Каталог джерел

Виговський обіцяє подальше посередництво, повідомляє про усну передачу гетьманських умов і закликає знову вислати делегацію наступного дня.

Іван Виговський повідомляє владу Львова про ознайомлення гетьмана Хмельницького з реєстром, отриманим від козацьких полковників, і нагадує про необхідність задоволення вимог готівкою. Водночас він запевняє райців у своїй прихильності та в тому, що веде листування з командувачами в їхній справі.

Іван Виговський запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності до посередництва через відряджених послів. Водночас він закликає міщан беззастережно здатися на ласку гетьмана Богдана Хмельницького.

Іван Виговський повідомляє магістрат Львова, що через військові справи гетьман не зміг цього дня прийняти міських послів. Він запрошує делегатів на переговори наступного дня рано-вранці.

Заплямований лист застерігає від зволікання з відповіддю, згадує про припинення кровопролиття та спонукає поспішити з остаточною декларацією. Численні фрагменти нерозбірливі.

Король Сигізмунд I підтверджує купівлю ділянки у Львові, здійснену львівською митрополичою капітулою у священника Антонія Клопота. Монарх надає придбаній нерухомості церковний імунітет і звільняє її від усіх податків та світських повинностей.

Виграновський висловлює жаль Станіславові Глоговському через приниження посланця, відрядженого в справах митних зборів за судно, та через нехтування чинними законами. Він попереджає про передачу справи до вищих інстанцій, заявляючи водночас про прагнення зберегти взаємну приязнь.

Король Сигізмунд I підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика від 1456 року, який забезпечує щоквартальні виплати для архієпископа та львівської капітули з львівського й городоцького мит, а також із дрогобицьких солеварень. Він наказує митникам і солеварам своєчасно сплачувати ці суми під загрозою покарання та примусу з боку львівського старости.

Станіслав Виджга повідомляє адресата про відрядження гінців для з'ясування маршруту його поїздки зі Сміли. Він заявляє про прагнення якнайшвидше особисто зустрітися та привітати його в околицях Хмільника або Пікова.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Ян Вишицький повідомляє руському воєводі про хворобу єпископа, королівські листи, надіслані сенаторам, та про погрози Тшембецького на адресу белзького каштеляна. Також сповіщає про намір передати подальші новини з подорожі до Замостя й доручає себе подальшій опіці адресата.

Ян Вишицький висловлює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському низьку повагу з нагоди посольства ксьондза-номінанта. Він запевняє адресата у своїй цілковитій готовності виконувати будь-які накази та просить зберегти до нього незмінну ласку.

Король Сигізмунд I Старий скасовує давній запис короля Владислава на сто гривень і надає Доброгосту Пелці сорок гривень, які має виплатити йому тенутарій королівського села Козлів, Мацей, войський жидачівський. Виплачена сума сорока гривень водночас дописується до заставних сум, забезпечених Мацеєві на цьому ж селі.

М. Вижицький вітає гетьмана і воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського з успішним одруженням коронного хорунжого, що поклало край тутешнім пересудам і парі щодо дати вінчання. Також повідомляє про повернення короля з полювання у Пруссії та обіцяє передати докладніші новини через полковника Гланцофа.

Михайло Вижицький повідомляє волинському воєводі про непевну ситуацію у Варшаві, засідання Королівської ради та суперечку довкола заповітного запису руського воєводи щодо Міхова. Він також сповіщає про від'їзд троцького воєводи до Гродна та висловлює занепокоєння через безбожне безумство, яке накликає лихо на державу.

Михайло Вижицький повідомляє воєводі Яну Станіславу Яблоновському про свій від'їзд до Варшави та про відмову від поїздки до Жовкви через тамтешню дорожнечу й тисняву. Він також сповіщає про політичну ситуацію довкола елекції, зичачи успіху королевичам Собеським і згадуючи про нову шведську кандидатуру.

Міхал Вижицький надсилає руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському урочисті новорічні вітання. Він також повідомляє про очікування двору та королеви на прибуття Яна III Собеського й про виїзди достойників на зустріч монарху.

М. Вижицький повідомляє руському воєводі про заходи Августа II щодо припинення конфлікту в Литві, плани скликання пацифікаційного сейму, а також про підпорядкування Сапегів і Любомирських волі монарха за триваючого спротиву примаса Радзійовського. Він також інформує про настрої у війську, тяготи, пов'язані з перебуванням саксонських військ, та поточні придворні й дипломатичні події.

Міхал Вижицький сповіщає волинського воєводу про ситуацію у Варшаві, зокрема про тиск на королеву-вдову з вимогою поступитися владою та повернути маєтки й коштовність. Він також згадує про інтриги примаса, прибуття литовського підскарбія та столичні чутки.

М. Вижицький повідомляє полковникові Денгоффу про виїзди з Варшави на сеймики перед майбутньою конвокацією, наголошуючи на необхідності мати там перевірених прибічників. Принагідно поновлює обіцянку зустрічі, а також просить надіслати лимонного соку та дивовиж із подорожі.

Михайло Вижицький повідомляє волинського воєводу Яна Клеменса Браницького про раптову кончину короля Яна III Собеського та про скорботу, яку той по собі залишив. Він також сповіщає про перші заходи угруповань королеви та королевича Якуба й про сенаторів, які з'їжджаються до Варшави перед радою та конвокацією.

Михайло Вижицький вітає воєводу Яна Станіслава Яблоновського з Новим роком і застерігає від скликання комісії після зірваного сейму, вважаючи це небезпечним прецедентом і порушенням права. Він закликає зважати на протестації воєводств і просить адресата повідомляти новини про поточні події.

Міхал Вижицький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про пораду щодо безпечного виїзду до маєтків королевичів Собеських або до Сілезії через шведську загрозу. Він також розпитує про новини зі Львова та про оцінку ймовірності можливого нападу на це місто.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек призначає бакалавра мистецтв Мацея зі Срема парохом парафіяльного костелу в Яворові, вакантного після смерті плебана Томаша. Він наказує ректорові з Брухналя та іншим священнослужителям урочисто ввести нового душпастиря у фактичне володіння бенефіцієм і передати йому всі належні доходи.

Львівський архієпископ Миколай Ігнацій Вижицький звертається до влади Львова з проханням дозволити плебанові безперешкодно звозити з Клепарова оплачене та видобуте його коштом каміння, призначене для завершення будівництва костелу Пресвятої Діви Марії.

Архієпископ просить магістрат справедливо розглянути скаргу Станіслава Розесланка на виконавців заповіту його брата та захистити його від подальших домагань.

Вижицький підтримує спільні клопотання магістрату про покровителя та свято для митрополії; обіцяє допомогу перед королем, а також звернення до глави Церкви. Ім'я святого не названо.

Вижицький рекомендує Яна Ясінського та просить магістрат надати презенту на місце померлого священника Богадзького у бенефіції, що перебуває в розпорядженні міста.

Король Сигізмунд I Старий надає владі та міщанам Львова право стягувати нове мостове мито в розмірі двох денаріїв з кожного вола, якого женуть на продаж, звільняючи від цієї сплати львівських міщан. Отримані доходи мають призначатися на постійне утримання та ремонт мостів довкола міста задля забезпечення безпечного проїзду купців і подорожніх.

Винницький викладає суть суперечки з митрополитом Заленським за архімандрії у Валяві, Дермані та Дубні. Він просить воєводу про заступництво перед нунцієм після подання апеляції; сам лист не розв'язує питання щодо прав на бенефіції.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівських міщан вирок короля Олександра Ягеллончика від 1506 року. Він підтверджує звільнення львів'ян від сплати люблінського мита і забороняє люблінським митникам його стягувати.

Висоцька тішиться відновленому контакту і просить про подальші новини про здоров’я адресата. Вона пояснює, що лист передав фактор; на майбутнє можна писати поштою або через капітана.

Король Сигізмунд I розв'язує суперечку між орендарем мит Анджеєм із Тенчина та львівськими міщанами, дозволяючи львівським купцям їздити через Краків і Сандомир до Любліна й далі в обхід митниць у Белзі, Холмі та Грубешеві, але наказуючи повертатися цією дорогою в разі відмови від подальшого маршруту. Водночас він призупиняє митне звільнення Львова в цих трьох митницях виключно на час дії застави маєтностей Тенчинським, підтверджуючи загальний митний привілей короля Александра.

Ксьондз Станіслав Вітвінський дякує львівському райці Мацею Гайдеру за спорядження в дорогу та видає розписку про перейняття ним виплати боргу в розмірі 195 злотих.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє приєднання занедбаного парафіяльного костелу в Семенівці разом з усіма прибутками та приналежностями до костелу у Щирці з метою покращення забезпечення тамтешнього плебана. Водночас монарх застерігає збереження душпастирської опіки та належних релігійних треб у Семенівці згідно з розпорядженням місцевого ординарія.

Син запевняє матір, що регулярно пише. Надсилає два червоні золоті, просить сповістити про її здоров'я та пояснює, що численні справи затримують його приїзд до Львова.

Ксьондз Домінік Вишинський пояснює матері, що причиною від'їзду з попереднього місця перебування були переслідування, яких він там зазнавав. Він запевняє її в невпинній молитовній пам'яті та заявляє про готовність підтримати її потреби зі Львова.

Реєстр включає одяг, зброю, постіль, посуд, хатнє начиння, вози, коней та худобу. Це окремий відпис переліку речей, а не третій лист до матері.

Король Сигізмунд I Старий затверджує забезпечення посагу та віна в розмірі 200 флоринів, здійснене покійним Йовом Сокольницьким на користь своєї дружини Анни з Чернина на половині власних і королівських маєтностей. Документ гарантує вдові та її нащадкам спокійне володіння згаданими королівськими маєтностями аж до повної виплати забезпечених сум.

Януш Антоній Корибут Вишневецький просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського бути присутнім на зустрічі з князем щодо заспокоєння ситуації в Литві. Він зазначає, що розраховує на його підтримку і має обговорити з ним важливі спільні справи.

Януш Антоній Вишневецький дякує дядькові, руському воєводі, за батьківські поради та заступництво перед обличчям людської недоброзичливості. Він пояснює свої попередні мотиви амбіціями, проте зрештою мириться із ситуацією та відмовляється від подальшого суперництва згідно з порадою адресата й королівською волею.

Януш Антоній Вишневецький із радістю сповіщає дядька про своє повернення до рідного краю та запевняє його у незмінній відданості й готовності до особистих послуг. Він також передає вітання воєводині руській і просить зберегти про нього добру пам'ять.

Януш Антоній Корибут Вишневецький звертається до гетьмана Станіслава Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед княгинею великою коронною маршалкіною у важливій для себе справі. Він також повідомляє про своє обрання депутатом у Мінську та запланований від'їзд на зустріч з адресатом у Варшаві.

Король Сигізмунд I Старий наново засновує цех кравців у Львові, забороняючи займатися цим ремеслом у місті та на передмістях ремісникам з-поза братства. З-під цехового обов'язку вилучено лише двох замкових кравців, призначуваних львівським старостою.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький просить львівський магістрат прихильно поставитися до справи прихильного до нього Антонія Циналіка. В обмін на виявлене заступництво він запевняє міську владу у своїй довічній вдячності та готовності віддячити.

Вишневецький дорікає магістрату за спротив домовленостям із митрополитом та василіянами. Просить уладнати суперечку, нагадуючи про приязні взаємини та власну участь у досягненні згоди.

Автор просить призупинити судовий процес із василіянами до сейму. Згадує попередні листи у справі св. Антонія, рекомендацію василіян і повноваження для послів; запевняє у своїй прихильності до Львова.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький повторює своє прохання до львівського магістрату про прихильний і швидкий розгляд справи Антонія Циналіка. За допомогу, надану його прибічникові, автор листа висловлює міській владі щиру вдячність.

Король Сигізмунд I постановляє, що добровільна сплата коломийського мита львівськими міщанами на користь воєводи Оттона з Ходча має тимчасовий характер і не порушує їхнього попереднього звільнення від цього збору. Після смерті Оттона або його відмови від оренди Коломиї жоден наступний орендар (тенутарій) не матиме права вимагати від львів'ян зазначеного мита.

Руський воєвода Костянтин Вишневецький повідомляє міську владу Львова про взяття євреїв під свою опіку згідно зі звичаєм попередників. Він звертається до бурмистра та райців із вимогою не притягати єврейське населення до міських судів у справах, які підлягають винятковій юрисдикції воєводи.