Каталог джерел

Король Сигізмунд III Ваза, затверджуючи угоду львівської капітули з міською владою, передає бурмистрові та райцям Львова королівське право патронату й презентації вченого священнослужителя на львівську митрополичу канонію. Водночас він наказує архієпископові Яну Димітру Соліковському здійснювати інвеституру кандидатів, представлених магістратом.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує вирок архієпископа Яна Димітра Соліковського та угоду, укладену між львівською митрополичою капітулою і магістратом міста Львова у суперечці про патронат над препозитурою шпиталю св. Духа. Згідно із затвердженою угодою львівські райці зберігають право презенти на препозитуру, обираючи кандидата з-поміж каноніків, а капітула зобов'язується підтримати надання магістрату права презенти на другу канонію для вченого священнослужителя.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує і трансумує акт комісії королівських ревізорів 1592 року, що встановлює проходження меж і насипання межових копців між королівським селом Сокільники, належним до Львівського староства, та міськими маєтностями Львова під назвою Кульпарків.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує пожертву 400 польських злотих, здійснену Габріелем Розеном із Рожнова на користь препозита та мансіонаріїв Львівської катедри. Фундацію було забезпечено у формі щорічного видеркафового чиншу в сумі 24 злотих на кам'яниці львівського аптекаря Ієроніма Ведельського в обмін на відправлення богослужінь і мес за душу жертводавця.

Гетьман Станіслав Конецпольський надсилає чернігівському підкоморію документи, що роз'яснюють волю короля щодо делімітації кордону з Московською державою. Бажає адресатові божого благословення та розважливості для успішного виконання покладеної на нього місії.

Станіслав Конєцпольський повідомляє львівських райців про встановлення королем нового ярмарку в Язловці на свято св. Василя. Він звертається з проханням оголосити про це львівським купцям та запевняє в гарантуванні безпеки на торговельних шляхах гетьманами.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілеї цеху краячів сукна у Львові, трансумуючи диплом Стефана Баторія 1578 р. (який містить привілей Сигізмунда I 1541 р. про виключне право на торгівлю сукном на лікті) та акт міської ради Львова 1594 р. про заснування братства сукнярів.

Деметер Костянтинович повідомляє про свій приїзд на ярмарок до Львова та надсилає докладне замовлення на тканини й мереживо. Він також запевняє, що сплатить решту суми після прибуття.

Львівський архієпископ Ян Димитр Соліковський затверджує дарування права патронату та володіння каплицею Святого Хреста у львівській катедрі, здійснене Станіславом Діровицем на користь райці Яна Шольца Вольфовича, а також затверджує та включає до церковного імунітету нову фундацію та чиншове забезпечення, встановлені для цієї каплиці Шольцом.

Марцін Контський просить адресата про заступництво перед краківським каштеляном у справі отримання платні в Познанському та Каліському воєводствах. Він зазначає, що всі подробиці справи особисто представлять рекомендовані ним офіцери.

Марцін Контський просить волинського воєводу взяти під опіку офіцерів і посприяти на комісії з'єднанню обох частин свого полку. Свою відсутність на Русі пояснює домашніми клопотами та недугою дружини.

Марцін Контський висловлює задоволення з приводу засудження писаря коронної артилерії до смертної кари за вбивство слуги волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського. Він залишає рішення про можливе дарування засудженому життя та пом'якшення вироку на розсуд адресата, наказуючи підлеглому офіцерові підкоритися його волі.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою встановлює щорічний аніверсарій за душу подільського воєводи Миколая Мелецького та розподіляє суми для кліру й церковної служби. Фундація ґрунтується на щорічному чинші в розмірі 30 флоринів, забезпеченому маєтностями села Стриганці.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський призначає на вічні часи єпископські доходи з Кам'янки та Буська на відправлення львівською капітулою щорічних заупокійних богослужінь за упокій його душі. Це надання 1606 року формально затвердив архієпископ Ян Тарновський під час деканальної візитації.

О. Адріан Колінський надсилає Франциску Глоговському різдвяно-новорічні побажання благополуччя та здоров'я. Він також просить адресата про подальшу прихильність і про написання листа із заступництвом до отця провінціала.

Київський митрополит Михайло Рагоза разом із руськими єпископами проголошують приєднання до єдності з Апостольським Престолом та укладення унії Руської церкви з Римською церквою в Бересті. Документ містить підписи та печатки ієрархів, а також пізніші провениєнційні й облаційні записи.

Писар Корендович звітує руському воєводі Янові Яблоновському про виконавче провадження проти заборгованого єврея Мошка на користь пана Зонтака. Він повідомляє про зухвалу спробу підкупу з боку боржника й зрештою передає справу на безпосередній розсуд воєводи.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Станіслав Коритко просить воєводу Яна Яблоновського про заступництво перед королевичем у суперечці щодо баранинського ґрунту. Він заявляє про готовність з'явитися на розмежування в Сутковичах і цілковите підпорядкування вердикту воєводи.

Документ короля Сигізмунда III Вази встановлює та затверджує єдині ставки зборів, які стягує львівський магістрат із привезених грецьких, мальвазійських, угорських, моравських і далматинських вин. За взірцем краківських привілеїв монарх призначає ці доходи на утримання міського уряду, а також визначає покарання за недотримання приписів.

Великий канцлер коронний Стефан Корицинський повідомляє владу Львова про відтермінування купцеві Дерзахаріашевичу виплати боргу татарському послу Солтанасу до Ярославського ярмарку. Він наказує магістрату в разі несплати негайно розсудити боржника за правом для гостей (гостьовим правом), аби зберегти добру репутацію перед іноземцями.

Великий коронний канцлер Стефан Корицінський повідомляє магістрат Львова про скерування до міста піхоти під командуванням львівського старости та звільнення міщан від тягаря її утримання. Він також порушує питання асекурації суми в сім тисяч злотих із міських доходів.

Полковник Ернест Корфф дякує львівським райцям за прихильний прийом військових делегатів і звертається з проханням про надання провіанту для своїх загонів. Натомість він запевняє, що потреба випасу коней і наближення війська до міста не завдасть жителям жодних збитків ані у врожаї, ані в майні.

Йоганнес Конрадт Корфініус підтверджує отримання попереднього листа від Артура Форбса та врегулювання платежів, пов'язаних із паном Тейлором. Він також надсилає рахунок на суму понад 107 флоринів і пропонує здійснити остаточні розрахунки під час прийдешнього ярмарку святого Михайла.

Король Сигізмунд III Ваза роз'яснює привілей Стефана Баторія, уточнюючи правила торгівлі сукном, шинкування напоїв та ліміт дозволених вірменських ремісників у Львові. Документ підтверджує права обох націй на торгівлю, визначаючи вірменам межі кравецької, шинкарської та ремісничої діяльності під загрозою грошового штрафу.

Король Сигізмунд III Ваза вирішує спір між міською владою та вірменською громадою у Львові, встановлюючи ліміт спадкових вірменських будинків у сімдесят три та виключаючи з цього підрахунку церковні будівлі й шпиталь. Крім того, він наказує вірменам упродовж року перепродати будинки біля Ринку та крамницю католикам за умови відшкодування витрачених сум, забороняючи їм подальші трансакції в межах Ринку.

Катажина Коссаковська докоряє львівському магістрату за видану заборону монастирям здавати помешкання шляхті, яка з'їжджається на контракти. Вона застерігає райців, що відчуження шляхти призведе до бойкоту львівських з'їздів і перенесення контрактів до іншого міста.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування млин, став і панщину підданих у Семиківцях. Натомість одержувач зобов'язується утримувати об'єкти в належному стані та надалі служити на користь Церкви.

Косович повідомляє волинського воєводу про скромні поставки провізії, порожнечу в коморі та закінчення грошей на поточні закупівлі у Львові. Сповіщає також про отримання асигнати від перемишльського суфрагана і запитує про термін післясвяткового переїзду двору.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує статути й порядок богослужінь колегії мансіонаріїв львівського митрополичого костелу, що визначають їхні літургійні обов'язки, правила спільного життя та покарання за провини. Він також надає їм право ухвалювати подальші приписи за погодженням з ординарієм.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує статут і порядок християнського похорону та богослужінь за вбогих, померлих у шпиталі Святого Духа у Львові. Документ регулює питання молитов, внесків на милостиню, зберігання літургійного начиння й шат, винагороди священника, а також надає членам братства сорок днів відпусту щороку.

Мандатарій Войцех Кохлевський відповідає на сповнений докорів лист довірителя, відкидаючи звинувачення, висунуті йому та економові, і відсилаючи отримані резолюції. Він запевняє в успішному просуванні підготовки документації для субкомісії та просить простежити за справами майнової екзекуції.

Папа Климент VIII сповіщає мешканців міста та Львівської дієцезії про переведення холмського єпископа Яна Замойського на осиротілий архієпископський престол у Львові. Він наказує вірним прийняти нового ієрарха як батька й пастиря душ, виявляючи йому належну пошану та послух.

Папа Климент VIII сповіщає катедральний капітул у Львові про переведення філіппійського єпископа Яна на Львівську архієпископську кафедру, що звільнилася після смерті архієпископа Яна Димитра. Він наказує канонікам виявити новому ординарію повний послух і шану під загрозою затвердження церковних кар щодо непокірних.

Ян Краєвський повідомляє владу Львова про невдачу запланованої угоди та радить їй звернутися безпосередньо до ксьондза канцлера з повідомленням про недотримання домовленостей. Він також пропонує, щоб магістрат клопотав про офіційне доручення Краєвському представляти інтереси міста перед Двором.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує статут і статті цеху кушнірів у місті Старий Самбір.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує угоду, укладену між міською радою та громадою Львова у справах управління фінансами, міських прибутків, порядку обрання і вакансій райців та торговельних прав. При цьому монарх вносить застереження щодо частоти зборів поспільства, контролю ввезених товарів та прав райців, які складають повноваження.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує угоду, що завершує суперечку між радою магістрату та поспільством Львова. Документ регулює, зокрема, питання обліку міських доходів, обрання райців та стягнення зборів.

Львівський архієпископ Ян Замойський затверджує нову фундацію пребенди шостого мансіонарія при Львівській катедрі, встановлену аптекарем Мацеєм Ясліковським та його дружиною Мартою з Пайончків. Утримання мансіонарія забезпечено на половині кам'яниці Пайончковської у Львові сумою 400 польських злотих із річним видеркафовим чиншем у розмірі 24 злотих.

Ян Бонавентура Красінський розповідає Яну Яблоновському про перебіг післясеймової сенатської ради, тиск щодо підписання трактату про Ельблонг та введення саксонських військ коштом польських полків. Він також повідомляє про заплановану поїздку до Рима, де має намір зустрітися з небожем адресата, та дякує за надіслані рекомендаційні листи.

Ян Бонавентура Красінський пише з Гданська до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського, повідомляючи про зустріч із людьми з його хоругви, фінансові труднощі, пов'язані з реалізацією обіцяних виплат із тутешніх репартицій, що може дійти до великого гетьмана. Також сповіщає про перебування сина в Римі та його бажання повернутися на батьківщину.

Ян Красінський вітає Яна Яблоновського з Новим роком, просячи про подальшу опіку та підтримку у пережитих труднощах. Він також повідомляє про спільні заходи, що вживаються з воєводиною мальборкською, відкладаючи звіт про публічні справи до запланованої зустрічі у Варшаві.

Ян Красінський пояснює перерву в листуванні тяжкою хворобою та коментує агресивні дії шведських військ і руйнування, завдані саксонськими військами. Він також сповіщає про недугу великого підскарбія коронного, пересування військ і просить Яблоновського про протекцію над своїми розореними маєтностями на тернопільській комісії.

Ян Красінський пояснює Яну Яблоновському причини нерегулярного написання листів, виправдовуючись обтяжливими розслідуваннями та судово-правовими інтригами, які затримують його в Любліні. Він обіцяє надолужити прогалини у листуванні з подвоєною ретельністю, щойно владнає цю справу.

Ян Красінський дякує за довірену йому легацію та закликає Яна Яблоновського до поміркованості на сеймиках. Він радить прагнути миру й шанувати закони, не загострюючи стосунків із королем.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про непевну долю варшавської ради після королівських універсалів про її відкликання, а також про лист шведського короля до примаса. Попри власні проблеми зі здоров'ям, плоцький воєвода заявляє про готовність вирушити на засідання заради добра вітчизни і просить про подальші сприятливі звістки про дії проти ворогів.

Плоцький воєвода Ян Красінський відповідає на гіркі закиди адресата, відкидаючи звинувачення у втраті контролю над мазовецькою шляхтою після зриву конвокаційного сейму. Він заявляє про вірність спільному благу та шляхетській вольності, дистанціюючись від конфліктів між суперницькими магнатськими родами.

Плоцький воєвода Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про драматичне становище Речі Посполитої перед лицем пересування шведських, московських та бранденбурзьких військ. Він також повідомляє про плани скликання посполитого рушення та з'їзд сенаторів, призначений примасом у Варшаві.

Ян Красінський висловлює жаль через виявлену до нього адресатом недовіру та запевняє у своїй незмінній відданості всьому родові Яблоновських. Він наголошує, що час підтвердить щирість його намірів, а також згубні наслідки справ, від яких він щиро застерігав.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про свою хворобу та висловлює жаль через відсутність порозуміння між королівським двором і сенаторами. Він описує пересування шведських військ, утечу короля з Торуня та заходи кардинала Радзейовського, спрямовані на скликання мирної наради.