Каталог джерел

Звістка про здобуття Кракова шведами; запевнення про союз козаків, Москви та шведів, а також інформація про відправлення Миколи Гродзицького для переговорів.

Наказ негайно виконати рішення на користь львівських міщан у справі викупу третьої міри Зимновідського млина та пов'язаної з ним нерухомості. Король забороняє подальше зволікання з виконанням через апеляції; дохід має служити зміцненню оборони міста.

Король засуджує фінансування викупу за місто коштом майна відсутніх мешканців. Наказує розподілити витрати відповідно до статків і повернути майно Миколаю Боїму; конфіскацію залишає за королівським судом.

Король критикує поспішність у діях проти старости ломжинського. Надає йому охоронну грамоту і наказує надіслати до Любліна повноважних представників, розрахуватися за боргами та після їх погашення видати квитанцію.

Домініканці купили будинок поруч із монастирем і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Ян Казимир наказує Петру Ожзі доручити Іцку, орендарю чопового, виплатити заборговану суму магістрату Львова. Оригінал згадує дев'ять тисяч злотих; пізніша копія та обкладинка — десять тисяч.

Ян Казимир наказує Станіславу Лянцкоронському взяти участь у перевірці рахунків витрат із чопового на фортифікації Львова. Забороняє відправляти міську піхоту на посполите рушення; вона має залишитися як гарнізон міста.

Король дякує Львову за вірність під час війни, анонсує збір вірних йому та іноземних військ, а також допомогу. Доручає владі узгодити з губернатором забезпечення полків, особливо Батлера, залишених на зиму; гарантує врахування витрат у рахунках скарбниці.

Король доручає владі Львова та старшинам вірменської нації надати вози та коней для перевезення трьохсот залишених копій до Любліна. Кшиштоф Бернатович має видати відповідні прапори разом зі зброєю.

Король дякує Львову за опір військам трансильванського воєводи і просить про позику 100 000 злотих. Забезпеченням мають бути митні доходи, що збираються в оренді; деталі передасть підскарбій.

Король наказує магістрату Львова розрахуватися з Яном Торосовичем за неотримані належності та понесені ним витрати, згідно з угодою абата вонхоцького, писаря коронної скарбниці.

Король бере під захист Марціна Ранішевського, який підкорився владі магістрату Львова, і рекомендує обрати його на місцевого писаря та до лави. Збережений текст обривається перед завершенням листа.

Ян Студніцький та Анджей Зделейчик скаржаться на ув'язнення та секвестр попри невичерпану трирічну оренду доходів Львова. Король наказує їх звільнити, врахувати лиха та міське звільнення, а також дотримуватися контракту до кінця терміну.

Король затверджує трирічний контракт щодо Тлумачок, допускає заступника Байдултовича на час його від'їзду на королівській службі та надає переважне право на наступні три роки. Протилежні рескрипти визнає недійсними.

Король просить кардинала Virginio Orsini домогтися від Папи Римського створення судової комісії у справі між бурмістром Львова та францисканцями. Суперечка виникла через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Король наказує владі Львова залишити за вдовою та дітьми Анджея Дальчинського, доктора та львівського райці, договір на шпитальне село Малехів. Наказує не відбирати у них село і не укладати договір з іншим орендарем.

Король дорікає за затримку доставки артилерійського спорядження і вимагає підготувати візників у порозумінні з капітаном, залишеним при гарматах у Львові. Витрати має покрити генерал артилерії; подальша затримка покладе відповідальність на адресатів.

Король знову наказує владі Львова надати необхідну кількість візників для перевезення боєприпасів, що залишилися в місті. Капітан артилерії має платити готівкою. Король погрожує, що подальше зволікання вважатиметься впертістю міста і призведе до виконання стягнень проти осіб та майна влади.

Король засуджує владу Львова за невиконання його поради та допущення вбивств і пограбувань. Вимагає суворого розслідування, затримання всіх винних та спільників, а також їх ув'язнення до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривду євреям та невіруючим, а також проливати невинну кров, і передбачає покарання винних як приклад для інших.

Король доручає повне командування містом та Львівським замком Олевінському, львівському войському. Магістрат має узгоджувати з комендантом питання безпеки, дотримуватися переданої ним волі короля та виявляти йому послух.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику полку руського воєводи. Наказує прийняти його з солдатами, прийняти присягу, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового на потреби гарнізону. Витрати мають бути розраховані при сплаті міських податків.

Король вимагає покарання Вацлава Лянцкоронського та його спільника за свавільне викрадення двох пекарів з передмістя Львова у зв'язку з вимогою боргу. Можливі позови мають розглядатися у відповідному львівському суді.

Автор чекає в Ярославі на Хайдера, розглядає приїзд дружини та купівлю коней. Повідомляє про смерть Самуеля та про мандат, що захищає майно покійного, а також про падіння ціни на товар у Гданську.

Автор повідомляє магістрат, що перед Коронним трибуналом у Любліні було подано скаргу на львівську міську владу у зв'язку з ув'язненням особи шляхетського стану. Стверджує, що ув'язнення у в'язниці, призначеній для злодіїв, порушує шляхетський стан і анонсує подальші правові кроки; просить про відповідь. Це звинувачення автора листа, а не підтверджене рішення суду.

Миколай Бєгановський повторно звертається до Марціна Анцевського з проханням задовольнити фінансові вимоги пана Макальського з коронної скарбниці. Каштелян також висловлює здивування зволіканням у реалізації асигнації та анонсує вжиття заходів для стягнення належних сум.

Бєлінський звинувачує корогву королевича Якуба у насильстві та шкоді в Тухольському старостві. Він протестує проти її посольства до короля та звинувачення, ніби він привів королівських людей до Тухолі; просить справедливості та захисту честі.

Казимир Людвік Бєлінський скаржиться гетьману Станіславу Яну Яблоновському на неприязнь та ворожі інтриги генерала, який із заздрощів перешкоджає його старанням отримати уряди та панську ласку. Підкоморій коронний апелює до праведного сумління гетьмана, просячи його про справедливу оцінку своїх заслуг та протекцію.

Бобровський відправляє посіпаку, якого адресат має після повернення відіслати до хоругви. Він нагадує про свою справу та очікує депутатів; скаржиться, що надісланому поштовому не дали нічого на харчування.

Бобровський просить Вольського пам'ятати про його посіпак та надати їм підтримку, якщо сам не приїде протягом трьох тижнів. Обіцяє відшкодування витрат.

Бобровський описує грабіж та спалення двору і села. Повідомляє про відправлення посередника та заплановану розмову з ворогом; просить новин та допомоги в особистих справах.

Бобровський описує клопоти з челяддю та грошима. Просить про виплату поштовому та допомогу людям, залишеним у Вольського, анонсуючи приїзд. Згадує 50 та 60 злотих в окремих розрахунках.

Автор підтверджує отримання документів щодо справ Львова, описує зусилля у коронного інстигатора та затримку судів. Інформує про внесення справи до реєстру та очікує подальших новин.

Brodzicki передає похвалу белзького воєводи за опір Львова ворогу та радить віддячити йому візитом. Також просить про справедливий розгляд кривди підданих із Żurawki [?], рекомендованих цим воєводою.

Джордж Васт повідомляє львівського купця Артура Форбса про відправлення з Гданська скрині білих чарок через візника Казимира за дорученням пана Сейлера. Просить отримати вантаж у належному стані та врегулювати оплату за його перевезення.

Вахлікович дякує за дії синдика: речі після багатомісячного очікування привезли потерпілій. Передає полеміку з виправданням Вільчка та заповідає розрахунок витрат.

Бурмістр дякує за допомогу Александру Злоткевичу, заповідає довіреність та покриття витрат лавником Лукашем. Просить видати речі з депозиту та надсилає їх список.

Автор рекомендує бурмістру справу Казімєжа Папроцького, старшини цеху сідельників та лимарів люблінських, звинуваченого в образі львівських сідельників. Просить про справедливий розгляд та відшкодування кривди.

Głogowski просить Potockiego про підтримку заповідального розпорядження у суперечці перед Коронним трибуналом. Посилається на права свого ротмістра та попередній розподіл майна.

Казімєж Длужевський звертається до Яна Яблоновського, руського воєводи, у справі запланованого обрання холмського підкоморія. Він просить не скликати сеймик, вказуючи на неналежну кандидатуру холмського хорунжого та право шляхти вільно обирати. Лист складено в Любліні 1 червня; 1698 рік зазначено в інвентарному описі.

Частково читаний лист із формальним латинським звертанням і текстом польською та латиною. За збереженим записом надійно встановити тему й адресата не вдалося.

Частково читаний багатосторінковий лист латиною, датований 10 червня 1732 року. Змістові подробиці, адресата й підпис упевнено прочитати не вдалося.

Станіслав Конєцпольський інформує львівських райців про встановлення королем нового ярмарку в Язлівці на свято св. Василя. Він звертається з проханням оголосити цей факт львівським купцям та запевняє, що гетьмани гарантують безпеку на торговельних шляхах.

Великий коронний канцлер Стефан Корицінський інформує владу Львова про відтермінування купцю Дерзахаряшевичу терміну сплати боргу перед татарським послом Солтанасом до ярославського ярмарку. Наказує магістрату у разі несплати негайно судити боржника згідно з правом гостей для збереження доброї репутації серед іноземців.

Великий коронний канцлер Стефан Корицінський повідомляє магістрат Львова про скерування до міста піхоти під командуванням львівського старости та звільнення міщан від тягаря її утримання. Також порушує питання асекурації суми семи тисяч злотих із міських доходів.

Войцех Казимир Коц пояснює львівським райцям, що асигнація на міські села була видана внаслідок помилкової інформації та відсутності їхнього письмового списку. Він надсилає її формальне анулювання та декларує бажання уникнути подібних помилок у майбутньому.

Двосторінковий лист з адресною частиною до міських райців. Збереглися фрагменти тексту, зокрема згадка «Grodzie»; дату й місце не прочитано.

Казимир Ігнатій Лещинський, вінницький староста, повідомляє безіменну княгиню, що родичі підкоморія покладаються на її волю у питанні заміжжя старшої підкоморянки. Передає також уклін від дружини, сповіщаючи про запрошення на майбутні хрестини.

Казимир Ліховський втручається перед львівським війтом Александром Вільчеком у справу єврейського жителя Золочева Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різницького цеху Вацек, повертаючись із Глинян.

Особистий аркуш для нотаток священнослужителя, що містить перелік відправлених месальних інтенцій, дрібні фінансові розрахунки (зокрема з органісткою) та нагадування щодо майнових справ.

Теодор Любомирський перепрошує каштеляна краківського за відсутність особистого прощання перед від'їздом з Варшави та надсилає вислови пошани через посланця. Звертається з покірним проханням про подальшу ласку та надання протекції над ним і його хоругвою, декларуючи готовність до виконання послуг.