Каталог джерел

Висоцька тішиться відновленому контакту і просить про подальші новини про здоров’я адресата. Вона пояснює, що лист передав фактор; на майбутнє можна писати поштою або через капітана.

Ксьондз Станіслав Вітвінський дякує львівському райці Мацею Гайдеру за спорядження в дорогу та видає розписку про перейняття ним виплати боргу в розмірі 195 злотих.

Син запевняє матір, що регулярно пише. Надсилає два червоні золоті, просить сповістити про її здоров'я та пояснює, що численні справи затримують його приїзд до Львова.

Ксьондз Домінік Вишинський пояснює матері, що причиною від'їзду з попереднього місця перебування були переслідування, яких він там зазнавав. Він запевняє її в невпинній молитовній пам'яті та заявляє про готовність підтримати її потреби зі Львова.

Реєстр включає одяг, зброю, постіль, посуд, хатнє начиння, вози, коней та худобу. Це окремий відпис переліку речей, а не третій лист до матері.

Януш Антоній Корибут Вишневецький просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського бути присутнім на зустрічі з князем щодо заспокоєння ситуації в Литві. Він зазначає, що розраховує на його підтримку і має обговорити з ним важливі спільні справи.

Януш Антоній Вишневецький дякує дядькові, руському воєводі, за батьківські поради та заступництво перед обличчям людської недоброзичливості. Він пояснює свої попередні мотиви амбіціями, проте зрештою мириться із ситуацією та відмовляється від подальшого суперництва згідно з порадою адресата й королівською волею.

Януш Антоній Вишневецький із радістю сповіщає дядька про своє повернення до рідного краю та запевняє його у незмінній відданості й готовності до особистих послуг. Він також передає вітання воєводині руській і просить зберегти про нього добру пам'ять.

Януш Антоній Корибут Вишневецький звертається до гетьмана Станіслава Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед княгинею великою коронною маршалкіною у важливій для себе справі. Він також повідомляє про своє обрання депутатом у Мінську та запланований від'їзд на зустріч з адресатом у Варшаві.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький просить львівський магістрат прихильно поставитися до справи прихильного до нього Антонія Циналіка. В обмін на виявлене заступництво він запевняє міську владу у своїй довічній вдячності та готовності віддячити.

Вишневецький дорікає магістрату за спротив домовленостям із митрополитом та василіянами. Просить уладнати суперечку, нагадуючи про приязні взаємини та власну участь у досягненні згоди.

Автор просить призупинити судовий процес із василіянами до сейму. Згадує попередні листи у справі св. Антонія, рекомендацію василіян і повноваження для послів; запевняє у своїй прихильності до Львова.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький повторює своє прохання до львівського магістрату про прихильний і швидкий розгляд справи Антонія Циналіка. За допомогу, надану його прибічникові, автор листа висловлює міській владі щиру вдячність.

Руський воєвода Костянтин Вишневецький повідомляє міську владу Львова про взяття євреїв під свою опіку згідно зі звичаєм попередників. Він звертається до бурмистра та райців із вимогою не притягати єврейське населення до міських судів у справах, які підлягають винятковій юрисдикції воєводи.

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, про народження сина, який є розрадою й підтримкою для згасаючого роду. Автор доручає себе та новонародженого нащадка подальшій ласці й прихильності адресата.

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, волинського воєводу Яна Януша Яблоновського, про щасливе повернення з мандрівки та запевняє його у своїй пам’яті й відданості. Він також висловлює щире прагнення якнайшвидшої особистої зустрічі замість дотеперішнього листування.

Михайло Сервацій Вишневецький виправдовує неможливість особисто привітати дядька, воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського, поганим станом санної дороги. Він висловлює в листі повагу, просячи про незмінну пам'ять і подальше покровительство.

Автор листа, певний прихильності адресата, поновлює своє прохання і виправдовує власну наполегливість. Він запевняє, що ним керує не прагнення особистої вигоди, а виключно щире бажання служити під командуванням гетьмана.

Михайло Сервацій Вишневецький перепрошує руського воєводу за тривале мовчання, пояснюючи його обставинами та безліччю державних справ. Він звертається до дядька з проханням про незмінну підтримку, яка примножить славу їхнього дому.

Михайло Корибут Вишневецький бідкається в листі до свого дядька, руського воєводи Станіслава Яна Яблоновського, що став жертвою неправдивих доносів, які завдають шкоди його доброму імені та честі. Він запевняє у своїй незмінній відданості родові адресата і просить і надалі зберігати до нього прихильну опіку.

Князь Єремія Вишневецький просить міську владу Львова звільнити Габріеля Моратоніуса від судового терміну в райцівському суді та виявити до нього поблажливість. Він заздалегідь заступається за нього, аби полегшити йому можливість особисто схилити райців на свою користь.

Бурмистр Львова Войцех Вишньовський скликає міських лавників на нараду щодо податків із єзуїтських кам'яниць, повернення документів після покійного пана Ласковського та суперечки шевського цеху за капличку.

Де Віллар повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу йому через довіреного посланця листа від пана Дюпона. Він також пропонує своє посередництво у відправленні відповіді та запевняє у готовності до подальших послуг.

Я. Винярський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прибуття загону коронного війська, що повертається з Угорщини, і призначення для нього обтяжливого постою у Свецькому старостві за асигнатою іновроцлавського воєводи. Просить термінових розпоряджень, як чинити з вояками, щоб уберегти маєтності староства від цілковитого розорення.

Вінярський не зміг знайти вексель попри поїздку до Гданська й Торуня. Він повідомляє про відмову присягнути щодо збитків, завданих військовими, і радить відправити збіжжя Віслою відразу після скресання криги.

Ян Вінярський повідомляє про заворушення в Торуні та неможливість дістати гроші на потреби воєводи, пропонуючи перевести вексель на три тисячі зі Львова до Гданська. Він також висловлює занепокоєння через відсутність кореспонденції з останньою поштою.

Винярський повідомляє про виплату Шимановича та суперечку Свеце щодо гиберни. Просить про привілей, який дозволив би прийняти зятя Бартольді до міщанства попри відмову міста.

Скарга на військові екзекуції, кошти та втечу підданих. Староство має доставити 1000 деревини до Торуня та людей для палісадів. Окремо: гроші у Бартольді, вексель і звістка про ґданську пошту.

Автор обговорює ціни та сплав деревини, радить зробити ґданські закупівлі до конвокації. Повідомляє про підпал стодол зі збіжжям, а також про побиття жителів Сливиць і вимагання восьми підвід.

Автор описує тягар переходу рейтарів, звинувачення на адресу Сендзіцького та труднощі з передачею 6300 злотих гиберни до Львова. Пропонує вексель за посередництвом купця Шимановича.

Ян Вінярський повідомляє Яна Яблоновського про успішне виведення саксонських вояків зі Швецького староства та про питання надсилання векселя на гіберну. Він також обіцяє надіслати реєстри цін на товари з Ґданська й радить негайно спорядити туди судна зі збіжжям через сприятливу кон'юнктуру.

Автор захищається від звинувачення в бездіяльності: він відмовив саксонським воякам у постої, а наказ скласти реєстри збитків надійшов уже після визначеного терміну. Він і далі шукає способу передати гиберну.

Ян Вінярський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про домовленості з паном Бартольді щодо позики в розмірі шести тисяч битих талерів за умови асигнації виплати з гіберни та чергових рат. Він також просить адресата ухвалити остаточне рішення щодо докучливого пана Сендзіцького та про отримання належної суми у розмірі двох тисяч.

Латиномовна вістка повідомляє, що король Франції нібито відмовився від наміру посадити Конті на престол у Польщі. Автор пов'язує з цим надію на заспокоєння Речі Посполитої та злагоду серед можновладців.

Винярський пропонує взяти позику у 20 тисяч у Бартольді, виплатити її в Ґданську та переказати векселем до Варшави. Просить вирішити справу Сендзіцького, якого звинувачує в утисках людей і заборгованостях.

Генерал єзуїтів дякує за прихильність Львова до ордену. Наголошує, що отримав ці звістки від надійних свідків, і обіцяє молитися за міську раду та жителів. Оригінал датований 1626 роком, обкладинка — 1616 роком.

Юридичні поради для Львова: закриті варшавські акти, посполите рушення, міська варта, опір збирачам податків та апеляції. Автор радить захищати міську юрисдикцію.

Войцех Влошкевич повідомляє владу Львова про отримання заочного вироку (кондемнати) та радить підготувати документи й відправити синдика на листопадові сесії асесорського суду. Також сповіщає про передачу комісарського декрету в єврейській справі на підпис канцлеру.

Войцех Влошкевич повідомляє владу Львова про вручення довіреності пану Таральському та про заплановані правові дії перед асесорським судом у справі пана Купінського. Він клопоче про формальне призупинення процесу до прибуття пана Нущинського до Варшави.

Войцех Влошкевич повідомляє львівський магістрат про можливість прискорення розгляду справи з доктором Рейпінським в асесорському суді завдяки рішенню коронного канцлера. Він також сповіщає про прибуття представників вірменської нації та їхню суперечку щодо відкритості судових актів.

Войцех Влошкевич повідомляє львівський магістрат про заходи, вжиті в королівському асесорському суді для уникнення заочного вироку, і просить подальших розпоряджень. Він також сповіщає про скасування паном каштеляном виданих постанов про виконання.

Войцех Влошкевич повідомляє владі Львова про успішний захист та відновлення міської юрисдикції у суперечці з вірменами. Він також зі співчуттям сповіщає про несприятливий для пані Вільчкової вирок, який зобов'язує її до відшкодування під загрозою екзекуції магістрату.

Войцех Влошкевич сповіщає владу Львова про внесення до асесорського суду справ за позовом Купінського, які йому вдалося тимчасово призупинити в Декретовій канцелярії до надходження інструкцій із міста. Він застерігає, що в разі відправлення депутата той має прибути якнайшвидше, оскільки суди незабаром відновлять засідання, а референдар невдовзі від'їжджає.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, райцям і магістрату Львова за надіслані новорічні віншування. У відповідь він висловлює взаємні побажання процвітання й достатку всіляких благ для влади та всіх мешканців міста на поточний рік і подальші роки.

Водзіцький не бажає видавати рескрипт, не ознайомившись зі справою, що розглядалася в асесорських судах. Він передає документи великому коронному канцлерові.

Чернетка, адресована Водзицькому, декларує послух королю, однак основний фрагмент відповіді на меморіал залишається невизначеним.

Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про передачу при королівському дворі пояснень доктора Франкі щодо його суперечки з королівським ювеліром Вайзером. Він також припускає, що цей лист уже відіслали до Дрездена, де наразі перебуває ювелір.

Копія звернення до гетьмана: звинувачення на адресу блонського старости в си Steep ловому захопленні кам'яниць та посилання на конституцію 1678 року, що захищає міську юрисдикцію.

Спадкоємці Юзефа Шиноффа скаржаться на доктора Франкі через утримання грошей. Єпископ радить магістрату домогтися виплати, за потреби — через суд.

Підканцлер коронний Михайло Водзіцький повідомляє львівський магістрат, що не отримав обіцяних пояснень від доктора Франкі у справі поданого проти нього меморіалу пана Вайзера. У зв'язку з цим він вимагає якнайшвидшого винесення рішення, на яке очікує сторона скаржника.