Каталог джерел

Король Сигізмунд II Август надає шляхтичу Янові Добжелінському в довічне користування королівський сад, розташований під Львівським замком. Після смерті обдарованого право володіння садом має цілковито повернутися до рук монарха та його наступників.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Єжи Дідушицький рекомендує Яну Станіславу Яблоновському пана Звольського, колишнього бранця, викупленого в Константинополі, який прислужився під час переписування польських невільників. Він просить підтримати його перед великим коронним гетьманом для отримання паспорта та рекомендаційних листів на зворотну дорогу до Туреччини.

Єжи Дідушицький заступається перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським за поручника свого батька, просячи врахувати його під час розподілу винагород та визнання заслуг. Він зазначає, що робить це з огляду на попередню обіцянку, дану офіцерові адресатом.

Король Сигізмунд II Август скасовує обтяжливу натуральну данину з живої риби, яку дотепер сплачували львівські міщани на користь королівського замку, замінюючи її постійним грошовим збором із посудин із рибою, що привозяться на міський ринок. Він наказує львівському старості та його урядовцям суворо дотримуватися нововстановленої торгової такси.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава III Варненчика від 1444 року, який зобов'язує шляхту та духовенство розпродати львівську нерухомість упродовж року львівським міщанам. Крім того, монарх запроваджує обов'язкову офіційну оцінку (таксацію) обтяжуваного майна магістратом під присягою та забороняє штучно завищувати заставні борги понад оцінену вартість.

Казімєж Длужевський звертається до Яна Яблоновського, руського воєводи, у справі запланованого обрання холмського підкоморія. Він просить не скликати сеймик, вказуючи на неналежну кандидатуру холмського хорунжого та право шляхти вільно обирати. Лист складено в Любліні 1 червня; 1698 рік зазначено в інвентарному описі.

Король Сигізмунд II Август встановлює порядок продажу у Львові мальвазійських та мускательних вин, привезених із Греції, зобов'язуючи іноземних купців виставляти їх на возах на ринковій площі впродовж чотирьох тижнів перед тим, як складати до підвалів міщан. Це розпорядження мало на меті припинити спекулятивні дії чужоземних торговців і запобігти штучному завищенню цін на напої.

Король Сигізмунд II Август дозволяє львівським міщанам викупити з рук дружини Кшиштофа Гноєнського королівські села Кожичі, Ямельня та Яромирка разом із корчмою, ставом і млином. Документ гарантує місту спокійне володіння та користування цими маєтностями впродовж двадцяти років від моменту здійснення інтромісії, із застереженням повернення заставної суми монархом після закінчення цього строку.

Анна Дольська спростовує чутки, нібито вона дозволила сестрі вийти заміж за пана Цетнера. Вона закликає її згідно з волею краківського каштеляна, а також її власною та її чоловіка взяти шлюб зі старостою жидачівським.

Анна Дольська передає братові вітання через гінця, натякаючи на складну ситуацію в регіоні, яку важко описати в листі. Вона також запитує волинського воєводу, чи має він намір узяти участь у конвокаційному сеймі.

Анна Дольська висловлює Янові Яблоновському та його дружині глибоке співчуття з приводу смерті їхнього сина Франка, молячись про Божу розраду в їхньому смутку. Лист завершується запевненнями у пам'яті та вітаннями іншим близьким.

Анна Дольська вітає брата, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, зі щасливим розродженням дружини та народженням сина, бажаючи йому дочекатися правнуків. Вона також передає йому повноваження та цілковиту свободу рішень у майнових справах осиротілого жидачівського старости, довіряючи його добробут опіці брата.

Анна Дольська повідомляє брата Станіслава Яна Яблоновського про перебування на весіллі у Львові та добре здоров'я братової. Розпитує про швидкий приїзд адресата та сповіщає про прибуття свого сина Станіслава.

Анна Дольська сповіщає руського воєводу про збитки, завдані розміщеними в її маєтках полками іноземного війська, та благає про порятунок від розорення. Вона висловлює занепокоєння через відсутність злагоди в країні з огляду на видання універсалів, які закликають воєводства до зброї, і повідомляє про свій приїзд до Львова після свят.

Анна Дольська повідомляє волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про дотримання слова, даного пану Подлеському завдяки заступництву адресата. У приписці також дякує пану хорунжому за пам'ять і передані вітання.

Анна Дольська повідомляє про відступ війська від пана Огінського на Литві та розпитує про причини відкладення весілля брата адресата. Посилаючись на поганий стан здоров'я, вона завершує лист і в постскриптумі знову пропонує придбати маєток Ходоростав.

Анна Дольська просить брата про заступництво перед покровителем панни Лесніковської задля свого слуги, який сватається до неї. Вона запевняє у гідних чеснотах кандидата та висловлює готовність негайно справити весілля після отримання згоди опікуна.

Анна Дольська дякує Яну Станіславу Яблоновському за зв'язок і запевняє його у своїй незмінній відданості. Вона також розпитує про поточні події в країні, можливість укладення договору та термін виїзду адресата до військового табору.

Анна Дольська скаржиться на ворожу поведінку панни підкоморянки, яка звинувачує її в брехні та поширює наклепи на пані маршалкову. Авторка просить адресата втрутитися й довести неправдивість слів підкоморянки.

Анна Дольська повідомляє руського воєводу про майнову угоду, укладену зі старшим сином, тяжкі обставини якої призвели до різкого погіршення її здоров'я. Вона також запитує про справи жидачівського старости та просить узяти під опіку сироту покійного пана Шаміровського.

Анна Дольська висловлює смуток через те, що її сестра не виконала волі краківського воєводи і відсутня у Львові. Вона просить адресата не тримати на неї образи, запевняючи у своїй вірності та готовності зробити інші послуги.

Анна Дольська повідомляє Яна Яблоновського про надання згоди на шлюб своєї сестри з паном Стаміровським та про переконування панни погодитися на заручини. Вона також сповіщає про незгоду старости вишницького з цим союзом і надсилає листування з ним.

Анна Дольська доручає опіці та прихильності Яна Яблоновського своїх синів, які щойно повернулися з-за кордону. У приписці на окремому папірці (цедулці) вона просить адресата виклопотати для неї бідного татарина або єврейчика.

Анна Дольська відповідає дядькові на лист щодо сватання підстолія галицького, обговорюючи питання шлюбного контракту, маєтностей, коштовностей та наполягаючи на якнайшвидшому влаштуванні весілля сестри з належним посагом. Також повідомляє про очікуване повернення синів із Відня й переказує вітання від родини.

Анна Дольська повідомляє пані Кам'янецьку про повторні намагання пана Стаміровського просити руки її сестри, відсилаючи залицяльника до волі опікунів. Оскільки сама вона через зайнятість не може прибути до Львова, то просить адресатку порадитися з іншими опікунами та сповістити її про ухвалене рішення.

Анна Дольська непокоїться через відсутність звісток про здоров'я подружжя Яблоновських і висловлює готовність негайно приїхати, щоб допомогти братовій під час наближення зимових пологів. Вона просить адресата повідомити очікуваний термін пологів, аби вона могла узгодити плани своєї поїздки до Львова.

Анна Дольська повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про плани зустрітися з королевою Марією Казимирою та про загальну прихильність литовської шляхти до старшого королевича. Вона просить новин із двору та збереження таємниці щодо переданих справ.

Анна Дольська сповіщає Яна Яблоновського про свій виїзд із Варшави після марного очікування на його приїзд, а також про успішне залагодження невдоволення королеви в питанні постоїв. Вона радить братові дбати про прихильність монархині та рекомендує йому надійного посередника — пана Дзєнцьолтовського.

Анна Дольська повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про небажання своєї сестри виходити заміж за пана Шаміровського та про категоричне відкидання залицянь пана Сломицького. Вона сповіщає про свій приїзд до Львова на свята, аби особисто владнати шлюбні справи сестри згідно з волею адресата.

Анна Дольська просить воєводу про порятунок і протекцію з огляду на утиски, яких зазнає від власного сина. У приписці вона спростовує закиди, нібито всупереч волі адресата погодилася на шлюб сестри з паном Цетнером.

Анна Дольська скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на кривди, яких зазнає від власного безбожного сина, котрому більше не бажає служити. Вона звертається до адресата з проханням про заступництво та втручання у справу маєтку Комарно.

Король Сигізмунд Август вирішує спір львівських міщан із перемишльським старостою Спитком Йорданом, наказуючи сплачувати мостове мито на Сяні лише у разі користування мостом, збудованим для соляних жуп, із правом на безкоштовну переправу бродом. Водночас він підтверджує повне звільнення львів'ян від інших мит і транзитних зборів згідно з давніми привілеями.

Ян Домагалич дає вказівки Мацею Гайдеру щодо врегулювання рахунків будівництва львівської каплиці та передачі чернечого посагу панни Цецилії. Він також просить його втрутитися й допомогти перебрати опіку над осиротілими дітьми покійного шваґра Кавецького та укласти опис майна після померлого.

Львівська митрополичка капітула дозволяє мірошнику Валентію та його дружині Дороті викупити третю частину та третю мірку Стахирівського млина в Ельжбети, вдови райці Станіслава Берґера. Водночас капітула віддає їм у довічну оренду решту дві частини млина в обмін на щорічний чинш, постачання борошна та обов'язок утримувати й ремонтувати млинові будівлі.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1433 року, який надає заснованим ним канонікам львівської катедральної капітули село Вербіж у Львівському повіті разом з усіма прибутками, лісами вздовж Дністра та митом. Документ гарантує капітулі вічне володіння цими маєтностями, а також право насипати греблі та будувати стави.

Король Сигізмунд II Август затверджує комісарський акт, що встановлює лінію кордонів між королівськими селами та маєтностями львівської митрополичої капітули. Документ надає вічної юридичної сили постановам комісарів, призначених раніше Сигізмундом I Старим.

Ян Дрогойовський звертається до перемишльського підстарости Героніма Германовського із запитанням про вісті з варшавського сейму від коронного референдаря. Водночас просить про правову допомогу для краківського купця Пйотра Шрайбера у його суперечці з перемишльськими євреями.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт трьох давніших монарших привілеїв для Львова: Казимира Великого від 1368 р. (підтвердженого в 1389 р.) на 100 франконських ланів, Владислава Ягайла від 1415 р. на так звані обшари і Кривий Ліс та Владислава Варненчика щодо освоєння ланових надлишків над річкою Брюховицькою. Документ надає включеним актам повної та безсумнівної юридичної сили, рівної оригіналам.

Король Сигізмунд II Август підтверджує на прохання львівської митрополичої капітули документ Яна з Тарнова від 1396 року, який вирішує суперечку про маєтності в Ямному та над річкою Годовицею на користь церкви св. Івана Хрестителя на львівському передмісті та села Годовиця проти Дмитра Вечері.

Станіслав Друшкевич бідкається через відсутність аудієнції та повідомляє гетьмана Яблоновського про намір дисциплінувати свого норовливого сина перед варшавським сеймом. Він також заступається за суддю Ярунтовського в питанні полегшення податкового тягаря у збіднілій королівській оренді.

Станіслав Друшкевич вітає руського воєводу зі вступом на нову посаду та розпитує про щасливе народження нащадка. Він також висловлює жаль через те, що його син відокремився від магната в Кракові, і знову просить узяти юнака під свою опіку.

Хелмський каштелян Станіслав Друшкевич просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського не залишати юнака та дати згоду на його закордонну подорож для вивчення іноземної мови. Він також звертається з проханням відповісти на висловлене побажання.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза підтверджує стан володіння маєтностями катедральної капітули та львівських вікаріїв, що охоплюють, зокрема, села, млини, сади та міські парцели. Силою ординарської влади він приєднує ці маєтності до церковного імунітету, гарантуючи їм повноту церковних прав і свобод.

Охоплена жалобою Ельжбета Дружкевич дякує Яну Станіславу Яблоновському за виявлену підтримку та опіку над її молодшим сином. Вона запевняє, що наказала нащадкові вірно служити воєводі, та доручає себе його подальшій пам'яті й ласці.

Архієпископ-митрополит львівський Павло Тарло підтверджує та ратифікує королівське надання й інкорпорацію. При цьому силою своєї влади він накладає вічне мовчання на будь-які претензії протилежної сторони.

Король Сигізмунд II Август вирішує апеляційний спір між спадкоємцями Мартина Ганеля та владою міста Львова, спираючись на давні королівські привілеї та покази свідків. Документ остаточно підтверджує, що села Голоско Велике та Брюховичі розташовані в міських межах і назавжди підлягають юрисдикції львівської влади.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давніші привілеї королів Олександра та Сигізмунда I, що звільняють львівських міщан усіх обрядів від митних зборів на території всієї держави. Він наказує урядовцям та митникам неухильно дотримуватися цього імунітету під загрозою статутних покарань.

Львівська катедральна капітула затверджує викуп катедральним проповідником Яном Арундіненсісом третьої частини Вільхового млина та городу на Краківському передмісті, призначаючи ці маєтності на забезпечення уряду проповідника. Одночасно капітула віддає йому в пожиттєву оренду решту дві частини цього ж млина за визначених чиншових та господарських умов.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між Анджеєм Гембицьким та львівськими війтом і лавниками, підтверджуючи правило, що матеріали апеляційних справ мають надсилатися до королівського суду або до вищого суду магдебурзького права на Краківському замку виключно в запечатаних сувоях через судового посланця. Відтак монарх звільняє міську владу Львова від звинувачень і претензій позивача, який вимагав видати йому судові документи на руки.