Каталог джерел

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про направлення листа до блонського старости з вимогою повернути Катажині Георгієвичовій незаконно захоплену кам'яницю. Копію листа під печаткою він надсилає міській владі до відома, сподіваючись на успішне вирішення справи.

Єпископ звертається до подільського воєводи з проханням утихомирити сина. Він радить місту просити гетьмана задіяти гарнізон, а також порозумітися з архієпископом.

Єпископ надсилає звернення до великого гетьмана коронного та львівського старости. Магістрат отримує копії і має паралельно виконувати власні обов'язки.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, раді та магістрату Львова за надіслані святкові привітання. У відповідь він висловлює сердечні побажання достатку всіляких благ і добробуту в Новому році для жителів міста.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує владі міста Львова за надіслані привітання з нагоди Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює взаємні побажання, просячи про Божу опіку, розраду та достаток усяких благ для Львова та його жителів.

Перемишльський єпископ Михайло Водзіцький звертається до гетьмана Яна Клеменса Браницького з проханням про заступництво та захист Львова від сваволі блонського старости Потоцького, який збройною силою захоплює міські кам'яниці. Посилаючись на конституцію 1678 року, що забороняє силове захоплення міщанського майна, він просить гетьмана зупинити беззаконня, яке загрожує місту занепадом.

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький дякує бурмистру, райцям і магістрату Львова за надіслані привітання з нагоди Різдва Христового. У відповідь він висловлює взаємну прихильність і шле владі та всьому місту побажання всілякого благополуччя.

Копія звернення до подільського воєводи з проханням по-батьківськи напутити сина, припинити насильство щодо Львова та відшкодувати завдані кривди.

Єпископ пересилає відповідь блонського старости, розглядає незадоволені вимоги кредиторів і вказує на судовий шлях як єдиний спосіб повернення кам'яниці.

Водзіцький підтримує передачу Понінському ділянки міської воскобійні. Він посилається на королівський рескрипт і можливість знайти інше місце.

Рекомендація купця Гампеля з Варшави для організації міських розваг. Автор вказує на користь від напливу гостей: оренда будинків, торгівля та продаж продовольства.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про скаргу підвоєводи Скшетуського на звинувачення, висунуті проти нього перед королівськими судами. Він рекомендує міській владі негайно призначити комісію на місці задля миролюбного та справедливого вирішення спору.

Підканцлер коронний Михал Водзіцький повідомляє владу Львова про запланований від'їзд до Всхови та обіцяє заступництво перед польовим коронним гетьманом у питанні обміну золота для потреб місцевого гарнізону. Він також запевняє у своїй готовності сприяти успішному вирішенню міської справи.

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький втручається у справи влади Львова за дорученням дрезденського двору, вимагаючи негайного виконання вироків, які зобов'язують доктора Франкі сплатити борг королівському ювелірові Вайзеру. Він застерігає, що в разі подальшого зволікання сам виплатить належну суму, а поверненням коштів і штрафом обтяжить магістрат.

Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, райцям і магістрату Львова за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює взаємні побажання Божої опіки та всілякого благополуччя для міста і його жителів.

Водзіцький рекомендує якнайшвидше розглянути справу Бартча та надати допомогу його синові, який після смерті батька виїхав з Варшави. Згадує лотерею та мандат стосовно Сурчинського.

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності захищати й примножувати міські права. Він також повідомляє, що після нещодавньої хвороби вирушає на сейм, де має намір подбати про інтереси міста.

Автор вимагає розслідувати звинувачення доктора Аведика проти Розалії Муратович та її синів: напад на дім, викрадення грошей, заставного майна, речей і дітей. Він домагається повернення майна та заборони подальших нападів.

Коронний референдар Міхал Водзіцький надсилає львівському магістрату оригінал супліки, поданої королю паном Вейзе. Він закликає міську владу якнайшвидше надати висновок і рішення, яке має згодом передати королівському двору.

Войнаровський просить воєводу про протекцію для сина Стефана, овруцького стольника. Покликається на ласку батька адресата, краківського каштеляна, та посередництво інших покровителів; сповіщає про приїзд до Кракова.

Прокуратор Краківського університету Антоній Войцеховський відповідає від імені ректора на запит львівської влади щодо стипендіата Алембеківської фундації, пана Чехуцького. Він повідомляє, що студент понад рік тому перервав навчання та виїхав на приватну посаду до панів Любенецьких.

Войчицький підготував декрет, який потребує підпису підчашого коронного. Він повторює прохання про деревину для огорож та відбудови хат у Малехові; побоюється труднощів зі сплатою чиншу.

Адміністратор просить про відновлення порубу в міських лісах для шпитального двору та підданих Малехова. Описує шкоди, приписувані сусідньому селу, та суперечку за ґрунт.

Михайло Волінський виправдовує перед Франциском Ґлоґовським свою затримку та зволікання у виконанні військових обов'язків, посилаючись на раптовий виклик. Він запевняє адресата в бажанні реабілітуватися за першої ж нагоди та передає вітання його родині.

Міхал Волінський переказує Францішеку Глоговському політичні новини, отримані від грабовецького старости, зокрема повідомлення про прибуття принца Конті до Мальборка та про перехід іноземних військ на його бік. Також повідомляє про запланований з'їзд під Завихостом і перехід белзького воєводи через Немирів до Бережан.

Михайло Волінський звертається до Франциска Ґлоґовського з нагальним проханням позичити вогнепальну зброю на випадок потреби в обороні у зв'язку з трибунальською справою. Він запевняє адресата в дбайливому ставленні до довіреного спорядження та висловлює готовність віддячити за послугу.

Бродівський адміністратор Я. Волянський просить президента Львова передати підофіцерові Трембецькому ув'язненого у львівській ратуші втікача, слюсаря Григорія, який утік із Бродів, набравши багато боргів. Запевняє у своїй вдячності та обіцяє повідомити гетьманові великому коронному про успішне вирішення справи.

Вольський виступає проти порушення привілеїв Львова за відсутності монарха. Він схвалює протестацію міста й апеляцію до майбутнього сейму; обіцяє захист його прав та авторитету канцелярії.

Іван Вояковський запевняє перемишльського стольника у своїй готовності до послуг та сповіщає про приїзд через Мостиська до Вишні, щоб отримати подальші розпорядження. Він також передає вітання від свого щойно одруженого сина, який теж має туди прибути.

Ян Вояковський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про свої переговори зі шляхтою в Перемишлі щодо доцільності скликання сеймика і радить надіслати за універсалами. Він також сповіщає про успішне залучення на свій бік осіб, які досі схилялися до ворожого табору.

Каспер Вояковський погоджується на обмін маєтку Ляшки відповідно до волі Станіслава Яна Яблоновського. Він просить надіслати рішення у цій справі, сподіваючись, що воєвода зважить на цінність маєтку й не допустить його скривдження.

Павло Вояковський бідкається через раптове охолодження стосунків з боку декана Станіслава Дзеньковського та запевняє, що не давав для цього жодних приводів. Приписуючи зміну ставлення підступам недоброзичливців, він просить адресата повернутися до колишньої ласки та прихильності.

Олександр Вроновський клопоче перед бурмистром Львова за свого товариша Борвацького у справі видачі купленого панцира. Справа є невідкладною, оскільки хоругва має протягом кількох днів прибути до військового табору під Золочевом.

Гавронський звертається до адміністратора Фонду вбогих монастирів щодо остаточного оформлення та надіслання емфітевтичного договору на земельну ділянку, яку він має намір узяти у володіння. При цьому він заявляє про готовність покрити витрати на можливий приїзд адресата до свого дому.

Миколай Гадзевич сповіщає доктора Купінського про заходи в королівській канцелярії, у гетьмана та луцького підкоморія з метою отримання лібертації для Львова, згадуючи про понесені на цю справу витрати. Він також звертається з проханням доглянути за його приватними майновими справами та питаннями боргів у місті.

Купець пише Форбсу про складний розрахунок із Ґордоном, продаж товарів і запланований від'їзд до Любліна. Він просить про товар та стягнення належних коштів і передає вітання Роберту Форбсу.

Кухмістр коронний Францішек Галецький просить бурмистра і райців львівських допустити апеляцію в судовому процесі свого колишнього слуги Версадра, який вважає себе скривдженим вироком міського суду. Він запевняє у своїй вдячності та покликається на повсякчасну прихильність магістрату.

Кухмістр коронний Францішек Галецький відповідає на прохання бурмистра та райців Львова, запевняючи у своїй прихильності й готовності стати в пригоді. Він повідомляє магістрат, що наказав утриматися від звернення щодо регресу, зважаючи на користь і вигоду міста та його мешканців.

Ґалецький висловлює новорічні побажання та заступається за Томаша [прізвище непевне], просячи прийняти його до міського уряду. Вказує на клопотання короля та спільних друзів.

Після нещодавньої жалоби Ґалецький запрошує магістрат на своє весілля з Розалією Дідушицькою, любачівською каштелянкою. Урочистість призначена на 14 лютого у Варшавському замку за сприяння короля й королеви.

Ґалецький повідомляє зі Сьроди про суперечки під час сеймику, спробу його зірвати та питання розподілу гіберни. Анонсує докладніші відомості в окремому листі; частина реляції та приписка залишаються непрочитаними.

З Лейпцига Ґалецький дякує за отриманий лист і зичливість, згадує тутешній двір і королеву. Він повторює прохання про заступництво та опіку над дружиною і дітьми.

Францішек Зигмунт Галецький сповіщає шваґра про щасливе народження сина, довіряючи немовля та всю родину його опіці. Він також згадує про свій відхід від двору й тривожні вісті, що доходять, про взаємну недовіру серед магнатів.

Францішек Зиґмунт Ґалецький надсилає гетьману Яблоновському звіт короля щодо місії холмського старости в Ковелі. Згадує про пересторогу уникати розпалювання війни та триматися правового шляху.

Францішек Галецький складає Станіславу Яблоновському новорічні побажання, просячи про відновлення колишньої прихильності та опіку над родиною перед запланованим виїздом за кордон. Він також порушує питання фінансових розрахунків за утримання полку (регіменту) та своїх суперечок із маркізом д'Арк'єном.

Кароль Ґалбрайт виправдовується перед Артуром Форбсом за зволікання зі сплатою боргу, пояснюючи затримку невиплатами від власних боржників та застоєм у торгівлі сап'яном. Він запевняє адресата у швидкому поверненні коштів і обіцяє винагородити його за очікування.

Кароль Гальбрет дякує Артуру Форбсу за надіслані співчуття та повідомляє про розпорядження виплатити тисячу злотих, зібраних із боргів його челядником. Він також заявляє про готовність викупити вексель, виставлений паном Бохеном, під час найближчого ярмарку в Ряшеві.

Ґалбрейт пояснює причини затримки платежів, згадує про передачу 1000 злотих, а також інших сум у Львові. Він просить Форбса про терпіння та збереження довіри.

Ґалбрейт обговорює труднощі обміну шелягів на добру монету, очікувані виплати Ґордона та вексель. Лист до Форбса спрямовано до Кракова.

Ганкевич описує клопотання у справах Гайдера, розмови з королівським секретарем і канцлером. Просить кошти на необхідні витрати та відкидає недоброзичливі чутки про адресата.