Каталог джерел

Станіслав Ґожевський запевняє руського воєводу Яна Яблоновського в тому, що регулярно надсилає листи з кожною поштою. Він віддається під його опіку та просить надати подальші панські накази.

Переправа через Віслу затримує пошту. Автор пропонує спосіб позичити гроші через посередника із забезпеченням підписом Вінярського; вказує також інший контакт.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський затверджує фундаційний документ перемишльського каштеляна і генерального руського старости Миколая Гербурта Одновського, що засновує та забезпечує колегію з п’яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку на користь міста Львова, забороняючи передміщанам із Краківського передмістя та Підзамча шинкувати напої й вести вільну торгівлю. Документ підтверджує давніші декрети, обмежує дозволену кількість ремісників на передмісті визначеними квотами й накладає на передміщан вічне мовчання.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Королівські комісарі, призначені королем Сигізмундом I, провели розмежування та насипання межових курганів (копців) між королівськими селами в оренді (тенуті) Миколая Дідушицького та Миколая Одновського й володіннями митрополичої капітули у Львові. Рішення ухвалено на підставі пред'явленого документа про розмежування 1463 року та присяжних свідчень найстаріших свідків.

Король Сигізмунд I Старий на прохання влади міста Львова підтверджує давніші акти розмежування 1462 та 1485 років між львівськими землями та спадковим селом Зимна Вода. Документ надає вічної юридичної сили встановленій лінії кордону та зобов’язанню вічного мовчання, накладеному на давніх претендентів.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Король Сигізмунд I Старий скасовує клаузули давніх привілеїв, які обтяжували міські лани чиншами та дозволяли різним націям мати окреме судочинство, звільняючи міщан від оплат і наказуючи судити всіх мешканців виключно за магдебурзьким правом перед львівським війтом.

Король Сигізмунд I вирішує спір між радою міста Львова та Казимиром Гинком, постановляючи, що на підставі ранішого привілею Гинко зберігає пожиттєве володіння зимноводським млином. Лише після його смерті львівські міщани зможуть скористатися своїм спадковим правом і викупити млин у правонаступників за визначену суму.

Король Сигізмунд I затверджує ухвалу міської ради Львова, яка накладає чинш на місцевих і приїжджих купців та ремісників, котрі розставляють ятки і буди на ринку під час ярмарків. Зібрані в такий спосіб кошти мають надходити до міської скарбниці та служити потребам міста.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Король Сигізмунд I затверджує угоду між львівськими міщанами та галицьким старостою Миколаєм із Сеняви, згідно з якою львів’яни погодилися тимчасово сплачувати митний збір із возів у Галичі на час обіймання ним цієї посади. Документ гарантує, що ця поступка не порушує загального звільнення Львова від сплати мита в усьому Королівстві Польському, яке має бути повністю відновлене після завершення урядування Сенявського.

Ґроховський запрошує львівських райців на єпископську урочистість 27 вересня 1625 року. Наголошує на дружбі, своєму руському походженні й значенні Львова як осередку митрополії.

Король Сигізмунд I Старий передає бурмистрові, райцям та місту Львову у вічну власність міську лазню, розташовану навпроти монастиря францисканців, разом із чиншем, що дотепер сплачувався до королівського замку. Доходи з лазні мають підтримувати міську скарбницю, обтяжену витратами на ремонт і розбудову фортифікацій.

Ґроховський розподіляє французьке й венеційське скло між кімнатами, вимагає завершення палацу та платні мулярові три злотих на тиждень. Згадує податки на прусську війну та напад на суфрагана у Венеції.

Король Сигізмунд I Старий скасовує несприятливий декрет королівських комісарів у спорі з приміським попом Хомою щодо церкви Благовіщення та підтверджує привілей влади Львова. Документ установлює, що бурмистр, райці та війт львівський у міських справах підлягають виключно безпосередньому суду монарха.

Король Сигізмунд I Старий дарує бурмистрові та раді міста Львова двадцять гривень щорічного чиншу з міської варти, що досі сплачувався на львівський замок, призначаючи ці кошти на потреби та відбудову міста.

Король Сигізмунд I Старий інкорпорує львівський деканат після смерті його тогочасного посідача Яна Крупського до спільного столу катедральної капітули у Львові. Крім того, він постановляє, що майбутні декани мають обиратися винятково з кола місцевих каноніків та щорічно отримувати 10 гривень додатку з доходів деканату.

Г’юсон підтверджує виплату Кнабу 5905 і 20 грошів Bm. Описує затримки розрахунків, переговори про ціни поясів і нестачу монети; додає сеймові та придворні новини.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові дарування грошової десятини з передміських ланів Львова, трансумуючи привілей архієпископа Григорія від 1471 року. Натомість капітула разом із вікаріями зобов'язується щорічно відправляти роковинне богослужіння на свято святого Мартина з визначеним розподілом коштів для церковних служителів.

Король Сигізмунд II Август підтверджує та відновлює всі дотеперішні права, привілеї, імунітети та маєтності, надані місту Львову його попередниками та ним самим. Водночас бере міщан та їхнє майно під королівську опіку, забороняючи накладати нові тягарі та порушувати межі міської юрисдикції.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Познанський каштелян Мельхіор Ґуровський просить руського воєводу про заступництво над своїми маєтками та звільнення їх від зимових військових постоїв. Він також повідомляє про заходи прибічників принца Конті у Великопольщі в очікуванні наближення сеймика.

Мельхіор Гуровський дякує Яну Станіславу Яблоновському за заступництво та звільнення своїх маєтностей від тягаря військових постоїв, обіцяючи взаємну допомогу під час реалізації асигнацій. Водночас він доручає опіці руського воєводи справу клієнта, який домагається справедливості.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1547 року, який інкорпорує катедральний деканат до спільного столу митрополичої капітули у Львові. Документ регулює правила заміщення посади декана після смерті Яна Крупського, а також питання розподілу доходів і виконання обов'язків.

Александр Гуровський запевняє воєводу Яна Яблоновського в докладанні зусиль для якнайшвидшого стягнення належних сум після майбутнього сеймику. Він також повідомляє про свій майбутній виступ перед військовою комісією з метою спростування неправдивих звинувачень і просить про подальшу протекцію.

Александр Гуровський повідомляє Яна Яблоновського про свої господарські справи в Олькуші та заплановане одруження за порадою познанського воєводи. Просить адресата про рекомендаційні листи й протекцію в конфедератських справах, запевняючи у цілковитій готовності прислужитися на прийдешніх сеймиках.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1546 року, який надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату й презентації препозита костелу та шпиталю Святого Духа у Львові. Документ скасовує всі суперечні з цим надання й наказує львівському архієпископу інституювати кандидата, представленого міською владою.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Архієпископ Ріміні Джованні Давіа дякує гетьману і воєводі руському Станіславу Яну Яблоновському за пам'ять та ділиться песимістичними роздумами щодо справ Речі Посполитої і наслідків миру з Туреччиною. Він також зауважує, що за нинішньої ситуації єдині побоювання можуть надходити з боку Пруссії.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1545 року, що надає бурмистрові та райцям Львова одноразове право патронату й презентації кандидата на мансіонарію в костелі св. Катерини на Низькому замку. Документ зобов'язує львівського архієпископа негайно призначити вказаного міською владою священнослужителя.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Король Сигізмунд II Август підтверджує акт Сигізмунда I Старого від 1526 року, який установлює щорічний обов'язок урядуючих львівських райців складати звіт про міські доходи перед комісією, що складається з колишніх райців, лавників і поспільства. Учасники фінансового контролю зобов'язуються під присягою зберігати сувору таємницю щодо результатів звітності.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович закликає бурмистра та райців львівських негайно звільнити з-під арешту іноземних купців разом з їхніми товарами, аби вони могли вирушити на ярмарок до Любліна. Наголошує, що незаконне затримання купців завдає збитків державній скарбниці та порушує виключні повноваження підскарбія у митно-фіскальних справах.

Кардинал Анрі Альбер де Ла Гранж д'Арк'єн просить руського воєводу надіслати зі Львова судові документи, необхідні для отримання відшкодування за образу, якої він зазнав у Магерові. Він також передає вітання великому гетьману та родині адресата.

Відправник повідомляє Йоанну Доміцелу Яблоновську про поїздку пані маршалкової та своєї сестри до Коцька на кількатижневе перебування. Він заохочує адресатку зробити їм сюрприз і приїхати на спільну зустріч на півдорозі.

Маркіз д'Арк'єн повідомляє гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, що через відсутність належної виплати з прусського скарбу та від познанського воєводи укладена раніше угода втратила чинність. У зв'язку з недотриманням умов домовленості автор листа заявляє про повернення до своїх первинних фінансових претензій і просить гетьмана про подальші розпорядження.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Відправник описує скрутне становище й суперечки щодо маєтків, повинностей і корогв, пов’язаних із добродієм, та просить адресата заступитися й допомогти домогтися справедливого вирішення. Він згадує документи, попередні накази, вояків і кривди, а також спроби виправити становище. Лист починається 8 грудня 1698 року; завершення датоване 19 січня 1699 року. Адресата титуловано руським палатином, однак його прізвище не вдалося впевнено прочитати.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан і передміщан у їхніх приватних справах від юрисдикції судів королівських комісарів та забороняє видавати проти них такі комісії. Водночас він постановляє, що апеляції на вироки міських судів мають надходити безпосередньо до королівського суду шляхом офіційного надсилання судових актів без необхідності особистої появи сторін перед комісарами.

Король Сигізмунд II Август скасовує давній львівський звичай, що позбавляв онуків права спадкування після дідусів і бабусь, та встановлює право представлення, яке зрівнює їх у поділі спадщини зі стриями й тітками. Крім того, він надає бурмистрові та львівським райцям повну владу вирішувати всі дотеперішні спадкові суперечки такого роду без можливості апеляції до короля.

Перемишльський єпископ і канцлер Єжи Альбрехт Денгофф просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво перед краківським каштеляном у справі звільнення Радимна та маєтностей Ілоцького пробоства від зимових леж (постоїв). Посилаючись на родинні зв'язки та власну прихильність до війська, він запевняє у своєчасній сплаті належних сум.

Король Сигізмунд II Август скасовує дарування ділянки під Низьким замком у Львові, здійснене на користь Миколая Лєсьньовського із Зимної Води, вказуючи на загрозу для обороноздатності міста і замку. Він наказує львівському старості розібрати зведені там будівлі та забороняє міській владі допускати подальшу забудову цієї території.

Павло Джевецький дякує воєводі Яну Яблоновському за призначення комісії та просить про подальшу протекцію у суперечці з міщанами Свеця. Він скаржиться на незаконне позбавлення його посади міського писаря, а також на зневагу супротивників до авторитету старости й урядовців, які виступили посередниками.

Адам Дзєжек підтверджує львівському синдикові отримання листа від райців і заявляє про свій приїзд на королівський сеймик. Попри збіг дати з власними судовими рочками, він обіцяє з'явитися на захист міських привілеїв.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Єжи Дідушицький рекомендує Яну Станіславу Яблоновському пана Звольського, колишнього бранця, викупленого в Константинополі, який прислужився під час переписування польських невільників. Він просить підтримати його перед великим коронним гетьманом для отримання паспорта та рекомендаційних листів на зворотну дорогу до Туреччини.