Каталог джерел

Ґалецький повідомляє зі Сьроди про суперечки під час сеймику, спробу його зірвати та питання розподілу гіберни. Анонсує докладніші відомості в окремому листі; частина реляції та приписка залишаються непрочитаними.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек переводить зі світського права під церковну юрисдикцію та імунітет села Гонятичі й Черкаси, млин перед Галицькою брамою та кам'яницю на вулиці Шкільній у Львові, які становили посаг львівської митрополичої капітули, наданий їй королем Сигізмундом I.

З Лейпцига Ґалецький дякує за отриманий лист і зичливість, згадує тутешній двір і королеву. Він повторює прохання про заступництво та опіку над дружиною і дітьми.

Францішек Зигмунт Галецький сповіщає шваґра про щасливе народження сина, довіряючи немовля та всю родину його опіці. Він також згадує про свій відхід від двору й тривожні вісті, що доходять, про взаємну недовіру серед магнатів.

Францішек Зиґмунт Ґалецький надсилає гетьману Яблоновському звіт короля щодо місії холмського старости в Ковелі. Згадує про пересторогу уникати розпалювання війни та триматися правового шляху.

Францішек Галецький складає Станіславу Яблоновському новорічні побажання, просячи про відновлення колишньої прихильності та опіку над родиною перед запланованим виїздом за кордон. Він також порушує питання фінансових розрахунків за утримання полку (регіменту) та своїх суперечок із маркізом д'Арк'єном.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують запис із гродських книг 1510 року щодо викупу львівською митрополичою капітулою прав на королівське село Черкаси у Дмитра та Онишка за суму 200 гривень. Акт також підтверджує відмову від претензій попередніми володарями та законну інтромісію капітули у володіння цими маєтностями, здійснену возним.

Кароль Ґалбрайт виправдовується перед Артуром Форбсом за зволікання зі сплатою боргу, пояснюючи затримку невиплатами від власних боржників та застоєм у торгівлі сап'яном. Він запевняє адресата у швидкому поверненні коштів і обіцяє винагородити його за очікування.

Кароль Гальбрет дякує Артуру Форбсу за надіслані співчуття та повідомляє про розпорядження виплатити тисячу злотих, зібраних із боргів його челядником. Він також заявляє про готовність викупити вексель, виставлений паном Бохеном, під час найближчого ярмарку в Ряшеві.

Ґалбрейт пояснює причини затримки платежів, згадує про передачу 1000 злотих, а також інших сум у Львові. Він просить Форбса про терпіння та збереження довіри.

Ґалбрейт обговорює труднощі обміну шелягів на добру монету, очікувані виплати Ґордона та вексель. Лист до Форбса спрямовано до Кракова.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між Дмитром Тиравою та львівською катедральною капітулою, присуджуючи капітулі вічну власність на село Черкаси на підставі давнішого королівського дарування та факту викупу давньої застави. З огляду на доведення виплати заставної суми та відсутність інших правових титулів у претендента, король наказує Дмитру та його нащадкам вічно мовчати.

Ганкевич описує клопотання у справах Гайдера, розмови з королівським секретарем і канцлером. Просить кошти на необхідні витрати та відкидає недоброзичливі чутки про адресата.

Ганкевич роз'яснює судові витрати, наводить суми та повідомляє про дату розгляду справи з Райзнером. Він просить Гайдера знищити його листування, побоюючись, що його можуть використати на шкоду.

Автор повідомляє про запитання канцлера щодо приїзду Гайдера. Він радить особисто з'явитися для захисту справ і згадує осіб, які діють на протилежному боці.

Ганкевич повідомляє магістрату, що канцлер більше не бажає відкладати справи Львова. Він закликає якнайшвидше вислати уповноваженого та попереджає про внесення справ до судового реєстру.

Ганкевич просить про детальні інструкції, підтверджує отримання 150 злотих і повідомляє про розгляд справи наступного дня. Також згадує вірменські судові справи.

Ганкевич повторює особисте прохання, передане через Габріеля, челядника вірменського купця. Він просить надіслати рибу й обіцяє відшкодувати витрати та віддячити послугами.

Автор сповіщає про сприятливий наслідок суперечки з Райзнером і надсилає текст декрету. Він поєднує судові новини з великодніми привітаннями та інформацією про інші справи.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Ксьондз Павел Гарбовський відповідає на скаргу бурмистра та ради Львова стосовно неправомірного отримання коштів о. Гудловським. Він запевняє, що наказав белзькому писарю оформити судовий позов, і заявляє про готовність справедливо розсудити справу після з'явлення уповноваженого представника міста.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Ж. де Гарсталь звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед його батьком, каштеляном краківським, з огляду на ворожі дії та фінансові претензії з боку герцога курляндського. Він також запевняє адресата у своїй незмінній повазі та відданості всьому родові Яблоновських.

Ж. де Гарсталь поновлює вияви поваги до воєводи волинського Яна Яблоновського та просить зберегти прихильність його батька, великого гетьмана коронного. Він роз'яснює справу врученого йому позову герцога Курляндії на судовий розгляд у Львові, протестує проти цього провадження і просить про захист від несправедливих звинувачень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Фабіан Ґедимін звертається до поручника Михайла Вольського з покірним проханням про короткочасну позику пахолочих і товариських панцирів, а також карвашів і мисюрок.

Король Сигізмунд I вирішує справу щодо спроби викупу Пекарського млина на передмісті Львова хірургом Яном Фрією. Монарх постановляє, що брат і сестра Михайло та Анна, діти покійного майстра Михайла, зберігають довічне право на володіння та оренду цього млина.

Ант. Гойглін звертається з Ґданська до Артура Форбса у Львові з ґречним проханням надати інформацію про місце перебування пана Нітша. Він також запитує, чи той придбав волів і чи вирушив уже транспорт цих тварин у дорогу.

Антон Гойґлін підтверджує Артуру Форбсу отримання листа разом із повернутим векселем та дякує за клопоти щодо цієї справи. Він висловлює задоволення з приводу відправлення паном Нічем партії волів до Ґданська і засвідчує готовність до подальших послуг.

Антон Гейглін із Ґданська підтверджує Артуру Форбсу в Ярославі належне отримання суми 5905 2/3 флорина від пана Кнабе. Дякує за сплату боргу та заявляє про готовність до подальших послуг.

Антоній Геуґлін доручає опіці Артура Форбса слугу свого сина, який вирушає в торговельних справах до Ясс. Він звертається з проханням надати йому підтримку й пораду, запевняючи у своїй вдячності та готовності до взаємних послуг.

Ант. Гойґлін дякує Артуру Форбсу за викуп векселя паном Нічем та передачу грошей панові Кнабе у Варшаві. Він також заявляє про готовність до подальших послуг і підтверджує резервування комісії для адресата.

Антоні Гойґлін-молодший підтверджує безпечне прибуття до Ґданська, дякує за виявлену дружбу, виправдовує затримку з листом і повідомляє про від'їзд [батька?] морем до Амстердама 27 травня.

Доданий вексель має бути пред'явлений Петрові, слузі Кшиштофа Нітша; після інкасо належну суму слід надіслати Гойґліну, вирахувавши комісію.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади та громади Львова підтверджує давній привілей Казимира Ягеллончика на щорічний вільний ярмарок у день св. Агнеси. Водночас монарх остаточно ліквідує та скасовує запроваджений раніше ярмарок на день св. Маргарити як невигідний і некорисний для міста.

Патрік Ґордон пояснює Артуру Форбсу, що передав посланцеві гроші на сплату зобов'язань за товари, і просить не звинувачувати його за затримку платежу. Водночас він повідомляє про можливість погашення заборгованості перед Альбертом Ватсоном, слугою адресата у Кракові.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує місту Львову два давні митні привілеї, які дозволяють збір мостового мита в розмірі одного гроша з навантаженого товарами воза та плати в розмірі двох денаріїв з купленого вола. Правитель мотивує своє рішення потребою зміцнення та підтримки обороноздатності прикордонного міста перед загрозою нападів ворогів.

Підканцлер коронний Пйотр Гембицький звертається до війта та старших вірменської громади у Львові з проханням відкласти виконання вироку асесорського суду щодо поруки за борг вірменського єпископа. Він зазначає, що це питання має бути мирно врегульоване на найближчому сеймі.

Король Сигізмунд I Старий після розгляду спору з коломийським старостою Миколаєм Сенявським підтверджує належне львівським міщанам і купцям звільнення від сплати митних зборів у Коломиї при перевезенні власних товарів. Водночас він застерігає під загрозою стягнення мита про заборону перевозити під приводом цього привілею товари, що належать чужим особам.

Гембицький просить магістрат про прихильність та урядову підтримку для августинців, які засновують осередок у Львові.

Гембицький радить дійти згоди зі старостою та дотримуватися правил стягнення торгового мита. Просить роз'яснити суть оброку, що необхідно перед виданням декрету щодо обов'язку євреїв.

Ґембицький рекомендує сорока мужам Львова укласти угоду з євреями, якнайшвидше повернути вилучені товари, а також припинити ворожі висловлювання й погрози до затвердження угоди королем.

Ґембицький закликає до мирової угоди зі старостою і пропонує пожиттєву суму з міських доходів зі збереженням чинності міських декретів.

Хелмінський єпископ і підканцлер коронний Пйотр Гембицький дякує владі Львова за надісланий дарунок у вигляді риби та обіцянку нових подарунків із Туреччини. Водночас він запевняє магістрат у своїй прихильності та готовності захищати привілеї міста.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Ян Гембицький дякує райцям і магістрату Львова за надісланий на час посту дарунок у вигляді солоної риби та білужини. Він запевняє у своїй вдячності та готовності повсякчас підтримувати інтереси й процвітання міста.

Папа Павло III повідомляє жителів міста та Львівської дієцезії про призначення Петра Стажеховського новим архієпископом після смерті архієпископа Бернардина. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та виявляти послух його повчанням і велінням.

Генриковський запрошує бурмистра та раду Львова на весілля старшої дочки з Анджеєм Лисицьким [?], адміністратором Берестейської литовської економії. Дочка на ім'я не названа.

Папа Павло III повідомляє катедральну капітулу у Львові про заміщення вакантної після смерті архієпископа Бернардина архієпископської кафедри та призначення на цю посаду Петра. Він наказує капітулі виявити новому ординарію послух і пошану під загрозою церковних кар.

Львівський староста Миколай Гербурт радить бурмистрові та райцям Львова, як у правовий спосіб домагатися справедливості проти пана Чавровського, котрий побив і пограбував міщанина Анджея Габрека. Він вказує на належний спосіб складання позову та протестації, водночас відраджуючи подавати скаргу проти власного старостинського уряду.