святі меси та забезпечення церковної служби.

Вєлопольський пояснює, що після подання скарги на хорунжого Коца гетьманові він не може сам вирішувати цю справу. Він чекає на розпорядження вищої влади, не роблячи висновків щодо обґрунтованості звинувачень.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Кшиштоф Венявський запевняє Францішека Завадського, що пам'ятає про фінансові зобов'язання Сковронського та мебляра, і сповіщає про свій швидкий приїзд після свят. Він дякує за виявлену прихильність, а також шле щирі вітання й тости за здоров'я воєводини, старости та придворних дам.

Генеральний офіціал львівський Станіслав Менда за поданням міської ради Львова надає Станіславові Вільчеку вівтар у Струмилівській каплиці у Львівській катедрі, що став вакантним після смерті Яна Дрогобича. Укладач наказує вічним вікаріям ввести нового вівтарника у володіння бенефіцієм та належними йому прибутками.

Король Сигізмунд I затверджує декрет бурмистра і львівських райців 1528 року, яким спірні луки, що утворилися на осушених ставах у Замарстинові, присуджено Мартину Шенґреґеру, опікуну вдови й дітей покійного Бернарда Тички. Жителям села Замарстинів наказано дотримуватися вічного мовчання в цій справі.

Габріель Виговський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про віднайдення та ремонт його каретки, відправлення якої, однак, заблокував пан де Бетюн. Він також просить про підтримку для брата, котрий веде переговори з коронним хорунжим.

Данило Виговський повідомляє львівський магістрат про відрядження до міста свого органіста Юзефа разом із паном Іскрицьким. Він просить райців невідкладно зібрати та видати посланцеві всі речі, перелічені в окремому реєстрі.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівської катедральної капітули документ королівських комісарів від 1463 року про розмежування капітульного села Вербіж та королівських сіл Рожана і Речичани. Підтвердження закріплює за капітулою спірні землі, ліси, чагарники та доходи згідно з насипаними межовими курганами-копцями.

Король Сигізмунд I підтверджує капітулі Львівської катедри документ комісарів короля Казимира Ягеллончика від 1474 року. Цей акт установлював детальний перебіг меж і насипання межових курганів (копців) між капітульним селом Вербіж та королівськими селами Дроговиже й Устя.

Іван Виговський виправдовує попереднє мовчання козацької сторони труднощами, що нагромадилися, і сповіщає про якнайшвидше відправлення послів до князя Трансильванії після весілля Тимоша Хмельницького в Молдавії. Запевняє в непорушності давнього союзу та відсилає за подробицями до усних повідомлень посланця.

Іван Виговський дякує Яношу Кемені за прихильність і зичливість, про які дізнався від семигородського посольства та від свого підписаря Михайла Гунашевського. Він запевняє у своїй взаємній дружбі та відданості як семигородському воєначальнику, так і князю Дьєрдю II Ракоці.

Король Сигізмунд I Старий об'єднує давніші боргові записи на королівське село Гонятичі в одну суму 220 гривень і записує її митрополичій капітулі у Львові. Капітула має утримувати село та користуватися ним у заставі аж до моменту повної сплати боргу монархом або його наступниками.

Король Сигізмунд I переводить село Жидатичі, що належить до митрополичої капітули у Львові, із земського права на церковне. Водночас він звільняє цей маєток від обов'язку військових походів, податкових поборів та всіх інших повинностей світського права.

Виграновський висловлює жаль Станіславові Глоговському через приниження посланця, відрядженого в справах митних зборів за судно, та через нехтування чинними законами. Він попереджає про передачу справи до вищих інстанцій, заявляючи водночас про прагнення зберегти взаємну приязнь.

Король Сигізмунд I підтверджує купівлю ділянки у Львові, здійснену львівською митрополичою капітулою у священника Антонія Клопота. Монарх надає придбаній нерухомості церковний імунітет і звільняє її від усіх податків та світських повинностей.

Король Сигізмунд I підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика від 1456 року, який забезпечує щоквартальні виплати для архієпископа та львівської капітули з львівського й городоцького мит, а також із дрогобицьких солеварень. Він наказує митникам і солеварам своєчасно сплачувати ці суми під загрозою покарання та примусу з боку львівського старости.

Станіслав Виджга повідомляє адресата про відрядження гінців для з'ясування маршруту його поїздки зі Сміли. Він заявляє про прагнення якнайшвидше особисто зустрітися та привітати його в околицях Хмільника або Пікова.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Король Сигізмунд I Старий скасовує давній запис короля Владислава на сто гривень і надає Доброгосту Пелці сорок гривень, які має виплатити йому тенутарій королівського села Козлів, Мацей, войський жидачівський. Виплачена сума сорока гривень водночас дописується до заставних сум, забезпечених Мацеєві на цьому ж селі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек призначає бакалавра мистецтв Мацея зі Срема парохом парафіяльного костелу в Яворові, вакантного після смерті плебана Томаша. Він наказує ректорові з Брухналя та іншим священнослужителям урочисто ввести нового душпастиря у фактичне володіння бенефіцієм і передати йому всі належні доходи.

Король Сигізмунд I Старий надає владі та міщанам Львова право стягувати нове мостове мито в розмірі двох денаріїв з кожного вола, якого женуть на продаж, звільняючи від цієї сплати львівських міщан. Отримані доходи мають призначатися на постійне утримання та ремонт мостів довкола міста задля забезпечення безпечного проїзду купців і подорожніх.

Винницький викладає суть суперечки з митрополитом Заленським за архімандрії у Валяві, Дермані та Дубні. Він просить воєводу про заступництво перед нунцієм після подання апеляції; сам лист не розв'язує питання щодо прав на бенефіції.

Висоцька тішиться відновленому контакту і просить про подальші новини про здоров’я адресата. Вона пояснює, що лист передав фактор; на майбутнє можна писати поштою або через капітана.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівських міщан вирок короля Олександра Ягеллончика від 1506 року. Він підтверджує звільнення львів'ян від сплати люблінського мита і забороняє люблінським митникам його стягувати.