Каталог джерел

Львівський архієпископ Павло Тарло за згодою митрополичої капітули скасовує обтяжливий обов'язок щоденного виголошення проповідей у Великий піст, покладений на катедрального проповідника за фундацією архієпископа Бернардина Вільчека 1507 року. Натомість він зобов'язує його виголошувати проповіді в катедрі лише у два обрані будні дні кожного тижня Великого посту, а в неділі та свята — вранці й після полудня.

Анджей Жидовський повідомляє руському воєводі про зрив сеймику стороною, яка не змогла зберегти чинність попередніх сеймових постанов. Автор передбачає скликання наступного зібрання та просить про подальші, детальніші інструкції.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між люблінським райцею Мацеєм Каспровичем та міською владою Львова, підтверджуючи привілей львів'ян судитися виключно в межах Корони. Монарх постановляє, що у справах, які підпадають під магдебурзьке право, позов «одним едиктом за три» не має сили преклюзивного терміну, а є лише першим звичайним викликом до суду.

Ігнацій Жешовський ТІ повідомляє владу Львова про вручення довірених йому листів та про своє особисте заступництво перед адресатами у справах міста. До листа він додає отриману інформаційну відповідь і заявляє про подальшу готовність служити.

Король Сигізмунд II Август підтверджує у формі транссумпту привілей Сигізмунда I Старого від 1535 року, виданий для Львова. Згідно з його змістом, матеріали апеляційних справ мають доставлятися до королівського суду виключно спеціальним міським посланцем, послуги якого оплачує сторона, що апелює.

Анна Жечицька звертається до провізора Беема зі скаргою на сусідів, які спричинили суперечку та безпідставно звинуватили її в межових незгодах. Авторка просить про особистий огляд на місці в Малехові та справедливий розгляд справи, запевняючи у бажанні підтримувати добросусідські взаємини.

Папа Пій IV надсилає палій новопризначеному львівському архієпископу Павлу Тарлу через посередництво Єжи Тиліча. Він доручає краківському або перемишльському єпископам вручити палій після прийняття номінантом єпископських свячень та відібрати від нього присягу на вірність Апостольському Престолу.

Автор пересилає Франциску Глоговському лист від свого рідного брата, белзького стольника, який свідчить про виконання прохання адресата. При цьому він висловлює впевненість, що Глоговський дотримає свого слова.

Король Сигізмунд II Август наказує всім вірменам, які мешкають у Львові, беззастережно підпорядковуватися вірменському праву та юрисдикції, а також нарівні нести громадські тягарі. Документ скасовує всі дотеперішні й майбутні листи, що вилучали їх з-під цієї юрисдикції.

Анна Жевуська просить львівський магістрат надати вакантне після єпископа-суфрагана пробство заслуженому архікатедральному кустошу, баківському єпископу. В обмін на прихильне рішення вона запевняє у своїй та чоловіковій вдячності.

Король Сигізмунд Август дозволяє жителям села Кротошин, що належить до конвенту домініканців у Львові, на вічні часи збирати суху та повалену деревину на паливо в королівському лісі Деревач. Водночас він наказує львівському старості Пйотру Барзому та його наступникам не порушувати цього права.

М. Яворський сповіщає гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про грабунки та обтяжливі вимоги до Холмської землі з боку німецьких військ та артилерії. Змушений повернутися з дороги, він просить гетьмана про заступництво для себе самого, своїх підлеглих і хоругов.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський повідомляє белзького каштеляна Александра Куропатницького про підготовку до сеймику, намір прибути до Львова та напруження навколо утвореного військового союзу (конфедерації). Згадує також про дії холмського єпископа та переміщення місцевих урядовців.

Станіслав Матеуш Жевуський пояснює белзькому каштеляну Александру Куропатницькому, що хоругва коронного хорунжого вже отримала наказ виступити в роз'їзд і не повинна стояти в його маєтках. Він зазначає, що зосередження військ зумовлене наказами та суспільною необхідністю, а воякам у шляхетських маєтках належить виключно дах над головою.

Король Сигізмунд Август надає сандомирському воєводі Спитку Йордану із Заклічина та його спадкоємцям будинок у Перемишлі, що перейшов до Корони за правом кадука. Надання має характер вічного дарування з повним правом вільного розпорядження нерухомістю.

Станіслав Яблоновський повідомляє президенту Львова, що лист щодо міської землі біля валів надійшов уже після генерального сеймика, через що він не може офіційно втрутитися в суперечку з кармелітами босими. Він лише дозволяє комендантові захищати шанці та висловлює готовність допомагати місту за інших нагод.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує владі Львова за дотеперішню прихильність і знову рекомендує свого сина, ксьондза-абата, який претендує на львівське пробоство. Він запевняє у вдячності та молитвах за добробут райців в очікуванні на рішення архієпископського суду.

Подільський воєвода Михайло Жевуський звертається до президента Львова з проханням допомогти в набутті оренди приміського села Білогорща на підставі отриманого королівського рескрипту. Натомість він обіцяє суворе дотримання умов контракту, а також постійну прихильність і вдячність міській владі.

Подільський воєвода Міхал Жевуський поновлює прохання до бурмистра та райців Львова про надання вакантного львівського пробоства своєму синові, отцю абату. В обмін на прихильність він висловлює вдячність і готовність до всіляких послуг для міста.

Міхал Жевуський, подільський воєвода, звертається до влади Львова з проханням надати вакантне львівське пробоство своєму синові після смерті ксьондза-декана Вєнявського. Він нагадує про попередні обіцянки магістрату та запевняє у довічній вдячності й готовності до послуг.

Подільський воєвода Михайло Жевуський висловлює проконсулу та консулам міста Львова та їхнім родинам побажання благополуччя й здоров'я з нагоди Нового року. При цьому він запевняє їх у своїй незмінній прихильності, повазі та готовності до подальших послуг.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя.

Подільський воєвода Михайло Жевуський повторює своє прохання до магістрату міста Львова щодо надання йому в оренду приміського села Білогорща. Він нагадує при цьому про традиційну прихильність своєї родини до міста, а також про власну підтримку львівських привілеїв.

Папа Пій IV сповіщає катедральну капітулу у Львові про призначення Павла новим львівським архієпископом після смерті архієпископа Фелікса. Він закликає капітулу до покірності та послуху новому ординарію під загрозою затвердження церковних кар.

Вацлав Жевуський висловлює жаль з приводу кривди, завданої президентові Львова, і запевняє у своїй підтримці прав міста. Водночас він наполегливо радить магістрату укласти мирову угоду, щоб уникнути обтяжливих і коштовних трибунальських процесів.

Польний гетьман коронний Вацлав Жевуський дякує владі Львова за затримання злочинця, відісланого до міста холмським коморником. Він звертається з проханням про його остаточну видачу згідно з новим розпорядженням підскарбія коронного.

Краківський воєвода Вацлав Жевуський рекомендує владі Львова варшавських купців Фелікса Сальватора та Райснера, які домагаються дозволу на організацію карнавальних редутів. Він запевняє, що всі припаси вони придбають на місці, а саме підприємство привабить до міста численну шляхту й принесе Львову значний прибуток.

Вацлав Жевуський дякує львівському проконсулу та райцям за виявлену до нього прихильність і шле взаємні побажання довголітнього благополуччя. При цьому він запевняє магістрат у своїй незмінній відданості та повазі.

Вацлав Жевуський звертається до влади Львова з проханням надати вакантну парохію в тамтешньому архікафедральному соборі своєму племінникові, отцю-канцлеру Жевуському. Натомість він обіцяє львівським райцям пам'ять і вдячність за кожної слушної нагоди.

Документ встановлює детальний перебіг кордонів та насипання межових курганів (копців) між селом Козельники, що належало францисканцям, та міськими ґрунтами Львова і селами Сихів та Зубра, покладаючи край дотеперішнім суперечкам і тілесним ушкодженням. Крім того, підтверджує надане конвенту міською владою право на обмежене вирубування дров на опалення та випас худоби на міських землях за умови збереження належних відносин із містом.

Автор нагадує про декларацію магістрату Львова щодо пробства та очікувану можливість отримати його після смерті отця Лозовського. Після смерті декана також потрібно знову розглянути справу деканату й попередню декларацію; автор згадує суфрагана, якого мали призначити деканом. Завершальне звертання адресоване шляхетним і поважним панам; підпис, імовірно, читається як «M. Rzewuski». Лист датовано Варшавою, 13 лютого 1763 року.

Король Сигізмунд Август вирішує спір між владою міста Львова та цехом різників, підтверджуючи угоду 1550 року, що врегульовує правила торгівлі м'ясом у дні вільного торгу. Водночас монарх закріплює виняткове право львівських різників на продаж м'яса поза визначеними ярмарковими днями та скасовує взаємні судові витрати сторін.

Жарден вітає Яна Станіслава Яблоновського з нагоди призначення на посаду руського воєводи й надсилає йому в дарунок дичину. Він також звертається з проханням про протекцію у клопотанні про канонію у Львові в разі її звільнення.

Король Сигізмунд Август присуджує місту Львову власність маєтку Брюховичі разом із млином та підтверджує міську юрисдикцію над селами Брюховичі й Голоско. Спадкоємцям Мартина Ганеля забезпечує право на отримання прибутків із маєтку Голоско зі збереженням традиційних шарварків на користь міста.

Никодим Жабоклицький запевняє Яна Яблоновського у своїй вірності та просить у нього протекції й підтримки. У приписках повідомляє про присутність чужинців у Львові та ув'язнення перемишльських підданих міською вартою в Городищі.

Никодим Жабоклицький скаржиться Янові Яблоновському на ключника та сойтуса, які напали на підданих із Тарноґури, що везли сіль, і побили челядь. Каштелян просить покарати винних і наказати повернути награбоване майно.

Король Сигізмунд II Август підтверджує Яну Кровицькому та жителям юридики костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова давні привілеї королів та урядовців щодо вірменського права і звільнення від гродських тягарів. Крім того, монарх дозволяє тамтешнім вірменським ремісникам вільно займатися всілякими ремеслами згідно з давнім звичаєм.

Ієронім Єловицький пояснює причини свого попереднього втручання стосовно кривди одного священника, залишаючи рішення на розсуд адресата. Він також повідомляє про нагляд за справами кореспондента та про свій швидкий від'їзд на сейм до Варшави.

Священник Ієронім Єловицький спростовує відомості, передані священником Ястшембським, і запевняє адресата, що згаданого духовного отця відправили звідси ще тиждень тому. У постскриптумі він просить зважити на справу та розсудити справедливо.

Ієронім Мацей Єловицький звертається до магістрату Львова з покірним проханням про надання йому катедрального пробоства у разі звільнення цього бенефіцію. При цьому він заявляє про довічну вдячність і готовність виконувати будь-які розпорядження міської влади.

Єпископ Ієронім Єловіцький дякує львівському магістрату за попередню презентацію на львівське пробоство та засвідчує свою готовність до послуг. Водночас він просить райців про підтримку та презентування луцького каноніка Барончевського на вакантну після покійного ксьондза Лапінського катедральну канонію у Львові.

Король Сигізмунд II Август на вальному сеймі в Кракові затверджує документ львівських лавників 1554 року, що засвідчує продаж лану орної землі з луками та чагарниками в селі Клепарів на користь селянина Григорія Солтиса Станіславом Кмітовичем, а також Барбарою та Катериною Кмітівнами. Виданий диплом забезпечує покупцеві та його спадкоємцям вічне й непорушне право власності на набуту землю.

Ксьондз Раймунд Єзерський перепрошує львівський магістрат за неможливість прибути особисто через зайнятість справами капітули та євреїв. Він просить райців ласкаво прийняти пред'явника листа, ксьондза Котовського, на місце нещодавно померлого ксьондза Боґацького.

Король Сигізмунд II Август підтверджує і трансумує чотири привілеї королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I для цеху шевців міста Львова. Вони стосуються обмеження кількості шевців на підзамчі до двох майстрів, заборони займатися шевським ремеслом у шляхетських маєтках за мурами міста, правил продажу шкір гарбарниками та заборони перекуповувати шкіри перед міськими брамами.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє купців Роберта та Артура Форбесів про відправлення з Вроцлава до Ярослава шести сувоїв сукна, довірених візникам Клеменсу Полячеку та Єнджею Бесновському. Він наводить розрахунок завдатків і витрат на перевезення, просячи доплатити решту суми фрахту після отримання непошкодженого вантажу.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про часткове здійснення вексельних платежів Єжи (Георгом) Кольбою та про поточні ціни на юхтові шкіри на вроцлавському ринку. Він також сповіщає про підготовку сувою сукна для відправлення з Лейпцига і повторює прохання про якнайшвидше виряджання шкір зі Львова.

Фердинанд Енґельгардт надсилає листа з проханням вручити його Андреасу Бойду, щоб отримати від нього борг у розмірі 216 флоринів. Він також повідомляє про прибуття та подальшу відправку лейпцизьких товарів і передає новорічні вітання.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення йому сувою товару через візника Баумґарта. Він також згадує про посилку з Лейпцига, яка, залежно від домовленостей із заступником із Вишнева, буде додана до цього ж транспорту або надійде через Краків.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Роберта Форбса про труднощі з продажем надісланої юхти та про затримання воза з товаром митником у Кемпні через неточності у сплаті мита.

Фердинанд Енгельгардт відповідає на замовлення Артура Форбса на угорський батинг, пояснюючи, що через брак запасів цього товару у Вроцлаві його ще належить замовити у сукнарів для виготовлення. Він також нагадує, що наступні замовлення слід робити завчасно.