Каталог джерел

М. Вижицький вітає гетьмана і воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського з успішним одруженням коронного хорунжого, що поклало край тутешнім пересудам і парі щодо дати вінчання. Також повідомляє про повернення короля з полювання у Пруссії та обіцяє передати докладніші новини через полковника Гланцофа.

Михайло Вижицький повідомляє волинському воєводі про непевну ситуацію у Варшаві, засідання Королівської ради та суперечку довкола заповітного запису руського воєводи щодо Міхова. Він також сповіщає про від'їзд троцького воєводи до Гродна та висловлює занепокоєння через безбожне безумство, яке накликає лихо на державу.

Михайло Вижицький повідомляє воєводі Яну Станіславу Яблоновському про свій від'їзд до Варшави та про відмову від поїздки до Жовкви через тамтешню дорожнечу й тисняву. Він також сповіщає про політичну ситуацію довкола елекції, зичачи успіху королевичам Собеським і згадуючи про нову шведську кандидатуру.

Міхал Вижицький надсилає руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському урочисті новорічні вітання. Він також повідомляє про очікування двору та королеви на прибуття Яна III Собеського й про виїзди достойників на зустріч монарху.

М. Вижицький повідомляє руському воєводі про заходи Августа II щодо припинення конфлікту в Литві, плани скликання пацифікаційного сейму, а також про підпорядкування Сапегів і Любомирських волі монарха за триваючого спротиву примаса Радзійовського. Він також інформує про настрої у війську, тяготи, пов'язані з перебуванням саксонських військ, та поточні придворні й дипломатичні події.

Міхал Вижицький сповіщає волинського воєводу про ситуацію у Варшаві, зокрема про тиск на королеву-вдову з вимогою поступитися владою та повернути маєтки й коштовність. Він також згадує про інтриги примаса, прибуття литовського підскарбія та столичні чутки.

М. Вижицький повідомляє полковникові Денгоффу про виїзди з Варшави на сеймики перед майбутньою конвокацією, наголошуючи на необхідності мати там перевірених прибічників. Принагідно поновлює обіцянку зустрічі, а також просить надіслати лимонного соку та дивовиж із подорожі.

Михайло Вижицький повідомляє волинського воєводу Яна Клеменса Браницького про раптову кончину короля Яна III Собеського та про скорботу, яку той по собі залишив. Він також сповіщає про перші заходи угруповань королеви та королевича Якуба й про сенаторів, які з'їжджаються до Варшави перед радою та конвокацією.

Михайло Вижицький вітає воєводу Яна Станіслава Яблоновського з Новим роком і застерігає від скликання комісії після зірваного сейму, вважаючи це небезпечним прецедентом і порушенням права. Він закликає зважати на протестації воєводств і просить адресата повідомляти новини про поточні події.

Міхал Вижицький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про пораду щодо безпечного виїзду до маєтків королевичів Собеських або до Сілезії через шведську загрозу. Він також розпитує про новини зі Львова та про оцінку ймовірності можливого нападу на це місто.

Вижицький підтримує спільні клопотання магістрату про покровителя та свято для митрополії; обіцяє допомогу перед королем, а також звернення до глави Церкви. Ім'я святого не названо.

Вижицький рекомендує Яна Ясінського та просить магістрат надати презенту на місце померлого священника Богадзького у бенефіції, що перебуває в розпорядженні міста.

Король Сигізмунд I Старий надає владі та міщанам Львова право стягувати нове мостове мито в розмірі двох денаріїв з кожного вола, якого женуть на продаж, звільняючи від цієї сплати львівських міщан. Отримані доходи мають призначатися на постійне утримання та ремонт мостів довкола міста задля забезпечення безпечного проїзду купців і подорожніх.

Винницький викладає суть суперечки з митрополитом Заленським за архімандрії у Валяві, Дермані та Дубні. Він просить воєводу про заступництво перед нунцієм після подання апеляції; сам лист не розв'язує питання щодо прав на бенефіції.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівських міщан вирок короля Олександра Ягеллончика від 1506 року. Він підтверджує звільнення львів'ян від сплати люблінського мита і забороняє люблінським митникам його стягувати.

Король Сигізмунд I розв'язує суперечку між орендарем мит Анджеєм із Тенчина та львівськими міщанами, дозволяючи львівським купцям їздити через Краків і Сандомир до Любліна й далі в обхід митниць у Белзі, Холмі та Грубешеві, але наказуючи повертатися цією дорогою в разі відмови від подальшого маршруту. Водночас він призупиняє митне звільнення Львова в цих трьох митницях виключно на час дії застави маєтностей Тенчинським, підтверджуючи загальний митний привілей короля Александра.

Януш Антоній Корибут Вишневецький просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського бути присутнім на зустрічі з князем щодо заспокоєння ситуації в Литві. Він зазначає, що розраховує на його підтримку і має обговорити з ним важливі спільні справи.

Януш Антоній Вишневецький дякує дядькові, руському воєводі, за батьківські поради та заступництво перед обличчям людської недоброзичливості. Він пояснює свої попередні мотиви амбіціями, проте зрештою мириться із ситуацією та відмовляється від подальшого суперництва згідно з порадою адресата й королівською волею.

Януш Антоній Вишневецький із радістю сповіщає дядька про своє повернення до рідного краю та запевняє його у незмінній відданості й готовності до особистих послуг. Він також передає вітання воєводині руській і просить зберегти про нього добру пам'ять.

Януш Антоній Корибут Вишневецький звертається до гетьмана Станіслава Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед княгинею великою коронною маршалкіною у важливій для себе справі. Він також повідомляє про своє обрання депутатом у Мінську та запланований від'їзд на зустріч з адресатом у Варшаві.

Король Сигізмунд I Старий наново засновує цех кравців у Львові, забороняючи займатися цим ремеслом у місті та на передмістях ремісникам з-поза братства. З-під цехового обов'язку вилучено лише двох замкових кравців, призначуваних львівським старостою.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький просить львівський магістрат прихильно поставитися до справи прихильного до нього Антонія Циналіка. В обмін на виявлене заступництво він запевняє міську владу у своїй довічній вдячності та готовності віддячити.

Вишневецький дорікає магістрату за спротив домовленостям із митрополитом та василіянами. Просить уладнати суперечку, нагадуючи про приязні взаємини та власну участь у досягненні згоди.

Автор просить призупинити судовий процес із василіянами до сейму. Згадує попередні листи у справі св. Антонія, рекомендацію василіян і повноваження для послів; запевняє у своїй прихильності до Львова.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький повторює своє прохання до львівського магістрату про прихильний і швидкий розгляд справи Антонія Циналіка. За допомогу, надану його прибічникові, автор листа висловлює міській владі щиру вдячність.

Король Сигізмунд I постановляє, що добровільна сплата коломийського мита львівськими міщанами на користь воєводи Оттона з Ходча має тимчасовий характер і не порушує їхнього попереднього звільнення від цього збору. Після смерті Оттона або його відмови від оренди Коломиї жоден наступний орендар (тенутарій) не матиме права вимагати від львів'ян зазначеного мита.

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, про народження сина, який є розрадою й підтримкою для згасаючого роду. Автор доручає себе та новонародженого нащадка подальшій ласці й прихильності адресата.

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, волинського воєводу Яна Януша Яблоновського, про щасливе повернення з мандрівки та запевняє його у своїй пам’яті й відданості. Він також висловлює щире прагнення якнайшвидшої особистої зустрічі замість дотеперішнього листування.

Михайло Сервацій Вишневецький виправдовує неможливість особисто привітати дядька, воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського, поганим станом санної дороги. Він висловлює в листі повагу, просячи про незмінну пам'ять і подальше покровительство.

Автор листа, певний прихильності адресата, поновлює своє прохання і виправдовує власну наполегливість. Він запевняє, що ним керує не прагнення особистої вигоди, а виключно щире бажання служити під командуванням гетьмана.

Михайло Сервацій Вишневецький перепрошує руського воєводу за тривале мовчання, пояснюючи його обставинами та безліччю державних справ. Він звертається до дядька з проханням про незмінну підтримку, яка примножить славу їхнього дому.

Михайло Корибут Вишневецький бідкається в листі до свого дядька, руського воєводи Станіслава Яна Яблоновського, що став жертвою неправдивих доносів, які завдають шкоди його доброму імені та честі. Він запевняє у своїй незмінній відданості родові адресата і просить і надалі зберігати до нього прихильну опіку.

Королівські комісари вирішують майновий спір між удовою та доньками покійного райці Яна Коснара та львівським підкоморієм Миколаєм Одновським. Справа стосується повернення 350 флоринів заставного боргу та повернення кам'яниці, розташованої на львівському Ринку.

Канонік Станіслав зі Львова, діючи за повноваженням графа Латеранського палацу Павла де Бланка, призначає клірика Яна, сина Юрія зі Львова, публічним нотаріусом і звичайним суддею. Після прийняття присяги на вірність документ надає призначеному повні повноваження укладати автентичні правові акти.

Софія, вдова по Станіславові Гинку, підкоморію ленчицькому, дарує своєму двоюрідному братові Миколаєві Голомбку, підсудкові львівському, усю свою спадкову частку в селі Зимна Вода, за винятком частини, належної її синам. Документ засвідчує здійснення інтромісії та зобов'язання дарувальниці надати правовий захист обдарованому від будь-яких претензій.

Де Віллар повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу йому через довіреного посланця листа від пана Дюпона. Він також пропонує своє посередництво у відправленні відповіді та запевняє у готовності до подальших послуг.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек дозволяє звести нову амвону в наві катедри для польського проповідника на час вакантності посади німецького проповідника, з огляду на великий наплив вірян після пожежі храму. Документ застерігає повернення до первісного порядку виголошення казань у хорі та каплиці, щойно міська рада призначить німецького проповідника.

Я. Винярський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прибуття загону коронного війська, що повертається з Угорщини, і призначення для нього обтяжливого постою у Свецькому старостві за асигнатою іновроцлавського воєводи. Просить термінових розпоряджень, як чинити з вояками, щоб уберегти маєтності староства від цілковитого розорення.

Ян Вінярський повідомляє про заворушення в Торуні та неможливість дістати гроші на потреби воєводи, пропонуючи перевести вексель на три тисячі зі Львова до Гданська. Він також висловлює занепокоєння через відсутність кореспонденції з останньою поштою.

Скарга на військові екзекуції, кошти та втечу підданих. Староство має доставити 1000 деревини до Торуня та людей для палісадів. Окремо: гроші у Бартольді, вексель і звістка про ґданську пошту.

Автор обговорює ціни та сплав деревини, радить зробити ґданські закупівлі до конвокації. Повідомляє про підпал стодол зі збіжжям, а також про побиття жителів Сливиць і вимагання восьми підвід.

Автор описує тягар переходу рейтарів, звинувачення на адресу Сендзіцького та труднощі з передачею 6300 злотих гиберни до Львова. Пропонує вексель за посередництвом купця Шимановича.

Ян Вінярський повідомляє Яна Яблоновського про успішне виведення саксонських вояків зі Швецького староства та про питання надсилання векселя на гіберну. Він також обіцяє надіслати реєстри цін на товари з Ґданська й радить негайно спорядити туди судна зі збіжжям через сприятливу кон'юнктуру.

Автор захищається від звинувачення в бездіяльності: він відмовив саксонським воякам у постої, а наказ скласти реєстри збитків надійшов уже після визначеного терміну. Він і далі шукає способу передати гиберну.

Ян Вінярський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про домовленості з паном Бартольді щодо позики в розмірі шести тисяч битих талерів за умови асигнації виплати з гіберни та чергових рат. Він також просить адресата ухвалити остаточне рішення щодо докучливого пана Сендзіцького та про отримання належної суми у розмірі двох тисяч.

Латиномовна вістка повідомляє, що король Франції нібито відмовився від наміру посадити Конті на престол у Польщі. Автор пов'язує з цим надію на заспокоєння Речі Посполитої та злагоду серед можновладців.

Винярський пропонує взяти позику у 20 тисяч у Бартольді, виплатити її в Ґданську та переказати векселем до Варшави. Просить вирішити справу Сендзіцького, якого звинувачує в утисках людей і заборгованостях.

Король Сигізмунд I дозволяє львівським райцям тимчасово замістити посаду мансіонарія та проповідника при костелі св. Катерини на Низькому замку священником-ненімцем через брак ортодоксальних німецьких проповідників, спричинений поширенням Реформації. Унаслідок цієї згоди монарх презентує львівському архієпископу бакалавра Альберта з Пільзна для отримання бенефіцію.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Войцех Влошкевич повідомляє владу Львова про отримання заочного вироку (кондемнати) та радить підготувати документи й відправити синдика на листопадові сесії асесорського суду. Також сповіщає про передачу комісарського декрету в єврейській справі на підпис канцлеру.