Каталог джерел

Миколай та Лаврентій Ланца передають у рахунок сплати шести талерів боргу кімнату у своєму будинку в Карцано братам Івану Хрестителю та Петру Буффа. Правочин укладено із застереженням вічного чиншу зерном та права викупу нерухомості.

У збереженому фрагменті листа є звернення до милостивого пана добродія та згадки про справу, пов’язану з рішенням сейму й особами, названими за урядовими титулами. Пошкодження не дають змоги надійно відновити зміст, автора чи дату. В інвентарній картці зазначено 30 серпня 1634 року, але цю дату не вважаю підтвердженою датою листа.

Король Сигізмунд II Август заочно засуджує митника Мельхіора Кослю до сплати штрафу у розмірі 3000 гривень на користь міської влади та громади Львова за нез'явлення до суду та нескладання присяги. Водночас монарх підтверджує повне звільнення львівських міщан від сплати будь-яких мит на території Корони та підлеглих їй земель.

Документ засвідчує продаж ділянки орної землі та виноградника в місцевості Карцано Яном, сином мірошника Шимона, на користь Яна Хрестителя Буффи за суму дванадцять з половиною золотих флоринів. Продавець підтверджує отримання повної оплати, передає права володіння та зобов'язується забезпечити юридичний захист правочину від можливих претензій третіх осіб.

Нотаріальний документ засвідчує продаж земельної ділянки (саду) в Карцано Іваном Хрестителем де Молінаріїсом на прізвисько Арганус видатному панові Івану Хрестителю Буффі з Нижнього Тельйо. Продавець підтвердив отримання плати готівкою та зобов’язався гарантувати безпеку правочину й захист покупця від евікції.

Король Сигізмунд II Август дозволяє львівським міщанам і пекарям збудувати хлібні ятки та вічно торгувати хлібом, аби зарадити місту після пожежі. Дохід із чиншу з цих яток монарх призначає на відбудову міських укріплень та громадських споруд, зобов’язуючи владу щороку звітувати перед громадою.

Зберігся односторінковий лист із зверненням до ясновельможного пана і добродія. Почерк важко прочитати; надійно встановити зміст і прізвище адресата не вдалося. Архівна обкладинка приписує лист Замойському, але сам документ цього достовірно не підтверджує.

Король Сигізмунд Август передає місту Львову терміном на шість років прибутки від чопового податку, сплачуваного міщанами, які не постраждали від пожежі, з призначенням на відбудову спалених веж, гармат і міських укріплень. Натомість львівський магістрат зобов'язується після закінчення цього періоду скласти повний фінансовий звіт щодо зібраних коштів.

Автор звертається до адресата у близькій, дружній формі, а далі згадує справу, яка, ймовірно, потребує втручання або поради, та осіб, чиї імена неможливо впевнено прочитати. Наприкінці є згадки про офіційне вирішення справи й листування. У датуванні, здається, згадано Краків і січень, але день і повний запис дати не можна встановити напевно.

Джованні Рамбальдо продає Баттісті Буффі та його братові П'єтро річний чинш у збіжжі із земельної ділянки в Карцано за суму 27 рейнських гульденів. З огляду на свій вік продавець складає урочисту присягу, яка підтверджує чинність відчуження прав.

Один лист займає три пронумеровані рукописні аркуші; четвертий відсканований аркуш — його складена адресна обкладинка. У збереженому зверненні адресата названо ясновельможним паном і братом. Основний текст важко прочитати, тому конкретну справу чи прохання надійно встановити неможливо; підпис нерозбірливий.

Король Сигізмунд Август підтверджує документ львівського архієпископа Станіслава Сломовського та митрополичої капітули, яким шляхтичеві Яну Садловському надається війтівство у спустілому селі Таурів Теребовельського повіту на праві осадження кметів і загородників із дванадцятирічною слободою та наділом у чотири лани, млином і корчмою.

Автор просить адресата про прихильність і допомогу у справі, пов’язаній із судовим або урядовим провадженням. Згадує труднощі з отриманням справедливості та просить підтримки; подальші подробиці, зокрема особи й предмет справи, невпевнені. У датуванні в тексті зазначено 15 січня 1575 року; місце невпевнене.

Документ підтверджує продаж земельної ділянки в окрузі Пузенайо над річкою П'яве Буольфом на користь Джованні з Ческо-Санкті-Петрі. Продавець підтверджує повне одержання плати та зобов'язується вічно гарантувати покупцеві безперешкодне володіння набутою нерухомістю.

Лист починається зверненням до «Вельмишанованого пана і коханого брата». Решту тексту важко прочитати, тому надійно визначити тему неможливо. Унизу самого листа стоїть дата 12 липня 1761 року; автора не встановлено.

Паула, Урсула й Катаріна, доньки покійного Гаспара Капраріуса, продають за 8 рейнських флоринів земельну ділянку в Тельве-ді-Сотто Гаспару Буффі, щоб сплатити борг, який виник на підставі арбітражного рішення. Угоду укладено в присутності чоловіка Паули та куратора неповнолітніх сестер і посвідчено нотаріально.

Автор нагадує адресатові про його попередню допомогу у справі, пов’язаній із золотарем і боржником. Згадує звістку про дії магістрату та просить і надалі прихильно поставитися до справи й посприяти її прискоренню; подробиці провадження частково невпевнені. Датування: «Cracoviae d. 12 January 1760».

Король Генріх Валуа на коронаційному сеймі підтверджує громаді львівських вірмен усі права, привілеї, імунітети та звичаї, надані його попередниками. Він наказує королівським урядникам і міській владі Львова неухильно їх дотримуватися та захищати львівських вірмен.

Авторка звертається до адресата тепло й довірливо, дякує за пам’ять і передає побажання здоров’я. Згадує родинні справи та здоров’я близьких, але деякі подробиці нерозбірливі. У самому листі немає надійного датування.

Король Генріх Валуа підтверджує у формі vidimus декрет Сигізмунда Августа зі львівських земських актів, що роз’яснює та закріплює привілей королеви Ядвіґи про звільнення львівських міщан від сплати мита. Документ забезпечує вічну юридичну силу митних вільностей, належних місту Львову на території Корони та підвладних доменів.

Король Генріх Валуа підтверджує права та привілеї львівського стрілецького (куркового) братства, первинно надані Сигізмундом II Августом. Документ наказує плекати вправи зі стрільби з арбалетів та рушниць, забезпечує стрільцям податковий імунітет і гарантує щорічні виплати з міського скарбу.

Документ засвідчує договір обміну лугової ділянки на садибну/садову ділянку в Тельве-Інферіоре, укладений між П'єтро Буффою, який діяв також від імені свого брата Джованні Баттісти, та Джованні де Дзанцотто. Контракт регулює передачу права власності на обидва об'єкти нерухомості разом із цесією та суброгацією чиншів, а також грошових і зернових рент, якими вони були обтяжені.

Львівський архієпископ Станіслав Сломовський надає катедральній капітулі у Львові вічну грошову десятину, звану біскупщиною, що стягується зі Львова та навколишніх сіл. В обмін на передані доходи капітула зобов'язується відправляти богослужіння та молитви в наміренні архієпископа за його життя та після смерті.

Лист починається новорічним привітанням панові Жупницькому. Далі йде розлогий виклад справ і прохань автора; є згадки про урядові або судові питання, але подробиці надійно встановити неможливо. Датум на с. 3 вказує 13 січня 1631 року.

Автор звертається до адресата формулою «Mciwy Panie Bracie» та обговорює справу щодо маєтків, зобов’язань і судового розгляду. У тексті розпізнається згадка про заповіт і кількох осіб, можливо, членів родини Собеських. Точний зміст прохання відновити надійно не вдалося. Збережений текст обривається без розбірливої дати й підпису.

Мельник Матей та його син Єронім передають братам Івану Хрестителю та Петру де Буффіс млин, сукновальню та маєтності в Тельве-Інферіоре для погашення боргових вимог (datio in solutum). Водночас кредитори віддають їм ці маєтності в дев'ятирічну оренду з правом викупу після сплати боргу та заборгованого чиншу.

Зберігся односторінковий лист із розлогим викладом справ автора та проханням до адресата. Почерк складний, тому конкретну тему встановити неможливо. На адресному аркуші, можливо, названо пана Зимницького; на самому листі надійного датуму не прочитано.

Король Стефан Баторій підтверджує всі права, привілеї, імунітети та давні звичаї, надані спільноті львівських вірмен його попередниками. Правитель наказує львівському старості та міській владі непорушно дотримуватися й оберігати ці права.

Автор надсилає владі Львова об’ємний офіційний лист у справі, що потребує розгляду. Читаються згадки про Варшаву, урядовців і прохання зайнятися справою, але її зміст неможливо впевнено відтворити. Надійного датування в тексті немає.

Король Стефан Баторій підтверджує та затверджує права, артикули та привілеї цеху кравців міста Львова, надані первісно королем Сигізмундом I Старим.

У листі до Яна Рудавського йдеться про справу, пов’язану з особою або особами, прочитаними непевно як «P. Hajdurom Kayer(?)», а також про справу, пов’язану зі «Szlachetnym Łomżyckim» (подальше формулювання непевне). У тексті також згадано Львів, тамтешніх міських консулів і дії або прохання до адресата. Нерозбірливі фрагменти не дають змоги надійно відновити подробиці чи зв’язок між цими справами. Датум указує 19 лютого 1631 року.

Король Стефан Баторій дозволяє кравцям зі Стрия заснувати цех і затверджує статут, що регулює діяльність братства, права майстрів, прийом сторонніх ремісників та визволення челядників за зразком львівського права.

Папа Григорій XIII повідомляє васалів львівського архієпископства про преконізацію Яна на львівського архієпископа після смерті архієпископа Станіслава. Він зобов'язує їх скласти новому митрополиту присягу на вірність та виконувати належні обов'язки під загрозою церковних кар.

Автор звертається до пана Гайдера у справі, в якій просить видати «мандат або …» (наступне слово прочитати непевно). У тексті неодноразово згадано пана Гайдера, бровар у кам’яниці та провадження або рішення в міській справі. Стан тексту й складний почерк не дають змоги встановити перебіг справи та всіх її учасників. Датум указує 28 листопада 1646 року.

Король Стефан Баторій затверджує комісарський акт, що встановлює таксацію доходів і здійснює викуп третьої мірки Зимноводського млина на львівському передмісті сєрадзьким каштеляном Анджеєм Дембовським у спадкоємців Казимира Гинка за суму 4684 флорини. Надає Дембовському право спокійного володіння млином аж до часу можливого викупу його королем за ту саму суму.

Григорій, син покійного Франциска з Ческо в Сан-П’єтро, продає Іванові з Ческо ділянку ріллі та луки, розташовану в урочищі «sotto polpezza», за 380 лір. Продавець застерігає за собою право викупу та зворотного повернення відчужуваної нерухомості протягом чотирьох років.

Лібераліс, син Розма, передає Джованні з Ческо Сан-П'єтро лучно-орну ділянку в місцевості Бізага, оцінену в 158 лір, з метою погашення свого боргу. Акт, складений спочатку покійним нотаріусом Ніколою а Фабро, переписує та посвідчує нотаріальним знаком імператорський нотаріус Якобус Глеріус.

Автор звертається до Форбса у справі зобов’язання або розрахунку. У тексті згадано Коронний трибунал у Любліні та є прохання щодо подальшого провадження. Подробиці й точний перебіг справи неможливо впевнено відновити.

Король Стефан Баторій підтверджує цеху шевців міста Львова два привілеї короля Казимира Ягеллончика від 1466 та 1469 років. Ці акти обмежували кількість ремісників, яким дозволялося мешкати й шити взуття під замком, лише двома особами, а також забороняли займатися шевством у заміських будинках і шляхетських дворах.

Автор повідомляє про справу, яку обговорював з адресатом, посилається на листування з Варшави та згадує зобов’язання або розрахунок. Далі названо кількох осіб і згадано урядові чи судові дії, але їхні взаємини й подробиці важко впевнено відновити.