Каталог джерел

Король Людовик Угорський наказує урядовцям і митникам у Польщі та Угорщині уможливити купцям і жителям Русі вільний проїзд після сплати належного мита. При цьому він забороняє чинити їм будь-які безправні перешкоди чи завдавати шкоди.

Князь Владислав Опольчик дякує жителям та урядникам Руської землі за дотеперішню вірність і звільняє їх від складеного йому омажу та присяги. Водночас він повертає їх під безпосереднє правління короля Людовіка Угорського.

Князь Владислав Опольчик обіцяє мешканцям і містам Русі відшкодування за будь-які збитки у разі збройного нападу королеви Ядвіги та гарантує, що не призначить угорця намісником на цих землях. Він також визначає порядок мирного вирішення питання щодо прав королеви Польщі на Русь за участю обраних князів і вельмож Священної Римської імперії.

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє владу Львова про призначення дати весілля з ерцгерцогинею Констанцією Австрійською на 30 жовтня 1605 року. Монарх закликає проконсула та райців надіслати міську делегацію на весільні урочистості до Кракова.

Король Владислав Ягайло надає львівському міщанинові та збирачеві подимного податку Яншкові Толмачу та його спадкоємцям суконну комору у Львові з правом торгівлі та стриження (краяння) сукна. Крамницю звільнено від сплати щорічного чиншу до королівської скарбниці.

Маршалок Королівства Польського Ян з Олесниці вирішує суперечку щодо митних прибутків у селі Вербіж, затверджуючи повноваження львівського митника Волчка та відновлюючи його у володінні ними. Водночас він наказує Теодорику Бучацькому, його родичам та місцевим кметям припинити чинити подальші перешкоди у стягненні мита.

Султан Мустафа наказує польській владі надати допомогу посланцеві придворного купця Махмуда у стягненні заборгованості за товари та гарантувати йому безпечне повернення. До документа додано архівні нотатки XIX століття щодо виконання німецького перекладу фотографії тексту у Відні та запланованого нового перекладу.

Король Владислав III Варненчик дозволяє райцям і поспільству міста Львова пред'являти міські права, імунітети та привілеї виключно перед своєю королівською величністю. Тим самим він звільняє місто від обов'язку показувати ці документи воєводам, каштелянам, старостам чи іншим урядникам Королівства Польського аж до часу свого особистого прибуття до Львова.

Влада Гданська повідомляє магістрат Львова про запровадження вимоги обов'язкової наявності свідоцтв про стан здоров'я для всіх прибулих осіб і товарів у зв'язку з поширенням морової виразки. Вона звертається з проханням оголосити ці приписи серед львівських міщан та вжити спільних заходів для запобігання епідемії.

Папа Миколай V, прихильно ставлячись до прохання короля Казимира Ягеллончика, видає розпорядження для львівського архієпископа та інших польських ієрархів з огляду на загрозу з боку татар. Документ пов'язаний із наданням індульгенцій та церковних приписів у зв'язку з боротьбою проти загарбників.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує, що ухвалений владою та жителями Львова податок (циза) на нагальні потреби держави та прусської війни має добровільний характер і обмежується одним роком. Монарх зобов'язується королівським словом, що цей збір не перетвориться на постійну повинність і жодним чином не порушить привілеїв та вольностей міста.

Ж. Ґ. де Балюз надсилає Яну Станіславу Яблоновському кореспонденцію від маркізи де Бетюн та повідомлення про захоплення іспанських галеонів зі сріблом. Він також сповіщає про непідтверджену звістку щодо відмови курфюрста Баварії від претензій на польську корону на користь підтримуваного Францією принца де Конті.

Ж. К. де Балюз повідомляє волинському воєводі про надії на загальний мир у Європі після укладення перемир'я в Савої та про морські дії союзників. Він також бажає Польщі спокою та злагоди під час майбутнього обрання нового монарха.

Ж. Ґ. де Балюз передає руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському звістки про напруженість довкола Гольштейну, полювання короля Англії та призначення на урядові посади у Франції. Він також повідомляє про відправлення урочистої меси в Дрездені та прибуття французьких артистів до Польщі.

Роберт Белл просить Артура Форбса зберегти арешт на спірні товари в Лейпцигу та затримати їх видачу пану Весту аж до його особистого прибуття наприкінці місяця. При цьому він наголошує на своїх фінансових претензіях і сповіщає про швидку зустріч.

Папа Юлій II повідомляє короля Александра Ягеллончика про призначення Бернарда Вільчека львівським архієпископом замість переведеного до Гнєзна архієпископа Анджея. Він закликає монарха оточити нового пастиря та його архідієцезію королівською опікою й прихильною підтримкою.

Владислав Бєрнацький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію та рекомендаційні листи до маршалка й трибунальських депутатів у судовому процесі проти пана Збоцького. Він також повідомляє про заходи, вжиті в Києві задля залучення коштів для воєводи на майбутній сейм.

Папа Лев X видає розпорядження щодо дисципліни духовенства, реформи звичаїв, а також боротьби з помилками та єресями в Королівстві Польському, Богемії та Угорщині. Виконання та юрисдикційні повноваження покладає на гнєзненського архієпископа Яна Ласького.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

Олександр Вроновський клопоче перед бурмистром Львова за свого товариша Борвацького у справі видачі купленого панцира. Справа є невідкладною, оскільки хоругва має протягом кількох днів прибути до військового табору під Золочевом.

Ж. де Гарсталь звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед його батьком, каштеляном краківським, з огляду на ворожі дії та фінансові претензії з боку герцога курляндського. Він також запевняє адресата у своїй незмінній повазі та відданості всьому родові Яблоновських.

Вроцлавський купець Томаш Ґірнотт повідомляє Сенат Львова про боргове зобов'язання на суму понад 624 імперських талерів, яке мав перед ним покійний львів'янин Ян Лібшваґер. Він просить міську владу накласти арешт на майно боржника та продати його з торгів, що дозволить задовольнити вимоги кредиторів без необхідності здійснення дорогої поїздки з Вроцлава.

Архієпископ Ріміні Джованні Давіа дякує гетьману і воєводі руському Станіславу Яну Яблоновському за пам'ять та ділиться песимістичними роздумами щодо справ Речі Посполитої і наслідків миру з Туреччиною. Він також зауважує, що за нинішньої ситуації єдині побоювання можуть надходити з боку Пруссії.

Автор пояснює свою відсутність необхідністю несення служби та очікуванням дій монарха. Він також повідомляє про дії підлеглих, спостереження за компанією та неможливість розкрити наміри львівського ловчого.

Філіп де Заглі повідомляє волинському воєводі про завершення вимушеного перебування в Ерзурумі та запланований виїзд до двору шаха з посольством. Він наполягає на надісланні королівського листа для перського правителя, застерігаючи водночас від доручення дипломатичних місій духовенству.

Анджей Хризостом Залуський повідомляє руському воєводі про вісті з Варшави щодо готовності шведського короля розпочати мирні переговори. Він також згадує про воєнні настрої послів із Великопольщі та Серадза й про плановану в Мальборку раду.

Анджей Хризостом Залуський пояснює Яну Станіславу Яблоновському необхідність дотримуватися стриманості в листах через непевну політичну ситуацію та брак достовірних новин. Він також повідомляє про погану погоду в Торуні, що ускладнює подорожі, а у приписці відповідає на нарікання воєводи.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський коментує політичні настрої в Речі Посполитій та звістки про зрив багатьох сеймиків. Він підкреслює, що під час ювілею воліє присвятити себе духовним справам, аніж громадським турботам.

Вармінський єпископ Анджей Хризостом Залуський пише до руського воєводи, пояснюючи відсутність свіжих новин правилом, запозиченим у Цицерона. У приписці він торкається питання затримки листування з Литви та Великої Польщі, а також заплутаних фінансових розрахунків.

Францішек Ян Залуський сповіщає руського воєводу про побоювання, пов'язані з діями шведських військ, підготовку до сеймиків та утиски з боку саксонських військ. Він також інформує про плани вармінського єпископа та свій намір провести зиму в Торуні.

Ян Замойський заступається перед бурмистром і райцями Львова за Анджея Гікла з Кандії, просячи прийняти його в міське громадянство. Він наголошує на заможності свого протеже та його готовності нести міські повинності, висловлюючи раді вдячність за позитивне вирішення справи.

Підканцлер коронний Томаш Замойський заступається перед чернігівським підкоморієм за Ярему Вишневецького, чиї володіння межують із Московським царством. Він просить простежити, аби сеймова прикордонна комісія не порушила майнових прав князя.

Краківський воєвода Петро Зборовський запевняє владу Львова у своїй підтримці в суперечці з руською шляхтою, яка незаконно намагається притягати міщан до своїх судів. Він наголошує на важливості міських привілеїв та виняткового права апеляції до короля, радячи львівському магістрату вносити офіційні протестації в разі тиску.

Король Генріх Валуа на коронаційному сеймі підтверджує громаді львівських вірмен усі права, привілеї, імунітети та звичаї, надані його попередниками. Він наказує королівським урядникам і міській владі Львова неухильно їх дотримуватися та захищати львівських вірмен.

Войцех Зімницький повідомляє владу Львова про прибуття до Варшави, перебіг міських судових процесів, зокрема суперечки з руською громадою, та про зупинення роботи судів через хворобу підканцлера. Він також згадує про відсутність перспектив скликання сейму й переповідає політичні новини стосовно миру з Туреччиною.

Катерина Зоммерова протестує проти незаконного накладення секвестру в Лейпцигу на її власні товари в рахунок боргів чоловіка. Вона погрожує позивом проти Артура Форбса до Коронного трибуналу в Любліні, якщо той не поверне вилучене майно.

Ян Камоцький описує Яну Яблоновському політичні настрої в Парижі, підтверджує укладення миру із Савойєю та приготування до прибуття савойської принцеси. Він також повідомляє про пересування військ у Каталонії та Фландрії і сповіщає про відправлення медичного трактату для гетьмана Яблоновського.

Ян Камоцький повідомляє волинському воєводі Яну Яблоновському про урочистості в Парижі з нагоди укладення миру із Савойєю, а також про чутки щодо іспанського двору й підтримку Францією кандидатури Якова II на польський престол. Він також сповіщає про стан здоров'я Людовика XIV, який, попри болісну операцію з розтину нариву, безперервно керує державними справами.

Краківський війт і лавники на прохання львівського писаря Павла Щербича посвідчують чинний у Кракові звичай обрання колегії сорока мужів, до якого апелював королівський декрет для Львова. Згідно з краківською практикою, двадцятьох членів обирають цехмістри з-поміж купців, а ще двадцятьох визначають купці з-поміж цехової старшини за участі одинадцятьох лавників.

М. Козньовський вимагає від львівського магістрату відшкодування збитків, завданих свавільним спрямуванням міських вод на територію його маєтку. Він відхиляє пропозицію розслідування та закликає до мирного врегулювання справи, щоб уникнути судового процесу, який ляже тягарем на міську владу.

Король Сигізмунд III Ваза приєднує препозитуру в Буську до відновленого при Львівській катедрі уряду архідиякона з метою забезпечення йому належного утримання. Водночас монарх відмовляється від королівського права патронату над цією препозитурою на користь львівського архієпископа та капітули.

Ян Красінський пояснює перерву в листуванні тяжкою хворобою та коментує агресивні дії шведських військ і руйнування, завдані саксонськими військами. Він також сповіщає про недугу великого підскарбія коронного, пересування військ і просить Яблоновського про протекцію над своїми розореними маєтностями на тернопільській комісії.

Ян Красінський звітує про завершення реляційного сеймика, ухвалення податків та звернення до кардинала на захист вольностей і з проханням спонукати короля до якнайшвидшого повернення. Він також повідомляє про власні приготування до поїздки в Рим, просячи руського воєводу про пам'ять та опіку під час своєї відсутності.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Король Владислав IV на коронаційному сеймі в Кракові урочисто підтверджує сукупність прав, привілеїв і володінь міста Львова, наданих його попередниками, зокрема князем Владиславом Опольським і королем Казимиром Великим. Правитель бере міщан і належні їм маєтності під королівську опіку та гарантує непорушність міських кордонів і юрисдикції.

Папа Інокентій X сповіщає короля Владислава IV про переведення венденського єпископа Миколая на Львівське архієпископство, овдовіле після смерті архієпископа Станіслава. Він закликає монарха огорнути нового митрополита та довірену йому Львівську церкву королівською прихильністю й опікою.

Король Ян Казимир підтверджує сукупність прав, вольностей, імунітетів і надань міста Львова, трансумуючи генеральний привілей короля Владислава IV від 1633 року. Укладач документа винагороджує в такий спосіб вірність і самопожертву міщан, виявлені під час нещодавнього козацького бунту та татарського набігу під міські мури.

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює затримку провінціала візитаційними обов'язками, покликається на давню прихильність предків райців та застерігає від церковних кар за перешкоджання монастирським фундаціям.

Самуель Мецнер сповіщає Яна Станіслава Яблоновського, що під час подорожі до Франції з листами, зокрема до принца Конті, його заарештували на землях нового короля. Він просить волинського воєводу про заступництво перед монархом та отримання наказу про звільнення, який дозволив би йому повернутися до Польщі.

Папа Климент XII доручає краківському препозиту та канонікам Валеріану Сутковському й Яну Гуманському розглянути й остаточно вирішити майнову суперечку між о. Станіславом Дохкевичем та адвокатом Войцехом Бориславським. Справа стосується апеляції на вирок Апостольської нунціатури щодо неповерненої позики та повернення заставлених срібних виробів і коштовностей.