Каталог джерел

Вахлікович просить синдика повернути речі племінниці, дружини коваля Александра Злоткевича. Він звинувачує кухарку Ягнешку в крадіжці та описує її ув'язнення у Вільчека; речі нібито перебували в урядовому депозиті.

Король Сигізмунд I встановлює правила щорічного звітування урядуючих львівських райців про міські доходи перед колишніми райцями, чотирма лавниками та шістьма представниками поспільства. Водночас він наказує всім учасникам ревізії зберігати отримані відомості в суворій таємниці під присягою на вірність королю.

Петро Васт повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про отримання сукна від купця де Альберті за наказом генерала Брандта. Він пояснює різницю в кількості сувоїв червоного та блакитного сукна, а також сповіщає про пакування та запечатування товару.

Король Сигізмунд I Старий надає пожиттєво львівському райці Михайлу та його дітям, Михайлу й Анні, усі прибутки з питля, встановленого у львівському Пекарському млині. Раніше монарх забезпечив їм пожиттєве одержання доходів із третьої мірки цього ж млина.

Автор запрошує на своє весілля з Доротеєю Браун, донькою покійного ґданського райці Даніеля Брауна, призначене на 5 січня. Запрошення від 30 XII 1665 року адресоване Якобу Баренгаму [?] у Кракові.

Петер Вест повідомляє з Варшави Артура Форбса про перебіг справ у маршалківському та ґродському судах, а також про виїзд сторін до Кракова. Він також сповіщає про податкові питання, спірні розрахунки з Лондеком і заходи щодо укладення мирової угоди напередодні ярмарку.

Петер Вест інформує Артура Форбса про поточні фінансові розрахунки, заплановану передачу євреями коштів пану Кунцу та відправлення вина до Ґданська. Повідомляє також про перебіг судових справ, суперечки з равським старостою, вбивство в підскарбія та відтермінування роботи канцелярії.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Джордж Васті дякує Артуру Форбсу за допомогу в справах міста Ярослава та доручає йому забрати у Львові гроші за двома векселями від Александра Бейлі. Він також повідомляє про застій у торгівлі, а також про смерть і похорон Андреаса Петтендріха.

Джордж Васт підтверджує отримання кореспонденції та дякує Артуру Форбсу за турботу про міські справи. Він бажає йому одужання завдяки лікам, які той приймає, і висловлює сподівання на швидку зустріч.

Джордж Васт повідомляє Артура Форбса про вручення місту Ярославу королівського мандату у справі їхніх інтересів та про зволікання міської влади з наданням відповіді. Він просить вжити правових заходів, звернутися за заступництвом до візького старости та діяти при королівському дворі.

Джордж Васт повідомляє львівського купця Артура Форбса про відправлення з Ґданська скрині білих чарок через візника Казимира на замовлення пана Зайлера. Просить прийняти вантаж у належному стані та сплатити кошти за його перевезення.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Роберта Форбса про відправлення сукна через Верушув до Ярослава та про поточне купецьке листування. Він також обговорює питання отримання готівки, терміни сплати боргів і труднощі з придбанням векселів перед лейпцизьким ярмарком.

Джордж Васт повідомляє з Ярослава Артуру Форбсу до Львова про фінансові питання, розрахунки з Букевичем і Дуїнскесом та оренду кімнати. Крім того, він сповіщає про передачу лимонів, вирішення справи цукерниці та передає вітання спільним знайомим.

Ґеорґен Васт повідомляє Артура Форбса про те, що залишив для нього 300 талерів у пана Томаса в рахунок сплати боргу, і дякує за наданий кредит. Автор також сповіщає про свій від'їзд до Ярослава.

Джордж Васто повідомляє Артура Форбса про торговельні переговори в Ярославі, ціни на приміщення та відправлення сукна через Щебрешин до Варшави. Він також просить про допомогу, видачу довіреності (пленіпотенції) та втручання у коменданта з метою стягнення й арешту належних йому грошей.

Король Сигізмунд I дозволяє львівським райцям, опікунам шпиталю Святого Духа, продати село Малехів, яке зазнає утисків і конфліктів, та перевести його під дію земського права. Кошти від продажу мають бути спрямовані на купівлю іншого нерухомого майна або чиншів на користь убогих із поширенням на них церковного імунітету.

Стефан Васильковський сповіщає поручника Войцеха Смольницького про свій від'їзд та інструктує його щодо надсилання кореспонденції поштою. Він також порушує поточні полкові справи, питання ліквідації заслуг (виплати жолду) та фінансових розрахунків із товаришами.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між владою Львова та шляхтою, яка володіє будинками в місті, наказуючи, щоб їхні орендарі чи мешканці несли всі міські збори й повинності та підлягали магдебурзькій юрисдикції. У разі неплатоспроможності неосілих пожильців за зобов'язання та заподіяні збитки має відповідати сама шляхетська нерухомість.

Варшицький запевняє волинського воєводу в пам'яті та готовності служити. Згадує Опатівський сеймик і чесника, який переказав вітання; додає низький уклін для коронної пані.

Міхал Варшицький надсилає волинському воєводі привітання з нагоди свят Різдва Христового, бажаючи йому здоров'я, успіхів та найвищих почестей у Речі Посполитій. Водночас просить зберегти давню прихильність і заявляє про готовність надавати подальші послуги.

Король Сигізмунд I Старий затверджує устрій і звичаї львівських цехів та вилучає львівських майстрів, челядників і учнів з-під зверхності краківських цехмістрів. Він дозволяє львівським ремісникам вільно навчати учнів і надавати звання майстрів, гарантуючи їм повноту прав у всьому Королівстві, а юрисдикцію над ними довіряє цеховим старшинам із правом апеляції до міської ради Львова.

Ваповський описує суперечку щодо асигнації, покладеної на перемишльську синагогу, а також затримання євреїв за звинуваченням у крадіжці коней. Він просить воєводу про захист і подає власну оцінку судового процесу.

Костянтин Ваповський просить руського воєводу Яна Яблоновського про заступництво перед краківським каштеляном у справі отримання хоругви, що звільнилася після смерті хелмського каштеляна. Він нагадує про попередні обіцянки та запевняє в довічній вдячності й готовності вірно служити.

Хворий після повернення з посольської місії Ваповський не приїде на сеймик. Він передає свою позицію через урядовців, рекомендує перемишльського myсливця (ловчого) на маршалка і просить воєводу про звіт з засідання.

Костянтин Ваповський виряджає до Яна Яблоновського гінця з пропозицією умов визначення ціни обміряних маєтностей. У приписці він розпитує воєводу про те, що йому відомо щодо прихованих намірів і ворожих кроків бранденбурзького курфюрста стосовно Речі Посполитої.

Костянтин Ваповський висловлює вдячність руському воєводі Яну Яблоновському за виявлену ласку та протекцію. Заявляє про довічну вірність і готовність віддячити послугами разом з усією своєю родиною.

Константин Ваповський просить руського воєводу Яна Яблоновського поновити наказ про видачу жидачівському войському підданого-втікача із села Ляцька Воля. Попереднє розпорядження з цього приводу було призупинене краківським хорунжим через оманливі скарги тамтешніх селян.

Костянтин Ваповський рекомендує руському воєводі свого сина, бжезницького старосту, який клопочеться про затвердження на посаді поручника в батьковій корогві. Він також просить підтримати офіцерське призначення для пана Вуяковського та запевняє, що набере добірних людей до свого підрозділу.

Костянтин Ваповський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про намір вивідати настрої шляхти перед скликанням сеймику, а також про політичні інтриги та незатвердження королем пунктів комісарів. Він запевняє адресата у своїй незмінній лояльності та переконує в необхідності успішного проведення сеймику перед прийдешнім вальним сеймом.

Костянтин Ваповський підтримує позицію воєводи щодо необхідності ухвалення однозначної декларації воєводства на сеймику з огляду на прагнення кардинала та Сапегів укласти угоду. Він сповіщає, що деталі його міркувань адресатові усно перекаже його син, підчаший.

Костянтин Ваповський порушує питання заміщення вакантних військових хоругов, висловлюючи сподівання на протекцію воєводи під час наступних призначень. Він також дякує за надіслані відомості про рухи неприятеля і просить від свого імені та від імені зібраної шляхти про подальші повідомлення з театру воєнних дій.

Костянтин Ваповський веде переговори з руським воєводою Яном Яблоновським про умови купівлі маєтку Ласки, ставлячи під сумнів підвищення раніше узгодженої суми. Він заявляє про готовність заплатити тридцять п'ять тисяч злотих і пропонує довічну вірність та послуги в обмін на поступку з боку магната.

Львівські лавники під головуванням судового війта Анджея Стефана визнають права та введення у володіння (інтромісію) каноніка Миколая Блажейовського щодо фільварку на Глинській вулиці на Галицькому передмісті. У документі внесено до актових книг (облатовано) раніший райцівський акт 1520 року, який регулював майнові зобов'язання померлого лавника Станіслава Ламека та його дружини Аґнєшки.

Війт Ярослава сповіщає про задоволення скарги ремісника на челядників. У постскриптумі просить президента Львова надіслати текст постанови щодо обігової вартості монети та обіцяє взаємну допомогу.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Реєстратор просить утримати 34 злотих із суми, яку львівська каса має виплатити Гершку Лахмановичу. Це заборгованість за витяги та засвідчення; після отримання грошей він обіцяє надати розписку.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Ксьондз Валюнецький закликає Самуеля Стана негайно завершити справу поточного тижня заради його ж безпеки, попри попередню згоду перемишльського єпископа на відстрочення строку. Він просить його прибути до Бжозува або надати презенту, радячи віддати її рекомендованому сяноцькому проповідникові, ксьондзу Кулігремцю.

Король Сигізмунд I Старий обмежує заняття шевським ремеслом на передмістях Львова виключно двома замковими шевцями, а також забороняє купцям скуповувати шкіри в приїжджих за межами міста. Крім того, він наказує старості Станіславу з Ходча та міській владі неухильно дотримуватися цехових прав шевців.

Ректор дякує магістрату за привітання. Кандидат Беллі повинен ще вдосконалювати освіту; ректор волів би відправити іншу особу, але погодиться, якщо місто наполягатиме на своєму виборі. Хвалить підтримку академічної школи.

Молдавський господар Стефан V гарантує владі та купцям міста Львова безпечний в'їзд і вільну торгівлю на території Молдови за умови сплати належного мита. Водночас він підтверджує чинність попередніх торговельних привілеїв і зобов'язується непорушно дотримуватися даних обіцянок.

Кармеліт Валентій просить президента Львова про офіційне розпорядження щодо видачі речей і паперів Ґурського, які зберігаються в Гербута. Шабля залишається спірною через вимогу сплатити один злотий; чернець обіцяє розписку про отримання.

Райці міста Львова затверджують подані їм порядкові та статутні статті львівського цеху гончарів. Документ регулює питання ремісничих обов'язків, виготовлення та продажу товарів.

Бургграф Львівського замку Анджей Йордан Заклічинський звертається до бурмистра Миколая Боїма у зв'язку зі скаргою каноніка на теслю, який покинув довірену йому роботу на шкоду замку. Він просить міського урядовця затримати несумлінного ремісника й ув'язнити його в ратуші.

Король Сигізмунд I Старий призначає чинним райцям міста Львова половину надходжень із чопового як компенсацію за нехтування приватними справами задля громадської служби. Інша половина доходу з цього податку має згідно з попередніми розпорядженнями призначатися на відбудову міста.

Фрідріх Вайс підтверджує сплату рахунку паном Ебмюллером на суму 292 талери та повідомляє про відправлення замовлених товарів, зокрема шовкових тканин терзанелла. Додає відповідні розрахунки, пропонує на продаж шафран і висловлює готовність до подальших правочинів перед ярмарком святого Михаїла.

Король Сигізмунд I Старий врегульовує взаємні юрисдикційні відносини між судом міського права у Львові та судочинством вірменської громади, зокрема допустимість свідків різних віросповідань, підсудність справ про нерухомість і кримінальних злочинів, а також порядок арештів. В іншій частині монарх підтверджує чинні привілеї обох сторін.

Крістіан Вайс просить Артура Форбса видати збережений пакунок Якобу Марліну лише після стягнення з нього належної суми у 43 райхсталери. Автор інструктує адресата передати отримані гроші вказаному посередникові.

Король Сигізмунда I вирішує спір між владою і поспільством міста Львова та дідичем села Збоїща Петром Одновським, забороняючи стягувати з селян гребельне мито за товари, що везуться на львівський торг. Власник Збоїщ натомість зберігає право стягувати гребельне мито з візників та інших подорожніх згідно з належними йому привілеями.