Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку на користь міста Львова, забороняючи передміщанам із Краківського передмістя та Підзамча шинкувати напої й вести вільну торгівлю. Документ підтверджує давніші декрети, обмежує дозволену кількість ремісників на передмісті визначеними квотами й накладає на передміщан вічне мовчання.

Ґольський вимагає заарештувати волоських купців і затримати їхнє майно доти, доки вони не відшкодують збитки Лонцькому. Він звинувачує їх у нападі на заїзд Лонцького, а райців — у потуранні цьому.

Станіслав Ґольський доручає опіці влади Львова пана Лонцького, який, попри заслуги перед королем і Річчю Посполитою на Волощині, зазнав там тяжких кривд і досі не домігся справедливості. Він просить бурмистра та райців виявити прихильність до потерпілого, котрий особисто викладе їм свою справу та намічені дії.

Станіслав Гольський у різких висловах картає львівських райців за незаконний суд і пограбування заслуженого перед Річчю Посполитою пана Лонцького, попри його покликання на свій протекторат. Він обіцяє райцям дошкульні наслідки на власній шкурі, якщо вони не відшкодують потерпілому завданих кривд.

Станіслав Гольський дорікає львівським райцям за неправомірний і надто суворий розгляд справи Ланьцького, який пограбував купців мултянського господаря. Він запевняє адресатів у своїй незмінній прихильності та повідомляє, що особисто і належним чином відпустив потерпілих купців.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

В. Голодинський висловлює глибоке співчуття з приводу нещасть, що спіткали Львів, та запевняє у своїй незмінній прихильності й підтримці зусиль міського синдика. З нагоди великодніх свят він складає владі міста побажання процвітання та відродження разом із Воскресінням Христовим.

Автор відкидає виправдання міста щодо грошей. Він стверджує, що не кривдить міщан, але більше не може утримувати людей, які служать без платні, власним коштом.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський затверджує фундаційний документ перемишльського каштеляна і генерального руського старости Миколая Гербурта Одновського, що засновує та забезпечує колегію з п’яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри.

Ґ. Ґолембйовський дякує за отримання речей від кравця і просить адресата подбати про те, щоб заставлена делія не пропала в руках єврейських кредиторів за незначну суму. Він також запевняє, що сплатить свій борг після приїзду до Львова, та згадує про надіслане вино, яке чекає випити у товаристві хорунжого.

Голембьовський запитує про речі, забрані від кравця, просить зберегти скриню з паперами, а також викупити та продати делію для покриття боргу.

Ґолембьовський описує місце проживання чоловіка, у якого зберігається заставлена шпилька, й оцінює її вартість у чотири червоні золоті. Він знову запевняє Ігнатовського, що поверне борг.

Крамарські записи, що містять перелік колоніальних товарів і сухофруктів із зазначенням їхньої кількості та цін. Друга частина містить реєстр фінансових розрахунків і дрібних боргів різних клієнтів.

Ґ. Ґолембьовський пише з Веняви до Ігнатовського, дивуючись відсутності відповіді на попередній лист, попри передані гроші на оплату пересилання. Повідомляє про свій швидкий приїзд до Львова і передає вітання знайомим.

Лист містить великодні побажання, вказівки щодо розшуку застави у кравця та запевнення про сплату боргу. Автор запрошує хорунжого до Варшави.

Автор просить надіслати квитанції на 38 та 60 злотих і свідоцтво про добропорядне перебування у Львові. Документи та підтримка потрібні йому в суперечці про 300 злотих.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Станіслав Ґожевський сповіщає Яна Яблоновського про відправлення векселя та відповіді від влади Ґданська, а також про переполох серед саксонських військ, які збирають припаси в Торуні. Автор просить про подальші розпорядження, не бачачи потреби довше залишатися у Свеці.

Станіслав Ґожевський запевняє руського воєводу Яна Яблоновського в тому, що регулярно надсилає листи з кожною поштою. Він віддається під його опіку та просить надати подальші панські накази.

Переправа через Віслу затримує пошту. Автор пропонує спосіб позичити гроші через посередника із забезпеченням підписом Вінярського; вказує також інший контакт.

Король Сигізмунд I відкладає на десять років розгляд спору між Краковом і Львовом стосовно права складу товарів з огляду на необхідність ретельного дослідження привілеїв і допиту свідків. Доти він наказує дотримуватися умов, визначених у декретах 1533 та 1537 років.

Теодор Годшон повідомляє Артура Форбса про смерть кравця Беккера та спроби вдови каштеляна заволодіти його майном. Він звертається з проханням зберегти в таємниці гроші покійного, віддані на зберігання Форбсу, а також допомогти задовольнити власні претензії.

Годшон просить зятя Форбса видати Йонашеві два тюки сукна, продати залишок червоного напівшарлату та безпечно провести грошовий розрахунок через полковника Салкіна.

Король Сигізмунд I Старий здійснює пергаментне засвідчення акта 1533 року, який відкладає вирішення суперечки між Краковом і Львовом про право складу та свободу транзиту до найближчого вального сейму. До остаточного розгляду справи монарх наказує зберегти чинний стан володіння та юридичну силу привілеїв обох міст.

Станіслав Йодуровський повторює прохання до президента Львова призначити депутатів для оцінки пустищ, що межують із кам'яницею Гонсьоровських. Він заявляє про готовність приїхати та сплатити кошти після повідомлення про їх обрання, бідкаючись на марні поїздки до міста, здійснені досі.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову Пекарський млин разом із так званою третьою міркою та всіма прибутками за Краківською брамою, звільняючи його від можливості викупу монархом. Документ включає млин під виключну міську юрисдикцію магдебурзького права у Львові.

Автор протестує проти перейняття кам'яниці Катерини П'єрґєвичової через цесію боргу. Посилаючись на конституцію 1678 року, він вимагає повернення нерухомості до міського обігу за відповідну ціну.

Ф. С. Годлевський передає президентові та владі Львова відповідь і копію листа до блонського старости щодо супліки скривдженої пані Георгієвичової. Він просить передати ці документи зацікавленій жінці.

Король Сигізмунд I Старий затверджує відмову влади Любліна від судового позову проти Львова у справі затримання купців, які прямували на люблінські ярмарки. Монарх звільняє львівських міщан від будь-яких претензій, а також підтверджує львівське право складу та інші торговельні привілеї.

Катерина Годлевська наполегливо просить брата терміново надіслати гроші для покриття зобов'язань, побоюючись службових неприємностей. Вона також повідомляє про складні розрахункові та майнові справи, пов'язані, зокрема, з пані городоцькою.

Миколай Одновський Гербурт з Фульштина, перемишльський каштелян і генеральний руський староста, фундує та забезпечує колегію п'яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри. Він забезпечує їхнє утримання на своїх маєтках Гряда і Грибовичі та покладає на них літургійні обов'язки, зокрема відправлення офіцію та меси про Пресвяту Діву Марію.

Гноїнський просить намісника Вольського про термінову відповідь, необхідну для звіту перед довірителем, а також заступається за утискуваних підданих зі Строжі. Він бере під захист війтівство і пропонує спільний з'їзд у фільварку для проведення очної ревізії.

Холмський земський суддя Фелікс Снопковський та підсудок Ян Ожаровський засвідчують здійснення обміну маєтками між руським воєводою і холмським старостою Яном із Тенчина та холмським єпископом. Предметом угоди був обмін села Гловичі на село Пшеворськ (Пшевали).

Ґнінський рекомендує синдика Михайла Григровича на вакантну посаду судового писаря Львова. Він посилається на його попередню службу та представництво міста на сеймах і сеймиках.

Ґнінський переказує волю короля після скарги жовківських міщан на нові львівські мита: 2 гроші від ста кварт і 5 грошів від солоду. Він вимагає скасувати нові обтяження, якщо їх встановило саме місто.

Перед лавничим судом Львова лавник Андрій Єльонек за згодою міської влади продав перемишльському каштеляну Миколаю Гербурту Одновському ділянку за різницькими ятками під будівництво будинку для мансіонаріїв львівської катедри за 130 флоринів. Документ визначає умови міського імунітету для новозведеного духовного будинку та правила зведення межового муру.

Францішка Ґнєвошова повідомляє посла Францішка Ґлоґовського, що його лист не застав її сина, і надсилає залишені в Ґнєвошові речі на знак прихильності та готовності до подальших послуг. Вона також передає уклін панночці та засвідчує свою повагу.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та відновлює для бурмистра, райців і міщан Львова всі дотеперішні права, привілеї, вольності, імунітети та звичаї, надані місту попередніми монархами і ним самим.

Єжи Гласнапп заявляє про готовність супроводжувати Яна Яблоновського під час в'їзду до Свеця із загоном, зібраним у Радзині, просячи уточнити дату з'їзду. Він також повідомляє про перебування генерала Брандта та плоцького воєводи у Ґданську.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та визнає непорушним привілей про надання місту Львову сіл Зубра та Сихів. Документ закріплює володіння цими маєтками за міською владою в умовах виконання статуту, що забороняв міщанам володіти земельними маєтками.

Авторка надсилає сестрі Кларинді саджанці розсади з обіцянкою дослати моркву, щойно та з'явиться. Вона також передає прохання чоловіка виготовити рами для картини та сердечні вітання від усієї родини.

Сестри Францішека Глоговського звітують братові про польові роботи, хід посівної та господарські труднощі, спричинені непокорою селян і втечами підданих. Вони також повідомляють про збитки на пасіці та відсутність повного реєстру посівів через від'їзд пані Антоніни.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі та міщанам Львова викупити солодовий млин, званий Зимноводським, з рук Софії, вдови львівського підкоморія Станіслава Гинка, та її синів. Доходи з млина мають бути призначені на спільні міські потреби та користі.

Самуель Глоговський звертається до свого брата Франциска із закликом до братерської любові, християнського прощення заподіяних кривд та отямлення у чварах, які нищать родинний маєток. Він запрошує його на зустріч, щоб ознайомитися з листами посередників і зробити спільні кроки для остаточного припинення суперечки.

Самуель Глоговський повідомляє братові про численні перешкоди, які заважають йому вчасно вирушити до військового табору, зокрема про брак коня, втечу візників та неповернені борги. Просить про фінансову підтримку та сповіщає, що чекає відповіді щодо купівлі коней у пана Бутовича.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський здійснює облату й транссумпцію документа примаса Яна Латальського з бреве папи Павла III від 1538 року. Акт підтверджує вилучення братів жебручих орденів у Королівстві Польському з-під юрисдикції дієцезальних єпископів і забороняє порушувати їхні привілеї.

Миколай Глоговський сповіщає братові про наїзд озброєних людей, підісланих судовим супротивником, які пограбували маєток і погрожували хворій дружині автора. Він пояснює необхідність постійного перебування в Любліні задля захисту від затвердження вироку та просить звісток про здоров'я родича.

Миколай Глоговський пояснює братові, що через тяжку гарячку не зміг особисто поїхати до Любліна, але вирядив туди дружину, яка отримала сприятливі звістки від депутатів. Він також повідомляє про очікуваний приїзд маршалка, угоду з мірошниками, господарські клопоти та переказує вітання від родини.

Миколай Глоговський повідомляє братові Франциску про перебіг з'їзду в Любліні щодо сплати боргу паном Лосем, а також про юридичні труднощі та заочний вирок, отриманий запеклими супротивниками. Просить про подальшу підтримку в судовому процесі, надсилає копії документів і звертається з проханням надіслати необхідні речі.

Миколай Глоговський повідомляє братові, що через судову справу, яка ще триває, змушений затриматися в Красноставі, звідки одразу після її завершення вирушить на суди до Любліна. Він також передає листа від красноставського старости та звістки про сутичку з татарами під Кам'янцем.