Каталог джерел

Король Сигізмунд II Август зобов'язується під королівським словом, що протягом дванадцяти років не викупить і не відбере в митрополичої капітули у Львові села Гонятичі та Черкаси у Щирецькому повіті. Він підтверджує непорушність спокійного володіння цими маєтностями разом з усіма прибутками аж до закінчення цього терміну.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівській капітулі право на стягнення третьої мірки з млина біля Галицької брами у Львові терміном на тридцять років. Після закінчення цього часу та сплати заставної суми млин має повністю повернутися під королівське управління.

Король Сигізмунд II Август звільняє будівлю львівської ратуші від обов'язку проведення в ній земських рочків, шляхетських віч та комісарських судів, закріплюючи її виключно за урядом і судочинством міського права. Рішення обґрунтовано тіснотою приміщень ратуші та необхідністю безперешкодного здійснення влади райцями в багатокультурному та обтяженому обов'язками місті.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський нарікає на незаконне призначення зимових квартир для конфедерованого війська в його резиденції та байдужість влади. Він також наводить варшавську проповідь, яка закликає до рішучого силового придушення солдатського бунту за литовським зразком.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між містом Львовом та спадкоємцями Казимира Гинка, наказуючи їм повернути документи й поступитися володінням третьою міркою Зимноводського млина перед Краківською брамою після виплати належної суми. Володар призначає возного земського для здійснення інтромісії на користь міста під заставою 1000 гривень та за допомогою львівського старости.

Король Сигізмунд II Август підтверджує два давніші документи 1417 та 1499 років щодо розмежування Львова з маєтностями Зубря та Сихів і правил користування тамтешніми лісами. Акт надає вічної юридичної сили попереднім угодам і насипаним межовим курганам (копцям).

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній привілей короля Владислава Ягайла, який звільняє місто Львів від обов'язку надавати підводи та сплачувати відповідні збори, попри ухвалу варшавського сейму. Водночас король закриває судовий процес, порушений проти міської влади коронним інстигатором за недоїмки з контрибуцій.

Король Сигізмунд Август відновлює восьмирічне звільнення від публічних податків для львівських міщан, які постраждали від пожежі та моровиці, скасовуючи щодо них дію анулювання імунітетів на Люблінському сеймі. Крім того, він оголошує, що місто Львів зобов'язане сплачувати збирачам податків виключно шос і чопове за давнім звичаєм.

Король Сигізмунд II Август заочно засуджує митника Мельхіора Кослю до сплати штрафу у розмірі 3000 гривень на користь міської влади та громади Львова за нез'явлення до суду та нескладання присяги. Водночас монарх підтверджує повне звільнення львівських міщан від сплати будь-яких мит на території Корони та підлеглих їй земель.

Король Генріх Валуа підтверджує у формі vidimus декрет Сигізмунда Августа зі львівських земських актів, що роз’яснює та закріплює привілей королеви Ядвіґи про звільнення львівських міщан від сплати мита. Документ забезпечує вічну юридичну силу митних вільностей, належних місту Львову на території Корони та підвладних доменів.

Александер Зоммер повідомляє Артура Форбса про розмови щодо фінансових розрахунків із панами Тамсоном, Ґалбрехтом і Бейллі, а також про суму, що залишилася після виплати панові Роберту. Він сповіщає про швидкий нічний від'їзд до Ґданська й очікує розпоряджень щодо повернення наявних коштів.

Петтер Соммервелл згадує попередні розмови в Кракові та просить Артура Форбса надати відомості про дії Роберта Форбса, а також письмово заступитися перед Альбертом Моллером, щоб запобігти подальшим фінансовим збиткам. Він також просить про стриманість і збереження таємниці та передачу відповіді на ім'я дружини через свою можливу відсутність.

Петтер Соммервелл пропонує купцеві Артуру Форбсу врегулювати борг шляхом поставки 200 штук гладкої тафти, яку в Любліні має отримати Майкл Гертмікор. Просить про мирне владнання суперечки, повернення боргового зобов'язання та збереження всієї оборудки в таємниці.

Петтер Соммервелле закликає Артура Форбса до мирного врегулювання фінансової суперечки та прийняття в рахунок сплати боргу 200 штук тафти. Він звертає увагу на нечесні дії повірених і просить виявити розуміння замість збільшення його збитків.

Петтер Соммервелл висловлює жаль з приводу арешту його особи та товарів у Любліні за вимогою Артура Форбса, роз'яснюючи стан взаємних розрахунків і труднощі з продажем майна. Він просить адресата про розважливість, виплату в розумних межах та пропонує владнати суперечку мирним шляхом за посередництвом спільних знайомих.

Катерина Зоммерова протестує проти незаконного накладення секвестру в Лейпцигу на її власні товари в рахунок боргів чоловіка. Вона погрожує позивом проти Артура Форбса до Коронного трибуналу в Любліні, якщо той не поверне вилучене майно.

Вацлав Костка Зубчевський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про заплановане примирення рокошан із королем, а також про пересування військ і поразку Огінського в Литві. Інформує також про перебіг справ у люблінському Коронному трибуналі та святкову перерву в засіданнях депутатів.

Ян Трашко звертається до львівського райці Єнджея Вахловича з проханням про втручання та допомогу в поверненні заборгованих коштів від ломжинського старости. При цьому він запевняє у своїй довічній вдячності та готовності винагородити за будь-які клопоти, понесені в цій справі.

Ян Ігнатовський вимагає від писаря Голембьовського негайного повернення багаторічного боргу на суму понад 162 польські злоті через львівського міщанина Еліана. Він нагадує адресатові про попередні невиконані обіцянки, власну скруту, а також про релігійний і моральний обов'язок повернути чужу власність.

Томас Камінґ розпитує Артура Форбса про сплату векселя капітана Барклая, просячи надіслати відповідь на адресу в Любліні. Він також звертається з проханням стягнути із Собака решту суми боргу в розмірі 1020 флоринів.

Джейкоб Кармайкл повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням грошей зі Львова через Пітера Бенсона та просить про підтримку, щоб уникнути необхідності особистої поїздки. Він також згадує про справу сплати від Томаса Бонді з Любліна та питання перевезення товарів через Мостиська.

Йоганн Кетшир висловлює жаль через занадто малу знижку, запропоновану Артуром Форбсом під час купівлі рубанків, і повторює прохання скинути 63 флорини, щоб уникнути збитків. У листі він також згадує про наближення дати весільних урочистостей.

Адреса листа, надісланого Фердинандом Кіцьким президентові, бурмистрам і райцям міста Львова.

Президент Коронного трибуналу ксьондз Фердинанд Кіцький дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. Від імені Трибуналу та від себе особисто він висловлює взаємні побажання гараздів і Божого благословення, засвідчуючи свою повагу.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та наказує внести на тривкий пергамент сім угод, укладених між львівськими міщанами й райцями та навколишньою шляхтою, щодо стягнення мит і плати за випас худоби (спасного). На підставі цих домовленостей шляхта зобов’язалася дотримуватися королівських торговельних імунітетів Львова й не стягувати неправомірних зборів.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із кафедральним капітулом надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування село Семиківці та передає йому в дванадцятирічну оренду село Марків. Натомість одержувач зобов'язується сплачувати щорічні платежі, утримувати господарські споруди, а також відновити й утримувати зруйнований повінню рибний став.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Францішек Коллер завершує лист до влади Львова формулою пошани. У приписці він зазначає, що отримав від синдика окремо вказану суму 76 флоринів і 46 крейцерів, тож її більше не потрібно додатково враховувати в розрахунках.

Цісарсько-королівський агент Францішек Коллер повідомляє владу Львова про сприятливу резолюцію Найвищої ради юстиції у справі проти пана де Вітовського та просить розпорядження щодо покриття канцелярських і поштових зборів, необхідних для відправлення декрету. Він також дякує за піврічну винагороду і підтверджує проведення розрахунків із синдиком.

Київський митрополит Михайло Рагоза разом із руськими єпископами проголошують приєднання до єдності з Апостольським Престолом та укладення унії Руської церкви з Римською церквою в Бересті. Документ містить підписи та печатки ієрархів, а також пізніші провениєнційні й облаційні записи.

Ян Краєвський повідомляє владу Львова про невдачу запланованої угоди та радить їй звернутися безпосередньо до ксьондза канцлера з повідомленням про недотримання домовленостей. Він також пропонує, щоб магістрат клопотав про офіційне доручення Краєвському представляти інтереси міста перед Двором.

Ян Красінський пояснює Яну Яблоновському причини нерегулярного написання листів, виправдовуючись обтяжливими розслідуваннями та судово-правовими інтригами, які затримують його в Любліні. Він обіцяє надолужити прогалини у листуванні з подвоєною ретельністю, щойно владнає цю справу.

Ян Красінський повідомляє Яна Яблоновського про свій терміновий виїзд зі свідками до Любліна на строк проведення слідства, а також про наказ синові повертатися просто з Відня до Варшави, не заїжджаючи до коханої в Риманові. Передає також вітання обозному з побажанням якнайшвидше діждатися нащадків.

Ян Красінський повідомляє з Любліна, що очікує на оголошення судового вироку у своїй справі, сподіваючись на сприятливий для себе результат з огляду на власну невинуватість. Він також сповіщає про швидкий від'їзд до Варшави, де планує чекати на подальші розпорядження руського воєводи.

Лукаш Лебелович вітає Францішека Глоговського з поверненням із Любліна та надсилає йому оригінал лаудуму й реляції з підписом підчашого чернігівського. Також він повідомляє про початок і відкладення белзьких судів з формально-правових причин.

Король Владислав IV розглядає спір щодо неповерненого боргу між ґданським міщанином Матеєм Фіком та львівським вірменином Габріелем Бернатовичем і підтверджує привілей Сигізмунда Августа, який звільняє вірмен від підсудності комісарським судам. На цій підставі монарх передає справу на розгляд належному вірменському суду у Львові.

Ян Лісовський поспіхом пише до львівського писаря Войцеха Зімницького, палко благаючи його дорогою через Люблін до Варшави не оминати його дому і заздалегідь сповістити про свій приїзд. Він також переказує уклони дружині Зімницького та запевняє у своєму доброму здоров'ї.

Король Владислав IV видає автентичний випис декрету 1634 року у суперечці між львівським магістратом і Колегією сорока мужів, яка представляє поспільство. Справа стосувалася неподання фінансових звітів про міські доходи й видатки, а також занедбання ремонту оборонних мурів.

Томас Маршалл повідомляє купця Артура Форбса про виконання замовлення на сукню, пояс та ремонт меча, які він відправляє через посередників до Львова. До листа він також додає перелік витрат і розрахунок авансу.

Томас Маршалл підтверджує Артуру Форбсу отримання коштів і подає розрахунок за надісланий пакунок із тканинами. Дякує за здійснення оплати та висловлює надію на вигідніші оборудки під час наступного ярмарку.

Марцін Мілевський повідомляє львівським райцям про перебіг справ у Коронному трибуналі в Любліні, зокрема про спір із Рахвалом та позов щодо звільнення Кіндфляйша. Він радить заявити про непідсудність земського суду щодо міської юрисдикції та інформує про наближення завершення трибунальської каденції.

Підканцлер коронний Анджей Станіслав Млодзейовський надсилає львівському магістрату скаргу купця П'єра Ґотьє, якому міська влада заборонила торгувати через наймання підмайстра-протестанта. Він наказує урядовцям скасувати несприятливе рішення та заохочувати іноземців селитися, замість того щоб відлякувати їх від торговельної діяльності.

Єпископ Анджей Млодзейовський відповідає магістрату Львова щодо військових повинностей, торгівлі з Ґданськом і сесій Коронного трибуналу. Він також радить дозволити іноземцю Де Вільєру утримувати редути й трактир, наголошуючи на перевагах конкуренції.

Документ регулює устрій, права та обов'язки з'єднаного цеху багатьох ремесел в Угнові, взоруючись на цехове право Любліна, а також містить пізніші підтвердження XVIII століття чергових дідичів міста.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Сигізмунда Августа від 1572 року (трансумований королями Яном Казимиром і Михайлом Корибутом Вишневецьким), який зрівняв львівських міщан і передміщан грецького обряду в міських, цехових і торговельних правах із міщанами римо-католицького віросповідання. У документі їм гарантовано, зокрема, доступ до міських урядів, свободу ремесла, торгівлі та набуття нерухомості у Львові.

Автор вимагає належно оформленої довіреності. Він повідомляє про позов проти Деболіни щодо боргу та отримання кондемнати (заочного вироку); Деболіна оскаржила вимогу й наклала арешт на суму в адресата. Просить надіслати відповідь до Красностава.

Король Август III підтверджує та відновлює сукупність міських прав, торговельних свобод, імунітетів і привілеїв міста Кам'янка-Струмилова, трансумуючи та схвалюючи попередні надання польських королів від Сигізмунда I до Яна III Собеського.

Франциск Салезій Потоцький дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди минулих свят. У відповідь він висловлює взаємну прихильність і бажає місту процвітання та непорушності його прав і вольностей.

Краківський воєвода Щасний Потоцький повідомляє владу Львова про плановане весілля свого сина, красноставського старости, з представницею роду польного коронного писаря. Просить адресатів ушанувати своєю присутністю весільні урочистості, призначені на 29 травня 1689 року в Любліні.

Геронім Радзейовський висловлює жаль з приводу образи його честі владою Львова та повідомляє про прибуття до Любліна для врегулювання фінансових справ. Він звертається до райців із проханням негайно вислати повноважних представників із відповідними дорученнями для проведення переговорів.