Каталог джерел

Королева Марія Казимира з великим схваленням ставиться до запланованого познанським воєводою Станіславом Малаховським від’їзду задля виконання обітниць біля Апостольських порогів. Вона запевняє адресата у своїй вдячності й незмінній прихильності, а також передає вітання його дружині.

Арман дякує за лист і доброзичливість. Королева після розмови з ним про одруження пана Станірофського [?] написала до пані Казміренської [?], щоб та йому допомогла. Автор повідомляє про невтішні звістки з Росії [Русі] та Литви щодо маєтностей королеви, а також наводить листи з Парижа про теплий прийом князів губернаторами під час подорожі. Передає вітання королеви, обговорює листування з князем Александром і запевняє у своїй відданості доньці адресата.

Арман повідомляє волинському воєводі про те, що сповістив королеву Марію Казимиру про його намір ушанувати пам'ять покійного Яна III, що монархиня сприйняла з вдячністю. Він також згадує про надзвичайно прихильний і почесний прийом королевичів французьким монархом та герцогом Орлеанським.

Граф де Бетюн просить, щоб адресат задовольнився з цією поштою його доброю волею, і запевняє у своїй відданості. Причина обмеження обсягу листа залишається частково нерозбірливою.

Дюпор пояснює затримку з відповіддю та повідомляє про галіот, який відплив із Ґданська вісімнадцятого числа і пройшов митне оформлення двадцять другого. Він побоюється, що війна ускладнить перевезення коней та в'їзд із ними до Франції.

Де Балюз радіє поліпшенню стосунків адресата з королевою. Він передає версію заяв страчених учасників змови проти Вільгельма Оранського, запозичену з голландської газети, та захищає Якова II і Францію від звинувачень у співучасті. Згадує маневри французьких флотів, а також стан здоров'я короля та відкладений від'їзд двору на Русь.

Арнольд Бауер просить Артура Форбса змінити отримувача платежу та виплатити за пред'явленням цього листа й розписки сто вісімдесят флоринів панові Сенеці замість підполковника Бойма.

Автор позичив на дорогу 180 флоринів доброю монетою у підполковника Бойма [?]. Він просить Форбса запевнити у здійсненні виплати 2 березня у Львові та додає боргове зобов'язання.

Арнольд Бауер повідомляє Артура Форбса про відіслання підписаного документа й радить виплатити суму пану Сенеці в обмін на розписку. Водночас він наголошує, що Форбс не повинен у цій справі домовлятися з підполковником Боймом без довіреності від Сенеки.

Бейлі дякує за обіцянку й жартівливо коментує відмову Форбса від алкоголю. Він запевняє у власній відданості королю K.W. і застерігає від французької партії, чий вплив у Польщі вважає значним.

Бейлі вручив Гільцнеру лист Форбса. Боржник заявив про брак готівки, вказав на попередні виплати по тисячі на рахунок адресата й обіцяв заплатити решту пізніше. Автор передбачає труднощі з переведенням векселя в Любліні.

Бейлі повідомляє про прибуття до Ряшева та погану ситуацію на ринку. Він нарікає на брак надходжень, відсутність знайомих із Семигороду та Волощини й невиплату належних сум із Поділля та України. Описує повінь, яка нібито зруйнувала цісарський табір та припаси.

Ґоттфрід Беке повідомляє Артура Форбса про перебіг цінових переговорів і закупівлю різних партій сукна в Ґданську, подаючи детальний перелік замовлених кольорів тканин. Він анонсує відправлення товару до Львова після дня святого Івана та просить адресата про допомогу своєму братові.

Радість від повернення зятя та пологів доньки поєднується з турботою про портрети й посилки. Маркіза просить протидіяти крокам, вигідним цісарю за рахунок Франції, і надсилати листи, які можна було б показати при дворі. Вона докоряє зятю за замовчування слів королеви щодо неї.

Ксьондз Белковський переповідає королівському секретарю Франкі розмову з архієпископом щодо суперечки з магістратом. Він повідомляє, що ієрарх відклав запланований від'їзд і запрошує адресата на зустріч перед обідом задля мирного залагодження справи.

Августин Бєльський звертається до президента Львова Житкевича та міської влади з проханням виділити міського слугу й сурмача для публічного оголошення про вільне шинкування вина. Цей захід має протидіяти неправомірним заборонам, накладеним старшиною львівського кагалу, які завдають збитків земському скарбу.

Самуель Бідерман підтверджує отримання фінансових розпоряджень та повідомляє про передачу Артуру Форбсу партії гладкого сукна разом із фактурою. Він також закликає сплатити решту суми на свято святого Михайла та продовжувати торговельну співпрацю, зокрема щодо купівлі шовку.

Блазовський дякує президентові Львова за привітання. Рекомендує виконати декрет та універсали, допускає звернення до підскарбія, а в разі опору згадує про примус щодо власників. Повідомляє про свій приїзд до Львова.

Блазовський обговорює справи Міхала Доброського [?] та Ковалінського. Він пропонує застосувати торунський статут проти осіб, визнаних волоцюгами, вживає метафору пташки в клітці та вказує на запобіжну мету затримання. Заявляє про приїзд після неділі Laetare.

Фелікс Каспар Георг Боре повідомляє Артура Форбса, що замовлений товар був виготовлений ремісниками з дефектами, тому його довелося повернути. Він запевняє, що замовлено нове виробництво, а готовий асортимент буде надіслано приблизно на свято святого Михайла.

Подяка за посередництво в укладенні контракту. Брауни скаржаться на падіння цін на зерно та важкого контрагента; просять простежити за належною підготовкою пшениці перед доставкою.

Б. Вернер дякує Артуру Форбсу за новорічні привітання і шкодує, що вони розминулися під час його проїзду через Ярослав. Повідомляє про очікування на обозні вози, пошуки нового вантажу та можливе спрямування транспорту до Замостя залежно від звісток зі Львова.

Маріанна Велопольська дякує руському воєводі за надіслані реліквії від королеви та просить детальні відомості про його колишнє навчання в колегіумі у Франції та пов'язані з цим витрати. Вона також повідомляє поточні світські новини з Варшави, зокрема про жалобу мальборкської воєводини та майнові позови проти віленської воєводини.

Маріанна Вєлопольська дякує руському воєводі за надіслані відомості про колегіум, до якого вона таємно планує віддати сина, котрий марнує час. Вона також висловлює радість з приводу очікуваної невдовзі зустрічі з адресатом та своєю племінницею.

Велопольська просить про полегшення щодо гіберни для Новоторзького староства, обтяженого вже трьома хоругвами та сповіщеного про четверту. У приписці вона переказує повідомлення про затримання поляків у Франції.

Маріанна Велопольська дякує Яну Станіславу Яблоновському за пам'ять і висловлює полегшення з приводу покращення стану здоров'я племінниці після нещасного випадку. Вона також просить дізнатися в монастирі його тітки про дівчину, вправну у вишиванні гобеленовим швом.

Маріанна Велопольська вітає Яна Станіслава Яблоновського зі щасливими пологами дружини та безпечною подорожжю, висловлюючи полегшення після періоду тривоги. Вона також згадує про нещастя, що спіткало рід Сапегів, із занепокоєнням передбачаючи, що прийдешні політичні негаразди незабаром торкнуться всіх.

Маріанна Вельопольська дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за виявлену прихильність і висловлює занепокоєння станом здоров'я племінниці. Вона також передає вітання від близьких і запевняє, що з нетерпінням очікує на швидку зустріч.

М. Вижицький повідомляє полковникові Денгоффу про виїзди з Варшави на сеймики перед майбутньою конвокацією, наголошуючи на необхідності мати там перевірених прибічників. Принагідно поновлює обіцянку зустрічі, а також просить надіслати лимонного соку та дивовиж із подорожі.

Де Віллар повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу йому через довіреного посланця листа від пана Дюпона. Він також пропонує своє посередництво у відправленні відповіді та запевняє у готовності до подальших послуг.

Ґалбрейт пояснює причини затримки платежів, згадує про передачу 1000 злотих, а також інших сум у Львові. Він просить Форбса про терпіння та збереження довіри.

Якуб Гладишевич дякує Артурові Форбсу за подарунок, переданий через брата. Висловлює вдячність і доручає себе та свою дружину подальшій прихильності й дружбі адресата.

Якуб Гладишевич відправляє до Львова свого челядника для залагодження власних справ і доручає його доброзичливості та допомозі Артура Форбса. При цьому він заявляє про готовність віддячити за виявлену йому послугу.

Якуб Гладишевич просить Артура Форбса виплатити у Львові суму 2300 курантних флоринів пану Бевілакві. Він запевняє адресата, що витрачені кошти будуть негайно повернуті йому особисто або через відправленого з Рудника слугу.

Францішка Ґнєвошова повідомляє посла Францішка Ґлоґовського, що його лист не застав її сина, і надсилає залишені в Ґнєвошові речі на знак прихильності та готовності до подальших послуг. Вона також передає уклін панночці та засвідчує свою повагу.

Архієпископ Ріміні Джованні Давіа дякує гетьману і воєводі руському Станіславу Яну Яблоновському за пам'ять та ділиться песимістичними роздумами щодо справ Речі Посполитої і наслідків миру з Туреччиною. Він також зауважує, що за нинішньої ситуації єдині побоювання можуть надходити з боку Пруссії.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Кардинал Анрі Альбер де Ла Гранж д'Арк'єн просить руського воєводу надіслати зі Львова судові документи, необхідні для отримання відшкодування за образу, якої він зазнав у Магерові. Він також передає вітання великому гетьману та родині адресата.

Кардинал д’Аркіан дякує за дружбу й увагу до його справ, обіцяє довести вдячність і просить передати великому гетьманові запевнення в готовності служити.

Маркіз д’Аркієн висловлює глибоке занепокоєння через невтішні звістки про стан здоров'я племінниці, які отримав від краківського каштеляна. Він палко просить волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського надіслати найсвіжіші новини про неї.

Маркіз д'Арк'єн повідомляє гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, що через відсутність належної виплати з прусського скарбу та від познанського воєводи укладена раніше угода втратила чинність. У зв'язку з недотриманням умов домовленості автор листа заявляє про повернення до своїх первинних фінансових претензій і просить гетьмана про подальші розпорядження.

Маркіз просить втрутитися у справу про належні йому кошти та суперечку в гродському суді Львова, називає свідків і просить з’ясувати обставини.

Відправник описує скрутне становище й суперечки щодо маєтків, повинностей і корогв, пов’язаних із добродієм, та просить адресата заступитися й допомогти домогтися справедливого вирішення. Він згадує документи, попередні накази, вояків і кривди, а також спроби виправити становище. Лист починається 8 грудня 1698 року; завершення датоване 19 січня 1699 року. Адресата титуловано руським палатином, однак його прізвище не вдалося впевнено прочитати.

Єжи Дідушицький рекомендує Яну Станіславу Яблоновському пана Звольського, колишнього бранця, викупленого в Константинополі, який прислужився під час переписування польських невільників. Він просить підтримати його перед великим коронним гетьманом для отримання паспорта та рекомендаційних листів на зворотну дорогу до Туреччини.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про повернення з Веліхова затриманої бочки юхти, бідкаючись через псування шкір унаслідок промокання, що завдасть значних збитків. Він також сповіщає про стан ринку, ціни на московські шкіри та інші пропоновані товари.

Польний гетьман коронний Вацлав Жевуський дякує владі Львова за затримання злочинця, відісланого до міста холмським коморником. Він звертається з проханням про його остаточну видачу згідно з новим розпорядженням підскарбія коронного.

Подільський воєвода Міхал Жевуський поновлює прохання до бурмистра та райців Львова про надання вакантного львівського пробоства своєму синові, отцю абату. В обмін на прихильність він висловлює вдячність і готовність до всіляких послуг для міста.

Анна Жечицька звертається до провізора Беема зі скаргою на сусідів, які спричинили суперечку та безпідставно звинуватили її в межових незгодах. Авторка просить про особистий огляд на місці в Малехові та справедливий розгляд справи, запевняючи у бажанні підтримувати добросусідські взаємини.

Плоцький суфраган Марцін Залуський засвідчує волинському воєводі готовність надати послугу у справі, обговореній паном Галицьким. При цьому він застерігає, що обов'язковою умовою є попереднє підписання контракту королевою.

Францішек Ян Залуський сповіщає руського воєводу про неспокій у провінції, останні кадрові рішення щодо великої маршалківської палиці та побожне поводження короля в Торуні. Лист завершується поспішними побажаннями щастя й гараздів у прийдешньому новому році.